З огляду на вищевикладене та з врахуванням інтегрального логістичного підходу, науковець вважає за доцільне уточнити визначення поняття логістичної системи, сформулювавши його так: “Логістична система – це адаптивна економічна система, яка складається з взаємопов’язаних елементів-ланок інтегрованих в єдине ціле матеріальними та відповідними їм потоками, перетворення і управління якими здійснюється відповідно до загальних цілей і критеріїв ефективності” [21]. Як доводить С. Бортнік, дане визначення включає вищеназвані аспекти (наявність окремих елементів-ланок – генеруючих, перетворюючих, поглинаючих матеріальні та відповідні їм потоки; зв’язаність вказаних елементів потоковими процесами; управління згідно з загальними цілями і критеріями ефективності логістичної системи), роблячи акцент на інтеграції структурних частин системи, що є не просто важливим, а визначальним з точки зору максимізації кінцевих результатів функціонування логістичної системи.

А. Уваров [22] вважає, що логістична система має упорядковану структуру, в якій здійснюється планування і реалізація руху і розвитку сукупного ресурсного потенціалу, організованого у вигляді логістичного потоку, починаючи з відчуження ресурсів у навколишнього середовища і до реалізації кінцевої продукції. У цьому визначенні логістична система представлена на макрорівні, а сфера її компетенції звужується до планування руху матеріальних ресурсів.

В свою чергу М. Гордон та С. Карнаухов пропонують таке визначення логістичної системи: «логістична система – це система управління рухом матеріалопотоків, починаючи від поставки сировини та закінчуючи поставкою готової продукції кінцевому споживачу, а також інформаційних потоків, які асистують руху матеріалів» [23, c. 15].

На думку Д. Костглодова, І. Саввіді, В. Стаханова ”логістична система є сукупністю взаємозалежних і взаємодіючих учасників економічних потоків, об'єднаних єдністю цілей і економічних інтересів” [24, c. 91].

Отже, у теоретико-пізнавальному аспекті «логістична система» – це, в першу чергу, різновид економічної системи. А конкретніше - це підсистема економічної системи. Вона утворюється шляхом потокової інтеграції елементів, які реалізують логістичні функції. Саме логістичні потоки (матеріальні, трудові, кадрові, фінансові, транспортні, інформаційні тощо) є об’єднуючим началом елементів і підсистем логістичної системи.

На основі критичного аналізу існуючих теоретичних поглядів (табл. 4.1.) на рис. 4.1. наведені основні альтернативи сутності поняття «логістична система».

Рис. 4.1. Складові загальної характеристики логістичної системи*

Як видно з рис. 4.1., диференціація сучасних поглядів на логістичну систему пов’язана з певним технічним розумінням цього терміна. В науково-дослідному трактуванні «логістична система» уявляється як загальна методологія дослідження процесів і явищ, що відносяться до логістики як прикладної галузі економічних знань.

Отже, можна зробити висновок, що більшість науковців під логістичною системою розуміють адаптивну, відкриту для взаємодії із зовнішнім середовищем організаційно-структуровану економічну систему, яка складається із взаємозалежних і взаємодіючих учасників економічних потоків, об'єднаних єдністю цілей і економічних інтересів та, яка створена з метою оптимізації використовуваних ресурсів в економічних потоках. Дане визначення логістичної системи найбільше підходить для здійснення подальших досліджень, оскільки є співзвучним сучасним перетворенням, які відбуваються у світовій та вітчизняній економіці, адже все більша кількість суб’єктів регіонального ринку перетворюється у відкриті, а потім і наскрізні системи, трансформуючись у складні інфрасистеми. В свою чергу, утворені в результаті глобалізації інфрасистеми інтегруються в потужні корпоративні ринкові структури, ефективність функціонування яких в більшості обумовлена використанням сучасних форм та методів управління.

В таких умовах особливе місце належить інтегрованій логістиці, на основі якої створюються складні макрологістичні системи, адекватні за своїм структурним різноманіттям глобальним системним перетворенням в національній та світовій економіці. Функціонування такого роду систем дає змогу координувати багатоцільову діяльність різнопрофільних економік і юридично самостійних структур з виробництва продукції, послуг інтеграцією та оптимізацією конкуруючих потоків, використанням процесно-орієнтованих методів управління. Такий підхід створює передумови для об’єднання багаточисленних суб’єктів у єдиний простір, для заміни деконструктивної конкуренції між суб’єктами ринку на взаємодію та партнерство, націлене на кінцевий результат, що власне обумовлює необхідність розгляду сутності та принципів формування регіональних логістичних систем.

Логістична система – адаптивна система із зворотнім зв’язком, що виконує ті чи інші логістичні функції і операції, складається, переважно, з декількох підсистем і має досить розвинуті зв’язки із зовнішнім середовищем. Як логістичну систему можна розглядати промислове підприємство, територіально-виробничий комплекс, торговельне підприємство, інфраструктуру економіки окремої країни чи групи країн. Логістична система, як правило, складається з декількох підсистем і має розвинуті зв’язки із зовнішнім середовищем [25].

З позицій системного підходу логістична система може бути сформована на рівні будь-якої економічної системи, починаючи від економіки окремої держави чи групи держав і закінчуючи підприємством. Розрізняють такі логістичні системи [25]:

1. Макрологістична система.

2. Мегалогістична система.

3. Мікрологістична система.

Макрологістична система – найбільша система управління матеріальними потоками, що охоплює підприємства та організації промисловості, посередницькі, торговельні та транспортні організації, розміщені в різних регіонах країни чи в різних країнах. Загалом така система інтегрує визначену інфраструктуру економіки країни чи групи країн. Найбільш типовими об’єктами матеріальних потоків можна вважати перевезення вантажів транспортною системою загального користування, забезпечення енергоресурсами (рідким, газоподібним і атомним паливом, електроенергією) [25].

Мегалогістичні системи формуються для потреб функціонування відповідної інфраструктури економіки регіону. Сюди належать ті самі типові об’єкти матеріальних потоків для макрологістичних систем, а також перевезення пасажирів, екологічні проблеми.

На рівні макрологістики виділяють три види логістичних систем [25]:

1. З прямими зв’язками – доведення матеріального потоку до споживачів здійснюється без участі посередників, на основі прямих господарських зв’язків.

2. Ешелонування – в таких системах матеріальний потік на шляху від виробника до споживача проходить хоча б через одного посередника.

3. Гнучкі – в цьому випадку доведення матеріального потоку до споживача здійснюється як за прямими зв’язками, так і за участю посередників.

Мікрологістична система функціонує в межах виробничого, торговельного підприємства, іншої господарської системи, що працюють на єдиний економічний результат.

4.2. Принципи побудови та функціонування логістичних систем

Принципи логістики представляють собою вихідні положення, на основі яких здійснюється побудова і функціонування логістичних систем [25]:

1. Принцип системності. Передбачає формування інтегрованої системи управління матеріальними потоками в межах виробничо-збутової системи. Даний принцип знаходить своє відображення в розробці і втіленні на практиці єдиного технологічного процесу виконання виробничих замовлень на стадії закупівлі, виробництва і збуту.

2. Принцип зворотного зв’язку. У відповідності з цим принципом цілі і завдання логістичної системи визначаються вимогами ринку товарів і послуг. Виходячи з очікуваних замовлень, необхідної якості і термінів поставки встановлюються масштаби і асортимент продукції. що виготовляється, формуються замовлення на матеріали. В свою чергу, у відповідності з прийнятою стратегією закупок визначається розмір поточного і необхідного запасу тощо. Реалізація принципу зворотнього зв’язку вимагає виділення в складі логістичної системи відповідного блоку, який би здійснював збір і обробку інформації про ефективність дій управляючої системи і вимоги ринку.

3. Принцип оптимальності полягає в досягненні такої узгодженості процесу товароруху і дій його учасників, при якій забезпечується найбільша ефективність функціонування підприємства як виробничо-збутової системи.

4. Принцип гнучкості передбачає високий рівень пристосовуваності логістичної системи до умов її функціонування і специфічних потреб споживачів. Реалізація принципу гнучкості вимагає проведення робіт з прогнозування тенденцій зміни стану зовнішнього економічного середовища і розробки адекватних дій.

5. Надійність поставок як принцип логістики передбачає створення таких організаційно-економічних умов, які б забезпечували безперебійне постачання підприємства необхідними матеріальними ресурсами і безумовне виконання графіка поставок готової продукції. Принцип надійності поставок передбачає необхідність синхронізації всіх стадій товароруху, координації дій з управління поставками і перевезеннями, створення виробничих і резервних запасів.

6. Принцип комп’ютеризації полягає в тому, що всі логістичні функції і процес товароруху в цілому повинен виконуватися з максимально високим рівнем автоматизації. Автоматична система покликана здійснювати контроль за рухом матеріалів і накопичувати інформацію про наявність напівфабрикатів, випуск готової продукції, стан виробничих запасів, обсяг поставок, рівень виконання замовлень тощо.

7. Принцип цілісності, який полягає в тому, що зміна будь-якого компонента системи впливає на усі інші її компоненти й призводить до зміни системи в цілому; і навпаки; цілісність означає також перебудову компонентів, що входять до складу системи відповідно до її природи;

8. Принцип ієрархічності, який полягає в тому, що система може розглядатися як елемент системи вищого порядку, а кожний її елемент, у свою чергу, є системою;

9. Принцип інтегративності, що означає наявність у системи властивостей, які відсутні у її елементів.

10. Принцип узгодженості дій та функціональної взаємодії – мета створення логістичної системи повинна досягатися за рахунок координації дій компонентів. Кожен компонент повинен виконувати певну, тільки йому властиву, специфічну функцію, що дозволяє стимулювати чи створювати перепони координації між ними [26].

Логістична система є складною динамічною ієрархічною стохастичною системою, що проявляється в інтегральній взаємодії таких комплексних факторів, як:

– наявність великої кількості елементів;

– складний характер взаємодії між елементами ЛС за матеріальними, фінансовими та інформаційними потоками;

– багатоасортиментність економічних потоків;

– велика кількість та складність логістичних операцій і функцій, що виконуються на підприємстві;

– складноформалізований, якісний характер взаємодії та критеріїв функціонування елементів ЛС;

– стохастичний характер більшості факторів та процесів, що ускладнює формування логістичного управління;

– істотна роль суб’єктивних факторів, які обумовлюються наявністю людського фактора в системі управління логістичних структур [1, С. 493].

Оскільки кожна регіональна логістична система є цілісним об’єктом дослідження, то, відповідно з підходом Дж. Кліра, вона є одночасно множиною властивостей, що відображається наступним чином:

(4.1)

де S –логістична система, яка досліджується;

a_i і A_i – властивість і множина її проявів відповідно;

N_n = 1, 2, …, n; b_j і B_j – базис і множина елементів;

N_m = 1, 2, …, m; F – функція (нова якість) системи.

Побудова моделі логістичної системи ґрунтується на тезисі, що цілісна сутність складної системи розкривається за її аналізом як єдиного цілого, що складається з множини агентів, які реалізують свої функціональні зв’язки через соціально-економічні взаємодії.

11. Принцип глобальної оптимізації цілей. При оптимізації структури або управління в логістичній системі потрібне узгодження локальних цілей функціонування елементів системи для досягнення глобального оптимуму.

12. Принцип досягнення синергетичного ефекту. Синергетика виділяє атрибутивні ознаки виникаючого порядку [3]. Всіма цими ознаками володіє логістична система. Перша ознака – виникнення макроскопічної впорядкованості при збереженні мікроскопічної розупорядкованості. Суб'єкти, які формують логістичну систему, володіють певною господарською автономністю, самостійно формують свою економічну політику, проте їх діяльність орієнтована на досягнення єдиної мети. Друга ознака, безпосередньо пов'язана з першою, – поява узгодженості, когерентності поведінки суб'єктів, які утворюють логістичну систему. Досягнення єдиної логістичної мети передбачає інтегроване управління інформаційними матеріальними і фінансовими потоками та синхронізацію просторово розподілених логістичних процесів.

4.3. Системи управління матеріальними потоками

Під матеріальним потоком розуміють сукупність сировини, матеріалів, напівфабрикатів, які надходять від постачальників у вигляді предметів праці до виробничих підрозділів і, перетворюючись там на готові продукти праці, через канали розподілу надходять до споживачів [27, С. 9-15]. Циркуляція матеріальних ресурсів охоплює переміщення їх на склад підприємства, в цехи транспортування продукції незавершеного виробництва в межах цеху, між цехами, і нарешті, переміщення товарів завершеного виробництва за межі підприємства у сферу їх споживання. Розгляд цих формально різнорідних, а за змістом єдиних процесів як цілісного комплексу має важливе значення [27].

Очевидно, функції, пов'язані з формуванням матеріального потоку промислового підприємства, технологічно зв'язані, а витрати на їх виконання економічно залежні. Це означає, що зміни в одному з видів діяльності впливають на інші, а намагання знизити окремі витрати без урахування інших можуть зумовити зростання сукупних витрат [27, С. 9-15].

Недостатньо оперативні дії служб постачання можуть негативно позначитись на функціонуванні виробничо-диспетчерського відділу, спричинити перебої в його роботі, а отже, дезорганізувати діяльність служби збуту. Оптимізація функціонування виробничих підрозділів може призвести до перевантаження складів одними видами продукції та нестачі інших. Зниження витрат на транспортування за рахунок зменшення швидкості та надійності постачання або відмови від спеціального коштовного пакування, може дорого коштувати для підприємства і, зокрема, спричинити зростання витрат на зберігання запасів. Чим більший розмір партії деталей, котрі запускаються у виробництво, тим менші витрати на переналагодження устаткування, проте витрати на зберігання продукції незавершеного виробництва збільшуються. І навпаки, із зменшенням розміру партії витрати на зберігання знижуються, а на переналагодження устаткування - зростають. Від розміщення виробничих потужностей, складів, пунктів технічного контролю залежать транспортні витрати [27, С. 9-15].

Ще кілька років тому основними для творців логістичних систем були проблеми стосовно фізичних потоків товарів і сировини. Під інформаційним забезпеченням фізичного логістичного процесу руху товарів від постачальника до споживача розуміли лише супроводжувальну інформацію. У міру розвитку й поширення логістичних систем на підприємствах і фірмах дедалі більше відчувалась потреба в розвитку та впровадженні в практику логістичних інформаційних систем, котрі б давали змогу органічно поєднати в єдине ціле всі логістичні субсистеми [27, С. 9-15].

Формування інформаційної системи - складний і багатоплановий процес, у якому використовуються всі досягнення сучасної інформаційної технології, новітні комп'ютерні системи, кожна з яких робить можливим успішне керівництво виробничими процесами через використання адекватної інформаційної техніки, методів та форм інформаційного забезпечення логістичної системи в цілому. Нові завдання, що ставляться перед організаторами та керівниками виробництв щодо впровадження логістичних принципів, вимагають від них створення такої інформаційної інфраструктури, яка б давала змогу збирати, організовувати і передавати інформацію відповідно до встановлених завдань. Успішний процес функціонування виробництва неможливий без ідентифікації, стандартизації джерел інформації, її обробки та передачі, тобто без створення комп'ютерної мережі виробництва. Про можливості такої мережі свідчать досягнення комунікаційних мереж західноєвропейських філіалів IBM. Наприклад, усі виробничі підрозділи фірми IBM в Німеччині об'єднані для інформаційного забезпечення через комп'ютерну мережу, що є основою комунікаційної системи PR OFS (Professional Offise). Ця система дає змогу кожному, хто підключився до неї, зв'язатися з будь-яким підрозділом фірми. Сьогодні в цю систему об'єднані більш ніж 26 з 30 тис. робітників німецького філіалу IBM. Виробнича мережа поряд із системою PR OFS створює інфраструктуру для всього інформаційного потоку фірми. Крім того, ця мережа є інтегральною основою для іншої перспективної мережі, що об'єднує понад 300 тис. працівників IBM у Західній Європі [27, С. 9-15].

Інформаційне забезпечення логістики потребує і відповідного програмного її забезпечення, завдяки якому вся логістична система, починаючи з субсистем, працювала б як єдине ціле. Головним при цьому є об'єднання усіх підрозділів через створену інфраструктуру (комунікаційну та інформаційну системи). Це дасть, змогу кожному суб'єктові загального виробничого процесу зв'язатися з будь-яким його іншим суб'єктом. Комунікаційна система має охоплювати усіх постачальників і замовників даного підприємства [27].

Інформаційна логістика відкриває нові перспективи для організації необхідної інформації відповідно до принципів, розроблених логістикою, в чітку систему, основна функція якої - одержання, обробка та передача інформації згідно з поставленими перед цією системою завданнями. На думку авторитетних спеціалістів деяких західних компаній, інформаційна інфраструктура, що створюється як у межах окремих виробничих одиниць, так і в усій фірмі на базі сучасних швидкодіючих ЕОМ, відповідного програмного забезпечення, перетворює інформацію з допоміжного (обслуговуючого) чинника на самостійну виробничу силу, яка може, на відміну від інших чинників, постійно та за короткий час підвищувати продуктивність праці й мінімізувати витрати виробництва. Проте, незважаючи на вже доведену на практиці ефективність застосування інформаційної логістики, вона є лише одним з елементів загальної логістичної системи, і успішне її функціонування можливе лише в разі переходу всього виробництва на логістичні принципи. У свою чергу, комплексний логістичний підхід у сфері закупівель, транспортування, складування, виробництва, збуту та розподілу абсолютно неможливий без інформаційної системи [27].

Схематично управління матеріальними потоками представлене на рис.4.2.

Інформація про ресурси Інформація про споживчий попит

Плани, рішення, Інформація про

які коригують дію хід виконання замовлень

Сировина Готова продукція

Рис.4.2. Система управління матеріальними потоками

Виділяють виштовхуючу та витягуючу системи управління матеріальними потоками.

Виштовхуючі системи управління матеріальними потоками характерні для традиційних методів організації виробництва. Можливість їх використання для логістичної організації виробництва з’явилась у зв’язку з масовим поширенням обчислювальної техніки. Ці системи, перші розробки яких відносяться до 60-х років, дозволили узгодити і оперативно корегувати плани і дії всіх підрозділів підприємства – матеріального постачання, виробництва і збуту, з врахуванням постійних змін в реальному масштабі часу.

Виштовхуючі системи здатні за допомогою мікроелектроніки ув’язати складний виробничий механізм в єдине ціле, мають природні межі своїх можливостей. Параметри матеріального потоку, що виштовхується, оптимальні настільки, наскільки управляюча система в стані врахувати і оцінити всі фактори, які впливають на виробничу ситуацію на цій дільниці. Проте чим більше факторів по кожній з численних дільниць підприємства повинна враховувати управляюча система, тим досконалішим і дорогим повинно бути її програмне, інформаційне і технічне забезпечення.

Виштовхуюча система управління матеріальними потоками заснована на прогнозуванні розміру запасу сировини, матеріалів, деталей для кожної ланки логістичного ланцюга. Виходячи з цього прогнозу, здійснюється управління всім процесом виробництва шляхом забезпечення виправданого обсягу матеріального запасу на кожній стадії обробки. При даній системі управління матеріальними потоками предмети праці переміщуються з однієї ділянки на іншу (наступну за технологічним процесом) незалежно від її готовності до обробки і потреби в цих деталях, тобто без наявності відповідного замовлення. Матеріальний потік ніби “виштовхується” отримувачу по команді, яка надходить із центральної системи управління виробництвом (лист.).

Такий спосіб управління потоками дає змогу зв’язати складний виробничий механізм в єдину систему і максимально задіяти робітників та обладнання у виробництві. Проте у випадку різкої зміни попиту використання “виштовхуючої” системи призводить до створення надлишкового запасу і “затоварення” через відсутність можливості “перепланування” виробництва для кожної стадії.

Переважна більшість систем управління виробництвом нині належить до виштовхуючих систем.

Недоліки виштовхуючих систем управління матеріальними потоками:

1. При різких змінах попиту чи затримці в процесі виробництва практично неможливо перепланувати виробництво для кожної одиниці. Тому, як правило, такі труднощі ведуть до створення надлишкових запасів чи навіть затоварення.

2. Управлінському персоналу дуже важко детально розібратися у всіх ситуаціях, пов’язаних з нормами виробітку і параметрами матеріальних запасів. Відповідно, виробничий план повинен передбачати створення надлишкових страхових запасів.

3. Будь-які оперативні, термінові зміни розміру партій виробів, що випускаються, а також тривалості виробничо-логістичних операцій спричиняють до серйозних ускладнень, оскільки розрахувати детально оптимальні виробничі плани дуже важко.

Витягуюча система була задумана як засіб вирішення подібних проблем. Основні цілі витягаючої системи:

1. Запобігати поширенню зростаючих коливань попиту чи обсягу продукції від наступного процесу до попереднього.

2. Зводити до мінімуму коливання параметрів запасів між технологічними операціями.

3. Максимально спростити управління запасами в процесі виробництва шляхом його децентралізації, підвищення рівня оперативного цехового управління.

Витягуюча система передбачає збереження мінімального рівня запасів на кожному етапі виробництва і руху замовлень від наступної ділянки до попередньої. Наступна ділянка замовляє матеріали згідно з нормою і часом споживання своїх виробів.

Тут центральна система управління не втручається в обмін матеріальними потоками між різними ділянками підприємства, не встановляє для них поточних виробничих завдань. План-графік роботи встановлюється лише для дільниці (цеху)-споживача. Дільниця-виробник не має конкретного графіка і плану та працює у відповідності із замовленнями, що надійшли. Таким чином виготовляються лише ті деталі, які реально потрібні і лише тоді, коли в цьому виникає необхідність.

На практиці використовуються різні варіанти виштовхуючої і витягаючої систем.

Розглянемо основні з них (лист):

1. MRP - планування потреби в матеріалах - це автоматизована система планування потреб виробництва в необхідних матеріальних ресурсах. MRP дозволяє здійснювати пріоритетне планування виконання замовлень в реальному масштабі часу з врахуванням відхилень від планових завдань, що виникають, а також поточне регулювання і контроль виробничих запасів. Основними цілями MRP є: гарантійне задоволення потреби в матеріальних ресурсах, підтримання мінімально можливого рівня запасів; підвищення точності планування виробництва, постачання і закупівель матеріалів. Найвідомішими системами є системи MRP І, MRP ІІ. У них складають перелік матеріалів, необхідних для виробництва визначеної кількості готової продукції, відповідно до прогнозу ринкової кон'юнктури, після чого формують замовлення постачальники. Теоретично в системі «штовхаючого» типу обов'язковим є формування поточних та страхових запасів, кількість яких значно перевищує кількість відповідних запасів при роботі за «тягнучою» системою. Однак в умовах багатономенклатурного виробництва формування таких запасів виправдане. Система МРП (ще її називають МРП-1) досить поширена в США. В середині 80-х років ХХ ст. її використовували або намагались використовувати більшість фірм з обсягом реалізації понад 15 млн. дол. на рік. Ця система має широкий набір машинних програм, що забезпечують узгодження та оперативне регулювання постачальницьких, виробничих, збутових функцій фірми. Для здійснення цих функцій у МРП використовують дані плану виробництва (у спеціалізованій номенклатурі на визначений момент часу), файл матеріалів (формується на основі плану виробництва і включає специфіковані найменування необхідних матеріалів, їх кількість на одиницю готової продукції, класифікацію за рівнем), файл запасів (дані про матеріальні ресурси, необхідні для реалізації графіка виробництва як про ті, що є, так і про замовлені, що не надійшли, про страхові запаси та ін.) [27, С. 31-38].

Формалізація процесів прийняття рішень у системі МРП здійснюється за допомогою різних методів дослідження oпeрацій. На основі математичних моделей, інформаційного та програмного забезпечення розраховують потреби в сировині та матеріалах; складають графік виробництва та видають на друк чи на дисплей з різною періодичністю вихідні форми [27, С. 31-38].

Отже, система МРП - це комп'ютеризований метод виявлення потреби в матеріалах на різних стадіях виробничого процесу. Рух матеріальних ресурсів розраховують у просторі й часі відповідно до потреб наступної виробничої стадії. Тому матеріал фактично постачається в момент, коли, за розрахунками, в ньому є потреба [27, С. 31-38].

Недолік системи полягає в тому, що необхідні матеріали ніби «виштовхуються» працівниками попередніх етапів виробничого процесу до наступних стадій виробництва у необхідній кількості, у потрібний час, у потрібне місце незалежно від того, потрібні вони там у такій кількості чи ні в конкретний час. Проте, незважаючи на цей недолік, як показує досвід, використання МРП дає змогу зменшити запаси, прискорити їх обіг, скоротити кількість випадків порушення строків поставок [27, С. 31-38].

У 80-ті роки у США та інших країнах дістала великого поширення система МРП-2, яку деякі американські фахівці вважають другим поколінням системи МРП. Покоління цієї системи різняться не за рівнем розвитку технології, як, наприклад, покоління обчислювальної техніки, а за гнучкістю управління та номенклатурою функцій. Так, система МРП-2 виконує функції МРП (визначення потреби в матеріалах), а також функції управління технологічними процесами (рис. 4.3). Визначення потреби в матеріалах пов'язане з прогнозуванням, управлінням запасами, закупівлями [27, С. 31-38].

Рис. 4.3. Функціональна схема системи МРП-2 [27]

Метою прогнозування, зокрема, є розробка прогнозу потреб у сировині та матеріалах окремо за пріоритетними замовленнями та непріоритетними; аналізом можливих термінів виконання замовлень та рівнів страхових запасів з урахуванням витрат на утримання і якості обслуговування замовників; ретроспективний аналіз господарських ситуацій для вибору стратегії прогнозування стосовно кожного виду сировини та матеріалів (експоненціальне вирівнювання: аналіз трендів та ін.) [27, С. 31-38].

Функція управління запасами передбачає: обробку та коригування всієї інформації про надходження, рух та витрати сировини, матеріалів до місць зберігання, вибір індивідуальних стратегій поповнення та контроль запасів за кожною позицією номенклатури сировини та матеріалів, контроль швидкості обертання запасів, аналіз запасів методом ABC, видачу інформації про наближення розміру запасу до критичного рівня, про наявність нормативних запасів [27, С. 31-38].

Для вирішення завдань управління закупівлями використовують файл замовлень, в який вводиться інформація про замовлення та їх виконання (номер і дата замовлення, код сировини та матеріалів, код постачальника, очікувана дата, постачання, кількість, ціна). Результативна інформація може надаватись з різною періодичністю (наприклад, щотижня) у розрізі постачальника, замовника, виду сировини та матеріалів із зазначенням додаткових даних (дата поставки за договором і фактична; замовлена кількість, фактично поставлена кількість) [27, С.31-38].

2. DRP- планування розподілу ресурсів - може бути охарактеризоване як автоматизована система управління товарами, що виходять. Вона є дзеркальним відображенням MRP, використовує ту ж логіку, засоби і методи. До основних функцій системи відносять: планування поставок і запасів на різних рівнях ланцюга розподілу (центральний – периферійний склади), інформаційне забезпечення розподілу продукції, а також планування транспортних перевезень. Основний графік виробництва формується у відповідності до даних незалежного попиту (прогнозу попиту). Таким чином, DRP дає змогу ув’язати функції виробництва і збуту продукції, а також оптимізувати логістичні витрати за рахунок скорочення транспортних витрат і витрат товароруху. Найвідомішими системами є системи DRP І та DRP ІІ.

3. KANBAN - інформаційне забезпечення оперативного управління матеріальними потоками за принципом “точно в час”. Найбільш поширеною в світі логістичною концепцією є концепція “точно в зазначений час”. Появу цієї концепції відносять до кінця 1950 рр., коли японська компанія Tojota Motor, а потім і інші автомобілебудівні фірми Японії розпочали активно впроваджувати мікрологістичну систему KANBAN (що в перекладі з японської означає “карта”). Первинним лозунгом концепції “точно в час” було потенційне виключення запасів матеріалів, компонентів і напівфабрикатів у виробничому процесі складання автомобілів та їх основних агрегатів. Вихідним постулатом даної концепції було те, що якщо належним чином синхронізувати логістичні потоки на виробництві, то можна добитися того, що рух матеріальних потоків буде здійснюватися в необхідній кількості, в зазначене місце і в точно зазначений термін часу. За такої організації виробництва страхові запаси виявляться непотрібними.

Сутність системи KANBAN полягає в тому, що всі виробничі підрозділи заводу постачаються матеріальними ресурсами лише в тій кількості і в такий термін, які необхідні для виконання замовлення, що задане підрозділом-замовником. Таким чином, на відміну від традиційного підходу до виробництва, структурний підрозділ – виробник не має жорсткого графіка виробництва, а оптимізує свою роботу в межах замовлення підрозділами фірми.

Засобом передачі інформації в системі є спеціальна карточка “kanban” в пластиковому конверті. Розповсюджено два види карточок: відбору і виробничого замовлення. В карточці відбору вказується кількість деталей (компонентів, напівфабрикатів), яка повинна бути взята на попередній дільниці, а в карточці виробничого замовлення – кількість деталей, яка має бути виготовлена на попередній дільниці. Ці карточки циркулюють як всередині підприємств фірми Tojota, так і між корпорацією і компаніями, що з нею співпрацюють.

Карта-замовлення “KANBAN” містить найменування і шифр деталі; специфікацію місткостей з вказанням їх типу і кількості вкладених в них деталей; назва дільниці-виробника і дільниці-споживача продукції; час доставки, який визначається з врахуванням тривалості виготовлення деталі. Кожна попередня у технологічному ланцюгу дільниця працює у відповідності з замовленням, що надійшло, вказаним в карті “KANBAN”. Контроль за ходом виробництва здійснюється шляхом реєстрації карт, що знаходяться в обігу.

Система Канбан не вимагає тотальної комп’ютеризації виробництва, проте вона передбачає високу дисципліну поставок, а також високу відповідальність персоналу, так як централізоване регулювання внутрішньовиробничого логістичного процесу є обмеженим.

Про те, наскільки важлива надійність постачальників, свідчить той факт, що американські та європейські виробники змогли впровадити концепцію “точно в зазначений час” лише через 10-15 років після японців, в основному, через низьку надійність постачальників. Слід зазначити, що саме використанням даної системи забезпечило японським фірмам значні переваги на ринку промислових товарів над іншими конкурентами.

Розглянемо приклад функціонування мікрологістичної системи Канбан. Наприклад, при виготовленні продукції А на лінії складання використовуються деталі b, які виготовляються на попередній технологічній стадії. Деталі b, виготовлені на попередній дільниці, складуються в ящиках біля конвеєру на якому вони виготовляються і до них прикріплюються карточки замовлення “kanban”. Робітник з лінії складання, на якій виготовляється продукція А на автонавантажувачі прибуває з карточкою відбору на місце складування деталей b. На місці складування робітник завантажує на автонавантажувач необхідну кількість деталей b, згідно з карточкою відбору, знімаючи при цьому з ящиків раніше прикріплені до них карточки виробничого замовлення. Потім робітник доставляє отримані деталі на лінію складання з карточками відбору “kanban”. В той же час карточки виробничого замовлення залишаються на місці складування деталей b у потокової лінії, показуючи кількість взятих деталей. Вони і формують замовлення на виготовлення нових деталей b, кількість яких буде суворо відповідати кількості, вказаній в карточці виробничого замовлення “kanban”.

Аналіз світового досвіду застосування мікрологістичної системи Канбан показує, що вона дає змогу зменшити виробничі запаси на 50%, запаси готової продукції – на 8%, дозволяє також прискорити обертання обігових засобів, поліпшує якість продукції, що випускається. Наприклад, запаси деталей в розрахунку на 1 автомобіль, що випускається на фірмі Тайота, становить 77 $, в той же час, як на автомобільних фірмах США цей показник рівний близько 500 $. Середній виробничий цикл випуску однієї партії конкретної моделі легкового автомобіля на Тойоті становить всього 2 дні, що в 5 разів менше, ніж у середньому в США та Західній Європі.

З початку 70-х років у Японії, а потім і в інших країнах набула великого поширення система «Канбан», що є механізмом організації безперервного гнучкого виробничого потоку і функціонує практично без страхових запасів. Традиційна концепція організації виробництва, як відомо, спрямована на запобігання простоям та організацію безперервного потоку обов'язковим створенням страхового запасу. Японська концепція ґрунтується на практично повній відмові від страхових запасів. Більше того, менеджери навмисне дають робітникам змогу повністю випробувати на собі наслідки простоїв. В результаті весь персонал постійно зайнятий виявленням причин збоїв у виробництві та пошуком шляхів підвищення надійності та запасу міцності системи управління. Після виявлення та усунення причин простоїв керівники ще більше скорочують страховий запас, породжуючи додаткові зусилля з покращення організації виробництва з боку всього персоналу; в умовах системи «Канбан», на відміну від традиційного підходу, виробник не має завершеного плану й графіка виробництва, а жорстко пов'язаний конкретним замовленням споживача. Він не взагалі оптимізує свою роботу, а в межах замовлення. Конкретного графіка роботи на декаду, місяць він неї має. Кожен зайнятий у технологічному ланцюгу робітник знає, що він вироблятиме продукцію тільки тоді, коли карта «Канбан» з його продукції відкріплена від контейнера на складі, тобто тоді коли продукція фактично надійшла на наступну стадію обробки [27].

Конкретний графік послідовності праці одержують лінії кінцевого складання, вони розкручують клубок інформації у зворотному напрямі. Іншими словами, графіки виробництва не переглядаються, а тільки формуються рухом карток «Канбан», тому що зняття карти відбору продукції, графіка виготовлення її фактично не було. Виробництво постійно перебуває в стані надбудови, відбувається його системонастроювання під зміни ринкової кон'юнктури [27].

У системі «Канбан» деякі зміни плану не позначаються на виробництві, оскільки план формується на кожен день. Коливання, звичайно, можливі, але в певних межах, у разі виходу за які система починає давати збої. Межа міцності системи сягає ± 10 % попередньо збільшеного плану. Більш глибокі зміни, скажімо, внаслідок сезонних коливань, потребують вжиття певних заходів. Зокрема, виникає потреба не тільки в перестановці робітників, а й у зміні їх кількості. Якщо традиційна система планування функціонує за принципом «виштовхування» раніше визначеної партії деталей чи вузлів на наступні операції і не реагує на те, потрібні вони там фактично і в такій кількості та в даний час чи ні, то система «Канбан» - за протилежним принципом. Ритм праці, кількість і номенклатура деталей, що перебувають у виробництві, визначаються не заготівельною ланкою, а випускними лініями кінцевого складання. «Вхід» і «вихід» у системі ніби помінялися місцями. Якщо в традиційній системі на «виході» отримують тільки те, що було на «вході», то в «Канбані» у виробництво «входить» тільки те, що потрібне на «виході». З ліній кінцевого складання на усьому технологічному ланцюзі передаються вимоги на «вхід». Інформація йде з «попередженням». Як правило, застосовуються два види карток «Канбан». Спочатку всі працівники інформують одне одного про планове замовлення, а потім - про фактичну операцію. Картка замовлення визначає, скільки і яких деталей треба виготовити з урахуванням найближчої зміни програми виробництва. За допомогою картки відбору попередня виробнича ланка інформується про те, скільки і яких виробів її споживач фактично одержав. Серед інших особливостей такого планування слід відмітити те, що диспетчеризація виробничого процесу ґрунтується на горизонтальних зв'язках на усьому технологічному ланцюзі, а не за пірамідою, характерною для традиційного планування [27].

Отже, такий підхід вимагає серйозного зламу всіх організаційних відносин і дає змогу перейти до якісно нового рівня виробничого планування. Так, у компанії «Тойота» (Японія) у всіх підрозділах розробляються тільки підвищені плани на місяць, а їх деталізація не тільки за декадами і днями, а й за годинами, здійснюється самими робітниками, використовуючи картки «Канбан» [27].

Як бачимо, «Канбан», на противагу «штовхаючій» системі, ніби «витягує» вироби з попередньої ланки на наступну обробку. Причому, якщо штовхати можна все, що вироблено, «тягнути» - тільки те, що реально потрібно, і тільки тоді, коли у цьому виникає потреба. Робота за цією логістичною системо сприяє зменшенню заділів, зводить до мінімуму обсяг товарно-матеріальних цінностей у запасах і, насамкінець, призводить до зменшення незавершеного виробництва [27].

Залежно від конкретних умов можливе спільне функціонування систем «Канбан» та МРП. Після складання зведеного плану потреб у матеріалах систему «Канбан» можна використовувати як інструмент управління виробництвом у межах кожного планового періоду. Подібну «зведену» систему («Сінхрв МРП») застосовує компанія «Ямаха Моторе» (Японія). В процесі організації виробництва, пристосованого до змінного попиту за місяць, системи МРП та «Канбан» слугують засобами забезпечення виробництва «точно в строк» [27].

Велике значення для планування потреби в матеріалах має концепція часового циклу (інтервалу). Часовий цикл - це період часу, протягом якого має бути вироблена визначена кількість виробів. У реалізації системи «Канбан» таким часовим циклом є доба. Та оскільки доба - невеликий період часу, то в системі МРП, як правило, за часовий цикл приймається тиждень. Далі у цій системі неминуче виникає проблема синхронізації фаз виробництва, що потребує складання міжциклічного графіка виробництва всіх виробів для визначення виду продукції. При цьому використовують дані про час виконання замовлень виробництвом. Для системи «Канбан» синхронізація виробничих фаз не має такого великого значення, як для системи МРП, тому що ґрунтується на вирівнюваному виробництві. Проте, часто доводиться враховувати цикл поставок в процесі визначення кількості карток «Канбан» залежно від часу виконання замовлення. Під час організації виробництва, орієнтованого на швидке виконання замовлень на невеликі партії продукції, вирівнювання виробництва досягають із великими труднощами. Тоді зручніше використовувати систему МРП, оскільки, щоб вирівняти виробництво, необхідно щодоби планувати виготовлення певного обсягу продукції [27].

Система «Канбан» передбачає, щоб до фактичного початку виробничого процесу до всіх дільниць був доведений загальний виробничий план. У системі МРП такий план називається агрегованим (зведеним). Він є важливим для системи, оскільки становить ту ціль, на досягнення якої орієнтована вся система. У «Канбан» зведений план не регламентує суворі завдання виробництва, а визначає лише загальну схему проведення загальнозаводського розрахунку потреби в матеріалах та персоналі на кожній виробничій дільниці. Тому під час планування потреби в матеріалах в кінці кожного планового виробничого періоду (чи часового циклу) треба порівняти планові обсяги випуску з фактичними. Якщо при цьому будуть виявлені розбіжності, то вживають заходів щодо виправлення ситуації, що склалася. Оскільки часовим циклом є тиждень, зведений план коригують щотижня. За системи «Канбан» немає потреби в кінці кожного часового циклу порівнювати запланований випуск з фактичним, оскільки план постійно коригується автоматично в процесі виробництва. Якщо потрібно переглянути добовий план виробництва - виробничий графік, то новий план ґрунтуватиметься на добових замовленнях торгових посередників і відображатиме поточні вимоги ринку [27].

Потік карток «Канбан» рухається підприємством від головного збірного конвеєра до попередніх виробничих стадій, тому про будь-які зміни у зведеному плані виробництва підприємство повідомляє тільки на головний складальний конвеєр. Саме через це система «Канбан» вважається «витягуючою», тоді як МРП - «штовхаючою», де імпульс («поштовх») йде від центру [27].

У США та інших країнах останнім часом були зроблені намагання створити комбіновані системи управління «Канбан-МПР-2», «точно в строк-МРП» та ін. На думку їх розробників, це дасть змогу частково перебороти недоліки окремо взятих систем. У комбінованих системах для планування виробництва використовується МРП-2, а для оперативного контролю та регулювання виробничого процесу - «Канбан». Комбіновану систему управління МРП-2 - «точно в строк» використовують, наприклад, такі відомі фірми, як «Ролс-Ройс Моторе» і «ІСІ» (Великобританія) [27].

4. OPT - оптимізована технологія виробництва - система інформаційного забезпечення оперативного управління матеріальними потоками за принципом “точно в час”. У США і в інших країнах у 80-ті роки почали широко використовувати систему оптимізації виробництва, у якій на якісно новій основі отримали подальший розвиток ідеї, заключні в системах Канбан і MRP. Система оптимізованої технології виробництва розроблена ізраїльськими та американськими фахівцями і відома також як “ізраїльський Канбан”. Система оптимізованої технології виробництва як і Канбан належить до класу “витягуючих” систем, які інтегрують процеси постачання і виробництва. Основним принципом роботи цієї системи є виявлення у виробничому процесі вузьких місць або критичних ресурсів. За суттю, ОРТ є комп’ютеризованою версією KANBAN з тією відмінністю, що система ОРТ перешкоджає виникненню вузьких місць в логістичній мережі “постачання – виробництво”, а система KANBAN дозволяє ефективно усувати вузькі місця, що вже виникли. Ефективність системи ОРТ з логістичних позицій полягає у збільшенні випуску продукції, зниженні виробничих і транспортних витрат, зменшенні запасів незавершеного виробництва.

4.4. Синергічний ефект системи логістичного менеджменту

Концепція логістики може генерувати певні корисні результати як на рівні інтеграції логістичних функцій, так і на рівні інтеграції логістичних процесів та систем. Ефективна інтеграція елементів логістичних систем дозволяє забезпечити досягнення синергічного ефекту.

У випадку логістичної інтеграції функцій, процесів, сфер діяльності будемо говорити про синергічний ефект логістики та його відносний рівень - ефективність, об'ективізації оцінки якої сприятиме методичний підхід, викладений у [28, С. 214].

1) ++ 1) +

2) + 2) ++

3) - 3) =

4) = 4) +

5) - 5) +

На рис. 4.4 відображені основні варіанти отримання ефективності, які полягають у наступному [28, С. 214]:

1) певне зростання ефектів реалізується за понадпропорційного зростання витрат (недостатність корисних змін у процесі формування і регулювання елементів логістичної системи, оскільки логістичні процедури розпорошені в різних сферах діяльності і відділах підприємства - відсутність відповідної організації логістичних функцій і процесів - низькоефективні зміни типу "trade off');

2) значне покращання (зростання) реалізованих ефектів за незначного зростання витрат (ситуація є можливою завдяки змінам у діяльності системи та її регулюванні - зміна в підсистемі логістики-mix - високоефективні зміни типу "trade off);

3) реалізація очікуваних ефектів за зменшених витрат завдяки раціональним змінам у структурі реальних компонентів логістичної підсистеми (логістика-mix); виразом цього може бути синергічний ефект витрат, отриманий у результаті системних змін у структурі витрат та їх раціоналізації - низькоефективні зміни типу "trade up");

4) реалізація збільшених ефектів за незмінного рівня витрат (ситуація є можливою завдяки змінам у структурі логістичних функцій і процесів, організації дій і способів реалізації послуг, наприклад, раціоналізація процесу реалізації замовлень і поставок товарів, а також обслуговування клієнтів, тобто скорочення часу поставок, гарантованість постачання і поставок - низькоефективні зміни типу "trade up");

5) збільшення ефектів реалізується за одночасних заощаджень витрат (така ситуація може появитися у випадку принципових, системних змін в організації, а також функціонуванні логістичних елементів і процедур, наприклад, через впровадження замість традиційних структур і рішень у сфері фізичного обігу товарів логістично-маркетингових концепцій і рішень, тобто організація та інтегрування логістичних процесів у відділі логістики, або нове формування підсистеми логістика-mіх, тобто нова комбінація логістичних функцій і процесів - високоефективні зміни типу "trade up").

Синергічний ефект логістики теж має свою етимологію. Так, першим етапом слід вважати логістичну інтеграцію на операційному рівні, коли здійснюється інтегроване управління окремими логістичними операціями, процедурами, функціями тощо. Наступний – другий етап – етап логістичної інтеграції охоплює операційне управління матеріальним потоком в границях фазових підсистем (постачання, виробництво, дистрибуція). Третій етап логістичної інтеграції реалізує принцип цілісного управління матеріальним потоком в системі виробничого підприємства, дистрибуційного підприємства чи підприємства сфери послуг. Четвертий етап - етап міжфункціональної інтеграції - унаочнює інтеграцію сфер виробництва, фінансів, маркетингу, логістики, персоналу тощо. П'ятий етап логістичної інтеграції відмінний від попередніх стратегічною скерованістю на формування надсистем, тобто систем міжорганізаційної логістики, ланцюгів поставок. Заключний – шостий етап – це формування повних логістичних ланцюгів поставок. Схематично це показано на рис. 4.5.

Підпис: Операції функції Підпис: Процеси Підпис: Фази Підпис: Сфери (площини) Підпис: Логістична система Підпис: Повний ланцюг поставок Підпис: Ланцюг поставок

1 2 3 4 5 6

Рис. 4.5. Схематичне відображення формування повних логістичних ланцюгів поставок [28]

На практиці не завжди вдається однозначно ідентифікувати складові економічного ефекту, оскільки раціоналізація (операційна, організаційна, структурна тощо), як правило, здійснюється комплексно і виокремити вплив того чи іншого чинника проблематично. Водночас у багатьох випадках результат факторного аналізу лежить в площині "a priori". Так, логістичний аутсорсинг за формування ланцюгів поставок взамін виконання окремих логістичних функцій (наприклад, транспортування) власними підрозділами - це ефект спеціалізації, якщо виникають позитивні зміни у витратах, у тривалості, у надійності тощо, однак загальні позитивні зміни у витратах чи запасах у результаті створення ланцюга поставок - це сфера синергічного ефекту. Загалом, якщо на перших трьох етапах ідентифікувати синергічний ефект не складно, то на наступних трьох етапах - надто проблематично. Тому доцільно розглянути основні аспекти міжфункціональної інтеграції та окреслити інтеграційну місію логістики в організації.

Впровадження логістичних концепцій у діяльність підприємств певним чином видозмінює сутність функціонування окремих функціональних підрозділів в напрямку їх інтеграції. Така інтеграційна місія логістики зумовлена появою причинно-наслідкових зв'язків логістики і виробництва, логістики і маркетингу, логістики і фінансів, логістики та інфраструктури організацій. Водночас це означає і необхідність переорієнтації діяльності функціональних підрозділів (департаментів), функціональних менеджерів у напрямку інтеграції зусиль.

4.5. Аналіз логістичних систем

Аналіз логістичних систем - це процедури дослідження виробітку, обґрунтування і прийняття рішень у процесі формування логістичних систем підприємств [29]. Суть аналізу полягає в декомпозиції складної логістичної проблеми в сукупність завдань, що мають стандартні методи вирішення, з метою вибору ефективних засобів управління складними логістичними об'єктами [29].

Потреба в аналізі логістичних систем виникає [29]:

1) під час вирішення логістичних завдань (визначенні компетенції і повноважень фахівців служби логістики та інших функціональних підрозділів підприємства; зв’язку мети логістичної системи з можливими засобами її досягнення; виявленні факторної залежності елементів логістичної системи при обліку загальних витрат за ланцюгом поставок продукції; складності зіставлення варіантів рішень із досягненням комплексу цілей;

2) при формуванні нових логістичних систем;

3) при реорганізації бізнесу;

4) при прийняття стохастичних стратегічних рішень в області логістики;

5) під час вироблення відповідальних рішень на віддалену перспективу (15-20 років);

6) при виборі критеріїв оптимальності з урахуванням цілей розвитку і функціонування логістичної системи підприємства.

Іншими словами, потреба в аналізі логістичних систем виникає за множинної сукупності цілей і при обмежених можливостях засобів. У цих умовах важливо впорядкувати процедуру визначення цілей - з'ясувати їхні пріоритети та ієрархію. Аналіз логістичних систем застосовується, зокрема, для вирішення глобальних завдань у галузі логістики, пов'язаних з діяльністю великих груп людей і зі значними витратами ресурсів підприємства. Логістичний аналіз, що проводиться на фірмі, може бути класифікований за рядом ознак [29]:

- за цілями і завданнями розрізняють аналіз виконання стратегічного (тактичного, оперативного) плану; визначення комплексних логістичних показників; оцінка результатів господарської та фінансової діяльності; підготовка інформації для прийняття управлінських рішень і т.д.;

- за аспектами виділяють економічний, фінансовий, техніко-економічний, функціонально-вартісний, проблемно-орієнтований та інші види аналізу;

- за змістом програм буває комплексний (охоплює всі сторони функціонування логістичної системи) і локальний (що зачіпає окремі елементи, процеси) аналіз;

- за рівнем об'єктів аналіз може охоплювати логістичну систему в цілому, окрему підсистему, ланку, елемент логістичної системи; логістичну мережу, канал, ланцюг і т.д.;

- за суб'єктами проведення логістичний аналіз може бути зовнішнім (наприклад, зовнішній аудит) або внутрішнім, проведеним власним персоналом фірми;

- за періодичністю та повторюваністю розрізняють щорічний (щоквартальний, щомісячний, щоденний) і разовий аналіз;

- за характером прийнятих рішень аналіз може бути попередній, оперативний, поточний, підсумковий, перспективний.

Технологія аналізу логістичних систем включає такі етапи [29].

1. Логістична система розбивається на складові елементи з метою виділення завдань, більш доступних для вирішення.

2. Вибираються і застосовуються найбільш обґрунтовані спеціальні методи для вирішення окремих завдань.

3. Приватні рішення об'єднуються таким чином, щоб було забезпечене загальне вирішення глобального завдання логістичної системи.

Під час аналізу логістичних систем необхідно [29]:

- зібрати дані про конкретну логістичну систему;

- правильно і чітко описати логістичну систему;

- виявити призначення елемента, що вирішує логістичне завдання визначення його складу, методів, форм і способів взаємодії з іншими елементами логістичної системи;

- сформулювати основні цілі створення та розвитку логістичної системи;

- встановити ступінь взаємозв'язку цілей логістичної системи із засобами їх досягнення;

- розробити кілька альтернатив розвитку логістичної системи з урахуванням зміни діапазону значень факторів внутрішнього і зовнішнього середовища;

- вибрати оптимальний варіант розвитку логістичної системи;

- розробити програму розвитку логістичної системи, що забезпечує ефективність у процесі взаємодії елементів логістичної системи, виявити і усунути вузькі місця;

- оцінити ефективність організації управління підприємством, функції і структуру органів управління;

- розробити конкретні показники функціонування логістичної системи.

Системний аналіз стосовно логістики є методологією сприйняття або впорядкування (структуризація) логістичної системи. Спеціаліст з логістики спочатку фіксує тільки видимі структури, а потім шляхом аналізу та перетворення логічної системи виявляє приховані структури, що визначають нову якість системи.

Структуризація логістичної системи спрямована на з'ясування [29]:

- реальних цілей функціонування логістичної системи;

- шляхів досягнення цих цілей;

- взаємозв'язків між елементами логістичної системи;

- обмежень і наслідків того чи іншого варіанта (курсу) дій.

Універсальним засобом методології системного аналізу є чітке виділення структурних елементів у процесі дослідження логістичних систем. До них належать [29]:

- мета чи сукупність (комплекс) цілей логістичної системи;

- варіанти досягнення обраної мети;

- необхідні ресурси;

- логічна та економіко-математична моделі, що відображають систему зв'язків між цілями, альтернативними засобами їх досягнення, зовнішнім середовищем і вимогами до ресурсів;

- критерій вибору найбільш кращого варіанта за деякого планованого або заздалегідь заданого бюджетом витрат ресурсів.

Структуризація сприяє поглибленому розумінню зовнішніх умов, в яких має місце логістична проблема.

Залежно від рівня структуризації виділяють три класи логістичних систем [29]:

1) добре структуровані або кількісно сформульовані;

2) неструктуровані або якісно виражені;

3) слабко структуровані або змішані, які містять якісні та кількісні показники.

Розглянемо більш детально етапи аналізу логістичної системи [29].

1. Діагностика логістичної проблеми - це виявлення відхилення між необхідним (бажаним) поданням про мету і прогнозованим станом об'єкта на який-небудь період планування або фактичним становищем справ у галузі логістичної діяльності підприємства.

Правильне і точне формулювання логістичної проблеми є першим і необхідним етапом дослідження логістичної системи і, як відомо, може бути рівнозначним половині вирішення проблеми.

Проблеми логістичної системи та вимоги, яких вона повинна задовольняти, визначаються на основі аналізу цілей функціонування логістичної системи і обмежень зовнішнього середовища. До логістичної системи можуть пред'являтися наступні вимоги: гнучкість, необхідність швидкої адаптації до змін зовнішнього середовища в умовах політичної та економічної нестабільності, можливості функціонування за нерозвиненою інфраструктурою і сферою обігу та ін.

2. Визначення логістичної системи. Щоб визначити логістичну систему, необхідно розподілити проблему на сукупність чітко сформульованих завдань, що стоять перед логістичною системою, і визначити методи їх реалізації щодо окремих об'єктів. Визначення логістичного об'єкта представляє найбільшу складність для фахівця з логістики (так само як і визначення логістичної системи та зовнішнього середовища).

3. Аналіз структури логістичної системи. Визначаються функціональні елементи логістичної системи, а також реалізовані в них процеси, такі як постачання, виробництво, складування, розподіл і транспортування. Правильне виявлення цілей, функціональних та інформаційних процесів вимагає чіткої послідовності (порядку) виділення елементів.

4. Формулювання глобальної мети і критерію оцінки ефективності функціонування логістичної системи. Для того, щоб сформулювати глобальну мету логістичної системи підприємства, а також вибрати критерій оцінки ефективності її функціонування, необхідно знати особливості логістичного бізнесу, теорію систем і технологію функціонування об'єкта дослідження.

5. Декомпозиція мети, виявлення потреб у ресурсах та процесах. У великих логістичних системах вибір управлінського рішення пов'язаний зі значною трудомісткістю зв'язку мети із засобами її досягнення шляхом декомпозиції цілей. При цьому використовується метод дерева цілей.

6. Виявлення ресурсів і процесів, композиція цілей. У логістичних системах підприємств не вдається логічно визначити мету і критерій ефективності функціонування системи. Тут неприйнятний аналіз, заснований на сталості потреб людини, оскільки вони безперервно розвиваються і змінюються. Слід йти традиційним шляхом: аналіз існуючого положення, досягнутого рівня і послідовний прогноз.

7. Прогноз і аналіз майбутніх умов. Аналіз логістичних систем, як правило, проводиться з урахуванням перспективи розвитку. Тому прогнозування є найважливішою і найскладнішою частиною аналізу логістичних систем. При виборі методу прогнозування треба орієнтуватися на потребу в майбутніх ситуаціях, ресурсах, законодавчих актах, продуктах і технологіях.

8. Оцінка цілей і засобів. Багато соціальних, політичних, моральних, екологічних та інших факторів зовнішнього середовища, які беруться до уваги при аналізі логістичних систем, складно, а то й неможливо оцінити кількісно. У цьому випадку використовують суб'єктивні оцінки експертів. Оскільки при аналізі логістичних систем експерт має справу, як правило, з неструктурованими або слабо структурованими проблемами, то отримання експертних оцінок і їх обробка представляються необхідним етапом системного аналізу більшості логістичних проблем.

9. Відбір варіантів. При аналізі логістичних систем відбір здійснюється шляхом відсікання малозначимих цілей або цілей, що не мають ресурсів для їх досягнення.

10. Аналіз існуючої організації управління логістичної системи. Вимога підвищення ефективності функціонування органу управління обумовлює необхідність діагностичного аналізу органів управління логістичною системою підприємства, спрямованого на виявлення їх можливостей і недоліків.

11. Формування програми розвитку. В результаті вирішення завдань аналізу логістичних систем розробляються програми розвитку.

12. Розробка логістичної організації для досягнення цілей логістичної системи. На завершальному етапі аналізу логістичних систем здійснюється розробка логістичної організації.

З позицій топ-менеджменту компаній, крім системного аналізу логістики, найбільш важливий економічний і фінансовий аналіз, що дозволяє оцінити прийняті логістичними менеджерами фірм рішення, які відображаються на рівні загальних витрат, прибутку, рентабельності та інших результуючих показників.

На рівні фірми можна виділити такі основні завдання стратегічного, тактичного та оперативного логістичного аналізу [29]:

- виконання стратегічного (тактичного, оперативного) логістичного плану;

- відповідність логістичного стратегічного плану маркетинговому і виробничому;

- якість продукції та логістичного сервісу; ступінь задоволення запитів споживачів;

- ефективність виконання окремих логістичних функцій і роботи окремих підсистем, ланок та елементів логістичної системи;

- ефективність використання в логістичному менеджменті інвестицій, основних фондів, оборотного капіталу, матеріальних ресурсів, живої праці;

- продуктивність;

- рівень технологічної та технічної бази логістичного менеджменту;

- ефективність логістичної інформаційної системи і застосовуваних інформаційних технологій;

- фінансовий аналіз-аудит;

- складові логістичних витрат;

- вплив логістичної стратегії фірми на її становище на ринку;

- виділення та аналіз логістичних ризиків і розробка заходів щодо їх зниження;

- визначення постачальників, споживачів, посередників щодо реалізації логістичної концепції фірми;

- рівень координації, інтеграції та взаємодії фірми і логістичних посередників і т.д.

Такий перерахунок показує, наскільки великим і багатогранним є логістичний аналіз, який становить невід'ємну складову частину техніко-економічного та фінансового аналізу функціонування фірми на ринку.

Питання для самоперевірки

Розкрийте зміст поняття «логістична система».
Охарактеризуйте типи логістичних систем.
Опишіть принципи формування логістичних систем на підприємстві.
Що ви розумієте під матеріальним потоком?
Розкрийте зміст виштовхуючої та витягаючої логістичних систем.
Розкрийте різновиди логістичних систем.
Охарактеризуйте систему KANBAN.
У чому полягає синергійний ефект системи логістичного менеджменту?
Розкрийте етапи технології аналізу логістичних систем на підприємстві.

Перелік посилань

1. Альбеков А.У. Логистика комерции. – Серия «Учебники, учебные пособия». – Ростов-на-Дону: Феникс, 2001. – 512 с.

2. Лактионова О.Е. Формирование логистических систем: Методология и практика: [Монографія] / О.Е. Лактионова. – НАН Украины. Институт экономики промышленности. – Донецк, 2002. – 319 с.

3. Родников А.Н. Логистика: Терминологический словарь / А.Н. Родников. – 2-е изд. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 352 с.

4. Модели и методы теории логистики: Учеб. пособ. – 2-е изд / Под. ред. В.С. Лукинского. – (Серия «Учебное пособие»). – СПб: Питер, 2007. – 448 с.

5. Уваров С.А. Логистика: общая концепция, теория и практика / С.А. Уваров. – СПб.: Инвест-НП, 1996. – 232 с.

6. Сергеев В.И. Логистика в бизнесе: Учебн. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 608 с.

7. Сергеев В.И. Менеджмент в бизнес-логистике / В.И. Сергеев. – М.: Филин, 1997. – 772 с.

8. Бортнік С.М. Організація управління розвитком транспортно-логістичних систем в контексті європейської інтеграції [Текст]: Дис... канд. екон. наук: 08.02.03 // С.М. Бортнік / Луцький держ. технічний ун-т. — Луцьк, 2003. – 210 с.

9. Усманова С.Б. Формирование и развитие мезологистических систем региона [Текст]: Автореф. дисс... к.э.н. / С.Б. Усманова. – Екатеринбург, 2007. – 26 с.

10. Крикавський Є.В. Логістика. Основи теорії: Підручн. – 2-е вид., доп. і переробл. – Львів: НУ «Львівська політехніка» (Інформ.-видав. центр «Інтелект+» Інституту післядипломної освіти), «Інтелект-Захід», 2006. – 456 с.

11. Крикавський Є.В. Логістичні системи: Навч. посібн./ Є.В. Крикавський, Н.В. Чорнописька. – Львів: В-во НУ «Львівська політехніка», 2009. – 264 с.

12. Гордон М.П. Логистика товародвижения / М.П. Гордон, С.Б. Карнаухов. – М.: Центр Экономики и маркетинга, 1999. – 208 с.

13. Гордон М.П. Как осуществлять экономичную доставку товара отечественному и зарубежному покупателю / М.П. Гордон, Е.М. Тишкин, Н.С. Усков. – М.: Транспорт, 1993. - 64 с.

14. Семененко А. И. Логистика: Основы теории: Учебн. для вузов / А.И. Семененко, В.И. Сергеев. – СПб.: Издательство «Союз», 2001. – 544 с.

15. Чудаков А.Д. Логистика: Учебн. / А.Д. Чудаков. – М: Издательство РДЛ, 2002. – 450 с.

16. Белякова Е.В. Инновационное управление в региональных логистических системах [Текст] / Е.В. Белякова // Проблемы современной экономики. – 2009. – № 2(26). – С. 156–165.

17. Костоглодов Д.Д. и др. Маркетинг и логистика фирмы / Д.Д. Костоглодов. – М.: «Изд-во Приор», 2006. – 227 с.

18. Омельченко В. Я. Логістична стратегія розвитку світової економіки в умовах глобалізації [Текст]: Дис... канд. екон. наук: 08.00.02 / В.Я. Омельченко / Донецький нац. ун-т. – Донецьк, – 2009. – 450 с.

19. Герасимчук З.В. Регіональні логістичні системи: теорія та практика / Герасимчук З.В., Ковальська Л.Л., Хвищун Н.В., Мороз О.Д. // Монографія. – Луцьк: РВВ ЛНТУ, 2010. – 256 с.

20. Основы логистики: Учебн. пособ. / Под ред. Л.Б. Миротина, В.И. Сергеева. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 200 с.

21. Бортнік С.М. Організація управління розвитком транспортно-логістичних систем в контексті європейської інтеграції [Текст]: Дис... канд. екон. наук: 08.02.03 // С.М. Бортнік / Луцький держ. технічний ун-т. — Луцьк, 2003. – 210 с.

22. Уваров С.А. Логистика: общая концепция, теория и практика /С.А. Уваров. – СПб.: Инвест-НП, 1996. – 232 с.

23. Гордон М.П. Логистика товародвижения / М.П. Гордон, С.Б. Карнаухов. – М.: Центр Экономики и маркетинга, 1999. – 208 с.

24. Костоглодов Д.Д. и др. Маркетинг и логистика фирмы /Д.Д. Костоглодов. – М.: «Изд-во Приор», 2006. – 227 с.

25. Кощій О.В. Логістика. Конспект лекцій для студентів напрямів підготовки «Менеджмент», «Маркетинг» денної та заочної форм навчання / Кощій О.В. – Луцьк: ЛНТУ, 2011. – 90 с.

26. Окландер М.А. Логістична система підприємства: [Монографія] / М.А. Окландер. – О.: «Астропринт», 2004. – 312 с.

27. Кальченко А.Г. Основи логістики: Навчальний посібник. – К.: Товариство «Знання», КОО, 1999. – 135 с.

28. Крикавський Є.В. Логістичне управління: Підручник. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2005. – 684 с.

29. Канке А.А. Основы логистики: учебное посибие / А.А. Канке, И.П. Кошевая. – М.: КНОРУС, 2010. – 576 с.

Автор, джерело	Визначення поняття	Недоліки
А. Родніков [3, С. 91]	”… адаптивна система із зворотнім зв’язком, яка виконує ті або інші логістичні функції, що складається, як правило, із декількох підсистем та має розвинуті зв’язки із зовнішнім середовищем ”	Відсутність вказівки на учасників та цілі системи, адже відповідно до загальної теорії систем будь-яка система, включаючи і логістичну, представляє собою сукупність взаємозалежних елементів, що не слід залишати поза увагою, даючи прикладні визначення систем, уточнюючи лише комплект складових їхніх елементів
В. Лукінський та ін. [4, С. 9]	“… складна структурована економічна система, що складається з елементів – ланок, взаємопов’язаних в єдиному процесі управління матеріальними, сервісними та відповідними їм потоками»
А. Уваров [5, С. 116–117]	“… система являє собою упорядковану структуру, в якій здійснюється планування і реалізація руху і розвитку сукупного ресурсного потенціалу, організованого у вигляді логістичного потоку, починаючи з відчуження ресурсів із навколишнього середовища і до реалізації кінцевої продукції”	Відсутність вказівки на учасників і цілі системи та наявність розмитості меж логістичної системи. Точніше сказати, вони начебто встановлюються вихідним і кінцевим пунктами логістичного потоку, але самі собою вони настільки роз'єднані в просторі і часі, що фактично охоплюють всю господарську систему країни. При сучасному рівні поділу праці й кооперації натуральна організація виробництва (від вихідної сировини до кінцевої продукції) просто неможлива не тільки в рамках одного підприємства, але навіть галузі й регіону
В. Сергєєв [6,С. 52; 7, С. 68]	“… складна організаційно завершена (структурована) економічна система, що складається з взаємозалежних у єдиному процесі матеріальних і супутніх їм потоків»	Як належить «класичному» визначенню системи, тут є всі об'єкти, суб'єкти і мета. Але через надмірну абстракцію дана дефініція стає ніби розмитою. Зокрема, незрозуміло, про які «елементи-ланки» йдеться. Судячи з монографії В. Сергєєва, швидше за все, маються на увазі ланки логістичної системи, що робить визначення тавтологічним. Звужує поняття логістичної системи винятково до підприємницьких структур, які, як правило, мають на меті максимізацію прибутку, тоді як деякі логістичні системи, особливо на рівні територіальних або адміністративно-територіальних утворень часто створюються з метою вирішення соціально-економічних, екологічних та інших подібного роду завдань, а не отримання прибутку
Б.К. Івакін [8, С. 38]	“…впорядкована сукупність логістичних операцій і ланцюгів, що забезпечують оптимальну організацію взаємозалежних економічних потоків у процесі досягнення загальносистемних цілей”	Цільова заданість логістичної системи на «забезпечення оптимальної організації взаємозалежних економічних потоків» трохи звужує мету більшості логістичних систем, які створюються не тільки для оптимізації економічних потоків, але й для зниження логістичних витрат, для підвищення ефективності виконання логістичних операцій і функцій і т.д.
Усманова С.Б. [9, С. 10]	“…складна, динамічна, відкрита для взаємодії із зовнішнім середовищем, впорядкована система управління наскрізними економічними потоками, створена з метою оптимізації використовуваних в потоці ресурсів”
Є.Крикавський [10, С. 58]	“…адаптивна система із зворотнім зв’язком, що виконує ті чи інші логістичні функції і операції, складається, переважно, з декількох підсистем і має досить розвинуті зв’язки із зовнішнім середовищем”
Є.Крикавський, Н.Чорнописька [11, С. 16]	“Спеціально організована інтеграція логістичних елементів (ланок) у межах певної економічної системи для оптимізації процесів трансформації матеріального потоку”
М. Гордон, С. Карнаухов [12, С. 15; 13]	“…система управління рухом матеріалопотоків, починаючи від постачання сировини та закінчуючи постачанням готової продукції кінцевому споживачу, а також інформаційних потоків, які супроводжують рух матеріалів“	З визначення незрозуміло, яка загальна внутрішня структура логістичної системи
А. Семененко [14, С. 414]	”… логістичні системи – є великими та складними стохастичними системами, що проявляється в інтегральній взаємодії таких комплексних факторів і відносин, як: наявність великої кількості елементів - ланок логістичних систем (логістичних посередників); складний характер взаємодії між ланками логістичних систем за матеріальними, фінансовими та інформаційними потоками; багатопрофільність (багатоасортиментність) матеріальними потоками; велика кількість та складність логістичних операцій та функцій, які виконуються підсистемами логістичної системи та ланками логістичної системи; важко реалізований, кількісний характер взаємозв’язків та критеріїв функціонування ланок логістичної системи; стохастичний характер більшості факторів та процесів, який ускладнює формування управління та процедур прийняття рішень; істотна роль суб’єктивних факторів, обумовлених наявністю людини в ланках систем управління логістичних структур”	Зайвий академізм даного визначення відриває його від господарської практики, це робить його потенційно застосовним до будь-якого логістичного процесу, а реально таким, що не відображає жодне з них. Порушено й причинно-наслідкові зв'язки у діалектиці взаємин форми, і змісту процесу. Якщо приймати дане визначення логістичної системи, буквально, то виходить, що форма (елементи) визначає зміст процесу (потоково-процесних об'єктів), а не навпаки
А. Чудаков [15, С. 38]	“… система, елементами якої є матеріальні, фінансові та інформаційні потоки, над якими виконуються логістичні операції, взаємопов’язуючі ці елементи, виходячи з загальних цілей і критеріїв ефективності ”	Важко погодитись з автором в тому, що логістична система – це система, елементами якої є лише матеріальні, фінансові і інформаційні потоки. На нашу думку, потоки як такі, не можуть існувати і, відповідно, утворювати систему без сукупності ряду інших елементів – постачальників, продуцентів, проміжних і основних складів, транспортних фірм, мережі розподілу та ін. Тобто, процес генерування і перетворення матеріального потоку неможливий без послідовно взаємопов’язаних виробничих підрозділів і підрозділів сфери обігу
Г. Євсєєва [16]	“… сукупність функціонально співвіднесених ланок, які системно реалізують цілісну оптимальну дію на матеріальний потік, орієнтовану на задоволення потреб споживачів“
Д. Костоглодов, І. Саввіді, В. Стаханов [17, С. 91]	”… сукупність взаємозалежних і взаємодіючих учасників економічних потоків, об'єднаних єдністю цілей і економічних інтересів”	Дане визначення містить суб’єкт логістики та визначену мету створення й функціонування логістичної системи, що поєднує в собі і оптимізацію й раціоналізацію економічних потоків при мінімумі логістичних витрат
В. Омельченко [18, С. 195]	”… сукупність суб'єктів логістики, об'єднаних у логістичних ланцюгах і каналах з метою оптимальної й раціональної організації руху економічних потоків з мінімальними логістичними витратами”