ТЕОРІЯ ЕЛЕКТРОЛІТИЧНОЇ ДИСОЦІАЦІЇ

Речовини, розчини або розплави яких проводять електричний струм, називаються електролітами, а речовини, розчини чи розплави яких не проводять електричного струму, називаються неелектролітами.

Електроліти – провідники другого роду, носіями електричного струму тут є іони – катіони і аніони, які утворюються у розчинах чи розплавах електролітів. У металах – провідниках першого роду носіями електричного стуму є електрони.

Для пояснення електропровідності й інших властивостей електролітів шведський учений С. Арреніус у 1887 році запропонував теорію електролітичної дисоціації. Ця теорія включає такі положення:

- електроліти при розчиненні у воді розпадаються (дисоціюють) на іони: позитивні - катіони і негативні - аніони. У розчині іони рухаються безладно;

- під дією електричного струму рух іонів стає впорядкаваним: позитивні іони (катіони) рухаються до катода, негативні іони (аніони) – до анода;

-  дисоціація – процес оборотний.

За сучасними уявленнями електролітична дисоціація – це процес розпаду молекул електроліту на іони під дією полярних молекул розчинника або під час розплавлення.

 Наприклад:           

                                                      катіон     аніон