ТЕМА 12
ЕКОНОМІЧНИЙ КОНТРОЛЬ ЗАПАСІВ
1. Контроль надходження
та вибуття запасів.
2. Фактичний контроль
запасів за місцями зберігання.
3. Фактичний контроль незавершеного
виробництва.
4. Відображення результатів контролю
запасів.
Нормативна база
1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV.
2. Податковий
кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
3. Інструкція
про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і
нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом
Мінпаливенерго, Мінекономіки, Мінтрансзв’язку, Держспоживстандарту від
20.05.2008 р. № 281/171/578/155.
4. Положення
про інвентаризацію активів та зобов’язань, затверджене наказом Мінфіну від
02.09.2014 р. № 879.
5. Положення
(стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Мінфіну від
20.10.1999 р. № 246.
6. Положення
про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене
наказом Мінфіну від 24.05.1995 р. № 88.
7. Наказ
Мінфіну «Про затвердження типових форм для відображення бюджетними установами
результатів інвентаризації» від 17.06.2015 р. № 572.
8. Постанова
Держкомстату СРСР «Про затвердження форм первинної облікової документації для
підприємств та організацій» від 28.12.1989 р. № 241.
9. Інструкція
з приймання, зберігання, відпуску, транспортування та обліку спирту етилового,
затверджена наказом Мінагрополітики від 13.04.2009 р. № 264.
10. Методичні
рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджені наказом Мінфіну від
10.01.2007 р. № 2.
11. Наказ
Мінстату «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку
сировини та матеріалів» від 21.06.1996 р. № 193.
12. Порядок визначення розміру збитків від розкрадання,
нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджений постановою КМУ
від 22.01.1996 р. № 116.
13. Положення
про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються
(корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке
передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди
або його розірвання), затверджене постановою Кабінету Міністрів України від
02.03.1993 р. № 158.
1. Контроль надходження та вибуття запасів.
Питання
контролю надходження запасів розпочинається з визначення джерела їх отримання.
При перевірці увага звертається на наявність всіх необхідних документів щодо
отримання запасів від постачальника, з виробництва, від засновників. З метою
контролю надходження запасів від постачальників на підприємстві можуть вести
Журнал обліку вантажів, що надійшли (ф. № М-1). Журнал заповнюють згідно
первинних документів з надходження запасів, роблять відмітки щодо місця
знаходження запасів, які не надійшли вчасно.
Завдяки
зустрічній звірці перевіряючі вивчають наявні первинні документи, які
засвідчують факт оприбуткування запасів. Особлива увага в процесі перевірки
звертається на:
1. Розбіжності
між запасами, які фактично надійшли та даними зазначеними в документах.
2. Запаси,
які надійшли без документів.
За допомогою
застосування прийому логічної перевірки перевіряється правильність оформлення
складських документів.
Питання
контролю вибуття запасів розпочинається з визначення джерела їх вибуття. Увага
приділяється перевірці відпуску запасів у виробництво, використанню запасів у
виробництві, реалізації запасів.
2. Фактичний контроль запасів за місцями зберігання.
Фактичний
контроль запасів за місцями зберігання здійснюється шляхом проведення
інвентаризації. При цьому, обов’язковість проведення щорічної інвентаризації
запасів перед складанням річної фінансової звітності визначена п. 10 розділу І
Положення № 879, а саме в період 3 місяців до дати балансу.
Матеріально
відповідальні особи дають в інвентаризаційному описі розписки про те, що до
початку інвентаризації всі прибуткові та видаткові документи на активи здані в
бухгалтерію, що всі цінності, які надійшли під їх відповідальність,
оприбутковані, а ті, що вибули, списані (абзац
другий п. 6 розділу ІІ Положення № 879)
Відповідно
до п. 4.1 розділу ІІІ Положення № 879 інвентаризація запасів проводиться за
місцями зберігання та окремо за матеріально відповідальними особами.
Матеріальні запаси при інвентаризації записуються в інвентаризаційні описи за найменуванням із зазначенням
номенклатурного номера (за його наявності), виду, групи, сорту, одиниці виміру,
ціни, суми та кількості (рахунок, вага або міра), фактично встановлених на дату
інвентаризації, та за даними бухгалтерського обліку.
На малоцінні
та швидкозношувані предмети, які обліковуються в оперативному порядку,
інвентаризаційні описи не складаються, а перевіряється фактична наявність цих
предметів у матеріально відповідальних осіб шляхом зіставлення з відомістю
оперативного обліку. Виявлена при цьому нестача предметів оформлюється актом.
Інвентаризаційна
комісія у присутності матеріально відповідальних осіб перевіряє фактичну
наявність запасів шляхом їх перерахунку, переважування чи перемірювання. Не
допускається вносити до інвентаризаційних описів дані про залишки активів зі
слів матеріально відповідальних осіб або за даними обліку без перевірки їх
фактичної наявності. Кількість запасів, що зберігаються в непошкодженій
упаковці постачальника, може визначатися на підставі документів з обов’язковою
перевіркою наявності в натурі частини вказаних цінностей (п. 4.2 розділу ІІІ
Положення № 879).
При
інвентаризації варто враховувати, що згідно п. 4.3 розділу ІІІ Положення № 879,
на запаси, які перебувають в дорозі, а також на не оплачену у строк покупцями
відвантажену продукцію (товари) та на запаси, що перебувають на складах інших
підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці),
складається окремий інвентаризаційний опис та перевіряється обґрунтованість
сум, що відображені на рахунках бухгалтерського обліку. Такі суми можуть бути
визнані, якщо вони підтверджені належно оформленими документами, зокрема
рахунками постачальників, копіями платіжних вимог (рахунків-фактур), що
пред’явлені покупцям, охоронними розписками, які переоформлені на дату
проведення інвентаризації або близьку до неї.
Виявлені під
час інвентаризації непридатні або зіпсовані запаси вносяться до окремого
інвентаризаційного опису, в якому вказуються найменування відповідних запасів,
їх кількість, причини, ступінь і характер псування, пропозиції щодо їх
знецінення, списання або можливості використання цих предметів у господарських
цілях (п. 4.4 розділу ІІІ Положення № 879).
Тара
наводиться в інвентаризаційному описі за видами, цільовим призначенням і
якісним складом (нова, яка була у вжитку, така, що потребує ремонту, тощо). На
тару, що стала непридатною, складається акт
на списання із зазначенням причин псування (п. 4.5 розділу ІІІ Положення №
879).
3. Фактичний контроль незавершеного виробництва.
Незавершене
виробництво є важливою складовою у визначенні фактичної вартості випущеної з
виробництва продукції. Відповідно, проведення контролю незавершеного
виробництва передбачає: перевірку правильності розподілу витрат за видами
продукції, визначення собівартості випущеної продукції, виявлення
необлікованого браку, перевірку даних оперативного обліку руху запасів та
напівфабрикатів, визначення загальної суми витрат у незавершеному
виробництві.
Обов’язковість
проведення щорічної інвентаризації незавершеного виробництва перед складанням
річної фінансової звітності визначена п. 10 розділу І Положення № 879, а саме в
період 2 місяців до дати балансу. Проте, виробничі підприємства інвентаризують
залишки незавершеного виробництва щомісячно, задля правильного визначення
собівартості готової продукції.
П. 30
розділу IV
Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються
(корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке
передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди
або його розірвання) № 158 передбачає, що у ході інвентаризації незавершеного
виробництва визначається фактична наявність незакінчених виробів, що
перебувають у виробництві, комплектність незавершеного виробництва, його
залишок за анульованими чи зупиненими замовленнями.
Перед початком
інвентаризації не потрібні цехам, дільницям, відділенням матеріали,
покупні напівфабрикати, а також деталі і вузли, обробка яких завершена на
даному етапі, здаються на склад. Остаточно забраковані деталі до незавершеного
виробництва не включаються (п. 31 розділу IV Положення №
158).
Відповідно
до п. 4.6 розділу ІІІ Положення № 879 при інвентаризації незавершеного
виробництва:
- в інвентаризаційних описах вказуються найменування
заділу, стадія та ступінь їх готовності, кількість або обсяг виконаних робіт;
- сировина,
матеріали і покупні напівфабрикати, що перебувають біля робочих місць і не
піддавались обробці, до опису незавершеного виробництва не включаються, а
фіксуються в окремих інвентаризаційних описах;
- кількість
сировини і матеріалів, що входять до складу неоднорідної маси або суміші в
незавершеному виробництві, визначається технічними розрахунками у порядку,
встановленому на підприємстві, якщо інше не передбачено законодавством.
Варто також
враховувати, що згідно п. 32 розділу IV Положення №
158 з незавершеного виробництва у вигляді неоднорідної маси або суміші (у
відповідних галузях промисловості) в інвентаризаційних описах наводяться два
кількісні показники: кількість цієї маси чи суміші та кількість сировини або
матеріалів, що входять до її складу.
У процесі
інвентаризації незавершеного виробництва інвентаризаційні описи складаються
окремо по кожному цеху (дільниці, відділенню).
Уніфікована
форма інвентаризаційного опису для незавершеного виробництва відсутня, а отже
підприємство:
1)
використовувати самостійно розроблені форми актів, відповідно до норм Положення
про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88; 2)
використати затверджені форми:
- Інвентаризаційний
опис запасів (затверджений наказом № 572);
- Інвентаризаційний
опис товарно-матеріальних цінностей (типова форма № инв-3, затверджена
постановою № 241).
Для
узагальнення результатів виявлених відхилень можуть використовуватися:
- Звіряльна
відомість результатів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей (форма №
инв-19)
- Звіряльна відомість результатів інвентаризації запасів
(затверджена наказом
№ 572).
4. Відображення результатів контролю запасів.
Результати
інвентаризації запасів, на підставі затвердженого протоколу інвентаризаційної
комісії, відображаються у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності того
звітного періоду, у якому закінчена інвентаризація запасів.
Виявлені при
інвентаризації розбіжності між фактичною наявністю запасів і даними
бухгалтерського обліку відображаються наступним чином (п. 4 розділу IV Положення №
879):
- запаси, які виявлені в лишках, підлягають оприбуткуванню
зі збільшенням доходу звітного періоду підприємства;
- нестача запасів у межах установлених норм природного
убутку, виявлена під час інвентаризації, списується за розпорядженням керівника
підприємства на витрати. Норми природного убутку можуть застосовуватися лише у
разі виявлення фактичних нестач і після взаємозаліку нестач запасів і лишків
внаслідок пересортиці. За відсутності норм природного убутку втрата
розглядається як нестача понад норму;
- нестача запасів понад норми природного убутку, а також
втрати від псування запасів списуються з балансу та відносяться на рахунок
винних осіб у розмірі, визначеному відповідно до законодавства, у разі якщо
винні особи не встановлені, вони зараховуються на позабалансовий рахунок до
моменту встановлення винних осіб або закриття справи згідно із законодавством.
Відповідно
до п. 5 розділу IV Положення № 879 взаємний залік лишків і нестач внаслідок
пересортиці допускається тільки щодо запасів однакового найменування і в
тотожній кількості за умови, що лишки і нестачі утворились за один і той самий
період, що перевіряється, та в однієї і тієї самої матеріально відповідальної
особи.
У разі
взаємозаліку нестач і лишків внаслідок пересортиці, коли вартість запасів, що
виявились у нестачі, більше вартості запасів, що виявились у надлишку, різниця
вартості повинна бути віднесена на винних осіб. Якщо особи, винні в
пересортиці, не встановлені, то сумові різниці розглядаються як нестачі
цінностей понад норми природного убутку з віднесенням їх до складу витрат. За
такими сумовими різницями в протоколах інвентаризаційної комісії повинні бути
наведені причини, з яких різниці не можуть бути віднесені на винних осіб.
Перевищення
вартості запасів, що виявились у лишку, порівняно з вартістю запасів, що
виявились у нестачі внаслідок пересортиці, відноситься на збільшення даних
обліку відповідних запасів та доходів.
Розмір
збитків від розкрадання, нестач, знищення (псування) запасів визначається
відповідно до законодавства.
