ТЕМА 10. КОНТРОЛЬ ТА ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ НАВЧАННЯ З ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

 

10.1. Контроль як методична проблема. Функції контролю

10.2. Види та методи контролю, які використовують під час вивчення економічних дисциплін

10.3. Оцінка результатів процесу навчання. Критерії оцінки успішності навчання та їхній зв’язок із цілями навчання

10.4. Тестовий контроль та його використання в процесі вивчення економіки. Переваги й недоліки тестування

10.5. Модульна система організації навчання та рейтинговий контроль знань. Компетенція як результат процесу навчання

 

10.1. Контроль як методична проблема. Функції контролю

 

Важливою складовою навчального процесу у вищій школі є контроль і педагогічне оцінювання. Виходячи з того, що в процесі навчання викладач здійснює функцію управління пізнавальною діяльністю студента, контроль потрібно розглядати як категорію управління, як важливий, відносно самостійний завершальний елемент управлінського циклу навчального процесу. Контроль у вищій школі – це спосіб виявлення й оцінювання результатів спільної діяльності студента і викладача. Із низки функцій контролю головною є забезпечення зворотного зв’язку, під час якого з’ясовується ступінь відповідності досягнутих результатів функціонування навчальної системи прогнозованій меті. Контроль завжди пов’язаний з оцінюванням реалізації намічених завдань і планів.

Будь-яка діяльність особистості, і передусім інтелектуальна, з психологічного погляду є досить складним і багатогранним процесом. Психолог С.Л. Рубінштейн, досліджуючи різні аспекти діяльності людини, наголошував: «З суспільною природою мотивації людської діяльності пов’язаний вплив, який справляє на неї оцінка – обумовлена суспільними нормами самооцінки й оцінки з боку оточуючих, особливо тих, думкою яких людина дорожить. Психологічно значною мірою саме за допомогою оцінки здійснюється соціальний вплив на діяльність особистості. Тому практично особливо важливо правильно її організувати теоретично – розкрити її тонкий і лабільний механізм».

Для того, щоб контроль був об’єктивним і дієвим, необхідна чітка визначеність норми, якою задаються умови успішності навчальної роботи та її очікувані результати. Операційною формою контролю є перевірка – порівняння, співвідношення досягнутих результатів із заданими нормами. Трактування рівня відношення досягнутого до прогнозованого прийнято називати процесом оцінювання, а зафіксований у певній системі вимірювання (балах, інших цифрових чи словесних характеристиках) результат є оцінкою.

Для ефективності контролю і дієвості оцінки важливими умовами є об’єктивність і коректність норми. Вона має бути доступною, вільно вимірюваною і органічно застосовуваною. Задана норма не має бути ні завищеною, ні заниженою. Система навчання має забезпечувати реальні умови для її досягнення, здійснення. Непомірне завищення норми викликає у студентів невпевненість у її досягненні, тривогу, байдужість («опускаються руки», «все одно я цього не осилю»). Занижені норми знижують активність студентів, викликають стан благодушності, несерйозного ставлення до досягнення норми, лінощів і неробства.

Відповідальність за об’єктивність і посильність норми несе викладач, він повинен стежити за відповідністю між вимогами норми і умовами та можливостями її досягнення. Якщо змінюються умови, то необхідно вносити зміни і в норми. Важливо, щоб на визначення нормативів не впливали побічні чинники. Скажімо, суворі вимоги ректорату щодо недопущення відсіву студентів, зменшення кількості невстигаючих можуть штовхати викладача до заниження вимог, завищення оцінок і в кінцевому підсумку до випуску некваліфікованих фахівців.

Важливо враховувати психологічну роль оцінки. Вона виконує дві основні функції: стимулюючу і орієнтуючу. Особливо важливою в психологічному плані є стимулююча функція. Вона пов’язана зі спонукальним впливом на афективно-вольову сферу особистості студента і, відповідно, сприяє якісному поліпшенню структури інтелекту особистості та пізнавальної діяльності студента, виконуючи і виховну функцію.

Бажано звести до мінімуму можливість помилки при оцінюванні рівня досягнень студента. Найбільш поширеними, особливо серед молодих викладачів, є помилки великодушності, екстраполяції, ореолу, контрасту, центризму і логічні помилки. Помилки великодушності – це невиправдано завищені оцінки; екстраполяції – викладач при оцінюванні орієнтується не на дійсний рівень досягнень студента, а на попередні оцінки в його заліковій книжці; ореолу – упереджене ставлення викладача до студента, яке проявляється у виставленні завищеної оцінки тому, до кого він ставиться з симпатією, і заниженої тому, до кого у викладача негативне ставлення; контрасту – знання і поведінка студента оцінюються нижче або вище, залежно від того, нижче чи вище виражені ці характеристики у самого викладача; центризму – намагання не виставляти екстремальних оцінок: «незадовільно» і «відмінно». Логічна помилка при оцінюванні знань навчального матеріалу проявляється у врахуванні поведінки, ставлення до викладача. Помилками означені вище тенденції можна вважати лише в тому разі, коли вони дійсно є помилками, не усвідомлюються викладачем, не є навмисним. У протилежному випадку ці відхилення від норми кваліфікуються як професійна несумлінність і несправедливість.

В оцінювальній діяльності потрібно обов’язково враховувати інтереси студента. Будь-яку оцінку треба об’єктивно аргументувати, обґрунтувати, пояснити, якщо оцінка незадовільна або низька, потрібно порадити, що необхідно зробити для її підвищення.

Нинішня суб’єктно-суб’єктна гуманістична педагогічна парадигма потребує від викладача коректності та поваги до людської гідності студента незалежно від його навчальних досягнень. Ніякими мотивами і причинами не можуть бути виправдані суб’єктивізм, несправедливість, грубість, безтактність, перенесення оцінки знань, умінь, компетенції на особистість студента.

Розглянемо функції оцінювання навчальних досягнень студентів.

Навчальна функція виявляється в забезпеченні зворотного зв’язку як передумови підтримання дієвості й ефективності процесу навчання, в якому беруть участь два суб’єкти – викладач і студент. Тому система навчання може функціонувати ефективно лише за умов дії прямого і зворотного зв’язків. У переважній більшості у процесі навчання добре проглядається прямий зв’язок (викладач знає, який обсяг має сприйняти й усвідомити студент), але складно, епізодично здійснюється зворотний зв’язок (який обсяг знань, умінь та навичок і як засвоїв студент).

Діагностична функція аналізу й оцінювання знань, умінь та навичок передбачає виявлення прогалин у знаннях студентів. Процес учіння має форму концентричної спіралі. Якщо на нижчих рівнях учіння трапилися прогалини, то буде порушена закономірність спіралевидної структури учіння. Тому так важливо своєчасно виявити прогалини, працювати над їх усуненням і лише потім рухатися далі.

Стимулююча функція аналізу й оцінювання навчальної діяльності студентів зумовлюється психологічними особливостями людини, що виявляється в бажанні особистості отримати оцінку результатів своєї діяльності, зокрема навчальної. Це викликано ще й тим, що під час навчання студенти щоразу пізнають нові явища і процеси. Значна частина студентів не може (або не бажає) об’єктивно оцінити рівень, якість оволодіння знаннями, вміннями та навичками. Викладач же зобов’язаний допомогти студентам усвідомити якість і результативність навчальної праці, що психологічно стимулює їх до активної пізнавальної діяльності.

Виховна функція полягає у впливі аналізу й оцінки навчальної діяльності на формування в студентів низки соціально-психологічних якостей: організованості, дисциплінованості, відповідальності, сумлінності, працьовитості, дбайливості й охайності, наполегливості та ін.

Розвивальна функція виявляється в тому, що студент, отримавши оцінку, відчуває бажання і потребу в активізації пізнавальної діяльності. Це стимулює особистість до розвитку психічних властивостей і процесів – волі, уваги, мислення, мовлення та ін.

Коригувальна функція полягає у тому, що на основі виявленого рівня знань, умінь і навичок, утруднень, недоліків, причин неуспішності вживаються заходи щодо усунення прогалин у знаннях і компетенціях.

Прогностична функція – викладач отримує дані для оцінки результатів своєї праці, методики, для подальшого їх удосконалення. Оцінювання результатів навчальної діяльності студента допомагає йому скоригувати, поліпшити свою навчальну роботу.

Контрольна функція дає можливість визначити рівень знань, умінь, навичок і компетенцій студента, забезпечити об’єктивність оцінювання, підготуватися до засвоєння нового навчального матеріалу.

Процес аналізу й оцінювання навчальної діяльності студентів передбачає реалізацію таких функцій: виховної, розвивальної, навчальної, діагностичної, стимулюючої, коригувальної, прогностичної, контрольної.

 

10.2. Види та методи контролю, які використовують під час вивчення економічних дисциплін

 

Проблема контролю та оцінки знань у навчанні найбільш складна. Контроль включає в себе: перевірку – виявлення знань, умінь і навичок; оцінювання – вимірювання знань, умінь навичок; облік – фіксування результатів оцінювання у вигляді оцінок. Основними функціями контролю є: контролююча, навчальна, виховна, розвиваюча. Контроль має стимулювати розвиток студентів. А для цього необхідно враховувати рівень їхнього розвитку. Надміру високі вимоги гальмують розвиток, занижені – не активізують розумові діяльність. Щоб успішно стимулювати розвиток контроль має відповідати таким вимогам:

1) об’єктивність перевірки та оцінки;

2) індивідуальний характер контролю;

3) систематичність, регулярність контролю;

4) гласність контролю;

5) всебічність перевірок;

6) диференційованість перевірок;

7) різноманітність форм контролю;

8) етичність ставлення до слухача (студента, учня).

Умови ефективного контролю:

1. Використання одночасно усної, письмової та графічної мови забезпечує ефективніше структурування навчального матеріалу, ніж саме тільки усне мовлення.

2. Структурування матеріалу та його актуалізація сприяють теоретичному та методичному зростанню викладача.

3. Використання технічних засобів навчання (відеофільми, слайди тощо) дисциплінує викладача і розвиває розумову діяльність студентів.

Для виявлення результатів успішності навчання з економічних дисциплін нині використовуються найрізноманітніші форми, методи та способи контролю в поєднанні із засобами навчання або без них. Зазначимо, що всі вони підпорядковуються цілям навчання взагалі та перевірки зокрема, а також розрізняються за видами.

Залежно від періодичності та призначення виділяють такі види контролю: вхідний, допоміжний, поточний, тематичний (рубіжний), підсумковий, завершальний (державна атестація).

Вхідний контроль має основним завданням виявити рівень базових знань студентів (учнів) із предмета й застосовується на початку його вивчення. За його результатами викладач може обрати відповідні системи й темпи навчання.

У загальноосвітніх навчальних закладах здійснення вхідного контролю досить обмежене, оскільки немає цілісної системи вивчення економічних дисциплін або окремих галузей економічної теорії.

Для реалізації вхідного контролю ефективними методами можуть бути тести (письмові або комп’ютерні), евристична бесіда, письмові відповіді на відкриті питання або традиційне усне опитування.

Зазначимо, що проведення вхідного контролю не передбачає виставлення оцінки успішності. Він має зорієнтувати викладача, наскільки студенти володіють термінологією, завчасно виявити прогалини в знаннях системи наукових понять, економічних процесів і закономірностей.

Допоміжний контроль під час навчального процесу допомагає викладачу оперативно виявити, чи зрозуміла навчальна інформація студентам, чи доступні пояснення, які існують можливості практичного використання нових знань тощо. Для цього застосовуються запитання для усної чи письмової відповідей, завдання графічного характеру, типові задачі, які розв’язуються на занятті під час пояснення викладача. Для реалізації такого контролю потрібно обирати методи, які забезпечують охоплення якнайбільшої кількості студентів за короткий час. Відповіді при цьому також оцінюються не завжди, оскільки короткий проміжок часу не дає змоги адекватно виявити рівень знань студентів.

Зрозуміло, що найбільші можливості для реалізації цього виду контролю є на заняттях (уроках) комбінованого типу в загальноосвітніх закладах, на семінарських чи практичних заняттях у вищій школі. На лекційних заняттях з цією метою викладач може використати прийоми активізації (наприклад, завдання – сформулювати запитання з теми, навести приклади, виявити проблему) або елементи мозкового штурму.

Поточний контроль посідає найважливіше місце у вивченні економіки, оскільки саме він реалізує всі функції контролю взагалі. Це один з найдієвіших способів стимулювання регулярної активної навчальної діяльності студентів (учнів). Він дає змогу своєчасно виявити рівень якості аудиторної та позааудиторної (домашньої) робіт, установити адекватність обраних методів цілям навчання.

Основними проблемами поточного контролю є:

– узгодженість з іншими етапами навчального заняття: на занятті комбінованого типу для проведення контролю відводиться небагато часу (10–15 хв на уроці та 20–30 хв на спарених заняттях), чого недостатньо для повноцінної перевірки рівня засвоєних студентами знань;

– відповідність цілям контролю й вивчення теми взагалі: наприклад, якщо тема має суто теоретичний характер («Методи наукових досліджень в економічній теорії», «Сутність підприємницької діяльності», «Сутність державного регулювання економіки», «Податкова система України», «Типи економічних систем» тощо), то в процесі перевірки потрібно виявити вміння студентів (учнів) пояснювати, аналізувати, виявляти тенденції, закономірності, що досить складно здійснити за обмежений час;

– комплексність застосування його форм, методів і принципів з урахуванням індивідуальних особливостей і можливостей студентів: малоефективними заходами є постійне усне опитування, виконання тестів чи письмових завдань теоретичного характеру або така організація контролю, коли окремі студенти або тільки відповідають усно, або лише розв’язують задачі.

Ураховуючи специфічність економіки як навчального предмета і масштабність його цілей, ми маємо, зокрема й контрольними заходами, стимулювати та розвивати формування глибоких теоретичних знань економічної науки, її складових; умінь аналізувати економічні процеси й закономірності; розв’язувати задачі й вирішувати проблеми; застосовувати теоретичні знання на практиці та створювати навчальні проекти. Отже, проблема полягає в тому, як оптимальним поєднанням форм, методів і прийомів контролю реалізувати навчальні цілі.

Для здійснення поточного контролю застосовується більшість його форм і методів (крім комп’ютерного тестування, яке забирає багато часу на занятті). Раціональним вважається комбінування 2–4 методів на одному занятті, щоб, з одного боку, не було одноманітності, а з іншого боку, щоб не створювати калейдоскопу («параду») дрібних видів діяльності та не розпорошувати увагу студентів.

Тематичний (рубіжний) контроль проводиться після вивчення великої теми або цілого розділу. Він має виявити рівні засвоєння студентами (учнями) всіх елементів бази знань. Тому й перевірка повинна бути організована так, щоб охопити всіх студентів групи. Щоб виявити якість реалізації навчальних цілей, необхідно включати завдання різних типів і рівнів складності. Як правило, для здійснення тематичного контролю відводиться окреме заняття та передбачається спеціальний час для самопідготовки.

Ефективним вважається проведення тематичного контролю в кілька етапів, наприклад:

І етап – виконання тестів.

ІІ етап – усне опитування або використання активного методу (дискусії, комплексної дидактичної гри тощо), зміст якого охоплює всі питання теми.

Інший варіант організації перевірки:

І етап – виконання тестів.

ІІ етап – виконання письмової контрольної роботи, яка передбачає відповіді на відкриті питання теоретичного чи проблемного характеру, розв’язування типових задач або вирішення завдань підвищеної складності.

Підсумковий контроль проводиться за результатами навчання протягом певного періоду (чверті, семестру, року). По суті своїй він є більш формалізованим, тому що за одне заняття виявити глибину засвоєння всіма студентами (учнями) групи вивчених тем досить складно. У практиці навчання економіки викладачі використовують різні підходи для здійснення підсумкового контролю:

підсумкова оцінка виставляється як середня за результатами тематичного контролю;

проводиться усний залік або колоквіум і ін.

Зрозуміло, підсумкова оцінка є адекватною, якщо ефективно здійснювалися заходи поточного й тематичного контролю. Адже це сприяє регулярній цілеспрямованій роботі з навчальним матеріалом і формуванню цілісної системи знань з економіки. Головна роль у цьому процесі належить викладачу, оскільки студент (учень) через обмеженість початкових знань часто не може самостійно організувати для себе вивчення предмета. А специфічність економіки як системи наук зумовлює необхідність наполегливого й послідовного її вивчення. Економічну тему не можна вивчити за один день, готуючись до контрольної роботи.

Підсумковий контроль (державна атестація) на завершення вивчення предмета проводиться, як правило, у вигляді заліку, екзамену або навчального проекту (дипломної роботи).

Його мета – виявити рівень залишкових («остаточних») знань студентів, рівні досягнення навчальних цілей дисципліни, уміння застосовувати здобуті знання на практиці, розв’язувати проблемні ситуації.

Конкретний вибір форм державної атестації залежить від часу, відведеного на вивчення предмета (семестр, рік чи кілька років), а також від традицій навчального закладу.

 

10.3. Оцінка результатів процесу навчання. Критерії оцінки успішності навчання та їхній зв’язок із цілями навчання

 

Необхідний рівень можна вважати досягнутим, якщо студент виявляє здатність вирішувати проблемні завдання. Отже, про знання ми маємо судити з виконання певних конкретних дій з використанням цих знань. Це і буде основним критерієм оцінки успішності навчання.

Між критеріями оцінювання і цілями навчання існує взаємозв’язок:

– який є зміст навчання, такими є й об’єкти його оцінювання;

– яка є теорія навчання, його методична концепція, такі й форми контролю.

Вони необхідні для означення критеріїв оцінювання навчальної діяльності студентів. Конкретно можна вказати на такі вимоги:

1. Глибина розуміння знань, їх повнота.

2. Уміння студента самостійно мислити.

3. Розуміння важливості отриманих знань для встановлення рівня сформованості наукового світогляду.

4. Готовність студента до застосування набутих знань у практиці.

5. Рівень сформованості умінь і навичок.

6. Рівень сформованості культури систематизації наукових знань.

7. Рівень інтелектуального розвитку.

8. Готовність студента здійснювати трансляцію набутих знань.

Під час контролю оцінюють окремих студентів.

Оцінка – процес і результат виявлення й порівняння рівня опанування студентами професійно важливих знань, навичок та умінь з еталонними уявленнями, задекларованими у навчальних програмах підготовки, порадниках, збірниках нормативів та інших керівних документах.

Еталонні уявлення – такі (індивідуальні й групові) знання, навички та вміння, а також рівень їхнього опанування, які необхідні для ефективного виконання завдань професійної діяльності. Вони є критеріями, щодо яких оцінюють знання, навички і вміння студентів.

До контролю та оцінки знань, навичок і вмінь студентів у навчанні висувають такі вимоги: об’єктивність; достатня кількість відомостей для оцінки; тематична спрямованість; умотивованість оцінок; єдність вимог з боку тих, хто контролює; оптимальність; усебічність; дієвість, тобто реальний їх вплив на формування професійних знань, навичок і вмінь студентів.

У процесі оцінювання знань студентів слід враховувати:

1) обсяг відомостей, оперування поняттями, категоріями, фактами, основними теоріями, законами, закономірностями й принципами, ступінь їх пізнання, здатність до систематизації та узагальнення, що передбачає:

– пізнання й визначення понять, розуміння їх сутності, розкриття змісту, встановлення сукупності зв’язків і залежностей між окремими частинами й цілим тощо;

– виокремлення головних, актуальних теоретичних проблем, усвідомлення їх глибини та визначення шляхів їх розв’язання;

– розуміння законів, закономірностей, принципів, концепцій;

– здатність до узагальнення, систематизації, класифікації явищ і предметів.

2) якість опанування методологічною і теоретичною основами навчального предмета, що передбачає:

– глибоке розуміння викладеного в першому пункті, аргументованість, послідовність, упевненість і самостійність викладення своїх знань;

– методологічне обґрунтування знань.

3) дієвість знань, наявність простих умінь, доцільність їх застосування під час розв’язання практичних завдань, що передбачає:

– конкретне визначення основних напрямів застосування знань у практичний діяльності;

– змістовна характеристика методів, процедур та методики дій щодо використання теоретичних і практичних знань у майбутній практичній діяльності та ін.

Отож, знання мають бути глибокими, міцними, систематизованими, оперативними та усвідомленими, а їх рівень може бути репродуктивним, реконструктивним, евристичним і творчим.

Оцінюючи навички студентів, науково-педагогічний працівник має врахувати:

– наявність практичних навичок у галузі навчальної дисципліни, що сприяють успішному опануванню професійної діяльності;

– якість, швидкість, стійкість, точність їх виконання в різноманітних умовах, зокрема й екстремальних.

Для оцінки вмінь педагог має враховувати:

– наявність конкретних умінь, їхню глибину, стійкість і гнучкість;

– ступінь опанування основними прийомами діяльності та їх творче застосування під час розв’язання нестандартних завдань у різноманітних ситуаціях майбутньої професійної діяльності,

– конструювання алгоритму дій та його інноваційність;

– здатність моделювати професійні дії;

– виконання комплексу дій, які становлять це вміння;

– упевненість, самостійність, обґрунтованість, систематичність цих дій;

– зміст самоаналізу результатів власних дій, характер зіставлення отриманих результатів з основною метою діяльності;

– умотивованість дій та їх усвідомлення;

– наявність помилок, їхня кількість і характер, ступінь впливу на остаточний результат діяльності;

– ступінь ефективності та якість виконаних дій тощо.

 

10.4. Тестовий контроль та його використання в процесі вивчення економіки. Переваги й недоліки тестування

 

Педагогічний тест – система завдань специфічної форми, визначеного змісту, яка дозволяє якісно оцінити структуру та виміряти рівень знань, вмінь та навичок.

Доцільно використання тестів при вивченні економіки завдяки:

1)  систематичності контролю та індивідуальному підході;

2)  можливості кількісного вимірювання рівня знань, що дає змогу визначити не тільки рівень знань, а й структуру, тобто систематичність знань;

3)  об’єктивності і порівнянні оцінки та повного охоплення знань;

4)  технологічності тестів – дозволяє повністю автоматизувати процес навчання за індивідуальними програмами

Переваги і недоліки тестування.

Одним з недоліків тестового методу контролю знань студентів є те, що створення тестів, їхня уніфікація й аналіз – це велика кропітка робота .

Щоб довести тест до повної готовності, до застосування, необхідно кілька років збирати статистичні дані, хоча б з потоком студентів 100–120 чоловік.

Можливе виникнення й інших трудностей. Досить часто зустрічається значний суб’єктивізм у формуванні змісту самих тестів, у доборі і формулюванні тестових питань, багато чого також залежить від конкретної тестової системи, від того, скільки часу приділяється на контроль знань, від структури включених у тестове завдання питань і ін.

Але не дивлячись на зазначені недоліки тестування, як методу педагогічного контролю, його позитивні якості багато в чому говорять про доцільність використання такої технології в навчальних закладах.

До переваг варто віднести:

– велика об’єктивність і, як наслідок, більш позитивний стимулюючий вплив на пізнавальну діяльність студента, учня;

– виключається вплив негативного впливу на результати тестування таких факторів як настрій, рівень кваліфікації й інші характеристики конкретного викладача;

– орієнтованість на сучасні технічні засоби, на використання в середовищі комп’ютерних (автоматизованих) навчальних систем;

– універсальність, охоплення всіх стадій процесу навчання.

Тестування багатофункціональне. Воно дозволяє швидше зрозуміти, як далі працювати з даним студентом, а також допомагає лектору скорегувати курс.

За допомогою тестування можна отримати не всі необхідні характеристики. Тестування повинно поєднуватись з іншими (традиційними) формами і методами перевірки. Правильно діють ті педагоги, які використовують письмові тести, а також дають можливість студентам усно обґрунтовувати свої відповіді.

У підсумку варто помітити, що використання тестування студентів допоможе об’єктивно провести атестацію вузу, що проводиться з метою установлення відповідності змісту, рівня і якості підготовки випускників вимогам державних освітніх стандартів.

Систематичне проведення контрольних заходів за допомогою складених на вищому рівні інструментів контролю дозволяє ВНЗ формувати висококласних фахівців у різних областях знань, готових застосовувати накопичений багаж знань у будь-яку хвилину.

 

10.5. Модульна система організації навчання та рейтинговий контроль знань. Компетенція як результат процесу навчання

 

В останні роки у вищих навчальних закладах запроваджується модульно-рейтингова система оцінювання знань. Це зумовлено тим, що діюча чотирибальна система не задовольняє ні викладачів, ні студентів, оскільки в її основі лежить низка недоліків. Вона не забезпечує достатньої мотивації навчання студентів, тому що трапляється багато випадковостей, пов’язаних з поняттями «пощастило», «здав», «не здав», «підглянув», «підказали» та ін. Перед екзаменом впродовж 3–4 днів за допомогою короткотермінової пам’яті студент «набрав» значний обсяг інформації, на екзамені «видав» її, далі вона є зайвим багажем, його треба позбутися, аби звільнити пам’ять для інформації з наступної дисципліни. Студентський жарт: студента запитують про щось за 2–3 дні до іспиту, він відповідає: «Ще не вчив». З цим же запитанням звертаються після іспиту – студент відповідає: «Не знаю, бо вже склав екзамен». В оцінюванні студентів проявляється суб’єктивізм і випадковість, що нерідко веде до порушення соціальної справедливості. Породжуються стресові ситуації, викликані підвищеною відповідальністю студентів щодо оцінки, від якої залежить нарахування стипендії; користування шпаргалками та ін.

Тому важливим є запровадження такої системи аналізу навчальної діяльності студентів, яка сприяла б створенню оптимальних умов для професійної підготовки фахівців. Рейтингова система оцінювання широко використовується у багатьох країнах світу. Навряд чи варто її сліпо копіювати, переносити на наше дидактичне поле, як і чужу систему освіти взагалі, але корисне, прийнятне доцільно запозичити.

У педагогіці модуль – це функціональний вузол навчально-виховного процесу, довершений блок дидактично адаптованої інформації. Навчальний модуль – це цілісна функціональна одиниця, що оптимізує психічно-соціальний розвиток того, хто вчиться, і того, хто навчає. Отже, навчальний модуль – це змістовий модуль, сконструйований особливим чином. Він дістає процесуально-функціональне втілення у наперед спроектованому формі-модулі.

Рейтинг (англ. rating – оцінка, порядок, класифікація) – термін, який означає суб’єктивну оцінку явища за заданою шкалою. За допомогою рейтингу здійснюється первинна класифікація соціально-педагогічних об’єктів за ступенем вираження спільної для них властивості. У педагогічних науках рейтинг служить основою для побудови різноманітних шкал оцінок, зокрема при оцінюванні різних сторін навчальної і педагогічної діяльності, популярності чи престижності професій серед молоді тощо. Одержані при цьому дані звичайно мають характер порядкових шкал. Рейтингова система передбачає визначення рівня оволодіння студентами змістом навчального матеріалу модуля, цілісного курсу, сформованості умінь і навичок. Для запровадження модульно-рейтингової системи (МРС) необхідно дотримуватися таких правил:

1. Забезпечити готовність викладачів і студентів працювати за модульно-рейтинговою системою.

2. Здійснити необхідну методичну підготовку викладачів до запровадження МРС.

3. Запровадити науково обґрунтовану і методично забезпечену самостійну навчальну роботу студентів.

4. Домогтися запровадження модульного навчання: з кожної навчальної дисципліни чітко визначити навчальні модулі; об­ґрунтувати оцінювання кожного модуля в залікових одиницях.

5. Здійснити необхідну організаційно-методичну підготовку: налагодити систему аналізу й оцінювання ЗУН кожного студента за результатами опанування певних модулів; підготувати комп’ютерні програми для використання тестових методик перевірки якості ЗУН; налагодити ретельний облік результатів звітів за виконанням модульних завдань; в індивідуальних планах викладачів передбачити години для здійснення аналізу й оцінювання навчальної роботи студентів; у кожній навчальній дисципліні визначити числові параметри переведення кількісних показників (кредитів) в офіційні оцінки знань студентів.

6. Забезпечити відкритість оцінювання навчальної діяльності студентів.

7. Визначити науково обґрунтовані обсяги навчальних завдань для самостійної роботи студентів на міжпредметному рівні з урахуванням бюджету часу, що виділяється на навчальну роботу.

Для студентів ці переваги полягають у тому, що:

– навчальний рейтинг активізує самостійну роботу студентів (СРС), робить її ритмічною і систематичною впродовж семестру;

– формується позитивна мотивація навчальної діяльності;

– стимулюється самостійність, ініціативність, відповідальність, творчість, змагальність, дбайливість;

– студент зорієнтований на самостійний науковий пошук, що сприяє інтелектуальному розвитку особистості;

– підвищується об’єктивність оцінювання ЗУН, збільшується ймовірність уникнення випадковостей;

– зменшується навантаження під час екзаменів та заліків;

– здобуті знання більш глибокі і міцні;

– отримується особисте задоволення від процесу учіння.

Для викладачів є:

– реальна можливість індивідуалізації навчання та диференційованого підходу;

– можливість допомогти студентам у навчальній роботі, рівномірно розподілити навантаження протягом семестру;

– можливість уникнути конфліктів, які часто виникають у результаті підсумкової перевірки знань на екзамені.

Кредитно-модульна організація навчання за своєю суттю є гуманістичною. Вона базується на засадах суб’єктно-суб’єктної, толерантної, партнерської педагогіки. Траєкторію свого навчання, індивідуальну програму своєї освіти визначає сам студент з допомогою викладача – тьютора (опікуна). Навчання має рівномірно розподілений, рівномірно напружений характер упродовж всього терміну перебування студента у ВНЗ. І найголовніше, ця система гарантує високу якість підготовки, а значить, убезпечує студента від професійної непридатності після завершення навчання.

Модернізація навчального процесу в руслі вимог Болонської декларації передбачає значне збільшення обсягів самостійної роботи студента (до 50–60 %), індивідуалізацію навчання. Це в свою чергу потребує належного науково-методичного забезпечення навчального процесу, відповідної матеріальної бази, поліпшення фінансово-побутового стану студента.

Всі ці зміни вимагають від викладача ВНЗ ґрунтовних знань, умінь і компетентності в організації своєї діяльності на новій методичній і технологічній базі – кредитно-модульній і кумулятивній системі навчання.

Як бачимо і модульно-рейтингова, і кредитно-модульна система організації навчання, аналізу й оцінювання навчальної діяльності студентів – це важливий крок у напрямку інтенсифікації й оптимізації навчально-виховного процесу у вищій школі. Але вони потребують від науково-педагогічних працівників належної психолого-педагогічної підготовки, перебудови організаційних і методичних аспектів навчально-виховного процесу.

 

Питання для самоконтролю

1. Контроль – це…

2. Охарактеризуйте функції оцінювання навчальних досягнень слухачів (учнів, студентів).

3. Реалізацію яких функцій передбачає процес аналізу й оцінювання навчальної діяльності студентів?

4. Складові контролю.

5. Яким вимогам повинен відповідати контроль?

6. Назвіть умови ефективного контролю.

7. Види контролю.

8. Що має враховувати педагог при оцінюванні знань, вмінь та навичок?

9. Педагогічний тест – це…

10. Переваги та недоліки тестування.

11. Яких правил необхідно дотримуватись при запровадженні модульно-рейтингової системи?

12. У чому виявляються переваги МРС для студентів?