Криву лінію можна розглянути як траєкторію точки, що рухається за певним законом, або як наслідок перетину кривих поверхонь. В інженерній графіці криві вивчають за їхніми проекціями.
Рис. 7.1
Викривленість кривої характеризується кривиною:
Кривина є величиною оберненою до радіуса кола кривини R, проведеною через три точки дві з яких нескінченно близькі до третьої, яка розміщена між ними.
Єдиною кривою сталої кривини є коло.
Множина нормалей до плоскої кривої утворює жмуток, обвідною якого є крива, що називається - еволютою (рис. 7.2).
Рис. 7.2
Крива відносно своєї еволюти називається евольвентою. Форму евольвенти кола мають бічні поверхні зубців деяких зубчатих коліс і шестерень (рис. 7.3).
Рис. 7.3
Кривинами другого порядку є еліпс, гіпербола, парабола та коло, які найбільш поширені в різних галузях техніки. Оскільки їх можна одержати в результаті перерізу конуса площиною, вони ще звуться конічними перерізами.
Еліпсом називається множина точок площини, сума відстаней від кожної з яких до двох даних точок (фокусів) є величиною сталою та дорівнює 2а (рис. 7.4).
Рис. 7.4
Рівняння еліпса має вигляд:
де .
Гіперболою називається множина точок різниця відстаней яких до двох даних точок (фокусів) є величиною сталою та дорівнює 2с (рис. 7.5).
Гіпербола має також дві осі (х – дійсна, у – уявна) та дві асимптоти m,і n – прямі.
Рис. 7.5
Рівняння гіперболи:
де .
Парабола є геометричною множиною точок на площині, рівновіддалених від заданої точки (фокуса) (рис. 7.6). Рівняння параболи в прямокутних декартових координатах:
.
Рис. 7.6