ТЕМА 10

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПРОЕКТ ТА КРИТЕРІЇ ЙОГО ЕФЕКТИВНОСТІ

 

Цілі і завдання вивчення теми 10:

- визначити форми реального інвестування;

- розглянути політику управління інвестиційними проектами;

- визначити сутність та розкрити основні розділи бізнес-плану інвестиційного проекту;

- розкрити основні аспекти проектного аналізу;

- визначити критерії оцінки ефективності інвестиційних проектів;

-  розкрити особливості проведення моніторингу інвестиційного проекту.

 

10.1. Форми реального інвестування та політика управління ними.

10.2. Бізнес-план інвестиційного проекту.

10.3. Аналіз інвестиційного проекту.

10.4. Методи оцінки інвестиційного проекту.

10.5. Моніторинг інвестиційного проекту.

 

10.1. Загальноприйнята класифікація форм реального інвестування містить інвестування в основні засоби, оборотні засоби підприємства й інвестиції в інтелектуальні активи (цінності), включаючи такий складний фрагмент, як венчурні інвестиції. У найбільш загальному вигляді структура реальних інвестиційних вкладень може бути представлена так:

1) придбання цілісних майнових комплексів, яке забезпечує регіональну, галузеву та товарну диверсифікації діяльності підприємства за рахунок більш ефективного сукупного використання їх фінансових активів, обміну технологіями, створення взаємодоповнювальних товарів і видів послуг;

2) нове будівництво, яке вирішує завдання кардинального збільшення обсягів операційної діяльності фірми;

3) реконструкція, яка призводить до збільшення виробничого потенціалу, покращення (наближення до) стандартів якості на основі технологічних змін;

4) модернізація з метою покращення та осучаснення технологічної складової виробництва;

5) оновлення окремих видів обладнання, або зміна окремих елементів технології;

6) інвестування приросту запасів матеріальних оборотних активів;

7) інноваційне інвестування у нематеріальні активи: придбання готових інновацій, розроблення та впровадження власних інноваційних схем.

Політика управління реальними інвестиційними активами детально описана у вітчизняній економічній літературі, а її основні етапи характеризуються таким ознаками:

–     на першому етапі аналізується стан реального інвестування у поточний час, зокрема досліджуються динаміка обсягів інвестування капіталу в приріст реальних активів, частка реальних інвестицій у загальному обсязі інвестицій та ступінь реалізації наявних проектів реального інвестування, а також рівень завершеності проектів, оцінка обсягів необхідних для їх завершення коштів;

–     на другому етапі визначають обсяги приросту основних фондів, матеріальних і нематеріальних активів з урахуванням незавершеного капітального будівництва в проектному періоді;

–     на третьому (залежно від стратегії розвитку) визначаються форми реального інвестування;

–     на четвертому – готується бізнес-план інвестиційного проекту і проводиться оцінка ефективності інвестиційних вкладень;

–     на п’ятому – формується портфель реальних інвестицій, що особливо важливо у тому випадку, коли проекти не збігаються у часовому вимірі і доходи одного проекту є грошовими потоками інших, а прибутки реінвестуються з різними відсотковими ставками;

–     шостий етап – це безпосереднє виконання проекту з контролем планових показників.

Етапи з першого по четвертий в цілому можуть бути об’єднані під назвою «передінвестиційні дослідження». Частково на четвертому етапі і протягом п’ятого – шостого відбувається вже безпосереднє інвестування.

Передінвестиційні дослідження включають етап оцінки інвестиційної привабливості не тільки об’єкта інвестування, а й галузі, регіону та країни інвестування.

Оцінка інвестиційної привабливості країни у цьому випадку включатиме декілька етапів.

Етап 1. Збір необхідної інформації стосовно макроекономічної ситуації в державі.

Етап 2. Розрахунок аналітичних показників: коефіцієнтів еластичного попиту, індексів дохідності, цін, темпів зростання.

Етап 3. Аналіз чинної законодавчої бази з проблем макроекономічного розвитку: податкове законодавство, законодавство у сфері грошово-кредитного обігу, амортизаційна політика країни.

Етап 4. Експертиза за результатами дослідження: динаміка розвитку головних макроекономічних показників розвитку країни (обсяги ВВП, обсяги фонду накопичення та фонду споживання, національний дохід, розмір доходів і видатків державного або консолідованого бюджету, розмір бюджетного дефіциту, сальдо платіжного балансу, розмір внутрішньої і зовнішньої заборгованості держави, розмір облікової ставки, середній рівень банківського відсотка, динаміка курсів валют за останні роки, показники рентабельності діяльності компаній в основних національних галузях, динаміка капіталізації фондового ринку, обсяги інвестицій з часткою іноземного фінансування проектів у загальному обсязі валових інвестицій тощо).

Подальша оцінка інвестиційної привабливості галузі поглиблює та уточнює попередні дослідження. На першому етапі оцінюється етап життєвого циклу галузі, на другому – рівень прибутковості діяльності у галузі.

Наступним етапом є оцінка інвестиційної привабливості компанії, яка включає два етапи:

1) визначення етапу життєвого циклу компанії;

2) комплексний фінансовий аналіз фірми (аналіз ліквідності фірми, за допомогою якого визначається здатність у найкоротший строк погасити свої боргові зобов’язання; аналіз фінансової стійкості підприємства – фінансової структури капіталу фірми; аналіз прибутковості фірми та аналіз використання оборотного капіталу).

Такий традиційний підхід до визначення інвестиційної привабливості часто супроводжується інституційною оцінкою, якій на початковому етапі віддають перевагу іноземні фахівці. Вважається, що традиційний аналіз ситуації у країні, регіоні, галузі інвестування більш ефективний у тому випадку, коли маємо справу з країнами зі схожими умовами на внутрішньому ринку. Для оцінки можливостей інвестування в інші, менш розвинені, країни більш придатним є аналіз середовища здійснення інвестицій з погляду якісних характеристик, зокрема, враховуючи так звані інституційні прогалини.

 

10. 2. Бізнес-план інвестиційного проекту і його структура.

Підприємницька діяльність спрямована на одержання при­бутку і пов'язана з ризиком: виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг і торгівлі (реалізації). Це вимагає плану­вання діяльності з використанням організаційних, економічних і соціальних методів, щоб не допустити прорахунків у вироб­ничій діяльності.

Інвестор зацікавлений у поверненні вкладених коштів і одер­жанні запланованих доходів, тому для нього важлива не тільки економічна ефективність, а й фінансова забезпеченість реципі­єнта.

Як свідчить практика сучасного підприємництва, необхідно досить глибоко вивчити фінансово-економічні сторони процесу інвестування, здійснюваного вкладенням капіталу в різних фор­мах. Так, кредитор аналізує діяльність підприємства, розглядаючи його надійність і стійкість, а інвестор –  прибутковість.

З цією метою складаються бізнес-плани – плани здійснення підприємницьких проектів, що включають економічно обґрун­товані проекти.

Бізнес-план – це стандартний документ, у якому детально обґрунтовуються концепція призначеного для реалізації реального інвестиційного проекту і наводяться основні його технічні, економічні, фінансові та соціальні характеристики. Він описує основні аспекти майбутнього проекту, аналізує всі проблеми, на які проект може натрапити, а також визначає способи їх вирішення.

Бізнес-план сприяє формуванню інвестиційної привабливості об’єкта інвестування. Бізнес-план – це план-програма або систе­ма планомірно організованих заходів і дій, спрямованих на досягнен­ня основної мети, який включає такі складові:

– загальні цілі підприємства;

– шляхи досягнення даних цілей;

– контроль за поетапним досягненням намічених у бізнес-плані цілей і виконанням планованих показників.

Бізнес-план розробляється в процесі підготовки інвес­тиційних проектів, пов’язаних з новим будівництвом, реконст­рукцією, розширенням і технічним переозброєнням діючих ви­робництв або підприємств і є основою переговорів підприємців та інвесторів.

Бізнес-планування у свою чергу є відкритим і багатоваріантним процесом. Розділи бізнес-плану за різними методиками можуть не збігатися, мати спільні та відмінні риси залежно від методики написання, але ключовими характеристиками будуть маркетинговий та фінансовий плани, управління людськими та інтелектуальними ресурсами, оцінка ефективності інвестування.

За методикою Фонду державного майна України типовий бізнес-план містить такі розділи:

1) юридичний статус підприємства (назва фірми, юридична адреса, розрахунковий рахунок, телефон, телефакс, свідоцтво про реєстрацію, розмір статутного фонду, відомості про засновників, та ін.);

2) коротка історична довідка щодо діяльності підприємства (основні види діяльності, внутрішня організаційна структура, штат персоналу, аудиторський висновок, співвідношення позичкових та власних засобів, валовий прибуток, аналіз діяльності фірми);

3) характеристика продукції (послуг), яку виробляє або планує виробляти підприємство, ринки збуту;

4) характеристика конкурентного середовища;

5) план маркетингової діяльності підприємства;

6) план виробничої діяльності підприємства;

7) організаційний план;

8) план охорони навколишнього середовища;

9) фінансовий план і програма інвестицій;

10) аналіз можливих ризиків і їх страхування.

За допомогою бізнес-плану можливо оцінити доцільність ре­алізації інвестиційного проекту і визначити його ефективність. Для розробки бізнес-плану необхідно проаналізувати інфор­мацію, що дозволить зіставити альтернативні варіанти реалізації інвестиційного проекту. Це збільшить надійність проекту і підвищить його привабливість для можливих інвесторів. Після складання бізнес-плану, який можна розглядати як стандартний, переходять до наступного етапу – техніко-економічного обґрун­тування проекту або передінвестиційного дослідження.

 

10.3. Аналіз інвестиційного проекту.

Одним із найбільш відповідальних та визначальних етапів проектного циклу є проектний аналіз, який представляє со­бою сукупність методологічних заходів та прийомів, які викори­стовуються для підготовки та обґрунтування проектних рішень. Тобто, перед тим як реалізувати будь-який інвестиційний проект, його вибирають, проектують, вираховують, а головне оцінюють його ефективність, і насамперед, на основі порівняння витрат на проект та результатів від його впровадження в життя. Враховую­чи це, проектний аналіз включає в себе:

1. Технічний аналіз, тобто задачу визначити найбільш ефективні для даного проекту техніку та технологію.

Технічний аналіз спрямований на вирішення таких питань:вибір місця розташування підприємства і допоміжних виробництв;масштаб і терміни здійснення проекту;вибір технологічного процесу;здійснення інжинірингових заходів;графік реалізації проекту і схема підприємства;оцінка інвестиційних та операційних витрат;відповідність стандартам і нормам;питання матеріально-технічного постачання;склад технічної інфраструктури;
умови експлуатації устаткування.Технічний аналіз хоч і не є об'єктом економічних досліджень, проте від правильного вибору технічних рішень проекту багато в чому залежать як вартісні параметри здійснення проекту, так і розмір грошових потоків від його використання. Основним завданням економіста є правильно оцінити цінність і ефективність технічних рішень проекту.

2. Комерційний аналіз (маркетинговий), тобто аналіз ринку збуту продукції та послуг, які будуть здійснюватися після ре­алізації інвестиційного проекту.

При проведенні маркетингового аналізу прийнято виділяти два напрями досліджень:

1. Напрям, пов'язаний з необхідністю оцінювання перспективи кінцевого ринку для продукції або послуг, запропонованих проектом. Аналіз споживчої цінності продукту проекту багато в чому визначає рівень успішності його реалізації. Тобто успіх або провал проекту багато в чому залежить від наявності споживачів, спроможних заплатити за продукцію проекту необхідну ціну. Тому перший напрям маркетингового аналізу необхідно спрямувати насамперед на оцінювання поєднання попиту, пропозиції та кон'юнктури ринку, на який виходить продукт проекту.

2. Цей напрям полягає у правильному оцінюванні заходів щодо забезпечення проекту ресурсами, необхідними для його здійснення й експлуатації. На цьому ж етапі оцінюються варіанти закупівлі ресурсів з огляду на мінімізацію витрат під час безпосереднього впровадження проекту.

Питання випуску продукції потребує ретельного аналізу ринку споживачів з тим, щоб забезпечити або сформувати платоспроможний попит на проектну продукцію. Це дасть змогу:

- оцінити доцільність обраної маркетингової стратегії щодо майбутнього продукту та за необхідності внести до неї відповідні корективи;

- оцінити обґрунтованість товарної політики фірми, особливо у двох найважливіших її аспектах — можливого обсягу продажу та цінової політики, які суттєво формують статочні фінансові результати проекту.

Комерційний аналіз відіграє вирішальну роль в аналізі проекту. Проте комерційний аналіз є одним з аспектів, якому найчастіше приділяється недостатня увага. Ринок визначає успіх або провал проектів, і з цієї причини ринки варто вивчати ретельно, особливо якщо це стосується великих проектів. Цей аналіз має передувати всім іншим аспектам аналізу проекту. Краще за все, щоб він виконувався паралельно з формуванням маркетингового розділу ділового плану, що значно скоротить витрати часу на можливу переробку плану згідно з результатами проведеного аналізу.

3. Інституціональний аналіз, тобто оцінку організаційно-правового, адміністративного, політичного середовища, в якому бу­де здійснюватися реалізація проекту та пристосування його до цього середовища, а також пристосування самої організацій­ної структури фірми до проекту.

Інституціональний аналіз покликаний дати відповіді на питання організаційного характеру і розробити рекомендації щодо:

- розробки або використання тих чи інших методів і засобів менеджменту, у тому числі моніторингу й оцінки проекту;

- розробки організаційної структури проекту та можливі зміни в ній;

- планування, у тому числі планування розміщення інвестицій;

- комплектування і навчання персоналу;

- організації фінансової діяльності;

- організації матеріально-технічного забезпечення проектів;

- розробки систем експлуатації і технічного обслуговування проекту та його продукту (результату, послуги);

- міжорганізаційної координації та кооперації.

Ці завдання ставляться не тільки перед організаціями, що здійснюють реалізацію й експлуатацію проекту, а й перед урядовими і галузевими структурами, що впливають на успіх проекту — перед міністерствами, банками, дослідницькими організаціями тощо. Особливе значення цей аспект аналізу має при створенні проектів, якими зацікавлені органи державного та регіонального управління, місцевого самоврядування основним завданням іституціонального аналізу є оцінювання організаційно-правових питань взаємодії внутрішнього і зовнішнього середовищ інвестиційного проекту. При цьому треба виявити аспекти, які можуть зашкодити процесу реалізації проекту, і внести до плану дій певні заходи щодо запобігання таким ситуаціям.

4. Соціальний (соціально-культурний) аналіз, тобто дослідження впливу проекту на життя місцевих жителів.

Завданням соціального аналізу є визначення придатності запропонованих варіантів проекту з погляду інтересів «цільової» групи населення. Цей аналіз передбачає заходи щодо забезпечення відповідності результатів проекту інтересам тієї соціальної групи, на яку націлений проект. Крім того, при цьому виробляється така стратегія здійснення проекту, яка могла б користуватися підтримкою населення і водночас сприяла б досягненню цілей проекту шляхом стимулювання змін у суспільних уявленнях та поведінці.

 Соціальний аналіз зосереджує увагу на чотирьох основних проблемах:

- соціокультурні й демографічні характеристики населення, інтереси яких перехрещуються з результатами проекту;

- його кількісні характеристики і соціальна структура, включаючи поділ за етнічними, племінними і класовими ознаками;

- форми виробничої самоорганізації населення на території реалізації проекту;

- прийнятність проекту з погляду місцевої культури, зокрема спроможність проекту адаптуватися до існуючих соціальних норм і водночас приводити до потрібних змін у поведінці людей та їхньому сприйнятті власних потреб.

Зацікавленість у проекті місцевого населення має великий вплив на перспективи його практичного виконання. Якщо вдасться впровадити політику, спрямовану на безупинну участь найбільш активних соціальних груп у всіх стадіях проектного циклу, починаючи з розробки, його успішне здійснення буде більш ймовірним. Недооцінка або ігнорування інтересів місцевого населення може призвести до невиправданих витрат або навіть неможливості реалізації проекту в певній місцевості при ворожому ставленні до нього населення. Отже, проект треба забезпечити необхідними політичними заходами, які б створювали атмосферу довіри та відкритості щодо кінцевих результатів, які передбачаються.

5. Бюджетний аналіз, який враховує фінансові наслідки здійснен­ня проекту для державного або місцевого бюджету.

6. Аналіз навколишнього середовища, тобто виявлення та екс­пертна оцінка збитків, які можуть бути нанесені цим проектом навколишньому середовищу та пропозиції способів пом’якшення або відвернення цього збитку.

Екологічний аналіз – напрям дослідження проекту, пов'язаний з необхідністю визначення вартості заходів щодо мінімізації шкідливого впливу на навколишнє середовище. У світовій практиці інвестиційного проектування утвердилося положення, відповідно до якого в рамках кожного інвестиційного проекту здійснюється оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС). При цьому основним завданням проектного аналітика є прийняття найменшого за витратами на ОВНС варіанта реалізації проекту.

Обов’язковість екологічного аналізу закріплена в законодавстві практично всіх розвинутих країн, а прийняття міжнародної конвенції об'єднало зусилля щодо запобігання локальним, регіональним і глобальним екологічним катастрофам. Проведення ОВНС коштує дорого – 0,5-5 % вартості всього проекту. Проводиться воно за замовленням інвестора і розглядається експертами самої компанії або банку, в якому беруть гроші на здійснення проекту. Всі параметри і процедури ОВНС чітко регламентовані, тому процедура оцінювання екологічної чистоти проекту не викликає труднощів.

Зрештою, з погляду замовника або інвестора проекту основним завданням екологічного аналізу є прийняття найменшого за витратами на ОВНС варіанта реалізації проекту, що відповідає встановленим екологічним нормам та вимогам.

7. Фінансовий та економічний аналіз, тобто порівняння витрат та користі від проекту. Економічний аналіз оцінює доходність з точки зору всього суспільства (країни), а фінансовий оцінює проект із позиції фірми та її кредиторів, якщо він кредитується.  

Кожен із цих аналізів є важливим, проте фінансово-еко­номічні аспекти інвестиційної діяльності в багатьох випадках ма­ють вирішальне значення, бо визначають реальну ефективність вкладення коштів.

 

10. 4. Першим етапом у визначенні показників ефективності інвестиційного проекту є аналіз та оцінка грошових потоків інвес­тиційного проекту, які базуються на прогнозній інформації про пе­редбачений обсяг випуску та збуту продукції, величині опе­раційних витрат, аналітичних висновках про початкові та на­ступні потреби в активах довгострокового користування та чисто­го оборотного капіталу. Для розрахунку грошового потоку пла­новий строк реалізації капіталовкладень рекомендується поділити на три відрізки часу за періодами виникнення грошових коштів:

1) розробка та початкові інвестиції проекту;

2) експлуатація інвестиційного проекту;

3) завершення проекту.

Основними принципами оцінки ефективності інвестиційного проекту:

1) ефективність інвестованого капіталу оцінюється шляхом порівняння грошового потоку, що формується в процесі експлуатації інвестиційного проекту та початкової інвестиції. Проект визнають прибутковим, якщо забезпечується повернення усіх інвестицій при прийнятній для всіх інвесторів нормі дохідності;

2) обов’язкове приведення до справжньої вартості як інвестованого капіталу, так і суми грошового потоку. Приведення здійснюється диференційовано по кожному етапу подальшого інвестування;

3) процес дисконтування усіх грошових відтоків та притоків здійснюється за дисконтними ставками, які відбираються в залежності від особливостей інвестиційного проекту;

4) для розрахунку показника ефективності інвестицій як ставки доходу, яка вибирається для дисконтування, можуть бути використані: середньозважена вартість капіталу; середня депозитна чи кредитна ставка; індивідуальна норма прибутковості; рівень ризику та ліквідності інвестицій тощо.

В залежності від основних принципів оцінювання ефективності інвестицій використовується ряд методів, які передбачають процес дисконтування:

1. Метод визначення чистого приведеного доходу, який базується на визначені величини, одержаної шляхом дисконтування різниці між усіма річними відтоками та притоками реальних грошей, які накопичуються протягом всього життя проекту.

Розрахунок чистого приведеного доходу здійснюється за такою формулою:

        

                                                                    

де, ГПt – грошові потоки в кінці періоду t;

      Іt – інвестиції за період t.

Якщо NPV>0 проект варто приймати до реалізації; якщо NPV <0, проект варто відхилити, бо він збитковий.

2. Метод визначення індексу рентабельності інвестицій:

 

3. Метод визначення внутрішньої норми доходності – ставки дисконту, використання якої забезпечило б рівність поточної вартості очікуваних грошових відтоків та поточної вартості очікуваних грошових притоків.

Внутрішня норма дохідності визначається за формулою:

 

4. Метод визначення строку окупності інвестицій:

де, Іt – інвестиційні витрати;

      ГПt – чистий грошовий потік за проектом;

      t – порядковий номер року в межах життєвого циклу проекту;

      n – тривалість життєвого циклу проекту в роках;

      α – коефіцієнт приведення чистого грошового потоку до нинішньої вартості .  

        

5. Метод розрахунку коефіцієнта ефективності інвестицій:

де, RN – середньорічний прибуток;

      RY – залишкова чи ліквідаційна вартість.

 

10.5. Моніторинг інвестиційних проектів.

У період освоєння інвестицій (реалізації інвестиційного проекту), особливо, якщо цей період тривалий, ринкова кон’юнктура зазнає значних коливань, а це, у свою чергу, впливатиме на інвестиційний процес: змінюються інвестиційні попит та пропо­зиція, а отже, змінюється і ціни на інвестиційні товари. Протягом певного часу можуть змінитися також потреби за ради яких роз­робляється інвестиційний проект. Крім того, початковий план мо­же виявитися неспроможнім через ряд факторів, наприклад, пере­несення строків початку будівництва, перегляд умов фінансування, необґрунтованого планування зв’язків між завданнями проекту, зриву постачання документації або обладнання постачальниками, непередбачених технічних труднощів, зміни зовнішніх умов тощо.

Таким чином, усі основні елементи інвестиційного проек­ту мають ретельно контролюватися зі сторони керівництва проек­том. Менеджер проекту має визначити процедуру та встановити послідовність збору даних через певні інтервали часу, проводити аналіз одержаних результатів, аналізувати поточні відхилення фактичних та планових показників і прогнозувати вплив поточ­ного стану справ на виконання обсягів робіт, що залишилися.

Основними принципами побудови ефективної системи кон­тролю в процесі реалізації інвестиційного проекту мають бути:

–      наявність чітких планів;

–      наявність реальної системи звітності;

–      наявність ефективної системи аналізу фактичних показників
та тенденцій;

–      наявність ефективної системи реагування.

Плани мають бути змістовними, чітко структуральними та фіксованими з тим, щоб забезпечити основу для контролю. Якщо плани поновлюються часто та без застосування процедур контролю за змінами, то контроль за проектом буде втрачено.

Звіти мають відображати стан проекту відносно вихідних планів на основі єдиних підходів та критеріїв. У резуль­таті аналізу зібраних даних керівництво проекту має визначити, чи відповідає поточна ситуація запланованій, а якщо ні, то вира­хувати розмір наслідків відхилень. Спеціальні звіти мають вико­ристовуватися для передбачення тенденцій у вартісних та часо­вих оцінках робіт проекту. У найпростішому випадку передба­чення можуть вказувати на збільшення вартості проекту, або на затримки по строкам. Завершальним етапом процесу контролю за проектом є дії, які приймаються керівництвом та направля­ються на переборення відхилень у процесі робіт проекту. Ці дії можуть бути направлені на виправлення виявлених недоліків та переборення негативних тенденцій у рамках проекту.

Механізм проведення постійного нагляду та контролю за процесом освоєння інвестицій називають моніторингом інвестиційних проектів. Загальний моніторинг проекту здійснює інвестор (замовник).  Такий моніторинг за угодою з інвестором можуть здійснювати фірма-девелопер або генеральний підрядник відповідно до договору консорціуму.          

Основною метою розробки  системи  моніторингу реалізації інвестиційного проекту є своєчасне виявлення відхилення від календарного плану та бюджету, які викликають зниження ефективності інвестиційної діяльності; аналіз причин, які призвели до цих відхилень та розробка пропозицій з відповідного корегування окремих напрямків інвестиційної діяльності з метою нормалізації та підвищення ефективності.

Залежно від функцій учасників реалізації інвестиційної діяльності моніторинг можна спеціалізувати за видами, а саме:

– маркетинговий моніторинг, який проводиться з метою забезпе­чення своєчасних поставок на будову матеріально-технічних ре­сурсів, і його здійснюють ті учасники, на яких покладені обов'яз­ки у контрактах із матеріально-технічного забезпечення будов;

– фінансовий моніторинг, який проводиться інвестором, замовни­ком, фірмою-девелопером за нього дорученням, а також іншими учасниками проекту на першому етапі освоєння інвестицій (про­ектування та будівництво) за такими показниками, як загальний обсяг інвестицій за проектом, витрати на земельну ділянку, вит­рати на проектно-дослідницькі роботи, вартість будівельне-монтажних робіт (договірна ціна), контрактова вартість облад­нання, інструментів та реманенту; джерела фінансування проек­ту; власний капітал, акціонерний капітал та інші залучені кош­ти; запозичені кошти, кредити банку та інші боргові зобов’язання; лізинг та інші запозичені кошти; мобілізація внутрішніх ресурсів тощо;

– технічний моніторинг, який крім інвестора та його представників, здійснюють звичайно генеральний проектувальник та інші проектувальники –  у межах авторського нагляду.

У випадку, коли інвестиційний проект фінансується за рахунок кредитів банку, то має місце банківський моніторинг інвестиційного проекту, при якому особлива увага приділяється своєчасності   погашення   боргу   та   сплати   позичальником відсотків за користуванням інвестиційним кредитом.

 

Резюме. Таким чином, важливим є впровадження високорентабельних інноваційно-інвестиційних проектів на промислових підприємствах, яке може забезпечити швидку віддачу у вигляді підвищення ефективності виробництва та поєднання стратегії його розвитку з пріоритетним напрямом науково-технологічного та інноваційного розвитку країни.  

Питання для самоперевірки

 

1. Що таке проект? Чим проект відрізняється від програми та плану?

2. Які особливості інвестиційних проектів?

3. Чим відрізняється звичайний проект від інвестиційного?

4. За якими ознаками класифікують інвестиційні проекти?

5. Що таке фази та стадії циклу проекту?

6. Які проекти належать до взаємовиключних? До заміщуючих? До синергійних?

7.  Охарактеризуйте порядок розробки інвестиційного проекту.

8. Що включає в себе техніко-економічне обґрунтування проекту?

9.  Що таке процедура експертизи інвестиційного проекту?

10. З якою метою проводиться техніко-технологічний аналіз?

11. Яка мета і зміст соціального аналізу?

12. Охарактеризуйте грошовий потік за періодом життєвого циклу інвестиційного проекту.

13. У чому полягає сутність стратегії підготовлення інвестиційного проекту?

14. Що включає в себе система контролю за інвестиційним проектом?

15. Визначте мету, види і напрямки інвестиційного моніторингу?

16. Які є методи аналізу ризику інвестиційного проекту?

 

Рекомендована література

 

1.  Балацький О.Ф. Управління інвестиціями : навч. посіб. / О.Ф.Балацький, О.М. Теліженко, М.О. Соколов. – [2-ге вид.,перероб і доп.]. – Суми : ВТД «Університетська книга», 2004. – 232 с.

2.  Верба В.А. Інвестування : навч. посіб. / В.А. Верба. – Харків : ІНЖЕК, 2004. – 404 с.

3.  Вовчак О.Д. Інвестування: навч. посіб. / О.Д. Вовчак. – Л. : «Новий Світ – 2000», 2006. – 544 с.

4.   Грідасов В.М. Інвестування : навч. посіб. / В.М.Грідасов, С.В. Кривченко, О.Є. Ісаєва – К. : ЦУЛ, 2004. – 164 с.

5.  Майорова Т. В. Активізація інвестиційного процесу в Україні [Текст] : кол. моногр. / [Т.В. Майорова, М.І. Диба, С.В. Онишко та ін.]; за наук. ред. М. І. Диби, Т. В. Майорової. – К.: КНЕУ, 2012. – 473 с.

6.  Кириченко О.А. Інвестування : підручник / О.А. Кириченко, С.А. Єрохін. – К. : «Знання», 2009. – 573 с.

7.  Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом / А.А. Пересада. – К.: Лібра, 2002. – 472 с.

8.  Пєтухов О.М. Інвестування: навч. посіб. / О.М.Пєтухов. – К.: «Центр учбової літератури», 2014. – 336 с.

9.  Рижиков В.С., Яковенко М.М. Проектний аналіз: навч. посіб. / В.С. Рижиков, М.М. Яковенко, О.В. Латишева, Ю.В. Дегтярьова та ін. – К.: Центр учбової літератури, 2007 –  384 с.

10.            Чевганова В. Я. Проектний аналіз. [текст] : навч. посіб. / В. Я. Чевганова, В. В. Биба, А. С. Скрильник – К. : «Центр учбової літератури», 2014. – 258 с.