ПРОЕКЦІЙНЕ КРЕСЛЕННЯ
- Аннотація
- Робоча програма навчальної дисципліни
- Основні вимоги до оформлення креслеників
- Нарисна геометрія
- Геометричні побудови
- Проекційне креслення
- Комп'ютерна графіка
- Глосарій
- Тести
Види
Видом називається зображення зверненої до спостерігача видимої частини поверхні предмета.
Невидимі частини поверхні предмета допускається показувати на видах штриховими лініями (рис. 3). Використання штрихових ліній в окремих випадках дозволяє зменшити кількість необхідних зображень, не порушуючи ясності креслення.
За характером та змістом виконання види поділяють на основні, додаткові і місцеві.
Основні види - види, одержані на основних площинах проекцій. Залежно від площини проекцій, на якій одержаний основний вид, встановлені відповідні їх назви (рис.3): 1 - вид спереду (головний вид); 2 - вид зверху; 3 - вид зліва; 4 - вид справа; 5 - вид знизу; 6 - вид ззаду. Зазвичай в проекційному кресленні використовують перших три види.
При виборі головного виду слід враховувати, що, окрім ясного уявлення про форму і розміри предмета, він повинен забезпечувати раціональність розміщення решти видів на кресленні.
Основні види розташовують в проекційному зв'язку між собою. В цьому випадку ніяких написів, що пояснюють назви видів, не дають.
Якщо який-небудь вид розміщений на кресленні зовні проекційного зв'язку з рештою видів, то над цим видом виконують напис, наприклад А (рис. 4). Одночасно біля пов'язаного з цим видом зображення стрілкою вказують напрям погляду. Над стрілкою проставляють ту ж прописну букву українського алфавіту, що і в написі над видом.
Вид
позначеньМасштаб зображення
однаковий
різний
Позначення додаткових, місцевих видів
Позначення повернутого виду
Позначення розгорнутого виду
Так само оформляють написи, якщо види знаходяться між собою в проекційному зв'язку, але відокремлені один від одного якими-небудь зображеннями. Написи над видами виконують також у разі, якщо види розташовані на різних листах. Позначення видів за СТ СЕВ 363-76.Практикою конструювання різних деталей встановлені рекомендації до вибору головного виду при зображенні тієї чи іншої деталі залежно від її конструктивних або технологічних особливостей. В ГОСТ 2.305-2008(68) розглядаються основні правила і рекомендації по виконанню зображень на кресленнях.
Місцеві види.
Місцевим видом називається зображення окремого, обмеженого місця поверхні предмета.
Якщо місцевий вид розташований в безпосередньому проекційному зв'язку з відповідним зображенням, над ним не наносять ніяких пояснюючих написів (місцевий вид, розташований на місці виду зліва на рис. 6).
Якщо ж місцевий вид розташований поза проекційним зв'язком з відповідним йому зображенням, то над ним виконують напис, а на кресленні вказують напрям погляду стрілкою.
Місцевий вид можна обмежувати лінією обриву (вид А, рис. 6) або не обмежувати лінією обриву (вид Б, рис 6).Додаткові види.
У випадках, коли на основних видах окремі елементи предмета можуть бути зображені із спотворенням їх форми і розмірів, застосовують додаткові види, одержувані проекціюванням предмета на площини, непаралельні основним площинам проекцій (рис. 7).
Додатковий вид оформляється як місцевий вид, якщо на ньому зображено окреме обмежене місце поверхні предмета. Якщо додатковий вид розташований в безпосередньому проекційному зв'язку з відповідним зображенням, ніяких написів на кресленні не додають (рис. 7,б). Якщо ж додатковий вид розташований без проекційного зв'язку, то над додатковим видом виконують напис, а у відповідного зображення указують напрям погляду (рис. 7, в, г). З можливих розташувань додаткових видів переважно застосовують варіант, наведений на рис. 7, б.
Розгорнутий вид (розгортка). Його використовують для зображення гнутих предметів, які розгортаються в площину без руйнування деталі. Контури деталі виконують основною лінією, а місця згину – тонкою штрих пунктирною з двома крапками. Розгортку позначають умовним значком(рис.8а). Тонкою штрих пунктирною з двома крапками зображають розгортку, виконану суміщеною з видом, ніяких додаткових позначень не роблять (рис.8б).
