Практична робота №11

Визначення інтенсивності дихання за кількістю виділеної вуглекислоти.

Дихання –це складний фізіологічний процес, який є інтегральним показником метаболізму рослин. Оскільки процесдихання супроводжується поглинанням кисню та виділенням вуглекислого газу, то інтенсивність дихання можна визначити або за кількістю поглинутого кисню, або за кількістю виділеного при диханні вуглекислого газу. Найкращим об’єктом для проведення цієї роботи є проросле насіння.Для визначення інтенсивності дихання за кількістю виділеної вуглекислоти в колбу в підвішеному до пробки вузлику з марлі розміщують наважку досліджуваного матеріалу. У цю ж колбу заливають певну кількість лугу. Вуглекислота, яка виділяється при диханні насіння, буде взаємодіяти з лугом за рівнянням:Ва(ОН)2+СО2=ВаСО3+Н2ОВ результаті цієї реакції концентрація розчину зменшуватиметься. Надлишок бариту титрують розчином НС до зникнення червоного забарвлення (індикатор фенолфталеїн)Ва(ОН)2+2НСl=ВаСl2+2Н20Тривалість досліду залежить від кількості взятого для досліду пророслого насіння та інтенсивності дихання досліджуваного об’єкта. Порівнюючи одержані величини в досліджуваній та контрольній колбах, визначають інтенсивність дихання, яка пропорційна кількості виділеної вуглекислоти.

Мета роботи.Оволодіти методом вивчення інтенсивності дихання в різних рослинних об’єктів за кількістю виділеної вуглекислоти.

Матеріали, обладнання.Проросле насіння різних видів рослин, а також інший рослинний матеріал; 0,025 н розчин Ва(ОН)2; 0,025 н НСl, бюретки для титрування; фенолфталеїн, терези, конічні колби на 250-300 мл з резиновими пробками, в які вставлені металеві гачки, шматочки марлі.

Хід роботи. Беруть наважку пророслого насіння (*-!) г) у марлевому мішечку і прикріплюють до гачка, що знаходиться в пробці. В колбу наливають 10 мл розчину бариту і 2-3 краплини фенолфталеїну. Пробки відразу щільно закривають. Записують час початку досліду. Паралельно з цим беруть другу, контрольну колбу (без насіння) і заливають ту ж саму кількість бариту з фенолфталеїном. Періодично колби слід обережно коливати (барит не повинен торкатися мішечка за насінням), щоб порушувати плівку ВаСО3на поверхні бариту для більш повного поглинання вуглекислоти. Протягом досліду забарвлення бариту повинно бути яскраво-рожевим. Якщо ж забарвлення розчину залишається блідим, а потім зникає, то це свідчить про те, що увесь барит використаний на зв’язування СО2. у цьому разі слід терміново долити в бюретки 5 мл розчину Ва(ОН)2істільки ж в контрольну колбу. Через 1 годину мішечки з насінням швидко виймають, а колбу знов закривають пробками. Таку саму операцію відкривання та закривання проводить з контрольною колбою. Далі луг титрують в дослідній колбі крізь отвір в пробці 0,025 н НСlдо повного зникнення рожевого відтінку. Контрольну колбу можна титрувати через 30 хв після того, як налито туди розчин бариту. Результати записують в таблицю.

Інтенсивність дихання розраховують за формулою І=(а-b)0,55/Pt, де а –результат титрування контрольної колби; b–результат титрування дослідної колби; 0,55 –кількість мг СО2, що еквівалентна 1 мл 0,025 н НСl; P –наважка, г; t -експозиція в год. Після проведення розрахунків і зіставлення одержаних результатів для різних об’єктів слід зробити відповідні висновки.