Тема 7. Атестація
робочих місць
Цілі та завдання: визначити зміст роботи з атестації та
раціоналізації робочих місць; дослідити критерії оцінки робочих місць;
ознайомитись із організацією роботи з проведення атестації робочих місць.
План
7.1.
Зміст
роботи з атестації та раціоналізації робочих місць.
7.2.
Інвентаризація
робочих місць.
7.3.
Критерії
оцінки робочих місць.
7.4.
Організація
роботи з проведення атестації робочих місць. Облік робочих місць.
7.1. Зміст роботи з атестації
та раціоналізації робочих місць
Атестація
робочих місць
— це сукупність заходів, які включають комплексну оцінку кожного робочого місця
відповідно до сучасних техніко-технологічних, організаційно-економічних та
соціальних вимог.
У результаті атестації
визначаються техніко-технологічний, організаційно-економічний рівні робочих
місць, умови праці та техніки безпеки робочому місці. Відповідно, на цій основі
виробляється всебічна оцінка робочого місця з урахуванням передового
вітчизняного й зарубіжного досвіду й проводиться цілеспрямована робота з їх раціоналізації.
Раціоналізація
робочих місць
— сукупність організаційно-технічних заходів, розроблених з урахуванням
проведення атестації і вкладених у вдосконалення діючих робочих місць та
поліпшення їх використання.
Основними
цілями атестації і раціоналізації робочих місць є підвищення ефективності
виробництва, якості продукції і раціонального використання основних фондів та
трудових ресурсів на підприємствах з допомогою:
-
прискорення зростання продуктивності праці з урахуванням приведення робочих
місць у відповідність до вимог науково-технічного прогресу;
-
скорочення застосування ручної і тяжкої праці, підвищення змістовності і
привабливості праці;
-
поліпшення використання основних фондів шляхом ліквідації зайвих і неефективних
робочих місць, забезпечення збалансованості числа робочих місць і
працюючих, зростання коефіцієнта
змінності робіт;
-
поліпшення умов праці та техніки безпеки на кожному робочому місці, підвищення
культури виробництва.
Відповідно
до поставлених цілей, завданнями
атестації і раціоналізації робочих місць є:
-
виявлення резервів підвищення продуктивності праці і фондовіддачі на кожному
робочому місці й у кожному виробничому підрозділі;
-
визначення робочих місць, які відповідають вимогам, і розробка конкретних
заходів із їх раціоналізації і технічного переоснащення, і навіть ліквідації
малоефективних робочих місць, раціоналізація яких недоцільна;
-
виявлення робочих місць, де можна організовувати працю за умов неповного
робочого дня;
-
створення об'єктивної підстави визначення ефективних напрямів капітальних
вкладень на раціоналізацію, модернізацію устаткування та технічне переозброєння
робочих місць, реконструкцію діючих підприємств;
-
розробка й здійснення заходів щодо поліпшення умов праці на кожному робочому
місці, підвищення рівня обґрунтованості застосування відповідних пільг і
компенсацій на робочих місцях.
7.2. Інвентаризація робочих
місць
Організація проведення інвентаризації
Для
проведення інвентаризаційної роботи на підприємстві розпорядчим документом
керівника підприємства (приклад складання наведено нижче) створюються постійно
діючі інвентаризаційні комісії у складі керівників структурних
підрозділів, головного бухгалтера, які очолюються керівником підприємства або
його заступником.
Оскільки
комісія є постійно діючою, то і створюватися вона повинна
на певний строк (наприклад на рік, два чи безстроково)
до моменту звільнення чи іншого вибуття з підприємства когось
із членів комісії.
Призначає проведення інвентаризації керівник
чи власники підприємства своїм наказом (наприклад протоколом,
на підставі якого може видаватися наказ керівника). У наказі зазначаються вид
інвентаризації (повна, планова, суцільна, вибіркова, обов'язкова перед
складанням річної звітності), її об'єкти (що саме слід перевіряти),
кількість і строки проведення, крім випадків, коли проведення
інвентаризації є обов'язковим.
Види інвентаризації:
1)
Залежно від охоплення об'єктів – робочих місць:
- повна (суцільна) – передбачається суцільна перевірка всіх робочих місць підприємства;
- часткова (вибіркова) – охоплює окремі види робочих місць.
2) Залежно від запланованого періоду проведення:
- планова
– проводять у заздалегідь встановлені терміни згідно
із затвердженим керівництвом (засновниками) планом;
- позапланова – проводиться без повідомлення
матеріально відповідальних осіб, несподівано для них, з метою перевірки
наявності конкретних цінностей (переважно на складах).
Призначені
постійні (робочі) комісії проводять інвентаризацію, складають відповідні описи,
протокол. Протокол, описи та інші інвентаризаційні документи надаються
на розгляд таким комісіям. Останні також складають свій протокол. Усі інвентаризаційні документи надаються на розгляд керівника
підприємства, який їх затверджує. Затверджені документи передаються до бухгалтерії
для відображення в обліку наслідків інвентаризації. Затверджені результати інвентаризації
відображаються в бухгалтерському обліку підприємства в тому місяці,
в якому закінчено інвентаризацію, але не пізніше грудня звітного
року.
7.3.
Критерії оцінки робочих місць
Оцінка
технічного та організаційного рівня робочого місця здійснюється шляхом аналізу:
-
відповідності
технологічного процесу, будівель і споруд проектам, обладнання
нормативно-технічній документації, а також характеру та обсягу виконаних робіт,
оптимальності технологічних режимів (доцільно складати карти вимог безпеки;
-
технологічного
оснащення робочого місця (наявність технологічного оснащення та інструменту,
контрольно-вимірювальних приладів і їхнього технологічного стану, забезпеченості
робочого місця піднімально-транспортними засобами);
-
відповідності
технологічного процесу, обладнання, оснащення інструментів, засобу контролю
вимогам стандартів безпеки та нормам охорони праці;
-
впливу
технологічного процесу, що відбувається на інших робочих місцях.
При
оцінці організаційного рівня робочого місця підлягає аналізу:
-
раціональне
планування (відповідність площі робочого місця нормам технічного проектування
та раціонального розміщення обладнання і оснащення), а також відповідність його
стандартам безпеки, санітарним нормам та правилам;
-
забезпеченість
працівників спецодягом і спецвзуттям, засобами індивідуального й колективного
захисту та відповідність їх стандартам безпеки праці й запровадженим нормам;
-
організація
роботи захисних споруд, пристроїв, контрольних приладів.
7.4. Організація
роботи з проведення атестації робочих місць. Облік
робочих місць
Облік
робочих місць є першим етапом робіт з атестації та передбачає визначення числа
робочих місць, їх класифікацію і угруповання їх за видами і характером
використання, категоріями зайнятих ними працівників та інших. Задля більшої
повноти і достовірності обліку кожного робочого місця заводиться «Паспорт
робочого місця».
Порядок
роботи з обліку, паспортизації і атестації робочих місць визначається наказом
підприємства, у якому встановлюються терміни проведення такої роботи по
структурних підрозділах і підприємству в цілому, визначається склад загальної і
цехових комісій, встановлюється відповідальність функціональних служб і
підрозділів та конкретних посадових осіб за строки та якість проведення роботи.
До
складу комісій з проведення атестації, зазвичай, включаються майстри,
технологи, економісти, нормувальники, бригадири та інших. Для вимірів чинників,
що впливають на формування умов праці, залучаються санітарні станції.
Обліку
підлягають усі наявні в структурних підрозділах робочі місця. Ця операція
ведеться прямим рахунком по фактичним зонам обслуговування. Враховуються й
робочі місця, які використовуються протягом неповного робочого дня. Не
враховується устаткування, закріплене за ділянками виробничого навчання та яке
було на складах чи монтажі (демонтажі).
Кожному
робочому місцю, як індивідуальному, так і колективному, присвоюється порядковий
номер, після чого, незалежно від цього, чи є аналогічні місця, діють вони у
момент обліку чи не діють у зв'язку з тимчасовим відсутністю працівника, або
інших причин, заповнюється «Паспорт робочого місця». Останній містить кількісну
і якісну характеристики робочого місця та зайнятих на ньому робітників.
«Паспорт»
складається з 7 розділів, у яких дається порівняльна кількісна і якісна
характеристика робочого місця та виконавців, зайнятих на ньому та висновки й
заходи щодо його раціоналізації:
-
характеристика устаткування й технологічної оснастки;
-
характеристика трудового процесу;
-
характеристика організації робочого місця;
-
умови праці;
-
характеристика використання сировини й матеріалів;
-
характеристика виконавців;
-
організаційно-технічні заходи щодо результатам атестації робочих місць.
У
результаті атестації кожне робоче місце оцінюється комплексно з перших 6
перелічених розділів «Паспорти». Аналізу піддаються 11 показників: їх фактичні
значення порівнюються до нових норм технологічного проектування, міжгалузевих і
галузевих нормативів та
спеціально розроблених нормативів.
Оцінюючи
раціональність трудового процесу, з нормативними значеннями порівнюються
фактичні значення коефіцієнта механізації праці, діючі норми праці, зайнятість
робітника корисною роботою у нормі штучного часу, використання змінного фонду
робочого дня.
За
результатами атестації кожне робоче місце належить до одної з трьох груп:
-
атестовані - робочі місця, показники яких повною мірою відповідають тим, які
висуваються вимогам чи навіть перевищують
їх;
-
підлягають раціоналізації - робочі місця, окремі показники яких не відповідають
установленим вимогам, але можуть бути доведені до рівня цих вимог в процесі
раціоналізації;
-
підлягають ліквідації - робочі місця, показники яких не відповідають дійсності
та які неможливо довести до рівня встановлених вимог в результаті
раціоналізації.
Після
закінчення атестації робочих місць, по структурних підрозділах і з підприємству
цілому, проводиться техніко-економічний аналіз, під час якого:
-
розглядаються
результати оцінки робочих місць;
-
встановлюється
реальна потреба у кожному робочому місці з урахуванням затверджених планів
виробництва, аналізу технологічних процесів і результатів атестації;
-
виявляються
технічні, матеріальні можливості підприємства щодо раціоналізації робочих
місць;
-
розраховуються
економічні ефекти від доведення до рівня відповідності робочих місць й
необхідні при цьому витрати.
За
результатами аналізу розробляються заходи щодо раціоналізації робочих місць, що
охоплюють такі основних напрямів:
-
підвищення
технічного рівня робочих місць з допомогою модернізації устаткування,
впровадження прогресивних технологій, механізації, автоматизації та ін;
-
підвищення
організаційного рівня робочих місць з допомогою поліпшення планування систем
обслуговування, прийомів і методів праці, нормування праці та ін.;
-
поліпшення
умов праці.
Резюме. Отже, атестація робочих місць
є важливим явищем для підприємств різних форм власності. Адже безпосередньо у
результаті атестації визначаються техніко-технологічний, організаційно-економічний
рівні робочих місць, умови праці та техніки безпеки робочому місці. Відповідно,
на цій основі виробляється всебічна оцінка робочого місця з урахуванням
передового вітчизняного й зарубіжного досвіду й проводиться цілеспрямована
робота з їх раціоналізації. Основними цілями атестації і раціоналізації робочих
місць є підвищення ефективності виробництва, якості продукції і раціонального
використання основних фондів та трудових ресурсів на підприємствах різних форм
власності.
Питання для самоперевірки:
1.
Дайте визначення поняття “атестація робочих місць”.
2.
Як здійснюється атестація робочих місць?
3. Хто входить до складу комісії з
атестації робочих місць?
4.
Які рішення щодо робочих місць приймаються
атестаційною комісією в результаті атестації?
5.
Яким чином здійснюється інвентаризація робочих
місць?
6.
Яким чином здійснюється облік робочих місць?
Рекомендована та
використана література до теми 7:
1.
Васильков В.Г.
Організація виробництва: навчальний посібник / В.Г. Васильков. — К.: КНЕУ, 2003. — 524 с.
2.
Гриньова В.М.
Організація виробництва: підручник / В.М. Гриньова,
М.М.Салун. — К.: Знання, 2009. — 582 с.
3.
Грішнова О.А. Економіка праці та
соціально-трудові відносин: підручник / О.А. Грішнова.
– К.: Знання, 2004. – 535 с.
4.
Економіка праці і соціально-трудові відносини: навчальний
посібник / В. М. Ковальов, В. С. Рижиков, О. Л.
Єськов та ін; Мін-во освіти і науки України,
Донбаська державна машинобудівна академія. – К.:
Центр навчальної літератури, 2006. – 255 с.
5.
Економіка праці і соціально-трудові відносини: навчальний
посібник / Черчик Л.М., Коленда Н.В.
Авраменко С.З., Турчик І.В., Шубалий
О.М. – Луцьк: Луцький НТУ.
6.Єсінова Н.І. Економіка праці та
соціально-трудові відносин: навч. посібник / Н.І. Єсінова. – К.: Кондор, 2004. – 432 с.
7.
Завіновська Г.Т. Економіка праці:
навчально-методичний посібник / Г.Т. Завіновська. —
К.: КНЕУ, 2001. — 158 с.
8.Качан Є. П. Економіка праці та
соціально-трудові відносини: навч. посіб. / Є. П. Качан та ін. – К. : Знання, 2008. – 407 с.
9.
Мельник В.І. Економіка праці: навчально-методичний посібник / В.І.
Мельник. – К.: КІБіТ, 2004.
10.
Пашуто В.П.. Організація, нормування і
оплата праці на підприємстві: навчально-практичний посібник / В.П. Пашуто. – М.: КНОРУС, 2005
– 320 с.
11.
Червінська Л.П.
Економіка праці: навчальний посібник / Л.П. Червінська.
— К.: Центр учбової літератури, 2009. — 216 с.