Тема 8.  Колективні форми організації праці

Цілі та завдання: дослідження сутності бригад як основних колективних форм організації праці; визначення їх класифікації; вимог до умов та принципів створення основних типів бригад; ознайомлення із організацією та плануванням їх роботи.

План

8.1. Сутність бригад.

8.2. Основні типи бригад.

8.3. Умови та принципи створення бригад. Організація та планування їх роботи.

 

8.1.       Сутність бригад

Бригада є колективною формою організації праці, де створюються умови для наближення працівників до засобів виробництва, до власності.

Виробнича бригада – це первинний трудовий колектив підприємства, що об'єднує працівників для спільного і найбільш ефективного виконання виробничого завдання на основі взаємодопомоги, загальної зацікавленості і відповідальності за результати праці.

Головне завдання розвитку бригадних форм організації праці полягає в істотному підвищенні ефективності праці, створенні умов для стабільної і високопродуктивної роботи. Суть бригадних (колективних) форм організації праці визначається поєднанням інтересів окремих працівників, трудового колективу підприємства і власника засобів виробництва.

При проектування колективних форм організації та стимулювання праці на рівні бригади необхідно враховувати наступні вимоги:
1) відповідність виду бригади змісту і послідовності виконуваних робіт;

2) відповідність чисельності, професії і розрядів робітників обсягу, складу та складності виконуваних робіт;

3) забезпечення безперервності трудових процесів, можливості суміщення професій і застосування раціональні прийомів і методів праці;

4) підвищення змістовності праці та використання можливостей для його здійснення;
5) зацікавленість в ефективному досягненні результатів колективної праці.

8.2. Основні типи бригад

 

Рис. 8.1. Класифікація бригад за видами

 

За професійним складом бригади поділяються на спеціалізовані та комплексні. Найпоширенішою формою бригадної організації праці є спеціалізована бригада. До такої бригади входять працівники однієї професії, які виконують технологічно однорідні види робіт. Найбільш поширені такі бригади на допоміжному виробництві.

Бригади, які включають до свого складу працівників різних професій, що виконують комплекс технологічно різнорідних, але взаємопов'язаних робіт, і охоплюють повний цикл виробництва продукції або її кінцевої частини, називаються комплексними. До складу бригад включають й інженерно-технологічних працівників, у першу чергу майстрів, технологів-нормувальників. При включенні інженерно-технологічних працівників до складу бригади форма організації бригадного підряду залишається незмінною. Комплексні бригади, що об'єднують робітників різних професій, виконують комплекс взаємопов'язаних технологічно різнорідних робіт, які охоплюють весь процес виробництва або одну з його стадій. 

Вибір того чи іншого виду бригади зумовлюється предметом праці, засобами і технологією виробництва

Як спеціалізовані, так і комплексні бригади можуть бути змінними або наскрізними. Змінна бригада об'єднує працівників тільки однієї зміни, а наскрізна — двох або більше змін. Працівники наскрізних бригад передають один одному зміни без зупинки обладнання, завдяки чому не втрачається час, пов'язаний з перезмінкою. Змінні бригади доцільні за умови, коли виробничий цикл дорівнює змінному робочому часу або менше його і немає необхідності створювати певний заділ для наступної зміни. Наскрізні бригади доцільно створювати при тривалому циклі ремонту машин і багатозмінному режимі підприємства. У цьому випадку скорочуються простої устаткування при передачі змін, спрощується облік кількості та якості виробленої продукції, а також підвищується відповідальність всіх членів добового виконання завдання

Госпрозрахунковою є бригада, для якої встановлена відповідальність колективу за використання матеріальних та енергетичних ресурсів і введено заохочення за їх економію на підставі затверджених норм витрат і організації відповідного обліку.  Найефективніше застосування госпрозрахунку в тих бригадах, які здійснюють повний цикл виготовлення певного виду продукції або конструктивно і технологічно закінченої її частини, що характерно для комплексних бригад.

Переведення бригади на господарський розрахунок передбачає такі передумови:

• створення системи госпрозрахункових показників (обсяги виробництва, матеріальні витрати, якість продукції тощо) для оцінки діяльності бригад різних типів;

• закріплення за бригадами конкретної площі, технологічного устаткування;

• обґрунтованість, стабільність і своєчасність доведення до бригад планових завдань;

• забезпечення бухгалтерського й оперативного обліку діяльності бригади;

• організацію зберігання і видачі бригадам матеріальних цінностей;

• установлення бригадних норм і розцінок;

• наявність системи госпрозрахункових претензій.

За кількісним складом бригади можуть бути нечисленні (5 — 10 осіб), середні (11—25), великі (25—50 осіб і більше).

 

8.3. Умови та принципи створення бригад. Організація та планування їх роботи

Бригада створюється наказом (розпорядженням) керівника підприємства або наказом керівника виробничої одиниці, цеху чи іншого структурного підрозділу. Створення бригади повинно здійснюватися на основі попередньої розробки проектів після глибокого аналізу виробничих умов у поєднанні із заходами, що забезпечуватимуть приведення у відповідність з бригадними формами організації праці системи внутрішньовиробничого планування і обліку, організацію виробництва, організацію, нормування і оплату праці, інженерно-технічне забезпечення. Необхідною умовою формування бригади на стадії розробки вказаних проектів є визначення економічної ефективності від впровадження бригадної форми організації праці та можливого підвищення продуктивності праці.

Виробнича бригада самостійно здійснює виробничий процес і управління ним в своїй робочій зоні, несе колективну відповідальність за результати своєї роботи і здійснення покладених на неї завдань, серед яких — виконання виробничого плану (завдання), підвищення продуктивності праці, раціональне використання обладнання, робочого часу та всіх видів ресурсів.

Принципи організації виробничих бригад:

1) визначення оптимального складу бригад;

2) встановлення за бригадою певного обсягу робіт (певної номенклатури виробів, деталей);

3) закріплення за бригадою виробничої площі та обладнання;

4) визначення межі робочої зони бригади;

5) результат бригади повинен представляти готову продукцію або її закінчену частину;

6) бригада повинна отримувати виробничі завдання по обсягу виробництва та інших показників;

7) матеріальне стимулювання має здійснюватися за кінцеві результати з визначенням індивідуального внеску окремих робітників на основі коефіцієнта трудової участі;

8) надання певних прав бригаді як самокерованої первинному осередку трудового колективу.

Визначення чисельності та кваліфікованого складу бригад

Для розрахунку чисельності і кваліфікаційного складу бригади необхідно:

1. Визначити комплекс робіт, що доручаються бригаді, з урахуванням характеру технологічного процесу, що застосовується обладнання та інших умов.

2. Встановити трудомісткість кожної операції на виконаний обсяг робіт.

3. Визначити трудомісткість виконуваних робіт по розрядах і професій.

4. Визначити трудомісткість виконуваних робіт у цілому, а також за професіями і розрядами.

5. Визначити чисельний і професійний склад бригади.

Управління бригадою — це злагоджений процес адміністративної та організаторської діяльності бригадира та ради бригади, спрямований на виконання поставлених перед бригадою завдань в терміни, встановлені графіком, якісно, ​​з мінімальними затратами праці і матеріальних ресурсів. 

Бригадир призначається на посаду та звільняється  з неї наказом адміністрації підприємства з урахуванням думки членів бригади.

Рада бригади створюються в бригадах, чисельність яких перевищує 10 осіб. Раду бригади очолює бригадир, її кількісний склад визначається бригадою і становить 3-5 чоловік. У бригадах чисельністю менше 10 чоловік функції ради виконуються бригадиром.

Члени бригади зобов'язані своєчасно та повністю виконувати розпорядження бригадира.

У свою чергу, бригадир, крім високої робочої кваліфікації, повинен володіти організаторськими здібностями. Поряд із знаннями, передбаченими за його професією в єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій, бригадир повинен знати технологію виробництва, організацію, норми і порядок оплати праці, вимоги до якості продукції, а також до використовуваних запасних частин і матеріалів; правила експлуатації закріпленого за бригадою виробничого обладнання, інструкції з охорони праці, техніки безпеки тощо.

Бригадир безпосередньо організує працю в бригаді, розставляє робітників по робочих місцях і розподіляє роботу відповідно до планів-завдань, навчає робочих передовим прийомам і методам, інструктує їх. Він перевіряє забезпеченість робочих місць всіма необхідними матеріалами та інструментами, організовує виконання роботи у встановлені терміни з дотриманням технічних умов і з високою якістю, приймає виконану роботу, а також контролює здійснення заходів щодо виправлення виявлених дефектів.

Резюме. Отже, бригада є колективною формою організації праці, де створюються умови для наближення працівників до засобів виробництва, до власності. Головне завдання розвитку бригадних форм організації праці полягає в істотному підвищенні ефективності праці, створенні умов для стабільної і високопродуктивної роботи.

 

Питання для самоперевірки:

1. У чому полягає значення колективних форм організації праці і які їх характерні ознаки і переваги?

2. Дайте визначення понять “бригада” та “виробнича бригада”.

3. Які є основні типи бригад?

4. Назвіть умови та принципи створення бригад.

5. Як здійснюється управління бригадою?

6. Які загальні вимоги висуваються до бригадира?

 

 

Рекомендована та використана література до теми 8:

1. Васильков В.Г. Організація виробництва: навчальний посібник / В.Г. Васильков. — К.: КНЕУ, 2003. — 524 с.

2. Гриньова В.М. Організація виробництва: підручник / В.М. Гриньова, М.М.Салун. — К.: Знання, 2009. — 582 с.