Тема 14. Управління організацією праці на
підприємстві
Цілі
та завдання:
оцінити рівень організації системи управління; дослідити типи, методи та форми
управління працею; етапи організаційного проектування робіт із регламентації та
зміст документації; проаналізувати організаційно-розпорядчу діяльність управлінського
персоналу як форму здійснення управлінського рішення.
План
14.1.
Оцінка рівня організації системи управління.
14.2.
Типи, методи та форми управління працею.
14.3.
Етапи організаційного проектування робіт із регламентації та зміст
документації.
14.4.
Організаційно-розпорядча діяльність управлінського персоналу як форма
здійснення управлінського рішення.
14.1. Оцінка рівня
організації системи управління
Під організацією управлінської праці розуміють
порядок, правила службової поведінки в апараті управління, які спрямовані на
виконання поточних та перспективних завдань керівниками, фахівцями та іншими
працівниками відповідно до діючих посадових інструкцій та положень про
структурні підрозділи.
Безпосередньою метою управління працею є координація спільних зусиль
колективу і забезпечення погоджених дій його членів, спрямованих на досягнення
конкретних запланованих результатів.
Рівень організації праці персоналу можна визначити за коефіцієнтами: використання
фонду робочого часу, кваліфікації працівників та ін. Високий організаційний
ефект від колективної діяльності можуть забезпечити: узгодження цілей і засобів
діяльності учасників, синхронізація їхніх зусиль, правильний підбір і
розстановка кадрів, диспетчеризація і комп'ютеризація виробництва, підвищення
кваліфікації працівників із питань раціональної організації праці тощо.
Ефективність діяльності організацій
великою мірою залежить від кадрового управління. До кадрів управління належать
працівники, які виконують функції управління або беруть участь у їх виконанні,
інакше кажучи, працівники, що професійно виконують процеси управління і входять
до апарату управління.
14.2. Типи, методи та
форми управління працею
Типи управління працею: демократичний; aвторитарний; тоталітарний; проміжні
(автократичний самоуправління, інші типи).
Методи
управління працею: метод прямого директивного впливу; метод побічного
впливу; метод
самоуправління.
Прикладами
директивних методів управління є різні заборонні норми в законах про працю
(забороняється платити менше мінімальної заробітної плати, а більше — на
власний розсуд).
Побічні методи
використовуються тоді, коли працівник має право (не має права) вибору з різних
варіантів. Стимул — універсальна формула даного методу управління.
Особливість методу
самоуправління у тому, що у процесі управління відсутній керівник. Працівник
самостійно керує процесами праці, своєю поведінкою, виходячи із суспільних
законів, з власних відносин із суспільством.
У формах
управління працею відображається природа суб’єктів і об’єктів даного процесу,
характер їх взаємовідносин.
Форми управління працею:
-
державні – закони, постанови
та розпорядження уряду, укази та розпорядження Президента;
-
договірні – генеральна угода, регіональні та територіальні
угоди, колективні договори, індивідуальні трудові договори;
-
форми суспільної активності суб’єкта
соціальних відносин – соціальна мобільність, міграційна мобільність, професійна
мобільність, політична активність.
14.3. Етапи організаційного проектування
робіт із регламентації та зміст документації
Організаційне проектування як процес складається з
функціонально пов'язаних етапів:
•
перед-проектні
роботи;
•
технічне
проектування;
•
робоче
проектування.
На
перед-проектному етапі передбачається проведення прикладних досліджень, аналіз
можливих варіантів вирішення проектних завдань, здійснення підготовки
початкових даних, тобто встановлення цілей, завдань, об'єктів та обсягів робіт,
проведення розрахунків щодо наявності необхідних ресурсів на їх виконання,
визначення складу виконавців, підготовка технічного завдання, проведення
попереднього оцінювання ефективності проектних рішень.
На
етапі технічного проектування передбачається обґрунтування остаточного
комплексу організаційних рішень, що дає повне уявлення про організаційні
нововведення, які передбачаються в модельованій або знову проектованій системі.
На
етапі робочого проектування здійснюється випуск повного комплекту робочої
документації; завершує весь комплекс робіт з проектування; експертиза організаційних
проектів.
У
найбільш загальному вигляді стосовно виробничих систем організаційний проект
включає такі розділи.
1.
Загальносистемний
опис об'єкта проектування: загальна характеристика; виробнича й організаційна
структури; чисельність персоналу; оцінювання ефективності проектних рішень.
2.
Організаційні
рішення, що належать до підсистеми виробництва: виробничий процес у просторі;
виробничий процес у часі; розподіл праці в основному, допоміжному та
обслуговуючих виробництвах; форми організації праці; організація обслуговування
робочих місць; рівень механізації й автоматизації праці; заходи з безпеки.
3.
Організаційні
рішення, що належать до управляючої підсистеми в цілому: структура; методи
управління; технології управління; комунікації; чисельність та склад персоналу;
функціональний розподіл праці.
4.
Організаційні
рішення, що належать до окремих функцій управління: техніко-економічне,
оперативно-виробниче планування і управління; лінійне управління; матеріальне
забезпечення; маркетинг; облік; обслуговування.
5.
Організаційні
рішення, що належать до підготовки виробництва: технічні, економічні,
організаційні, соціальні аспекти на різних етапах створення та освоєння
нововведень.
6.
Організаційні
рішення за п. 1—5, що належать до структурних підрозділів нижчого рівня.
Представлені
розділи та склад організаційного проекту можуть бути деталізовані за окремими
завданнями і процедурами відповідно до конкретних умов проектування. Наприклад,
організаційні рішення, що належать до побудови виробничого процесу в просторі і
часі, при подальшій конкретизації включають: проектування будівель, споруд,
виробничих приміщень, розміщення устаткування, схем побудови виробничих та
інформаційних потоків. При проектуванні організаційних рішень за окремими
функціями управління деталізується опис кожної функціональної підсистеми,
розробляються положення про підрозділи, їх структура та штатний розпис,
рекомендації щодо технологій ухвалення рішень методами обробки інформації.
14.4. Організаційно-розпорядча
діяльність управлінського персоналу як форма здійснення управлінського рішення
Методи організаційно-розпорядчого впливу забезпечують
підтримку організованості в роботі та високої дисципліни праці, координацію
трудових зусиль працівників шляхом адміністративного спонукання їх до дій, а
також контроль за роботою як цілих організацій, так і окремих підрозділів та
працівників.
Усі
організаційно-розпорядчі методи умовно поділяють на методи організаційного
впливу і розпорядчого впливу.
Одним
із видів організаційного впливу є організаційне регламентування, яке полягає у
встановленні основоположних правил, що регулюють створення і діяльність
підприємств, підрозділів і посадових осіб. Організаційне регламентування
здійснюється за допомогою таких нормативних актів управління, як статут,
положення, посадова інструкція.
Статут
є основним нормативним актом управління формальної організації незалежно від
форм власності. Статути розробляються засновниками організації, обговорюються
на зборах колективу цієї організації і здаються в місцеві органи виконавчої
влади для реєстрації і затвердження. Тільки після державної реєстрації статуту
організація може здійснювати господарську (комерційну) діяльність. У статуті
організації обов'язково зазначають: найменування, адресу організацій, її
засновників, види діяльності, статутний фонд, форму власності і правову форму
підприємництва, систему органів управління організацією, їх функції, повноваження.
відповідальність, порядок призначення і звільнення з посади керівного складу
організації, порядок припинення діяльності і ліквідації організації.
До
важливих нормативних актів управління організацією відносяться Положення, які
розробляються засновниками організації з метою розмежування функцій,
повноважень, прав і відповідальності в системі управління організацією,
діяльності її структурних підрозділів і посадових осіб.
Організаційне
нормування як метод впливу передбачає розробку різних нормативів, які
використовуються в системі управління організацією, правил внутрішнього
розпорядку, норм керованості, норм витрат електроенергії, сировини, норми
тривалості робочого дня, термінів впровадження нової техніки, мінімальної норми
оплати праці, норми чисельності працівників, виплати дивідендів акціонерам
тощо. Нормативи розробляються як органами державної влади і управління, так і
самою організацією.
Організаційно-методичне
інструктування здійснюється через розробку і практичне використання
інструктивних матеріалів, що визначають порядок і методи виконання
управлінських робіт.
Організаційно-методичне
інструктування — найбільш м'який спосіб організаційного впливу. Він полягає в
ознайомленні з умовами роботи чи обставинами дорученої роботи, з'ясуванні питань,
можливих ускладнень, пересторозі щодо можливих помилок, у порадах щодо якісного
виконання певних видів робіт. Інструктування може здійснюватися за допомогою
документів, радіо, телефону, селектора, відеоконференцій, особистим контактом
керівника з підлеглими тощо.
У
практичній діяльності організацій найбільш розповсюдженими актами
організаційно-методичного інструктування є посадові інструкції і правила.
Посадова
інструкція визначає статус (місце) працівника в системі управління
організацією, закріплює за ним певні види діяльності і надає повноваження,
необхідні для виконання посадових обов'язків.
Правило
вказує на те, що слід зробити в тій чи іншій ситуації. Воно розраховане на вирішення
конкретного питання.
На
відміну від методів організаційного впливу, спрямованих переважно на формування
системи управління, розпорядчі методи дають змогу оперативно вирішувати окремі
питання. Основою розпорядчого впливу є порядок управління, розроблений в
результаті актів організаційного впливу. Всі акти розпорядчого впливу, як
правило, надходять суворо в одному напрямі: від вищих управлінських ланок до
низових, від керівника до підлеглих.
Для
розпорядчого впливу характерна нерегулярність його виникнення, оскільки
відхилення в прийнятому порядку управління виникають раптово і їх складно
передбачити наперед. У добре організованій системі ці відхилення зведені до
мінімуму. Проте через різноманітні зовнішні і внутрішні причини інколи і в ній
виникає потреба в застосуванні розпорядчого впливу. Причинами таких відхилень у
системі управління організації можуть бути: неритмічність завезення товарів у
торгову мережу, в технологічній системі — порушення технологічного процесу
оптового та роздрібного продажу товарів, надходження від постачальників
неякісних товарів, недодержання регламентів та режимів роботи; в системі
організації праці — порушення трудової дисципліни, використання недосконалих
систем матеріального стимулювання праці тощо; в економічній системі —
невідповідність фактичних витрат обігу запланованим, недосконалість діючих систем
планування та стимулювання.
Методи
розпорядчого впливу дають змогу запобігти відхиленню від планової програми
господарювання, здійснити перехід системи до стану рівноваги, наприклад,
впровадження більш досконалого порядку організації праці, планування,
стимулювання та ін.
Залежно
від змісту і рівня управління розпорядчий вплив може здійснюватися у формі
постанов, наказів, розпоряджень, вказівок та резолюцій. Усе це — види впливу, а
не документи. Документи з аналогічними назвами — це лише зовнішній прояв
розпорядчого впливу, який може бути за формою усним чи оформленим
документально.
Постанови
— це розпорядчі акти, які приймаються колегіальними органами підприємства
(збори акціонерів, правління акціонерного товариства) і містять шляхи вирішення
важливих питань, що стосуються всієї організації.
Основною
формою розпорядчого впливу на підприємствах, якими керують керівники на засадах
єдиноначальності, є накази.
Наказ — це письмова форма
вирішення певного завдання чи ситуації з переліком конкретних шляхів, строків,
порядку, відповідальних осіб і форм контролю. Накази видаються тільки
керівниками організацій, а в разі відсутності з поважних причин — їх
заступниками. Виконання наказу є обов'язковим, оскільки він виявляє волю
лінійного керівника, який має право одноосібно приймати рішення.
Різновидом
розпорядчого впливу є розпорядження, яке видається лінійним або функціональним
керівником організації для вирішення оперативних завдань чи ситуацій.
Розпорядження, на відміну від наказу, може бути видано в письмовій чи усній
формі. Розпорядження мають обмежений строк дії і стосуються вузького кола
питань і виконавців.
Різновидом
розпорядчого впливу є усна вказівка лінійного або функціонального керівника
організації. Найчастіше цю форму впливу застосовують керівники низової ланки:
керівники відділів, секцій, дільниць підприємств.
В
управлінні також широко застосовується резолюція, яка являє собою конкретну
вказівку виконавцю щодо здійснення тих чи інших дій, передбачених посадовою
інструкцією чи іншим нормативним актом управління.
Таким
чином, розпорядний вплив реалізується в різноманітних формах. Різноманітність
цих форм дає змогу успішно підтримувати стійкість системи управління до
проблем, що виникають, і усувати відхилення від заданої програми в
організаційній і виробничій діяльності системі підприємств.
Резюме.
Отже, безпосередньою метою управління працею є
координація спільних зусиль колективу і забезпечення погоджених дій його
членів, спрямованих на досягнення конкретних запланованих результатів. Рівень
організації праці персоналу можна визначити за коефіцієнтами: використання
фонду робочого часу, кваліфікації працівників та ін. Високий організаційний
ефект від колективної діяльності можуть забезпечити: узгодження цілей і засобів
діяльності учасників, синхронізація їхніх зусиль, правильний підбір і
розстановка кадрів, диспетчеризація і комп'ютеризація виробництва, підвищення
кваліфікації працівників із питань раціональної організації праці тощо.
Вивчення цієї теми є особливо важливим та актуальним для майбутніх фахівців з
управління персоналом і економіки праці, оскільки забезпечує підґрунтя знань
для управлінської діяльності у сфері HR.
Питання для самоперевірки:
1.
У
чому полягає оцінка рівня організації системи управління?
2.
Дайте
визначення організації управлінської праці.
3.
Назвіть
типи управління працею. Поясність їх сутність.
4.
Назвіть
особливості застосування методів управління працею.
5.
Які Ви знаєте форми управління працею?
6.Назвіть
етапи організаційного проектування робіт з регламентації та зміст документації.
7.
Яким
чином здійснюється організаційно-розпорядча діяльність управлінського персоналу?
Рекомендована та використана
література до теми 14:
1.
1.Монастирський Г.Л.
Теорія організації: навчальний посібник
/ Г.Л. Монастирський. – К.: Знання, 2008. – 319 с.
2.
Основи
менеджменту: підручник для студентів вищих навчальних закладів / кол. авторів;
за ред. А.А. Мазаракі; Харків: Фоліо, 2014. – 846 с.
3.
Осовська
Г.В. Основи менеджменту: навч. посібник для студентів ВНЗ / Г.В. Осовська.— К.: «Кондор», 2003.