4.2. Протоколи віддаленого керування

 

Сервіс telnet

 

Служба віддаленого керування telnet (Teletype Network) – одна з найстаріших мережевих технологій Internet. Протокол telnet з початку розроблявся для використання в гетерогенних мережах. В його основі – концепція мережевого віртуального термінала (Network Virtual Terminal, NVT) – механізму абстрагування від специфіки введення/виведення різних апаратних і програмних платформ. Так, в UNIX в якості символу переходу на інший рядок використовується LF (код 13), в той же час як в MS-DOS і Windows – пара символів CR-LF (коди 10 і 13). Мережевий віртуальний термінал NVT пропонує використання уніфікованого набору символів: telnet-клієнт відповідає за перетворення власних кодів в коди NVT, а сервер робить зворотне перетворення.

 

Протокол rlogin

 

Протокол rlogin (англ. remote login – віддалений вхід в систему, RFC 1282, порт сервера – 513) дозволяє користувачам робочих станцій UNIX підключатися до віддалених серверів UNIX через Internet і працювати так само, як під час прямого підключення термінала до машини. Попри rlogin існує ще декілька подібних протоколів: rsh (remote shell), rcp (remote copy). Утиліти rlogin, rsh та rcp часто об’єднують під загальною назвою r-команд.

 

SSH (Secure Shell)

 

SSH (англ. Secure SHell – безпечна оболонка) – безпечний протокол віддаленого керування комп’ютером і передачі файлів. Схожий за призначенням з протоколом telnet і rlogin, але використовує алгоритми шифрування передаваючої інформації. Основна специфікація – RFC 4251. The Secure Shell (SSH) Protocol Architecture.

SSH представляє істотно більші можливості, ніж telnet, і дозволяє не лише використовувати захищену оболонку на віддаленому хості, але і тунелювати графічний інтерфейс – X11 forwarding (для ОС і програм, які використовують X-Window System). SSH також може (у разі вдалого налаштування) передавати через безпечний канал будь-який інший мережевий протокол – port forwarding. Криптографічний захист протоколу SSH не фіксований, можливий вибір різних алгоритмів шифрування.

 

Remote Desktop Protocol

 

RDP (англ. Remote Desktop Protocol, протокол віддаленого робочого столу) – відкритий протокол прикладного рівня, розроблений Microsoft і з самого початку призначений для підключення графічних терміналів до Windows Terminal Server. Клієнти існують практично для всіх версій Windows (включаючи Windows CE і Mobile), Linux, FreeBSD, MacOS X. Типово використовується порт TCP 3389. Офіційна назва Майкрософт для клієнтського ПЗ – Remote Desktop Connection або Terminal Services Client (TSC), зокрема, клієнт в Windows XP/2003/vista називається mstsc.exe.

RDP-клієнт, Remote Desktop – дозволяє вам, перебуваючи на одному комп’ютері, віддалено керувати іншим.

Remote Desktop підтримує роботу в двох режимах:

ü     Remote Desktop (Віддалений робочий стіл) – підходить для використання в локальній мережі і вимагає встановлення програмного забезпечення на комп’ютері-клієнті.

ü     Remote Desktop Web Connection (Інтернет-підключення до віддаленого робочого столу) – потребує на клієнтській машині лише наявність браузера, але на сервері для неї необхідно встановити і налаштувати велику кількість програм.

 

Remote Desktop підтримує 24-бітні кольори – це дозволяє варіювати кількість картинки в широких межах.

Remote Desktop-сервер і Remote Desktop-клієнт користуються загальним буфером. Це дозволяє їм вільно обмінюватися інформацією.