ЕНЕРГЕТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ АТОМІВ

Будова електронних оболонок атомів, на відміну від атомних ядер, може досить легко змінюватися: зовнішній енергетичний рівень може і поповнюватися електронами і втрачати їх. При цьому електронейтральний атом  перетворюється у заряджену частинку – іон. Наприклад:

  (катіон);

   (аніон).

Енергія, яку необхідно затратити для відриву електрона від атома називається енергією іонізації (І, кДж/моль, еВ/атом). Наступний електрон відірвати від додатньо зарядженого катіона трудніше, тому:

.

Приєднання електрона до атома супроводиться виділенням енергії.  Енергія, яка виділяється при приєднанні електрона до атома, називається енергією спорідненості до електрона            (, кДж/моль).

Електронегативність атома () – середнє арифметичне значень його енергії іонізації та енергії спорідненості до електрона.

Використовують значення відносних ектронегативностей, які перераховані по відношенню до електронегативності літію, фтору чи актинію (додаток 1).

Відносна електронегативність характеризує здатність атома утримувати електрон.

Із збільшенням порядкового номера елемента у групах зростає атомний радіус, тому енергія іонізації і енергія спорідненості до електрона зменшуються, отже, зменшується і електронегативність.

У періодах збільшення порядкового номера (тобто позитивного заряду ядра) при збереженні кількості ергетичних рівнів приводить до зменшення атомних радіусів. Тому по періоду енергія іонізації, спорідненість до електрона та електронегативність зростають.

Така зміна енергетичних характеристик атомів визначає зміну хімічних властивостей елементів. Металічні властивості, які оцінюються здатністю віддавати електрони (відновлююча здатність) посилюються по групах і послаблюються по періодах. Здатність приєднувати електрони – окисна здатність, властива для неметалів; вона, навпаки, по групах зменшується, а в періодах – зростає. Чим менша електронегативність атома, тим сильніші металічні властивості проявляє елемент.