4.1. Організація безпечної експлуатації електроустановок АТП.

4.2. Технічні заходи безпеки в електроустановках.

4.3. Блискавкозахист та заходи боротьби із статичною електрикою.

4.4. Безпека при експлуатації окремих видів електроустаткування АТП:

- акумуляторні батареї та зарядні пристрої;

- ручний електрифікований інструмент;

- освітлювальні прилади та інше обладнання.

4.1. Організація безпечної експлуатації електроустановок АТП

Електроустановки автопідприємства повинні експлуатуватись відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів та Правил технічної експлуатаціїелектроустановок споживачів.

Керівник підприємства зобов'язаний забезпечити утримання, експлуатацію і обслуговування електроустановок відповідно до вимог чинних нормативних документів.

Для цього він повинен:

· призначити відповідального за справний стан і безпечну експлуатацію електрогосподарства з числа інженерно-технічних працівників, які мають електротехнічну підготовку і пройшли перевірку знань у встановленому порядку;

· забезпечити достатню кількість електротехнічних працівників;

· затвердити Положення про енергетичну службу підприємства, а також посадові інструкції та інструкції з охорони праці;

· встановити такий порядок, щоб працівники, на яких покладено обов'язки з обслуговування електроустановок, вели ретельні спостереження за дорученим їм обладнанням і мережами - оглядом, перевіркою дії, випробуванням і вимірюванням;

· забезпечити перевірку знань працівників у встановлені терміни;

· забезпечити проведення проти аварійних, приймально-здавальних і профілактичних випробувань та вимірювань електроустановок згідно з правилами і нормами;

· забезпечити проведення технічного огляду електроустановок. Фахівці служб охорони праці зобов'язані контролювати безпечну експлуатацію електроустановок і повинні мати 4 групу з електробезпеки.

Забороняється покладати на енергослужбу обов'язки, що не входять до її професійної компетенції.

4.2. Технічні заходи безпеки в електроустановках.

Електрична ізоляція струмопровідних частин. Теоретично надійна і якісна електроізоляція може гарантувати повну електробезпеку. Але на практиці ізоляція може бути зруйнована від температури, неправильної експлуатації електроустановок.

В електротехніці розрізняють робочу, додаткову, подвійну і посилену ізоляцію. Робоча - ізоляція струмопровідних частин електроустановки, що забезпечує її нормальну роботу в заданих умовах (наприклад, ізоляція між фазними проводами трьохфазної мережі). Додаткова - додатково до робочої для захисту від уражень струмом у випадку пошкодження робочої ізоляції. Подвійна ізоляція являє собою електричну ізоляцію, що забезпечує такий ступінь захисту, як і подвійна ізоляція (наприклад: ручний електроінструмент з діелектричним корпусом).

Занулення - перетворення замикання на корпус електроустановки в однофазне коротке замикання, яке викликає спрацювання струмозахисту і відключення пошкодженої ділянки.

Захисне заземлення - забезпечує захист при дотику до металевих струмопровідних частин обладнання, які можуть опинитись під напругою внаслідок пошкодження ізоляції.

Захисне відключення - швидкодіючий захист, що автоматично відключає електроустановку при зміні (більше встановлених меж) параметрів установки чи електромережі.

Огородження неізольованих струмовідних частин і розміщення їх на недоступній висоті.

Понижена напруга (12В, 42В) в умовах підвищеної небезпеки.

Блокувальні пристрої - не допускають помилок персоналу при роботі на електроустановках, допускають тільки певний порядок ввімкнення-вимкнення механізму.

Електричне розділення мереж - здійснюється за допомогою спеціальних розділювальних трансформаторів.

Для підготовки робочого місця до роботи, яка вимагає зняття напруги, слід вжити у вказаному порядку таких технічних заходів:

· здійснити необхідні відключення і вжити заходів, що перешкоджають помилковому або самочинному ввімкненню комутаційної апаратури; (вимкненню підлягають: струмопровідні частини, на яких буде виконуватися робота; неогороджені струмопровідні частини, до яких можливе наближення людей або ремонтного оснащення та інструменту, механізмів і вантажо-підіймальних машин на відстань, меншу регламентованої.

· вивісити заборонні плакати на приводах ручного і на ключах дистанційного керування комутаційною апаратурою (не вмикати працюють люди, не вмикати робота на лінії, не відкривати працюють люди);

· перевірити відсутність напруги на струмовідних частинах, які слід заземлити для захисту людей від ураження електричним струмом. Перевіряти відсутність напруги необхідно покажчиком напруги заводського виготовлення, справність якого перед застосуванням слід перевірити за допомогою призначених для цього спеціальних приладів або наближенням до струмовідних частин, розташованих поблизу, які явно перебувають під напругою. В електроустановках напругою понад 1000 В користуватися покажчиком напруги необхідно в діелектричних рукавичках. Якщо покажчик напруги падав або був підданий механічним ударам, то користуватися ним без повторної перевірки забороняється. Покази сигнальних пристроїв про наявність напруги є безумовною ознакою неприпустимості наближення до даного устаткування.

· встановити заземлення (ввімкнути заземлювальні ножі, встановити переносні заземлення); Встановлювати заземлення на струмовідні частини необхідно безпосередньо після перевірки відсутності напруги. Забороняється користуватися для заземлення провідниками, не призначеними для цього, а також приєднувати заземлення за допомогою скручування.

· обгородити, за необхідності, робочі місця або струмові дні частини, що залишилися під напругою і вивісити на огородженнях плакати безпеки (стій напруга, не влізай - уб'є).

4.3. Блискавкозахист та заходи боротьби із статичною електрикою

Виникнення заряду статичної електрики відбувається при деформації, подрібненні (розбризкуванні) речовин, відносному переміщенні двох тіл, що знаходяться в контакті, шарів рідких або сипких матеріалів, при інтенсивному перемішуванні, кристалізації, випаровуванні речовин. Можливість накопичення небезпечної кількості статичної електрики визначається як інтенсивністю виникнення, так і умовами стікання заряду. Інтенсивність виникнення заряду в технологічному обладнанні визначається фізико-хімічними властивостями речовин, які перероблюються, та матеріалів, з яких виготовлене обладнання, а також параметрами технологічного процесу. Процес стікання заряду визначається в основному електричними властивостями речовин, які перероблюються, навколишнього середовища та матеріалів, з яких виготовлене обладнання.

При відсутності необхідних умов для стікання заряду відбувається його накопичення, яке може призвести до:

· виникнення іскрових розрядів (електростатична іскронебезпека);

· безпосереднього впливу на людину (дія електростатичних полів та іскрових розрядів);

· шкідливого впливу на технологічний процес або матеріали, які переробляються.

Умовою електростатичної іскробезпеки об'єкта є виконання співвідношення:

W ≤ k·Wmin

де W - максимальна енергія розрядів, які можуть виникнути усередині об'єкта, Дж;

k - коефіцієнт безпеки, який вибирається з умов допустимої (безпечної) імовірності (при неможливості визначення - приймають рівним 0,4);

Wmin - мінімальна енергія запалювання речовин та матеріалів, Дж.

Дія статичної електрики на людину вважається безпечною, коли іскрові розряди відсутні, а рівні напруженості електростатичного поля на робочих місцях не перевищують допустимих значень, що визначаються згідно нормативів.

Для запобігання можливості виникнення небезпечних розрядів з поверхні обладнання, речовин, що переробляються, а також з тіла людини необхідно передбачати, з урахуванням особливостей виробництва, заходи, які можуть забезпечити відведення заряду:

· зниження інтенсивності генерації заряду статичної електрики (по можливості, горючі гази повинні очищатися від завислих рідинних та твердих частинок, рідини - від забруднення нерозчинними твердими та рідинними домішками; якщо цього не вимагає технологія виробництва, то повинно бути виключено розбризкування, дроблення, розпилення речовин; швидкість руху матеріалів в апаратах та магістралях не повинна перевищувати значень, які передбачені проектом);

· відведення заряду шляхом заземлення обладнання та комунікацій, а також забезпечення постійного електричного контакту з заземленням тіла людини;

· відведення (розсіювання) заряду шляхом зменшення питомого об'ємного та поверхневого електричного опору (використання зволоження або антиелектростатичних речовин);

· нейтралізація заряду шляхом використання різних засобів захисту від статичної електрики.

Блискавка - це інтенсивний розряд атмосферної електрики. Оскільки ці розряди можуть створювати небезпеку для людей, руйнувати будівлі і споруди призводити до вибухів і пожеж, їх негативну дію необхідно нейтралізувати.

Блискавкозахист - це комплекс захисних пристроїв, які забезпечують безпеку людей, збереження будівель і споруд, обладнання і матеріалів від можливих вибухів, загорання і руйнувань, що виникають при дії блискавки.

Порядок розрахунку блискавкозахисту.

Очікувана річна кількість уражень блискавкою будівель і споруд, не обладнаних блискавкозахистом, визначається за формулою:

N=(S + 6h)(L + 6h)·n·10^-6,

де S і L - відповідно ширина і довжина захищуваної будівлі, яка має в плані прямокутну форму, м;

h - найбільша висота будівлі, м;

n- середньорічне число ударів блискавки в 1 км² земної поверхні в місцевості розташування будівлі

Середньорічна грозова діяльність в годинах визначається по спеціально розробленій карті або на підставі офіційних даних місцевих метеорологічних станцій. Згідно розробленої карти на території України тривалість грозової діяльності наступна:

Кримська і Херсонська області - 40...60 год/рік;

Донецька, Дніпропетровська, Закарпатська, Запорізька, Львівська

і Тернопільська області - 80...100 год/рік;

Чернівецька область - більше 100 год/рік;

на решті території - 60...80 год/рік.

Проектування та обладнання блискавкозахисту здійснюється відповідно до інструкції, що передбачає три категорії - І, II, III і два типи зон захисту - А та Б.

Залежно від вибраного виду блискавковідводу (одиночний стрижневий, декілька стрижневих, тросовий) розраховують їх висоту та зони захисту.

4.4. Безпека при експлуатації окремих видів електроустаткування АТП.

Акумуляторні батареї та зарядні пристрої.При виконанні робіт по ремонту і заряджанню акумуляторних батарей можуть мати місце такі основні НШВФ:

- наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин (парів кислот, аерозолю свинцю);

- вибухи при заряджанні батарей;

- опіки кислотою, електролітом, розплавленим свинцем.

Працювати в акумуляторних приміщеннях дозволяється працівникам, які пройшли перевірку знань та інструктаж з безпечного поводження з кислотою, лугами і свинцем. Обслуговування акумуляторних батарей повинні проводити спеціально підготовлені працівники з III групою електробезпеки.

Ремонт акумуляторних батарей повинен проводитися в окремих приміщеннях при працюючій вентиляції.

Вентиляція зарядного відділення блокується із зарядним пристроєм: зарядний струм не подається при непрацюючій вентиляції. Припливно-витяжна вентиляція зарядної повинна вмикатися перед початком заряджання батарей і відключатися після повного видалення газів, але не раніше як через 1,5 години після закінчення заряджання.

Для переміщення акумуляторних батарей територією та в приміщеннях АТП необхідно користуватися спеціальними візками, платформа яких виключає можливість падіння батарей.

При перенесенні вручну малогабаритних батарей необхідно використовувати пристрої (захвати) і додержуватись застережних заходів, щоб уникнути обливання електролітом.

Акумуляторні батареї, що установлюються для заряджання, повинні з'єднуватись між собою тільки провідниками з наконечниками, які щільно прилягають до клем батарей і виключають можливість іскріння. (З'єднувати дротом "закруткою" забороняється). Приєднання акумуляторних батарей до зарядного пристрою і від'єднання їх повинно проводитися тільки при виключеному зарядному устаткуванні.

Контроль за ходом заряджання повинен здійснюватись за допомогою спеціальних приладів (термометра, ареометра, навантажувальної вилки тощо) а не коротким замиканням. Заряджання проводять тільки при відкритих пробках акумуляторних батарей.

Для огляду акумуляторних батарей необхідно користуватися переносними світильниками у вибухобезпечному виконанні напругою не більше 42 В.

При проведенні акумуляторних робіт забороняється:

· входити в зарядну з відкритим вогнем (сірник, цигарка тощо);

· виконувати роботи при вимкненій або несправній вентиляції;

· користуватися електронагрівальними приладами;

· спільно зберігати та заряджати кислотні та лужні акумуляторні батареї в одному приміщенні;

· перебування працівників у приміщенні зарядної, крім обслуговуючого персоналу.

Плавлення свинцю і заповнення ним форм при відливанні деталей акумуляторів, а також плавлення мастики і ремонт акумуляторних батарей повинно проводитися тільки після їх промивання. На вхідних дверях в акумуляторну встановлюють знаки безпеки: "Палити заборонено", "Вогненебезпечно", "Акумуляторна", а на дверях зарядної -"Стороннім вхід заборонено", "Користуватися відкритим вогнем заборонено".

Вимоги безпеки при роботі з кислотами і лугами будуть розглянуті в одній із наступних лекцій.

Ручний електрифікований інструмент.

Електрифікований інструмент за умовами безпеки поділяється на такі класи:

І - електроінструмент, у якого всі деталі, що перебувають під напругою, ізольовані і штепсельна вилка має заземлювальний контакт;

II- електроінструмент, у якого всі деталі, що перебувають під напругою, мають подвійну або посилену ізоляцію. Цей інструмент не має пристроїв для заземлення.

Номінальна напруга для електроінструмента класів І і II має бути не більше 220 В - постійного струму, 380 В - змінного струму.

III - електроінструмент на номінальну напругу не вище 42 В, у якого ні внутрішні, ні зовнішні кола не перебувають під іншою напругою. Цей інструмент також не заземлюють.

Конструкція штепсельної вилки інструменту класу І повинна забезпечувати випереджальне замикання заземлювального контакту під час ввімкнення та більш запізнене розмикання його під час вимкнення.

Конструкція штепсельних вилок інструменту класу III повинна унеможливлювати з'єднання їх з розетками на напругу понад 42 В.

Кабель у місці введення до інструменту класу І слід захищати від стирань і перегинів ізоляційною еластичною трубкою, яка закріплюється в корпусних деталях і повинна виступати з них на довжину не менше 5 діаметрів кабелю.

До роботи з інструментом класу І в приміщеннях з підвищеною небезпекою та поза приміщеннями допускаються працівники з II групою електробезпеки. Для роботи з інструментом класів II і III достатньо 1 групи з електробезпеки.

Перед застосуванням електроінструменту мають бути перевірені:

· комплектність і надійність кріплення деталей;

· справність деталей корпусу, руків'я та кришок щіткотримачів;

· наявність захисних кожухів та їх справність (зовнішнім оглядом);

· надійність роботи вимикача;

· задовільна робота на холостому ходу;

· справність кола заземлення ( клас І);

· відповідність напруги і частоти струму мережі та інструменту;

· надійність закріплення робочого виконавчого органу

· електроінструменту.

Працівник повинен бути забезпечений необхідними 3I3. У приміщеннях без підвищеної небезпеки достатньо застосовувати діелектричні рукавички, а в приміщеннях із струмопровідними підлогами - боти (калоші), килимки.

Інструментом класів II і III в приміщеннях без підвищеної небезпеки можна працювати без 3I3.

Кабель електроінструмента має бути захищений від випадкових пошкоджень і контакту з гарячими, вологими та масними поверхнями.

Забороняється продовження робіт електроінструментом у випадку найменших ознак його несправності. Забороняється розбирати і ремонтувати інструмент працівникам, якщо ці роботи не входять до їх службових обов'язків.

Забороняється працювати електроінструментом з приставних драбин, обробляти ним обмерзлі та мокрі деталі, вставляти чи виймати робочу частину без відключення від мережі і повної зупинки рухомих елементів.

Освітлювальні прилади та інше обладнання.

У приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних при встановленні світильників напругою 220 В загального освітлення з лампами розжарювання і газорозрядними лампами на висоті менше 2,5 м необхідно застосовувати світильники, конструкція яких виключає доступ до ламп без застосування інструменту.

Електропроводка, що підводиться до світильників, повинна бути в металевих трубах, металорукавах або захисних оболонках.

Світильники з люмінесцентними лампами напругою 127-220 В допускається застосовувати для місцевого освітлення при умові недоступності їх струмопровідних частин для випадкового дотику.

Для живлення світильників місцевого стаціонарного освітлення з лампами розжарювання повинна застосовуватися напруга; в приміщеннях без підвищеної небезпеки - не вище 220 В, а в приміщеннях з підвищеною небезпекою та в особливо небезпечних - не вище 42 В.

У приміщеннях сирих,- особливо сирих, жарких і з хімічно активним середовищем застосування люмінесцентних ламп для місцевого освітлення допускається тільки в арматурі спеціальної конструкції.

Освітлення оглядових канав світильниками (з лампами розжарювання або люмінесцентними лампами), живлення яких здійснюється напругою 127-220 В, дозволяється при додержанні наступних умов:

· вся проводка повинна бути внутрішньою (схованою), яка має надійну електро і гідроізоляцію;

· світильники слід закривати склом і огороджувати захисною решіткою (сіткою);

· металевий корпус світильника повинен бути заземлений.

Для живлення переносних світильників у приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних використовують напругу не вище 42 В. При наявності особливо несприятливих умов (тіснота, незручність, робота в ємностях...) - напруга живлення переносних світильників -12 В.

Електричне управління агрегатами мийної установки повинно бути низьковольтним (не вище 42 В).

У вибухонебезпечних приміщеннях електроустановки повинні бути у вибухозахищеному виконанні, а в пожежонебезпечних - мати ступінь захисту, відповідний класу пожежної небезпеки (на корпусах вказують ступінь захисту).

Комутаційні апарати повинні мати чіткі написи в положеннях "ввімкнено" та "вимкнено". Електрообладнання повинне мати надійне захисне заземлення або занулення. Двері розподільних пристроїв повинні замикатися на ключ.

Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані із зазначенням на клеймі номінального струму вставки (саморобні "жучки" - забороняється).