Вибір точки зору та кутів зору.

На зображення об'єктів в перспективі впливає правильний вибір елементів картини: лінії горизонту hh, головної точки картини, дистанційної відстані Р-D.

 

До цього часу  розглядалась побудова перспективи різноманітних просторових фігур, не завжди враховуючи існуючу залежність між розмірами картини і відстані від неї до точки зору. Тому іноді отримували спотворені зображення, в той час, як головна задача перспективних зображень – створення правдивого враження про властивості предмета: його форми, розміри і пропорції. А для цього відстань від точки зору до картини не може бути випадковою.
Полем зору називається перетин конуса, утвореного променями зору, площиною, перпендикулярною до головного променя картини СР (рис.5.01б,в). Поле зору необмежене в глибину, але обмежене  по ширині і висоті. Кут, утворений двома крайніми променями зору, обмежуючими видимий простір в будь-якій площині, що перетинає конус зору, називається кутом зору. Кут зору вгору від СР дорівнює 450, а вниз від СР – 650; кожен з бокових кутів по – 700. Тому поле зору має форму неправильного кола, розтягнутого по ширині, але для простоти уяви вважатимемо його правильним. Величина ясного поля зору визначається кутом 280 при СР=2АВ. Звідки випливає, що точка зору С повинна бути віддалена від картини К приблизно на подвійну її висоту.
Для побудови зображень окремих предметів і композицій на вулиці приймають кут зору в межах 28-370, а для інтер`єрів – до 530.

  Картина АВЕD завжди повинна вписуватися в поле зору, незалежно від її форми. Для картини прямокутної форми діагональ її буде дорівнювати діаметру основи конуса. Тому відстань від картини до ока необхідно брати не менше діагоналі картини, тоді отримаємо кут 530 . Якщо розмір діагоналі подвоїти, то кут зору дорівнюватиме 28.

Якщо кут зору aлежить в межах 53° – 60°, то об’єкт в перспективі має сильний ракурс. Цей кут рекомендується для довгих і низьких об’єктів. Якщо кут a  рівний 28° - 37°, він може бути рекомендований для високих об’єктів. На рис.5.02 дано схематичне зображення перспективи об’єкта при різних значення кутів зору.

Необхідно зауважити, що при виборі точки зору звертається увага не тільки на віддалення її від об’єкта, але і на положення точки зору відносно об’єкта. Щоб отримати оптимальний варіант перспективи, головний промінь картини повинен знаходитись в середній третині перспективного зображення (рис.5.01а).

На рис.5.03 можна схематично прослідкувати за зміною перспективного зображення об’єкта при різних положеннях точки зору С: 1 -показує вигляд збоку, частина основного фасаду схована;   2- добре розкрито основний фасад, а бічні – зовсім невидимі;
3-зображуються обидва фасади однакової ширини, перспектива не реальна; 4- вигляд вдалий, бо з цієї точки зору композиція будинку найбільш розкрита.

Вибір лінії горизонту
Горизонт може бути нормальним (а), високим (б), низьким (в). На рис.5.04 зображена схема можливого розташування лінії горизонту. Висотою нормального горизонту прийнята величина hн = 1,7 м. Висока лінія горизонту (з пташиного польоту)  hпт  – 1000 м і більше. При високому і низькому розміщенні горизонту віддаль від точки зору до об’єкта повинна бути збільшеною, щоб перспективне зображення не було спотвореним.
Перспектива з високим горизонтом використовується для зображення значних просторів – кварталів, заводських територій… Перспективи з низьким горизонтом будуються при зображенні будинків, розміщених на горі, коли спостерігач знаходиться значно нижче будівлі. До перспективи з горизонтом, який збігається з основою картинної площини, звертаються дуже рідко. Таке зображення можна отримати, коли глядач лежить на землі.
Лінія горизонту не може співпадати з проекцією горизонтальних площин об’єкту. У такому  випадку площини проекціюються в лінію.

1. Методи побудови перспективи об’єктів

В практиці архітекторів, художників, декораторів, скульпторів, дизайнерів, будівельників, проектантів та ін. звичайно застосовуються класичні методи побудови перспективи: прямокутних і косокутних координат (Ж. Дезарга-Адемара ); слідів променів, слідів променевих площин (А. Дюрера), малої і великої картини, архітекторів (Ф, Брунелеско, Гвідо Убальді, Андреа Поццо), сітки (Л.Альберті). Всі ці методи докладно розглянуті в посібнику «Парспектива. Методи побудови» Є.П. Гордєєва, Я.Р. Лелик. Ми розглядатимемо: метод прямокутних і косокутних координат (Ж. Дезарса-Адемара); метод архітекторів та  методи сітки.

1. Метод прямокутних координат (Метод Дезарга – Адемара)

У 1636 р. Дезарг написав невеликий твір під заголовком «Загальний метод зображення предметів у перспективі» (Париж, 1636). У цій роботі він уперше застосовує метод координат для побудови перспективних масштабів.
В якості однієї з осей він вибирає лінію перетину картинної (К) та предметної площини (Н), другою віссю служить перпендикуляр до предметної площини, що лежить в картинній площині, а третьої - перпендикуляр до картинної площини, що лежить в предметній. Отже, картинна і предметна площині служать двома координатними площинами, а третя до них перпендикулярна. На осях координат наносяться масштаби широт, висот і глибин, при цьому останній дається в перспективі.
Фронтальна перспектива – якщо дві грані об’єкта паралельні картині.
Фронтальна перспектива може бути:
центральною,  якщо головний промінь С1Р0 проходить через центр плану. Фронтальна центральна перспектива не є наочною і застосовується не часто (рис. 5.05 а);
бічною, якщо головна точка Р зміщена вліво або вправо відносно плану (рис. 5.05 б);
кутовою, якщо план об’єкту завчасно розміщується на предметній площині під довільним кутом до картини (рис. 5.05 в).
а)                                                          б)                                                      в)           Рис. 5.05

Питання для самоконтролю:

1. Що таке кут зору? В яких межах треба його вибирати?
2. Як визначають положення точки зору?
3. Як визначають положення точки зору на плані?
4. Як розташовують картинну площину відносно головного фасаду?
5. Як вибрати положення точки зору за висотою?
6. Які основні методи побудови перспективи?
7. У чому полягає метод архітекторів?
8. Як будується перспектива методом архітектора з однією точкою збігу, з двома точками збігу?
9. У чому полягає суть методу сітки?