ТЕМА 7

ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ТА ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ

1.  Контроль зайнятості і працевлаштування осіб з інвалідністю.

2.  Контроль працевлаштування за квотами.

3.  Контроль за використанням коштів Фонду соціального страхування.

Нормативна база

1. Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від

21.03.1991 р. № 875-XII.

2. Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07. 2012 р. № 5067-VI.

3. Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105-XIV.

4. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. № 322-VIII.

5. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-Х.

6. Наказ Міністерства соціальної політики України «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів» від 18.08.2017 р. № 1338.

7. Порядок перевірки правильності використання страхувальниками страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення встановленого порядку їх використання, затверджений Постановою правління Фонду соціального страхування України від 02.10.2020 р. № 23.

8. Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, затверджений Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 р. № 13.

9. Порядок фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затверджений Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 р. № 12.

10. Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.06. 2019 р. № 466).

11. Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 р. № 129.

12. Порядок надання роботодавцями державній службі зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 16.05.2013 р. № 271.

1. Контроль зайнятості і працевлаштування осіб з інвалідністю.

Фонд соціального захисту інвалідів є неприбутковою бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України.

Основними завданнями ФСЗІ є (п. 5 Положення № 129):

1) фінансове забезпечення заходів щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні;

2) забезпечення в межах своїх повноважень реалізації заходів щодо зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема створення робочих місць.

Одним з основних напрямків діяльності відділень ФСЗІ є здійснення моніторингу та контролю за виконанням підприємствами, установами, організаціями, в тому числі і організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю та фізичними особами, які використовують наймаю працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані (Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70).

Відділення ФСЗІ співпрацює з управліннями Держпраці для забезпечення дотримання вимог щодо працевлаштування осіб з інвалідністю. Після закінчення встановленого законодавством терміну подання звітності до управліннями Держпраці направляється відповідний перелік роботодавців, які не виконали норматив створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.06. 2019 р. № 466) передбачає, що предметом проведення перевірки Держпраці є:

– реєстрація суб’єктів господарювання у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів;

– подання суб’єктами господарювання до відділень Фонду звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

– виконання суб’єктами господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Держпраці оприлюднює критерії із зазначенням періодичності проведення планових перевірок суб’єктів господарювання шляхом їх розміщення на власному офіційному веб-сайті у порядку, визначеному законодавством.

У разі коли за результатами перевірки встановлено факт невиконання суб’єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, вживаються заходи щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності (п. 16 Порядку №70 (№ 466)).

Відповідно до ст. 20 Закону № 875 якщо середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, суб’єкти господарювання щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції:

– якщо більше 15 осіб – в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю;

– якщо працює від 8 до 15 осіб – в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Дані штрафні санкції не поширюються на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються суб’єктами господарювання самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.

Згідно ст. 188¹ КУпАП невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю тягнуть за собою накладення штрафу від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Контроль працевлаштування за квотами.

Відповідно до Порядку № 271, квота – це норматив працевлаштування громадян, зазначених у частині першій ст. 14 Закону України «Про зайнятість населення» (крім осіб з інвалідністю), у розмірі:

– 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік для підприємств, установ та організацій з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб;

– не менше однієї особи у середньообліковій чисельності штатних працівників для підприємств, установ та організацій з чисельністю штатних працівників від 8 до 20 осіб для працевлаштування осіб, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» залишилося 10 і менше років.

Згідно ст. 14 Закону України «Про зайнятість населення», до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать:

1) один з батьків або особа, яка їх замінює і:

–має на утриманні дитину (дітей) віком до шести років;

– виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю;

– утримує без одного з подружжя особу з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) та/або особу з інвалідністю I групи (незалежно від причини інвалідності);

2) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;

3) особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;

4) молодь, яка закінчила або припинила навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу;

5) особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» залишилося 10 і менше років;

6) особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26

Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;

7) особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;

8) учасники бойових дій, зазначені у п. 19-21 частини першої ст. 6 Закону

України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

9) непрацюючі працездатні особи, які отримують державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям.

Роботодавці самостійно розраховують квоту, з урахуванням чисельності працівників, які на умовах повної зайнятості вже працюють на підприємствах, і належать до таких, що неконкурентоспроможні на ринку праці (крім осіб з інвалідністю), та забезпечують їх працевлаштування самостійно. Роботодавці можуть звернутися за сприянням для працевлаштування даної категорії громадян до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Обов'язковою умовою дотримання роботодавцями квоти вважається працевлаштування таких громадян відповідно до вимог, про що роботодавці інформують щороку центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, у встановленому ним порядку.

Роботодавці щороку, не пізніше 01 лютого після звітного року, подають центру зайнятості інформацію про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

Відповідно до ст. 53 п. 2 Закону України «Про зайнятість населення» у разі невиконання роботодавцем протягом року квоти для працевлаштування громадян, з нього стягується штраф за кожну необґрунтовану відмову у працевлаштуванні таких осіб у межах відповідної квоти у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.

3. Контроль за використанням коштів Фонду соціального страхування.

Перевірки Фондом соціального страхування, відповідно до п. 2.1 Порядку перевірки правильності використання страхувальниками страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення встановленого порядку їх використання (Порядок № 23) проводяться з метою:

1) здійснення контролю за використанням страхових коштів Фонду, обґрунтованістю виплати матеріального забезпечення, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання;

2) виявлення та підтвердження неправомірно витрачених сум страхових коштів та/або вартості наданих соціальних послуг, нецільового використання коштів, невикористаних коштів Фонду, забезпечення своєчасного та повного повернення таких коштів до бюджету Фонду.

Перевірки здійснюються посадовими особами Фонду за місцезнаходженням страхувальника або в приміщенні робочого органу виконавчої дирекції Фонду (його відділення) за згодою (письмовою заявою) страхувальника та за умови надання ним усіх необхідних документів для проведення перевірки.

Відповідно до Порядку № 23 посадові особи Фонду мають право проводити камеральні та документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) перевірки достовірності відомостей, поданих страхувальниками для отримання страхових коштів Фонду, дотримання порядку використання страхувальниками виділених йому страхових коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку страхувальника у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним до Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання страхувальником страхових коштів Фонду.

Камеральною вважається перевірка використаних страхувальниками страхових коштів Фонду, яка проводиться у приміщенні Фонду на підставі даних з інформаційно-аналітичних систем Фонду, заяви-розрахунку та повідомлення про виплату коштів застрахованим особам, та даних з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, отриманих в порядку інформаційного обміну між Пенсійним фондом України та Фондом.

Документальною плановою перевіркою вважається перевірка дотримання порядку використання страхувальником страхових коштів Фонду, яка проводиться за місцезнаходженням страхувальника, крім випадку подачі страхувальником письмової заяви про проведення перевірки у приміщенні Фонду, та передбачена в плані-графіку проведення документальних планових перевірок відповідно до плану роботи робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення.

Документальною позаплановою перевіркою вважається перевірка страхувальника, що не передбачена в плані-графіку проведення документальних планових перевірок робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення та за наявності підстав, визначених п. 2.9 Порядку № 23.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням страхувальника.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення за згодою (письмовою заявою) страхувальника на підставі поданих ним первинних, звітних та інших документів, пов’язаних з використанням страхових коштів Фонду.

Право приступити до проведення документальної перевірки страхувальника надається посадовим особам Фонду за умови пред’явлення страхувальнику таких документів:

– направлення на проведення документальної перевірки;

– службового посвідчення посадової особи Фонду, яка зазначена у направленні на проведення перевірки.

Тривалість проведення документальної планової перевірки страхувальника встановлюється з урахуванням обсягу робіт, які належить виконати під час її проведення, та кількості посадових осіб Фонду, які проводять перевірку. При цьому строк проведення:

– документальної планової перевірки страхувальників не може перевищувати 10 робочих днів, а страхувальників – суб’єктів мікро-, малого підприємництва – 5 робочих днів;

– документальної позапланової перевірки страхувальників не може перевищувати 10 робочих днів, а страхувальників – суб’єктів мікро-, малого підприємництва – 2 робочих днів.

Продовження строків проведення документальної перевірки страхувальників можливе не більш як на 5 робочих днів, а щодо страхувальників – суб’єктів мікро-, малого підприємництва – не більш як на 2 робочих дні.

Перешкоджання (відмова, недопущення) з боку страхувальника у проведенні посадовими особами Фонду документальної перевірки є підставою для притягнення посадових осіб страхувальника до адміністративної відповідальності згідно зі статтею 188²³ КУпАП, а також зупинення виплат Фондом відповідно до ст. 10 Закону № 1105.

Згідно ст. 188²³ КУпАП відповідальність посадових осіб від 8 до 15 НМДГ. А за ті самі порушення протягом року – від 10 до 20 НМДГ.

Під час документальних перевірок страхувальників перевіряються (п. 2.23 Порядку № 23):

1) здійснення страхувальником заходів щодо усунення порушень, виявлених попередніми перевірками;

2) стан заборгованості щодо коштів Фонду;

3) повнота та своєчасність повернення страхувальником страхових коштів Фонду;

4) правомірність призначення та виплати матеріального забезпечення застрахованим особам та окремих виплат потерпілим на виробництві;

5) правильність обчислення розміру середньоденної заробітної плати, з якої обраховуються суми матеріального забезпечення застрахованим особам та окремих виплат потерпілим на виробництві;

6) правомірність та обґрунтованість заявлених сум фінансування та використання страхових коштів, які надійшли від робочого органу виконавчої дирекції Фонду, зокрема, наявність відповідної кількості виданих в установленому порядку листків непрацездатності (правильність їх заповнення), актів розслідування нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, або актів розслідування хронічних професійних захворювань (отруєнь) за встановленими формами, висновків лікарськоконсультаційної комісії або медико-соціальної експертної комісії, підтверджуючих документів для відшкодування вартості поховання потерпілого, які є підставою для отримання матеріального забезпечення та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок страхових коштів Фонду згідно з відповідними заявами-розрахунками;

7) правильність ведення бухгалтерського обліку, складання звітності щодо коштів Фонду та своєчасність її надання (зокрема повідомлень про виплату коштів застрахованим особам) до робочих органів виконавчої дирекції Фонду або їх відділень;

8) робота комісії (уповноваженого) із страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підприємства, установи, організації.

Результати документальної перевірки оформлюються у формі акту документальної перевірки дотримання порядку використання страхувальником страхових коштів Фонду соціального страхування України за формою, згідно з додатком 4 до Порядку № 23.