Untitled Document

Використання значної кількості штрихових ліній для зображення контурів невидимих поверхонь, може ускладнювати читання креслення. В таких випадках потрібно застосовувати розрізи.
Розрізом називають зображення предмета, умовно розітнутого однією або декількома площинами, причому частину предмета, що розташовується між спостерігачем і січною площиною, рахується видаленою, поверхні, що були закриті цією частиною, стають видимими. Розріз є поєднанням перерізу предмета січною площиною із зображенням частин предмета, розташованих за цією січною площиною. Уявний розріз предмета відноситься тільки до конкретного виду і не спричиняє за собою зміни інших зображень того ж предмета.
Розрізи називають поздовжніми, якщо січні площини спрямовані вздовж довжини або висоти предмета, та поперечними, якщо січні площини спрямовані перпендикулярно довжині або висоті предмета.
Залежно від числа січних площин розрізи ділять на прості (одна січна площина) та складні (дві і більше січних площин). Застосовують також місцеві розрізи.

Прості розрізи
Розрізи, одержані в результаті застосування однієї січної площини, називають простими. Залежно від положення січної площини щодо горизонтальної площини проекцій розрізи ділять на горизонтальні (січна площина паралельна горизонтальній площині проекцій), вертикальні (січна площина перпендикулярна горизонтальній площині проекцій) і похилі (січна площина складає з горизонтальною площиною проекцій кут, відмінний від прямого кута).
Вертикальний розріз називається фронтальним, якщо січна площина паралельна фронтальній площині проекцій, і профільним, якщо січна площина паралельна профільній площині проекцій.

На рис. 9а зображені прості розрізи. на місці відповідних основних, що допускає ГОСТ 2.305-2008.

В загальному випадку положення січної площини вказують на кресленні лінією перерізу, для якої застосовують розімкнену лінію. Біля стрілок із зовнішньої сторони кінців штрихів лінії перетину наносять прописну букву українського алфавіту, наприклад А. Незалежно від положення штрихів лінії перетину букви завжди наносять у відповідності з основним написом. Над розрізом виконують напис, який складається з відповідних букв, що позначають положення січної площини, написаних через тире (наприклад: А-А, Б-Б, В-В…).
Якщо зображення розрізу або перерізу повернуто, після чи під буквеним написом ставиться значок $Описание: E:\MD\Vita\Musor\Черчен Техн\2.jpg$ (рис.10 б), для розгорнутих розрізів і перерізів – $Описание: E:\MD\Vita\Musor\Черчен Техн\2.jpg$ (рис. 15).
Якщо січна площина співпадає з площиною симетрії предмета в цілому, а відповідні зображення розташовані в безпосередньому проекційному зв'язку і не розділені якими-небудь зображеннями, то для горизонтальних, фронтальних і профільних розрізів положення січної площини не позначають, а сам розріз написом не супроводжують ( рис. 9, фронтальний розріз).

Похилі розрізи.
На рис. 10 для виявлення внутрішніх форм елементів деталі застосований вертикальний розріз, одержаний за допомогою січної площини, непаралельної ні фронтальній, ні профільній площинам проекцій. Такі розрізи розташовують або в проекційному зв’язку, відповідно до напряму, вказаного стрілками на лінії перерізу, або в будь-якому місці кресленика (рис. 10, а), а також повертати до положення, відповідного прийнятому для даного предмета на головному зображенні (рис.10 б).

Складні розрізи

Складні розрізи одержують в результаті уявного розрізання деталі декількома січними площинами. Складні розрізи застосовують в тих випадках, коли прості розрізи не дозволяють достатньо просто пояснити форму предмета або його елементів.

Ступінчаті розрізи. Складний розріз називається ступінчатим, якщо січні площини, що його утворюють, паралельні між собою. Положення січних площин позначено на кресленні лінією перетину. На початковому і кінцевому штрихах ставлять стрілки, що вказують напрям погляду. Місця переходу від однієї січної площини до іншої позначають згинами лінії перетину. Згини лінії перетину виконують лініями тієї ж товщини, що і штрихи лінії перетину. Біля початкового і кінцевого штрихів лінії перетину наносять прописну букву (як при позначенні простих розрізів). Над зображенням розрізу виконують напис, який показує за допомогою яких січних площин одержаний цей розріз.
При виконанні ступінчатого розрізу всі паралельні січні площини в думках суміщають в одну, тому на розрізі згини лінії перетину не відображаються (тобто складний розріз оформляється як простий).
Залежно від положення січних площин щодо горизонтальної площини проекцій ступінчаті розрізи можуть бути горизонтальними, вертикальними (фронтальними і профільними) і похилими. На рис. 11 представлено фронтальний ступінчатий розріз, який розташований на місці головного виду. Такі розрізи допускається розташовувати на будь-якому місці поля креслення.
При складному розрізі, якщо в цьому є потреба, ту ж букву, що і на кінцях штрихів, ставлять в місцях згинів, з зовнішньої сторони кута (рис. 12).

Ламані розрізи. Ламані розрізи утворюють січні площини, що перетинаються між собою. При побудові ламаних розрізів зазвичай одну з січних площин вибирають паралельною одній з основних площин проекцій, а другу - повертають до поєднання з першою. Коли суміщені площини паралельні площині проекцій, то ламаний розріз допускається поміщати на місці відповідного виду.
Разом з січною площиною повертають розташований в ній розріз. На рис. 13 штрих-пунктирною лінією показано положення деталі, одержане при умовному повороті перерізу разом з січною площиною. Розріз виконують відповідно до положення деталі, показаного штрих-пунктирною лінією (при виконанні ламаного розрізу, додаткові побудови штрих-пунктирною лінією не виконують). Напрям повороту січної площини не повинен обов’язково співпадати з напрямом погляду, вказаного стрілкою на штрихах лінії перетину. Приклад ламаного розрізу (під кутом 90о), напрямок повороту якого не співпадає з напрямком погляду (рис.15).
Частини предмета, розташовані за січною площиною, зображають на розрізі так, як вони проектуються на відповідну площину, до поєднання з якою проводиться поворот січної площини.

Розгорнутий розріз. Приклад зображення та позначення розгорнутого розрізу представлено на рис. 16.

Похилі розрізи. У ряді випадків особливості конструкції тієї чи іншої деталі можуть бути виявлені зображенням похилого розрізу. Похилий розріз здійснюється січною площиною, нахиленою до горизонтальної площини проекцій під кутом, відмінним від 90°. На рис. 26 конструктивні особливості деталі виявлено похилим розрізом А-А. Похилий розріз будують і розташовують на кресленні відповідно до напряму, вказаного стрілками на лінії перетину (рис. 26, а).
Похилий розріз допускається розташовувати в будь-якому місці креслення (рис. 26, б).

Місцеві розрізи - розрізи, призначені для виявлення конструктивних особливостей предмета в окремому, обмеженому місці .
Місцевий розріз виділяють на виді суцільною хвилястою тонкою лінією, яка не повинна співпадати з якими-небудь іншими лініями зображення (рис. 23, 24).
Якщо місцевий розріз виконують на частині предмета, що є тілом обертання (циліндричні елементи на рис. 25), то такий розріз можна відділити від виду штрих-пунктирною лінією, що є зображенням осі цієї частини предмета.

ПРОЕКЦІЙНЕ КРЕСЛЕННЯ