Тема 8. Сутність і зміст сертифікації

План

8.1. Основні поняття сертифікації

8.2. Державні стандарти системи сертифікації України

8.3. Структура та функції складових системи сертифікації

 

8.1. Основні поняття сертифікації

Ідея сертифікації і загальне її розуміння відоме давно. Віддавна таврування продукції виробником було підтвердженням її високої якості. Запевнення продавця покупцеві щодо якості продукції також було однієї з найстаріших і простих форм того, що ми зараз називаємо сертифікацією.

Сертифікація безпосередньо зв'язана зі стандартизацією. Коли виробник продукції вперше став затверджувати, що вона відповідає вимогам загальноприйнятому стандарту, уже тоді зародилася найпростіша норма сертифікації.

З розвитком зовнішньоторговельних і економічних відносин, науки і техніки виникла необхідність проведення об'єктивних випробувань виробів, незалежних як від виробника, так і від споживача продукції, тобто третьою стороною, що гарантує відповідність виробу визначеним вимогам якості. Так з'явилася сертифікація в сучасному розумінні цього слова.

В умовах лібералізації зовнішньоекономічної діяльності сертифікація грає дуже важливу роль, захищаючи внутрішній ринок від експансії іноземної продукції, найчастіше сумнівної якості. Вона дає можливість об'єктивно оцінити продукцію, представити споживачеві підтвердження її безпеки, забезпечити контроль за відповідністю продукції вимогам екологічної чистоти, а також підвищити її конкурентоздатність.

Сертифікація в перекладі з латині означає "зроблено вірно". Для того щоб переконатися в тім, що продукт "зроблений вірно", треба знати, яким вимогам він повинний відповідати і у який спосіб можливо одержати достовірні докази цієї відповідності. Загальновизнаним способом такого доказу служить сертифікація відповідності. Але перш ніж привести офіційне визначення цього поняття, розглянемо пов'язані з ним терміни.

Установлення відповідності заданим вимогам сполучено з випробуванням. Під випробуванням розуміється технічна операція, що полягає у визначенні однієї або декількох характеристик даної продукції відповідно до встановленої процедури, за прийнятими правилами.

Випробування здійснюють в випробувальних лабораторіях, причому цю назву вживають по відношенню як до юридичного, так і до технічного органа.

Систематичну перевірку ступеня відповідності заданим вимогам прийнято називати оцінкою відповідності. Більш частковим поняттям оцінки відповідності вважають контроль, що розглядають як оцінку відповідності шляхом вимірювання конкретних характеристик продукту.

В оцінці відповідності найбільш достовірними вважаються результати випробувань "третьою стороною". Т р е т я с т о р о н а - це особа або орган, визнані незалежними ні від постачальника (п е р ш а с т о р о н а), ні від покупця (д р у г а с т о р о н а).

З оцінкою відповідності зв'язана перевірка відповідності, нагляд за відповідністю, забезпечення відповідності.

Перевірка відповідності - підтвердження відповідності продукції (процесу, послуги) установленим вимогам за допомогою вивчення доказів.

Нагляд за відповідністю - це повторна оцінка з метою переконатися в тім, що продукція (процес, послуга) продовжує відповідати установленим вимогам.

Забезпечення відповідності - це процедура, результатом якої є заява, що дає впевненість у тім, що продукція (процес, послуга) відповідають заданим вимогам. Стосовно до продукції це може бути:

- заява постачальника про відповідність, тобто його письмова гарантія в тім, що продукція відповідає заданим вимогам; заява, що може бути надрукована в каталозі, накладній, керівництві про експлуатацію або інше повідомлення, що відноситься до продукції; це може бути також ярлик, етикетка і т.п. Термін "заява постачальника про відповідність" означає, що постачальник (виготовлювач) під свою особисту відповідальність повідомляє про те, що його продукція відповідає вимогам конкретного нормативного документа. Це є доказом усвідомленої відповідальності виготовлювача і готовності споживача зробити продумане і визначене замовлення;

- сертифікація - процедура, за допомогою якої третя сторона дає письмову гарантію, що продукція, процес, послуга відповідають заданим вимогам.

Заява виготовлювача, що називають також заявою-декларацією, містить наступні відомості: адреса виготовлювача, що представляє заяву-декларацію, позначення виробу і додаткову інформацію про нього; найменування, номер і дату публікації стандарту, на який посилається виготовлювач; указівка про особисту відповідальність виготовлювача за зміст заяви й ін.

Сертифікація вважається основним достовірним способом доказу відповідності продукції (процесу, послуги) заданим вимогам, що здійснюється за правилами визначеної процедури.

Процедури, правила, випробування й інші дії, які можна розглядати як складові самого процесу (діяльності) сертифікації, можуть бути різними в залежності від ряду факторів. Серед них - законодавство, що стосується стандартизації, якості і безпосередньо сертифікації; особливості об'єкта сертифікації. Іншими словами, доказ відповідності здійснюється за тою або іншою системою сертифікації.

 

8.2. Державні стандарти системи сертифікації України

Державні стандарти системи сертифікації України розроблено Українським державним науково-виробничим центром стандартизації, метрології та сертифікації і Українським науково-дослідним інститутом стандартизації, сертифікації й інформатики (табл. 8.1). Державні стандарти, які вперше введено і затверджено наказом Держстандарту України від 31.12.1996 p., встановлюють і регулюють взаємовідносини між суб’єктами і об’єктами сертифікації, в них враховано положення настанов ISO, ISO/IEC та європейських стандартів EN.

Таблиця 8.1.

Державні стандарти системи сертифікації України

Позначення	Назва
ДСТУ 3410-96	Система сертифікації УкрСЕПРО. Основні положення.
ДСТУ 3411-96	Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до органів з сертифікації продукції та порядок їх акредитації.
ДСТУ 3412-96	Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до випробувальних лабораторій та порядок їх акредитації.
ДСТУ 3413-96	Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації продукції.
ДСТУ 3414-96	Система сертифікації УкрСЕПРО. Атестація виробництва. Порядок здійснення.
ДСТУ 3415-96	Система сертифікації УкрСЕПРО. Реєстр Системи.
ДСТУ 3416-96	Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок реєстрації об’єктів добровільної сертифікації.
ДСТУ 3417-96	Система сертифікації УкрСЕПРО. Процедура визнання результатів сертифікації продукції, що імпортується.
ДСТУ 3418-96	Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до аудиторів та порядок їх атестації.
ДСТУ 3419-96	Система сертифікації УкрСЕПРО. Сертифікація систем якості. Порядок проведення.
ДСТУ 3420-96	Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до органів з сертифікації систем якості та порядок їх акредитації.
ДСТУ 3498-96	Система сертифікації УкрСЕПРО. Бланки документів. Форма та опис.
ДСТУ EN 45001-98	Загальні вимоги до діяльності випробувальних лабораторій
ДСТУ EN 45002-98	Загальні вимоги до атестації випробувальних лабораторій
ДСТУ EN 45003-98	Система акредитації калібрувальних і випробувальних лабораторій. Загальні вимоги до функціонування та визнання
ДСТУ EN 45004-98	Загальні вимоги до органів контролю різного типу
ДСТУ EN 45011-98	Загальні вимоги до органів із сертифікації продукції
ДСТУ EN 45012-98	Загальні вимоги до органів із сертифікації систем якості
ДСТУ EN 45014-98	Загальні вимоги до декларацій постачальника про відповідність

 

Види та принципи діяльності системи

Для реалізації сертифікації в Україні була створена система сертифікації УкрСЕПРО

В Українській державній системі сертифікації продукції – Системі сертифікації УкрСЕПРО (далі Система) здійснюються такі взаємопов’язані види діяльності:

-   сертифікація продукції (процесів, послуг);

-   сертифікація систем якості;

-   атестація виробництв;

-   акредитація випробувальних лабораторій (центрів);

-   акредитація органів з сертифікації продукції;

-   акредитації органів з сертифікації систем якості;

-   атестації аудиторів за переліченими видами діяльності.

Загальне керівництво Системою, організація та координація робіт з

сертифікації продукції здійснюється Національним органом сертифікації – Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики (НОС України). Керівником Національного органу з сертифікації є Голова НОС України.

Обов’язкова сертифікація проводиться на відповідність щодо вимог чинних законодавчих актів України та обов’язкових вимог нормативних документів, міжнародних та національних стандартів інших держав, що діють в Україні, включно. Перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації, затверджується НОС України.

Добровільна сертифікація в Системі проводиться на відповідність вимогам, що не віднесені до обов’язкових. У цьому разі сертифікація на відповідність всім обов’язковим вимогам, якщо вони встановлені для цієї продукції, виконується неодмінно.

З метою забезпечення визнання сертифікатів та знаків відповідності Системи за кордоном, вона побудована з урахуванням вимог міжнародних систем і взаємодіє на основі угод з міжнародними, регіональними та національними організаціями інших держав, що здійснюють діяльність з сертифікації, а також з системами перевірки безпеки, охорони навколишнього природного середовища тощо, що функціонують в Україні під керівництвом уповноважених урядом органів. Національний орган з сертифікації може передавати їм окремі функції у проведенні сертифікації продукції. Сертифікат та/або знак відповідності Системи свідчить про те, що контроль за її відповідністю вимогам стандартів здійснюється в цій Системі.

 

8.3. Структура та функції складових системи сертифікації

Організаційну структуру Системи утворюють (рис 8.1): національна організація (орган) з сертифікації - Держспоживстандарт України; науково-технічна комісія; органи з сертифікації продукції; органи з сертифікації систем якості; випробувальні лабораторії (центри); аудитори; науково-методичні та інформаційний центр; територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації НОС України; Український навчально-науковий центр з стандартизації, метрології та якості продукції.

Рис. 8.1. Структурна схема системи сертифікації в Україні

 

Національний орган сертифікації виконує такі основні функції:

-   розробляє стратегію розвитку сертифікації в Україні;

-   організує, веде та контролює роботи щодо забезпечення функціонування Системи;

-   взаємодіє з національними органами сертифікації інших держав та міжнародними організаціями, що здійснюють діяльність з сертифікації;

-   організовує розробку та удосконалення організаційно-методичних документів Системи;

-   приймає рішення щодо приєднання до міжнародних систем та угод сертифікації;

-   встановлює основні принципи, правила та структуру Системи, а також знак відповідності та правила його застосування;

-   встановлює правові та економічні основи функціонування Системи;

-   формує та затверджує склад науково-технічної комісії;

-   акредитує органи з сертифікації та випробувальні лабораторії (центри), атестує аудиторів, здійснює інспекційний контроль органів та осіб;

-   веде Реєстр Системи;

-   організовує роботи з сертифікації продукції в разі відсутності органу з сертифікації певного виду продукції;

-   затверджує переліки продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації;

-   розглядає апеляції щодо виконання правил Системи;

-   несе відповідальність від імені держави за дотримання правил та порядку сертифікації продукції, що встановлені в Системі;

-   організовує інформаційне забезпечення діяльності з сертифікації в Системі;

-   несе відповідальність від імені держави за дотримання правил та порядку сертифікації продукції, що встановлені в Системі.

Національна агенція з акредитації України виконує наступні функції:

- проводить акредитацію органів з сертифікації й випробувальних лабораторій

- атестує експертів-аудиторів,

- здійснює інспекційний контроль за діяльністю цих органів і осіб.

Науково-технічна комісія з питань сертифікації утворюється та затверджується Національним органом з сертифікації для розгляду перспективних напрямів розвитку і розробки пропозицій НОС України з проблем сертифікації продукції з метою реалізації Законів України “Про захист прав споживачів” та “Про охорону праці”. Вона розглядає пропозиції щодо:

-   принципів проведення єдиної політики в галузі сертифікації;

-   проектів основоположних організаційно-методичних документів з сертифікації продукції і систем якості, атестації виробництв, акредитації органів сертифікації й випробувальних лабораторій тощо;

-   основних напрямків досліджень у галузі сертифікації продукції, а також акредитації випробувальних лабораторій, органів з сертифікації продукції (послуг) і систем якості;

-   напрямків міжнародного співробітництва в галузі сертифікації, у тому числі в рамках ISO, IEC та інших міжнародних організацій;

-   приєднання до міжнародних систем та угод з сертифікації;

-   питань взаємодії з національними органами з сертифікації інших держав, що здійснюють діяльність з сертифікації, визнання результатів випробовувань, сертифікатів та знаків відповідності;

-   переліку продукції, що буде підлягати обов’язковій сертифікації.

Орган з сертифікації продукції акредитується НОС України (органом з акредитації) і виконує такі основні функції:

-   здійснює сертифікацію закріпленої за ним номенклатури продукції та несе відповідальність за дотримання правил Системи;

-   розробляє організаційно-методичні документи і визначає схему та порядок проведення сертифікації закріпленої продукції;

-   організовує і проводить обстеження та атестацію виробництв;

-   здійснює технічний нагляд за сертифікованою продукцією та атестованим виробництвом;

-   видає сертифікати відповідності на продукцію та атестати виробництв.

Органи сертифікації систем якості акредитуються НОС України (органом з акредитації). Вимоги до них та порядок їх акредитації встановлені ДСТУ 3411.

Орган сертифікації систем якості виконує такі основні функції:

-   розробляє організаційно-методичні документи з сертифікації систем якості;

-   організовує та проводить сертифікацію систем якості;

-   за пропозицією органу з сертифікації продукції здійснює атестацію виробництв;

-   проводить технічний нагляд за сертифікованими системами якості та атестованими виробництвами;

-   видає сертифікати на системи якості.

Вимоги до органу з сертифікації систем якості та порядок його акредитації встановлені ДСТУ 3420.

Випробувальні лабораторії (центри) акредитуються НОС України (органом з акредитації) та виконують такі основні функції:

-   проводять випробування продукції, що сертифікується, відповідно до галузі акредитації та видають протоколи випробувань;

-   за пропозицією органу з сертифікації здійснюють технічний нагляд за виробництвом сертифікованої продукції, та за дорученням Національного органу з сертифікації - інспекційний контроль;

-   за дорученням органу з сертифікації беруть участь в атестації виробництва продукції, що сертифікується.

Вимоги до випробувальних лабораторій (центрів) та порядок їх акредитацій встановленні ДСТУ 3412.

Аудитори, які атестовані в Системі та занесенні до Реєстру Системи, за дорученням Національного органу з сертифікації або органу з сертифікації, виконують роботи, що пов’язані з сертифікацією продукції. Атестація аудиторів здійснюється згідно з ДСТУ 3418.

Науково-методичним та інформаційним центром в Системі є Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики НОС України.

Науково-методичний та інформаційний центр виконує такі основні функції:

- здійснює розробку, удосконалення організаційно - методичних документів Системи;

-   формує та подає до Національного органу з сертифікації пропозиції та проекти законодавчих актів в галузі сертифікації;

-   проводить аналіз можливостей підприємств та організацій щодо акредитації їх органами з сертифікації, виконання функцій випробувальних лабораторій (центрів), здійснює експертизу їх вихідних даних та готує пропозиції НОС України (органу з акредитації) щодо їх акредитації в Системі;

-   визначає номенклатуру продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації;

-   бере участь на договірній основі в підготовці органів з сертифікації та випробувальних лабораторій (центрів) до акредитації, а підприємств до сертифікації продукції та систем якості;

-   здійснює інформаційне забезпечення та надає інформаційні послуги в галузі сертифікації.

Територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації НОС України виконують такі функції:

ü  проводять за дорученням органів із сертифікації продукції технічний нагляд за стабільністю показників сертифікованої продукції під час її виробництва;

ü  забезпечують інформацією у сфері сертифікації й акредитації;

ü  надають на договірній основі методичну допомогу підприємствам у підготовці до акредитації їх випробувальних лабораторій, сертифікації продукції, систем якості та атестації виробництва.

Український навчально-науковий центр з стандартизації, метрології та якості, проводить навчання та підвищення кваліфікації фахівців у галузі сертифікації, здійснює підготовку аудиторів.

 

Запитання для самоконтролю

1.    Які ви знаєте Державні стандарти системи сертифікації України?

2.    Які взаємопов’язані види діяльності здійснюються в Українській державній системі сертифікації продукції?

3.    Які основні елементи утворюють організаційну структуру Системи?

4.    Основні функції Національного органу з сертифікації?

5.    Охарактеризуйте основні завдання Науково-технічної комісія з питань сертифікації.

6.    Які основні функції виконує організація (орган) з сертифікації продукції?

7.    Основні функції випробувальних лабораторій (центрів).

8.    Які основні функції виконує науково-методичний та інформаційний центр Системи?

9.    Коротко охарактеризуйте загальні правила системи сертифікації.