ТЕМА 11. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗАСТОСУВАННЯ АКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ

 

11.1. Активні методи навчання: класифікація

11.2. Ділова гра, як метод активного навчання

11.3. Основні шляхи підвищення ефективності організації навчального процесу

 

11.1. Активні методи навчання

 

Безпосереднє залучення студентів в активну навчально-пізнавальну діяльність у ході навчального процесу пов’язане із застосуванням прийомів і методів, що одержали узагальнену назву активні методи навчання.

Активні методи навчання – це способи активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів, які спонукують їх до активної розумової й практичної діяльності в процесі оволодіння матеріалом, коли активний не тільки викладач, але активні й студенти.

Активність студентів – це їхня інтенсивна діяльність і практична підготовка в процесі навчання й застосування знань, сформованих навичок та умінь. Активність у навчанні є умовою свідомого засвоєння знань, умінь і навичок.

Пізнавальна активність – це прагнення самостійно мислити, знаходити свій підхід до вирішення завдання (проблеми), бажання самостійно одержати знання, сформувати критичний підхід до судження інших і незалежність власних думок. Активність студентів пропадає, якщо відсутні необхідні для цього умови.

Таким чином, активні методи навчання – це навчання діяльністю. Саме в активній діяльності, що направляється викладачем, студенти опановують необхідні знання, уміння, навички для їхньої професійної діяльності, розвиваються творчі здібності. В основі активних методів лежить діалогічне спілкування, як між викладачем і студентами, так і між самими студентами. А в процесі діалогу розвиваються комунікативні здатності, уміння вирішувати проблеми колективно, і саме головне – розвивається мова студентів. Активні методи навчання спрямовані на залучення студентів до самостійної пізнавальної діяльності, щоб викликати особистісний інтерес до вирішення будь-яких пізнавальних завдань, мати можливість застосування отриманих знань.

Метою активних методів є те, щоб у засвоєнні знань, умінь, навичок брали участь всі психічні процеси (мова, пам’ять, уява й ін.).

Активні методи навчання є одним з найбільш ефективних засобів залучення студентів в навчально-пізнавальну діяльність.

Розглянемо класифікацію методів активного навчання, які поділяються на не імітаційні і імітаційні.

Імітаційні методи діляться на ігрові й неігрові. До ігрових – проведення ділових ігор, ігрового проектування й ін., а до неігрових – аналіз конкретних ситуацій, рішення ситуаційних завдань й інших. Схематично дану класифікацію можна представити в такий спосіб (табл. 11.1)

 

Таблиця 11.1. – Класифікація активних методів навчання

 

До ігрових імітаційних форм також можна віднести такі форми.

Стажування з виконанням посадової ролі – форма й метод активного навчання конкретного типу, при якому «моделлю» виступає сама реальність, а імітація стосується в основному виконання ролі (посади).

Імітаційний тренінг припускає відпрацьовування певних спеціалізованих навичок й умінь з роботи різними технічними засобами й пристроями.

Розігрування ролей (інсценівка) – ігровий спосіб аналізу конкретних ситуацій, в основі яких лежать проблеми взаємин у колективі, проблеми вдосконалювання стилю й методів керівництва.

Ігрове проектування – практичне заняття, суть якого складається в розробці інженерного, конструкторського, технологічного й іншого видів проектів в ігрових умовах, що максимально відтворюють реальність.

Дидактична гра – це модель, тобто заміщення реально існуючого об’єкта, процесу, явища, здійснюване за допомогою різних засобів.

Методи активного навчання можуть використовуватися на різних етапах навчального процесу:

1 етап – первинне оволодіння знаннями: проблемна лекція, евристична бесіда, навчальна дискусія й ін.;

2 етап – контроль знань (закріплення): колективна розумова діяльність, тестування й ін.;

3 етап – формування професійних умінь, навичок на основі знань і розвиток творчих здібностей: модельоване навчання, ігрові й неігрові методи.

 

11.2. Ділова гра, як метод активного навчання

 

Одним із найбільш ефективних активних методів навчання є ділова гра. Уже в 1932 році в Ленінграді М.М. Бірштейн уперше використала в навчанні ігровий метод (ділову гру).

На 1991 рік у світі використовувалося більше 2000 ділових ігор, з них тільки в колишньому СРСР і США – понад 1200. Розповсюджуються й впроваджуються ділові ігри в Англії, Канаді, Японії, Франції, Німеччині, Польщі, Чехії, Словаччині й ін.

Дослідники встановили, що при подачі матеріалу в такій формі засвоюється близько 90% інформації. Активність студентів проявляється яскраво, носить тривалий характер й «змушує» їх бути активними.

Розрізняють три сфери застосування ігрового методу:

1) навчальна сфера: ігрові методи застосовуються в навчальній програмі для студентів, підвищення кваліфікації;

2) дослідницька сфера: використовується для моделювання майбутньої професійної діяльності з метою вивчення прийняття рішень, оцінки ефективності організаційних структур і ін.;

3) практична сфера: ігровий метод використовується для аналізу елементів конкретних систем, для розробки різних елементів системи освіти.

Педагогічна суть ділової гри – активізувати мислення студентів, підвищити самостійність майбутнього фахівця, внести дух творчості в навчання, підготувати до професійної практичної діяльності. Головним питанням у проблемному навчанні виступає «чому», а в діловій грі – «що було б, якби...».

Даний метод розкриває особистісний потенціал студента: кожен учасник може продіагностувати свої можливості поодинці, а також й у спільній діяльності з іншими учасниками.

У процесі підготовки й проведення ділової гри, кожен учасник має мати можливість для самоствердження й саморозвитку. Викладач допомагає студентові стати в грі тим, ким він хоче бути, показати йому самому його кращі якості, які могли б розкритися в ході спілкування.

Ділова гра – це контрольована система, тому що процедура гри готується і коректується викладачем. Якщо гра проходить у планованому режимі, викладач може не втручатися в ігрові відносини, а тільки спостерігати й оцінювати ігрову діяльність студентів. Але якщо дії виходять за межі плану, зривають мету заняття, викладач може відкоригувати спрямованість гри і її емоційний стан.

До використання ділової гри в навчальному процесі рекомендується виконувати імітаційні вправи. Вони відрізняються меншим обсягом й обмеженістю розв’язуваних завдань.

Імітаційні вправи ближче до навчальних ігор. Їх ціль – надати студентам можливість у творчій обстановці закріпити ті або інші навички, акцентувати увагу на певному важливому понятті, категорії, законі. В умові має бути обов’язкове протиріччя, тобто в імітаційній вправі є елемент проблемності.

У підготовці ділової гри можна виділити наступні операції.

Вибір теми й діагностика вихідної ситуації. Темою гри може бути практично будь-який розділ навчального курсу. Бажаним є те, щоб навчальний матеріал мав практичний вихід на професійну діяльність.

Формування цілей і завдань із врахуванням не тільки теми, але й вихідної ситуації. Потрібно будувати гру в одній ситуації.

Визначення структури з урахуванням мети, завдань, теми, складу учасників.

Діагностика ігрових якостей учасників ділової гри. Проведення занять в ігровій формі буде ефективніше, якщо дії викладача звернені не до абстрактного студента, а до конкретного студента або групи.

Діагностика об’єктивної ситуації. Розглядається питання про те, де, як, коли, при яких умовах і з якими наочними засобами буде проходити гра.

Для підготовки ділової гри можуть використовуватися всі дидактичні методи: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемний виклад, частково-пошуковий, дослідницький. Необхідно дотримуватися методичних вимог:

1) гра має бути логічним продовженням і завершенням конкретної теоретичної теми навчальної дисципліни, практичним доповненням вивчення дисципліни в цілому;

2) максимальна наближеність до реальних професійних умов;

1)  створення атмосфери пошуку й невимушеності;

2)   ретельна підготовка навчально-методичної документації;

3)   чітко сформульовані завдання, умови й правила гри;

4)   виявлення можливих варіантів вирішення зазначеної проблеми;

5)   наявність необхідних наочних засобів.

У використанні ділової гри можна відзначити позитивні й негативні моменти.

Позитивне в застосуванні ділові ігри: висока мотивація, емоційна насиченість процесу навчання; підготовка до професійної діяльності, формування знань й умінь, застосовування своїх знань; закріплення знань шляхом після ігрового обговорення.

Негативним є: висока трудомісткість заняття для викладача, він повинен бути уважним і доброзичливим керівником протягом усього ходу гри; більша напруженість для викладача, зосередженість на безперервному творчому пошуку, володіння акторськими даними; неготовність студентів до роботи з використанням ділової гри; труднощі із заміною викладача, що проводив гру.

 

 

 

11.3. Основні шляхи підвищення ефективності організації навчального процесу

 

Можна виділити наступні основні шляхи підвищення активності студентів й ефективності всього навчального процесу:

– підсилення навчальної мотивації студентів за рахунок: а) внутрішніх; б) зовнішніх мотивів (мотивів-стимулів);

– створення умов для формування нових і більш високих форм мотивації (наприклад, прагнення до самоактуалізації своєї особистості; прагнення до самовираження й самопізнання в процесі навчання);

– надання студентові нових й більш ефективних засобів для реалізації своїх установок на активне оволодіння новими видами діяльності, знаннями й уміннями;

– забезпечення більш відповідних організаційних форм і засобів вивчення його змісту;

інтенсифікація розумової роботи студентів за рахунок більш раціонального використання часу навчального заняття, інтенсифікація спілкування учасників навчального процесу між собою;

– забезпечення науково обґрунтованого відбору матеріалу, який необхідно засвоїти, на основі його логічного аналізу й виділення основного (інваріантного) змісту;

– врахування індивідуальних особливостей студентів.

У конкретних варіантах активних методів навчання акцент робиться на одному або декількох з перерахованих вище прийомів підвищення ефективності навчання, але жоден із відомих методів не може рівною мірою використати всі прийоми.

Вибір методів навчання може визначатися:

1)   загальними цілями освіти, виховання, розвитку й психологічної підготовки студентів;

2)   особливостями методики викладання конкретної навчальної дисципліни й специфікою її вимог до відбору дидактичних методів;

3)   цілями, завданнями й змістом матеріалу конкретного заняття;

4)   часом, відведеним на вивчення того або іншого матеріалу;

5)   рівнем підготовленості студентів;

6)   рівнем матеріальної оснащеності, наявністю устаткування, наочних приладдя, технічних засобів;

7)   рівнем підготовленості й особистих якостей самого викладача.

Питання для самоконтролю

1.   Визначення активних методів навчання.

2.   Мета використання активних методів навчання?

3.   Що представляють собою імітаційні методи навчання?

4.   Класифікація методів активного навчання.

5.   Як Ви розумієте не імітаційні методи навчання?

6.   Поясніть імітаційні методи навчання.

7.    Дайте визначення ігровим імітаційним методам навчання.

8.    Що відносять до ігрових імітаційних форм?

9.    Як Ви розумієте інсценівку?

10.            Поясніть використання методів активного навчання на різних етапах навчального процесу.

11.            Дайте визначення ділової гри.

12.           Сфери застосування ігрового методу.

13.            Поясніть педагогічну суть ділової гри.

14.           Для чого потрібні імітаційні вправи?

15.            Які операції можна виділити у підготовці ділової гри?

16.            Яких вимог слід дотримуватись при підготовці ділової гри?

17.            Розкрийте позитивні та негативні аспекти використання ділової гри.

18.            Перелічіть основні шляхи підвищення активності студентів й ефективності всього навчального процесу.