ТЕМА 8
ОСНОВИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ
1. Сутність та завдання внутрішнього
контролю.
2. Суб’єкти та об’єкти внутрішнього
контролю.
3. Організація внутрішнього контролю на
підприємстві.
4. Використання програмного
забезпечення в економічному контролі
Нормативна база
1.
Закон
України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від
16.07.1999 р. № 996-XIV.
1. Сутність
та завдання внутрішнього контролю.
Внутрішній контроль (Internal
control) – процес, розроблений, запроваджений і підтримуваний тими, кого
наділено найвищими повноваженнями, управлінським персоналом, а також іншими
працівниками, для забезпечення достатньої впевненості щодо досягнення цілей
суб’єкта господарювання стосовно достовірності фінансового звітування,
ефективності та результативності діяльності, а також дотримання застосовних
законів і нормативних актів.[1]
Можна виділити такі основні завдання внутрішнього контролю
діяльності суб’єктів господарювання:
1)
запобігання ухваленню рішень, які суперечать законодавству;
2)
забезпечення своєчасного та повного відображення всіх операцій в обліку;
3)
виявлення слабких місць у фінансово-господарській діяльності;
4)
розробка пропозицій щодо підвищення ефективності використання
фінансово-господарських ресурсів та оцінка їх виконання.
Зазвичай вважається, що функції внутрішнього контролю повинні
виконуватись службою бухгалтерського обліку. Частина завдань, що належить
внутрішньому контролю, у більшості випадків, покладена на різноманітні відділи
підприємства та різних посадових осіб. В процесі внутрішнього контролю отриману
від посадових осіб інформацію, порівнюють з відповідними даними, що містяться в
бухгалтерській документації. При виявленні розбіжностей, з метою визначення
достовірності інформації, здійснюється дослідження причин відхилення.
Місце внутрішнього контролю в системі управління, форму його
організації та взаємодію з іншими складовими визначають організаційні засади
формування структури контролю.
Індивідуального підходу потребує кожний об’єкт внутрішнього
контролю, щодо використання певних методичних прийомів. Враховуючи процедури
перевірки конкретних ділянок обліку можна застосовувати наступну методику
перевірки, що включає:
1) визначення основних законодавчо-нормативних
актів, щодо обліку на даній ділянці;
2) опис вибраних облікових рішень відображених у
обліковій політиці;
3)
визначення методичних прийомів;
4)
первинні документи, регістри аналітичного і синтетичного обліку що складаються
при здійсненні певних господарських операцій;
5)
оцінка стану обліку і контролю на обліковій ділянці;
6)
формулювання попередніх висновків;
7)
узагальнення і пропозиції щодо усунення недоліків.
Суть процесу внутрішнього контролю складає отримання
документації для перевірки, вивчення її, подання оцінки результатів діяльності
та рекомендацій по усуненню порушень і недоліків. Внутрішній контроль має
здійснюватися у взаємодії із начальниками структурних відділів та спеціалістами
управління. Слід зауважити, що всі ці особи приймають безпосередню участь в
процесі контролю, використовують результати контролю і застосовують поради. Без
їх участі ефективність внутрішнього контролю буде мінімальною.
2. Суб’єкти
та об’єкти внутрішнього контролю.
Суб’єктами внутрішнього контролю виступають[2]:
–
управлінський персонал та спеціалісти, до функцій яких входить попередній,
поточний та подальший контроль;
–
обліковий персонал на чолі з головним бухгалтером, якому належать функції
контролю на всіх етапах відображення господарських процесів;
–
спеціальні внутрішні контролюючі служби, створені на підприємстві з метою
проведення того чи іншого контролю.
Згідно п. 7. ст. 8 Закону № 996 головний бухгалтер або особа,
яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства:
– організує контроль за відображенням на
рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;
– бере участь в оформленні матеріалів,
пов’язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування
активів підприємства;
– забезпечує перевірку стану
бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших
відокремлених підрозділах підприємства.
Об’єкти контролю процесів господарської діяльності як складові
кругообороту капіталу[3]:
1) постачання – починається з придбання основних
засобів, сировини і матеріалів та завершується надходженням їх у виробництво;
2) виробництво – охоплює всі операції, починаючи з
моменту надходження матеріалів у виробництво і закінчуючи надходженням готової
продукції на склад підприємства;
3) реалізація – починається з відвантаження готової
продукції і завершується надходженням виручки на розрахунковий рахунок
підприємства, яка забезпечує відшкодування витрат і формування чистого доходу;
4) розподіл – починається з моменту надходження
виручки і завершується створенням передумов для відновлення процесу
виробництва, які знаходять своє відображення в розподілі частини виручки від
реалізації на відшкодування матеріальних витрат і відновлення виробничих
запасів і таким чином завершуються з початком нового циклу постачання.
3.
Організація внутрішнього контролю на підприємстві.
Внутрішній контроль має в своєму розпорядженні набір методичних
прийомів, за допомогою яких можна забезпечити реальність, достовірність та
співставність звітних показників.
На методику внутрішнього контролю впливають такі фактори:
об’єкти та завдання контролю; рівень внутрішнього нормативного та методичного
забезпечення; внутрішня політика підприємства; рівень автоматизації облікового
та контрольного процесу.
Процес здійснення будь-якого контролю розпочинається з
організаційного етапу, на початку якого визначає об’єкти, кількість і строки
проведення контролю. Все це знаходить відображення в календарному
плані-графіку проведення внутрішнього
контролю, який може переглядатися і
змінюватися. Розробка та
затвердження даного документу залежить
від рівня здійснюваного контролю.
Також на організаційному етапі створюються робочі групи
обов’язки, яких нормативно визначені та залежить від рівня здійснюваного
контролю. При формуванні контролюючої групи увагу слід звернути на
компетентність та порядність її членів. Крім цього, на даному етапі
контрольного процесу видається розпорядчий документ на проведення
контролю.
Важливим моментом на організаційному етапі є проведення
інструктажу робочої групи, який передбачає ознайомлення з:
–
розпорядчим документом на проведення контролю, його метою та завданнями;
–
загальною методикою проведення контролю;
– правами,
обов’язками та відповідальністю кожного члена контрольної групи.
На документально-аналітичному етапі внутрішнього контролю
проводиться комплекс заходів, безпосередньо пов’язаних з перевіркою фактичної
наявності та стану об’єктів контролю, правильності їх визнання та оцінки.
Використовується весь комплекс прийомів: розрахунково-аналітичних,
документальних. Від техніки здійснення перевірки окремих об’єктів залежить
конкретний їх набір.
Одержані дані про фактичну наявність, стан та оцінку об’єктів
внутрішнього контролю заносять у робочі документи. Складаються порівняльні
відомості, в яких фіксуються розходження між отриманими даними і даними обліку.
Беруться пояснення у відповідальних осіб щодо виникнення причин
розбіжностей.
На узагальнюючому етапі внутрішнього контролю визначається
розмір збитків, відображення їх результатів в обліку; складається та
підписується акт.
На результативному етапі контролю розробляються пропозиції, щодо
усунення порушень і їх наслідків; проводиться комплекс заходів із запобігання
порушень в майбутньому; контроль за виконанням прийнятих рішень.
Підсумовуючи усе вище зазначене, внутрішній контроль можна
визначити як сукупність дій і завдань, яким притаманні такі ознаки:
1) чітко визначені ціль і мета, які досягаються
одночасним виконанням ряду технічних та економічних прийомів;
2) чітка координація завдань і ресурсів в процесі
виконання контролю;
3) певні терміни виконання;
4) умови здійснення;
5) наявність або відсутність конфліктів.
При цьому середовище здійснення внутрішнього контролю
характеризується: часовим аспектом, загальною організаційною культурою,
зовнішніми соціальними факторами. Усвідомлення важливості внутрішнього
контрольного процесу для забезпечення достовірності даних обліку і звітності,
підтримання належної роботи об’єкта господарювання взагалі – це ознака
професійного рівня управлінського персоналу.
4. Використання програмного забезпечення в економічному
контролі
В умовах стрімкого розвитку цифрової економіки та поглиблення
конкуренції управління підприємством потребує удосконалення система
інформаційного забезпечення внутрішнього контролю, яке дасть змогу підвищити
якість інформації, що використовується для об’єктивного вивчення фактичної
наявності документованої обліково-економічної інформації та узагальнення
результатів з метою прийняття ефективних управлінських рішень. Функціонування
системи інформаційного забезпечення внутрішнього контролю на вітчизняних підприємствах
засвідчує низький рівень зорієнтованості на розробку та прийняття рішень, що
негативно впливає на ефективне використання існуючих інструментів управління та
актуалізує наукові дослідження з визначення інформаційної бази, суб’єктів та
об’єктів внутрішнього контролю для підприємств.
Як функція управління система внутрішнього контролю є засобом
зворотного зв’язку між об’єктом контролю та органом управління, що інформує про
дійсний стан об’єкта і фактичне виконання управлінських рішень. Внутрішній
контроль – невід’ємна частина загальної системи управління, який забезпечує
систематичне спостереження і перевірку функціонування відповідного об’єкту
прийнятим управлінським рішенням і спрямований на успішне досягнення
поставленої мети. Основною його метою є об’єктивне вивчення фактичної наявності
документованої обліково-економічної інформації. Відповідальність за розробку і
практичне ведення системи внутрішнього контролю покладається на керівництво
економічного суб’єкта. Багато вчених та науковців надають визначення поняття
внутрішнього контролю, однак кожен з них визначає цю дефініцію з різних точок
зору.
До
головних елементів системи контролю відносяться об’єкт контролю, суб’єкт
контролю та контрольні дії. До головних елементів системи інформаційного
забезпечення внутрішнього контролю на підприємствах відносяться джерела
інформації, об’єкт контролю, суб’єкт контролю та організаційно-методичні
способи та прийоми вивчення стану обліку. Об’єктами внутрішнього контролю
зазвичай є окремі підрозділи або ділянки, тобто невід’ємні складові елементи
виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства, часто пов’язані
з неперервними технологічними процесами.
За
загальним підходом до об’єктів внутрішнього контролю відносять ресурси (активи
та джерела їх формування, власний капітал та зобов’язання), процеси
(операційна, інвестиційна та фінансова діяльність підприємства) та результати
діяльності (прибуток чи збиток). При цьому в складі ресурсів слід приділити
особливу увагу безпосередньо технічному забезпеченню та інформаційним
технологіям, які впроваджені на підприємстві, оскільки вони забезпечують
провадження основної діяльності.
Інформаційні технології та системи, комунікаційні засоби,
технічне забезпечення, що є невід’ємними елементами для суб’єктів бізнесу,
трудові ресурси та маркетингові заходи вимагають значних вкладень, а тому
ефективність основної діяльності повинна постійно бути під контролем.
Побудова
механізму внутрішнього контролю на підприємстві може
відбуватися такими способами:
−
створення своєї служби внутрішнього контролю, якщо суб’єкт бізнесу має у
розпорядженні необхідні ресурси;
−
аутсорсинг – функція внутрішнього контролю цілком передається зовнішньому
консультанту (спеціалізованої компанії);
−
косорсинг – служба внутрішнього контролю створюється в рамках підприємства,
проте до виконання завдань також залучаються експерти, зовнішні консультанти із
спеціалізованих компанії, які мають відповідний досвід і знання.
І.В.
Новик у своєму дослідженні відзначає, що система внутрішнього контролю має
більше можливостей для ефективного здійснення із залученням керівників різних
підрозділів, оскільки:
−
по-перше, саме вони більше за інших зацікавлені в досягненні цілей підприємства
й результативності його діяльності;
−
по-друге, для них немає необхідності вникати у специфічні питання організації
виробництва й реалізації продукції — вони професійно інформовані про це[4]. Отже,
ми поділяємо з нею думку щодо оптимального способу уникнути подібної
«звичності» і сформувати ефективно діючу систему внутрішнього контролю, яким
вона визначає косорсинг, який припускає розподіл функцій між відповідальними
особами підприємства й зовнішньою спеціалізованою організацією, що залучається
на стадії постановки системи внутрішнього контролю, а також для вирішення
окремих завдань у процесі її функціонування.
Підприємство, що функціонує в сучасних умовах, повинно мати
ефективну систему контролю та управління, важливим елементом якої є відповідне
інформаційне та програмне забезпечення.
Опрацювання великих масивів інформації неможливе без
відповідного програмного забезпечення, що дозволяє скоротити час обробки
інформації, зменшити трудові витрати та знайти оптимальне рішення управлінської
задачі як на оперативному, так і стратегічному рівнях.
Оптимізація
операційної ефективності – ключова мета для будь-якого підприємства. У фокусі
уваги – широкий спектр програмних рішень, які оптимізують різні аспекти
діяльності – від управління ланцюгами поставок до фінансових систем. Вони
включають впровадження систем планування ресурсів підприємства (ERP –
Enterprise Resource Planning), програмного забезпечення для управління
взаємовідносинами з клієнтами (CRM – Customer Relationship Management) та інших
спеціалізованих інструментів, які підвищують ефективність і сприяють здійсненню
різних операцій та контролю над ними. Впровадження програмних рішень для
підвищення операційної ефективності – це не просто опція, це стратегічний
імператив, який дозволяє організаціям оптимізувати процеси, скоротити витрати,
покращити процес прийняття рішень і залишатися конкурентоспроможними в бізнес-
середовищі, що швидко розвивається.
На сьогодні
існує багато програм для автоматизації різних бізнес-процесів, які допомагають
забезпечити ефективне управління підприємствами та здійснювати внутрішній
контроль. У цьому контексті варто розглянути провідних постачальників
ERP-систем.
ERP-система
виходить за рамки простого програмного забезпечення. Це комплексна система, яка
узагальнює та централізує всю інформацію підприємства, дозволяє керувати її
потоком та забезпечує одночасний доступ до неї для різних користувачів
підприємства з відповідними правами[5] [5]. На основі
такої системи забезпечується контроль господарських операцій та бізнесом
в цілому. Ця синергія сприяє підвищенню якості обслуговування клієнтів та
ефективності роботи персоналу.
Загальна частка ринку ERP-систем є сферою активної конкуренції,
але компанії, такі як Oracle, SAP та Microsoft, відзначаються винятковою
позицією, яка забезпечує їм лідерство на цьому динамічному полі.
Порівняно
з іншими постачальниками ERP-систем, Oracle має унікальну позицію на ринку
завдяки успіху свого рішення для середнього бізнесу: NetSuite. Маючи одну з
найбільших ринкових часток та екосистем, які забезпечують їм перевагу над
іншими постачальниками систем у даному рейтингу, вони домінують на ринку.
SAP,
окрім сильних позицій на ринку програмного забезпечення для планування ресурсів
підприємства (ERP), також завоювала міцні позиції на багатьох паралельних
ринках програмного забезпечення, таких як управління ланцюгами поставок,
управління взаємовідносинами з клієнтами (CRM) та управління бізнес-процесами
(BPM).
Як і SAP
та Oracle, Microsoft має кілька найкращих у своєму класі додатків, необхідних
для корпоративної архітектури, включаючи їх домінування з Azure як однією з
двох найкращих інфраструктурних платформ. А також вбудована інтеграція з
Microsoft 365 Suite.
З метою
виконання різноманітних завдань та досягнення конкретних цілей програмне
забезпечення поділяється на різні класи залежно від функцій та цілей, які воно
виконує, враховуючи внутрішні потреби організацій та специфіку їхньої
діяльності. Доцільно розглянути детальніше, як ці системи сприяють оптимізації
бізнес-процесів та досягненню стратегічних цілей підприємств на прикладі
визначних міжнародних компаній – Oracle, SAP, Microsoft Dynamics
365 та української – BAS, що активно розробляють і реалізують програмне забезпечення
для управління бізнес-процесами та контролю над ними (табл. 8.1).
Таблиця 8.1.Програмне забезпечення провідних
постачальників ERP-систем
для управління та контролю підприємства[6]
|
Клас
програмного забезпечення |
Призначення
та функції /дії, які виконуються в рамках системи |
|||
|
Corporate
Performance Management, управління бізнес-ефективністю (EPM) – системи
управління ефективністю підприємства, які дають змогу вимірювати показники
діяльності організації та управляти ними. Використовуються у великих
компаніях із розвиненим фінансовим і управлінським обліком і необхідністю
глибокого фінансового менеджменту та аналізу |
Фінансове
планування і прогнозування; стратегічне
планування; фінансова
та управлінська звітності; формування консолідованої
фінансової звітності |
|||
|
Enterprise Content
Management, системи електронного документообігу (ECM) – системи
управління цифровими документами та іншими типами корпоративного контенту, що
накопичують, зберігають і передають документи всередині організації і поза
нею |
|
|||
|
Enterprise Resource
Planning, планування ресурсів підприємства (ERP) – програмні системи,
які автоматизують найбільші процеси в компаніях: фінанси, персонал,
операційну роботу, управління активами та виробництвом. Використовуються
для великих і територіально розподілених компаній, які прагнуть цифрової
трансформації та прозорості бізнес-процесів |
Бухгалтерський
облік, контролінгові функції, управління бюджетним процесом, розрахунок
заробітної плати, кадровий облік, облік робочого часу тощо |
|||
|
Customer
Relationship Management (CRM) – система або програмне забезпечення, яке
використовуються компаніями для управління взаємовідносинами зі споживачами,
спрямоване на вивчення ринку і конкретних потреб клієнтів |
Збір, зберігання й
аналіз інформації про споживачів, постачальників, партнерів та інформації про
взаємовідносини з ними; інтеграція даних з різних джерел, таких як соціальні
мережі, веб-сайти, електронна пошта тощо |
|||
|
SAP, Oracle, Microsoft Dynamics |
Supply Chain
Management (SCM) – система управління логістичним ланцюгом, яка дозволяє
планувати, координувати та контролювати потоки матеріалів, товарів та послуг
від постачальників до споживачів. SCM допомагає покращити ефективність,
знизити витрати та збільшити задоволення клієнтів |
Закупівля,
виробництво, розподіл, транспортування, зберігання, обслуговування тощо.
Планування, постачання, виготовлення, доставка та повернення. Форми співпраці
між постачальниками, покупцями, посередниками та кінцевими споживачами |
|||
|
SAP, Oracle, Microsoft Dynamics
365 |
Product Lifecycle
Management (PLM) – система управління життєвим циклом продукту, яка
дозволяє керувати всіма етапами розробки, виробництва, розповсюдження та
обслуговування продукту. PLM допомагає покращити якість, інноваційність та
конкурентоспроможність продукту |
|
|||
|
SAP, Oracle, Microsoft Dynamics
365 |
Supplier
Relationship Management (SRM) – система управління взаємовідносинами з
постачальниками, яка дозволяє оцінювати, обирати та співпрацювати з
постачальниками для досягнення кращих результатів. SRM допомагає покращити
якість постачання, зменшити ризики та збільшити прибутковість |
Заявки на
закупівлю, сплата постачальнику; планування потреби в матеріалах; надходження
і повернення товару; можливість інтеграції з електронними торговими
майданчиками; облік додаткових витрат в собівартості; ведення закупівельних
договорів; коригування документів тощо |
|||
|
SAP, Oracle, Microsoft Dynamics
365 |
Business
Intelligence, інтелектуальний аналіз даних, бізнес-аналітика (BI) – система
аналітики бізнесу, яка дозволяє збирати, обробляти та візуалізувати дані про
бізнес- процеси, продукти, клієнтів тощо. BI допомагає покращити прийняття
рішень, прогнозування та стратегічне планування |
Очищення,
консолідація даних, перетворення їх у зручний для аналізу формат,
інтерпретація великої кількості даних, акцент уваги лише на ключових
факторах, що впливають на ефективність, моделювання результату різних
варіантів дій, відстеження результатів прийняття рішень |
Тобто існує досить велика кількість уніфікованого програмного
забезпечення, що може бути використане в управлінні та контролі підприємством.
Як правильно зазначає Г.В. Мозгова, «вибір постачальника програмного
забезпечення повинен визначатися адекватністю його характеристик (розв’язуваних
завдань, функцій, інструментів реалізації̈) стратегічним задачам
підприємства з урахуванням внутрішньофірмових фінансових обмежень»[7].
У той же
час більшість компаній потребують індивідуальних рішень. Універсальне програмне
забезпечення рідко задовольняє всі потреби. Одна з можливостей отримати більше
від наявних активів і додати більшої цінності – це обрати програмне
забезпечення, створене на замовлення. Таке програмне забезпечення більш
адаптовано до вимог компанії та враховує особливості розвитку певної галузі
економіки. Воно є дорожчим за вартістю, але максимально відповідає всім
інформаційним потребам підприємства, може бути вчасно відкориговане в
результаті зміни потреб оперативного і стратегічного управління. Особливо це
актуально для великих компаній, що є гравцями на міжнародній арені. Прикладом
індивідуальних програмних продуктів, що враховують специфіку певних
підприємств, є розроблене за участю авторів програмне забезпечення для
підприємств галузі водного транспорту та галузі страхування. Таким чином,
компанія може обрати для себе найбільш оптимальний варіант – або
використовувати уніфікований (стандартний) програмний продукт, або розроблений
за індивідуальним замовленням. Але які б інструменти не використовувалися для
покращання бізнес-процесів, можливість інтеграції є життєво важливою.
З розвитком
підприємства його управлінські процеси стають складнішими, кількість
інформації, яка є основою для прийняття рішень, зростає, а бізнес-процеси, які
раніше займали мінімум часу, потребують більшої уваги та нових прогресивних
рішень. Спираючись на досвід світових компаній, можна виділити основні сигнали
про необхідність впровадження ERP:
‒ не вистачає даних для прийняття зважених управлінських
рішень,
призводить
до хибних рішень, що трансформуються у фінансові втрати;
‒ є
необхідність стандартизувати процеси на виробництві, внаслідок якої
процеси виробництва починають працювати коректніше, що, своєю чергою, впливає
на якість кінцевої продукції, а стандартизація сервісів робить їх більш
доступними для кінцевого споживача;
‒
використання застарілих та ненадійних систем перешкоджають зростанню бізнесу та
недостатньо захищають конфіденційну інформацію, при застосуванні ймовірність
«людської помилки», що суттєво стримує розвиток у епоху діджиталізації [8].
Наявність
даних ознак свідчить про необхідність перегляду системи управління і
доцільності застосування запропонованої моделі механізму, яка надасть змогу
підвищити як ефективність управлінської системи, так і діяльності підприємства
в цілому.
Окрім
підвищення ефективності та продуктивності компанії, інформаційно- програмне
забезпечення має й інші переваги. Воно робить бізнес прозорим видимим, спрощує
звітність та покращує якість обслуговування клієнтів. Жодна інформація в
організації не повинна залишатися непоміченою. Це ключ до впорядкованого
функціонування, а також контролю над фінансами. Проте часто стається так, що
окремий відділ отримує інформацію, пов’язану з роботою, а решта не мають до неї
доступу. Завдяки надійним каналам операційної аналітики та її структурованому
донесенню до всіх команд кожен менеджер і працівник отримує повну картину. Це
дає змогу запобігати помилкам, вдосконалюватися та розвиватися.
Проблема,
яка часто виникає з аналітичними даними, – це якість інтерпретації. Фахівці з
різних відділів не завжди бачать її цінність у глобальному масштабі. Тому
надання всім командам доступу до інформації в логічній, структурованій формі
дозволяє раціонально і повною мірою використовувати наявні цифрові дані. Крім
того, якщо зробити всі частини бізнесу видимими, наприклад, встановити датчики,
які відстежують активи, і використовувати носії для співробітників, це
запобігає порушенням і забезпечує своєчасну ідентифікацію інцидентів.
Велика
кількість варіантів виправлення та оптимізації процесів створює досить
конкурентне середовище. Отже, клієнти звикають до все більш високих стандартів
обслуговування. Операційна аналітика зосереджена не лише на внутрішньофірмових
даних, вона може інформувати про поведінку клієнтів, а також проаналізувати їх
потреби, бажання та рівень задоволеності.
Ефективне
управління полягає у прийнятті правильних рішень на основі оперативних даних.
Усі потоки даних у компанії створюють великий масив інформації, який потрібно
структурувати[9].
Таким чином, інтеграція інформації та програмного
забезпечення в системи управління міжнародними підприємствами має
трансформаційний характер. Проведене дослідження підкреслює, як ці технологічні
аспекти не лише полегшують повсякденну діяльність, але й слугують
каталізаторами інновацій, стратегічного зростання та стійкості перед
динамічними глобальними викликами. Оскільки міжнародні підприємства продовжують
розвиватися, їх успіх залежить від вмілого використання інформації та програмного
забезпечення, що полегшує орієнтацію в особливостях міжнародного
бізнес-ландшафту.
