Тема 13.  Організація праці окремих категорій працівників

 

Цілі та завдання: визначити сутність та зміст організації праці робітників, зайнятих забезпеченням робочих місць інструментом; налагоджувальників устаткування; робітників на транспортних роботах;  робітників, зайнятих контролем якості продукції; керівників та спеціалістів підприємств.

 

План

13.1. Організація праці робітників, зайнятих забезпеченням робочих місць інструментом.

13.2. Організація праці налагоджувальників устаткування.

13.3. Організація праці на транспортних роботах.

13.4. Організація праці робітників, зайнятих контролем якості продукції

13.5. Організація праці керівників та спеціалістів підприємств.

 

 

13.1. Організація праці робітників, зайнятих забезпеченням робочих місць інструментом

Організація праці робітників, зайнятих забезпеченням робочих місць інструментом полягає у:

- доставці інструмента на робочі місця та його своєчасному обміні у випадку зношення;

- наявності постійного страхового запасу інструментів на робочих місцях;

- попередньому комплектуванні (підготовці) інструменту, що повинен доставлятись на робочі місця;

-  видачі та обліку інструменту тимчасового користування, що перебуває в експлуатації, за відомостями його руху та картами обліку.

Основними завданнями робітників, зайнятих забезпеченням робочих місць інструментом, незалежно від особливостей виробництва та типу підприємства, є: 

-        визначення потреби в інструменті; 

-        планування придбання (виготовлення) оснащення;       

-        організація власного виробництва інструментів нових прогресивних конструкцій;

-        своєчасне і безперебійне оснащування виробничого процесу (цехів, робочих місць), підготовка до виробництва нових виробів;            

-        підвищення якості інструменту й організація раціональної його експлуатації; 

-        ремонт і відновлення інструменту; 

-        організація обліку і збереження; 

-        аналіз ефективного використання інструменту.

 

13.2. Організація праці налагоджувальників устаткування

Організація праці налагоджувальників устаткування включає наладку встановленого, модернізованого устаткування, роботи з його підготовки, установки, оснащення, регулювання та контролю; переналагодження устаткування; підналадку устаткування, що полягає в усуненні неполадок, що виникають у процесі роботи, зумовлені зносом або поломкою інструменту.

У свою чергу, обслуговування, пов'язане з налагоджувальною функцією, в залежності від типу та характеру виробництва, може бути:

- централізованим – в серійному і масовому виробництві (налагодження виділяється у самостійну функцію і здійснюється наладчиками).

- децентралізованим – в одиничному і дрібносерійному виробництві (наладка та підналадка самим працівником основного виробництва).

Виділення налагодження в самостійну функцію допустимо лише за економічної її доцільності. Регламент обслуговування передбачає узгодження часу налагодження з часом роботи устаткування. Він забезпечується: підпорядкуванням регламенту роботи наладчиків завданням основного виробництва; графіком обслуговування; виконанням (у міру можливості) налагодження обладнання в міжзмінні і внутрішньо змінні перерви; стійкістю налагодження, точністю регулювання; своєчасним усуненням можливих дефектів у налагодженні обладнання.

Налагоджувальник керується наступною технологічною та інструктивною документацією: виробничим завданням на зміну або більш тривалий період часу (тиждень, декаду, місяць); технологічною картою налагодження устаткування; кресленнями деталей і технологічними процесами їх обробки; графіками налагодження і заміни інструменту; виробничими інструкціями, інструкціями з техніки безпеки. Крім того, рекомендуються спеціальні інструктивні карти, в яких повинен вказуватися склад трудового процесу (види робіт, комплекс прийомів і послідовність їх виконання) і конкретні приклади найбільш раціонального виконання налагодження, регулювання обладнання, розроблені відповідно до рекомендацій, з урахуванням досвіду передових наладчиків.

Форми організації праці наладчиків в залежності від характеру виробництва і рівня автоматизації можуть бути різними. При індивідуальній формі за наладчиком закріплюється певна кількість устаткування, а при об'єднанні наладчиків в бригаду за нею закріплюється вся ділянка або певна група устаткування.

Для наладчиків найбільш характерні маршрутні робочі місця. Пересувне робоче місце наладчика повинно включати легкий портативний ящик з набором необхідного ріжучого, вимірювального і слюсарно-монтажного інструменту; пересувний столик (або механізовану техніку), на якому знаходяться інструменти, налагоджувальні пристосування і технічна документація. Налагоджувальник повинен мати також і стаціонарне робоче місце, яке розташовують по можливості ближче до групи закріплених за ним верстатів.

 

13.3. Організація праці на транспортних роботах

Організація праці на транспортних роботах має такі напрямки:     

-           розробка чіткої і раціональної транспортно-технологічної схеми маршрутів із врахуванням усунення необґрунтованих переміщень;

-           організація централізованих міжцехових, внутрі- та міжзаводських контейнерних перевезень за графіком;

-           механізація транспортних і вантажно-розвантажувальних робіт;

-           вибір доцільних для конкретних виробничих умов транспортних засобів та найбільш раціональних методів виконання транспортних операцій;

-           розробка і впровадження автоматизованих систем управління заводським транспортом.

Раціональна організація основного виробництва і чіткість роботи допоміжних служб значною мірою залежать від того, наскільки правильно вирішена задача внутрішньо цехового транспорту. Тому при розробці системи обслуговування транспортній функції має бути приділено особливу увагу.

Характерною особливістю транспортного обслуговування є пересувний тип робочого місця обслуговуючого персоналу при великій зоні обслуговування.

Організація обслуговування транспортом може бути: централізована як всередині цеху, так і в заводському масштабі; централізована всередині цеху і децентралізована в масштабі підприємства;  децентралізована як всередині цеху, так і в цілому по підприємству.

Існують 2 форми транспортного обслуговування:

- чергова –  в умовах одиничного і дрібносерійного виробництва (за викликами за умови попереднього комплектування вантажів, а до початку зміни – за завданням без виклику);

- планово-попереджувальна – в умовах серійного виробництва за заздалегідь розробленим графіками або за оперативними добовими планами.

 

13.4. Організація праці робітників, зайнятих контролем якості продукції         

Контрольний персонал, обслуговуючи робочі місця, виконує наступні види робіт: проводить вибірковий контроль виробів; інструктує працівників з метою запобігання браку; перевіряє придатність інструменту; виробляє приймання виготовлених деталей.

Перелічені роботи здійснюються за змінним завданням, графіками або за пред'явленням. Прийоми і послідовність контрольних операцій визначаються регламентом, погодженим з графіком основного виробництва.

У відповідності з комплексним технологічним процесом контрольний персонал виробляє вибірковий контроль як на проміжних операціях, так і в кінці виробничого циклу.

 

13.5. Організація праці керівників та спеціалістів підприємств

Розглянемо особливості організації праці керівників та фахівців (спеціалістів).

Керівники – особи з високою професійною підготовкою, безпосередньо зайняті управлінням виробничими процесами та підлеглими працівниками. Вони обіймають керівні посади на підприємств і в межах функціональних служб.

Керівник, як особливий вид працівників, є важливою складовою частиною колективу. Колектив тільки тоді досягне мети, якщо керівник зможе правильно організувати роботу.

Загалом трудову діяльність керівника можна розділити на 4 функції: планування, організація, мотивація, контроль. При виконанні керівником цих функцій можна виділити наступні особливості:

-              керівники безпосередньо не пов'язані зі створенням матеріальних цінностей, хоча активно беруть участь в організації виробництва;

-              робота керівника в основному розумова та не подається кількісному обліку;

-              підвищені нервово-психічні зусилля керівника пов'язані з керуванням людьми і прийняттям відповідальних рішень за короткий період;

-              керівник протягом свого робочого дня виконує безліч різноманітних операцій;

-              робота керівника в основному не має чіткого завершення.

Всі перераховані вище особливості необхідно враховувати при організації праці керівника і розглядати їх взаємопов'язано один з одним.

До числа елементів організації праці керівника, слід віднести:
- організацію праці в колективі (розподіл праці, регламентація праці за змістом, регламентація праці за часом), вибір систем і методів роботи;
- специфічні проблеми організації особистої праці (планування і розподіл робочого часу, управління потоком відвідувачів, індивідуальний робочий стиль, раціональне ведення кореспонденції);

-               організацію використання засобів обчислювальної та оргтехніки;

-               заходи з охорони праці, щоб забезпечити безпечні умови, як для самого виконавця, так і для оточуючих його людей;

-               заходи щодо зміцнення дисципліни праці й усунення втрат робочого часу;

-               створення матеріальної і моральної зацікавленості в поліпшенні як індивідуальних, так і колективних результатів праці;

-               підвищення кваліфікації і культурно-технічного рівня працюючих;

-               регламентування праці та відпочинку.

Перераховані вище загальні для будь-якого об'єднання працівників елементи системи організації праці як керівника на різних підприємствах і в різних соціально-економічних умовах реалізуються по-різному.

Отже, можна говорити про те, що організація праці керівника являє собою сукупність прогресивних організаційних і технічних заходів, що забезпечують систематичне підвищення продуктивності праці.

Фахівці (спеціалісти) – інженерно-технічні працівники, що виконують рядові функції управління, здійснюють технічне, організаційне, економічне керівництво виробничими процесами, а також організують діяльність промислово-виробничого персоналу; здійснюють підготовку й оформлення документів та виконують при цьому адміністративно-господарську, фінансову, статистичну, обліково-бухгалтерську, інші функції обслуговування. До цієї категорії відносяться інженери; економісти, бухгалтери, соціологи, юрисконсульти, нормувальники, технологи тощо.

Резюме. Отже, для налагодження ефективного функціонування та роботи підприємств важливим завданням є визначення сутності та змісту організації праці окремих категорій працівників, а саме: робітників, зайнятих забезпеченням робочих місць інструментом; налагоджувальників устаткування; робітників на транспортних роботах;  робітників, зайнятих контролем якості продукції; керівників та спеціалістів підприємств.

 

Питання для самоперевірки:

1.            Опишіть складові організації праці робітників, зайнятих забезпеченням робочих місць інструментом.

2.            Як організовується праця налагоджувальників устаткування?

3.            Яким чином організовується праця на транспортних роботах?

4.            Як організовується праця робітників, зайнятих контролем якості продукції?

5.            Особливості організації праці керівників та спеціалістів підприємств.

 

Рекомендована та використана література до теми 13:

a.Васильков В.Г. Організація виробництва: навчальний посібник / В.Г. Васильков.— К.: КНЕУ, 2003. — 524 с.

2.            Гетьман О. О. Економіка підприємства: навчальний посібник / О.О. Гетьман, В. М. Шаповал. — 2-ге вид. —  К.: Центр учбової літератури, 2010. — 488 с.

3.                  Гриньова В.М. Організація виробництва: підручник / В.М. Гриньова, М.М.Салун. — К.: Знання, 2009. — 582 с.