ЛЕКЦІЯ 2.    ЗМІШАНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ АВТОМОБІЛЬНОГО, РІЧКОВОГО, МОРСЬКОГО ТРАНСПОРТУ

 

2.1.Перевезення у змішаному сполученні з участю автомобільного транспорту

2.2. Перевезення у змішаному сполученні з участю річкового транспорту

2.3. Перевезення у змішаному сполученні з участю морського транспорту

 

2.1.  Перевезення у змішаному сполученні з участю автомобільного транспорту

 

У перевезеннях на невелику (до 200 км) відстань автомобільний транспорт перебуває поза конкуренцією. Його перевагою є те, що він майже не залежить від природних умов і може доставляти вантажі „ від дверей до дверей”. Але коефіцієнт власної ваги різко зменшує ефективність його застосування.

В основному він використовується на внутрішньоміських та внутрішньорайонних перевезеннях, на завезенні та вивезенні вантажів із залізничних станцій, морських та річкових портів і аеропортів, обслуговує промислові, будівельні, сільськогосподарські, торговельні й комунально- побутові підприємства, а також здійснює широкомасштабне перевезення людей. Автотранспорт здійснює близько половини усіх перевезень пасажирів у країні, в основному у приміському та міжміському сполученні, а разом з міським транспортом вони виконують 94,4 % цих перевезень.

Численні автотранспортні підприємства мають досить повно укомплектовану виробничу базу і розгалужену мережу інфраструктурних об'єктів: автовокзалів,

автостанцій, транспортно-експедиційних підприємств, терміналів тощо.

Ефективність роботи цього виду транспорту в першу чергу залежить від стану мережі автошляхів. Довжина автодоріг за останні 10 років зросла лише на 4,4 % з 162,3 до 169,4 тис. км, але з них частка доріг з твердим покриттям збільшилась на 13,5 % з 142,2 до 164,3 тис. км [4, 5, 20].

Найважливішими автомагістралями України є:

Київ-Харків-Довжанський (на Ростов-на-Дону) протяжністю (з під'їздами) 858,9 км, Київ-Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород) - 846,2 км, Стрий- Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка (через Вінницю) - км, Одеса-Рені (на Бухарест) - 282,4 км, Одеса- Кучурган (на Кишинів) - 58,7 км, Харків-Сімферополь- Алушта-Ялта - 726,5 км, Доманове (на Брест)-Ковель- Чернівці-Тереблече (на Бухарест) - 509,1 км, Харків- Щербаківка (на Бєлгород) - 28,5 км.

Територія України, особливо в її західній частині, знаходиться на перехрещенні напрямків з Південно-Східної й Західної Європи до Східної Європи та Азії, тому з подальшим розвитком ринкових відносин, із становленням численних підприємницьких структур треба очікувати значного підвищення ролі автотранспорту в оперативних, гарантованих і безпечних щодо збереження вантажу перевезеннях.

В залежності від інтенсивності руху (від 200 до 7000 автомобілів за добу) швидкості можуть встановлюватися від 40 до 120 км/год, а в гірських умовах - від 30 до 80 км/год.

Експлуатаційна робота автомобільного рухомого складу характеризується коефіцієнтами: технічної готовності до роботи, використання парку на лінії, використання пробігу, використання вантажопідйомності. А також швидкостями: сполучення, технічною та експлуатаційною.

Рухомий склад автомобільного транспорту поділяється на автомобілі, тягачі та причіпні одиниці.

Станції технічного         обслуговування  (СТО) та автозаправні станції (АЗС) розташовуються через 30-80 км у залежності від інтенсивності руху.

Якість автошляхів України незадовільна, не відповідає не лише європейським стандартам та міжнародним вимогам, але й внутрішнім стандартам держави. Такий стан шляхового покриття, по-перше, збільшує час проходження транспорту по території країни, по-друге, призводить до більшого зносу автотранспорту, і, по-третє, збільшує використання пального на провезення вантажу. Все це збільшує собівартість транзитних перевезень по території України та робить українські автошляхи нерентабельними порівняно з європейськими.

Недосконалий автопарк, відсутність необхідного сервісу на дорогах, високі ціни на бензин роблять автотранспорт одним з найдорожчих видів транспорту.

Скорочують швидкість пересування шляхами України такі фактори, як відкритість шляхів для місцевого населення, проходження автомагістралей через населені пункти, недостатня пропускна спроможність вузлових споруд.

Такі проблеми мають спостерігатись і в інших країнах СНД. Тим не менш, транзит територіями Білорусі та країн Балтії зростає, тобто відбувається перерозподіл транзитних потоків не на користь України. Структура тарифів цих країн побудована таким чином, щоб сприяти залученню транзитних перевезень. В Україні цього немає. Негативним фактором також є недостатньо розвинена митна інфраструктура.

 

2.2.  Перевезення у змішаному сполученні з участю річкового транспорту

 

Географія функціонування річкового транспорту України обмежується басейнами рік Дніпра і Дунаю, а також прибережними водами Чорного      моря, що дозволяє доставляти вантажі і пасажирів у річкові і морські порти ряду країн Центральної й Південно-Східної Європи. У системі транспортних комунікацій річковий транспорт більше інших видів піддається впливу природних сезонних змін, тому його діяльність доцільно тісно погоджувати з роботою автомобільного й залізничного транспорту.

Основні переваги цього виду транспорту: відносно невеликі капіталовкладення при організації судноплавства, незначні питомі енергетичні витрати, велика вантажопідйомність, менший, порівняно із залізничним та автомобільним транспортом, коефіцієнт тари, відносно невелика вартість перевезень вантажів.

Недоліки річкового транспорту: більша ніж на залізничному та автомобільному транспорті, вартість пасажирських перевезень, незначна (2-4 км/год) швидкість, ефективність перевезень недостатня через сезонність навігаційного періоду, який коливається від 3 до 8 місяців. В перервах флот і порти зазнають значних втрат через труднощі у використанні трудових ресурсів.

Річковий транспорт, як і морський, має ряд переваг перед сухопутним. Зокрема, він використовує готові природні шляхи, течії води, можливість одночасного транспортування пасажирів і великогабаритних вантажів.

За останні роки довжина внутрішніх водних судноплавних шляхів сполучення в Україні скоротилася з 4,9 до 2,3 тис.км. Довжина судноплавних річок країни складає: Дніпра - 1120 км, Дністра - 925 км, Південного Бугу - 806 км та Сіверського Дінця - 700 км.

Вантажні перевезення скоротилися на 23% з 13 до 10 млн т/р., а пасажирські наполовину - з 4 до 2 млн пас/р. Майже за всіма показниками перевезень вантажів і пасажирів цей вид транспорту знаходиться на одному з останніх місць. Основними видами вантажів, що перевозяться річковим транспортом, є мінеральні, будівельні матеріали (80%), руда (4%), кам'яне вугілля (2%). Головною водною магістраллю України є Дніпро. Великими річковими портами України є Київ, Дніпропетровськ, Черкаси, Запоріжжя, Кременчук, Херсон та ін.

Річковий порт - комплекс споруд, розташованих на земельній ділянці і акваторії внутрішніх водних доріг, влаштованих і обладнаних в цілях обслуговування пасажирів і судів, вантаження, вивантаження, прийому, зберігання і видачі вантажів, взаємодії з іншими видами транспорту.

На території порту розташовуються причали, склади, вантажно-розвантажувальні машини та установки, залізничні колії та парки, пасажирські та службово-технічні будівлі, автопід’їзди, огороджувальні пристрої у вигляді молів, хвилерізів та ін.

Водна поверхня, підходи до причалів і рейди для очікування суден до вивантаження та після нього називаються акваторією порта.

Річкові порти на вільних річках, залежно від розташування на річці, підрозділяють на руслові, вся акваторія яких і причальний фронт знаходяться безпосередньо в руслі річки, позаруслові або затони, в яких акваторія і причальний фронт знаходяться в природному затоні або в штучному ковші, у останньому випадку порт називають ковшовим.

Позаруслові порти зазвичай використовуються і для зимового відстою судів, а тому мають в своєму складі судоремонтні заводи.

Ковші дозволяють захистити судна від хвиль та льодоходу, без перерв виконувати вантажну роботу. Основним недоліком є значна складність буксирування в порт несамохідних суден.

В крупних портах є і ділянки, розташовані в руслі річки, і ділянки ковшові. В цьому випадку порт відносять до категорії змішаних портів.

Причали бувають пасажирські, вантажні та спеціальні, відстань між ними залежить від роду вантажів, протипожежних та інших вимог. Біля причалів і складів проектують вантажно-розвантажувальні, а на портовій станції — приймально-відправні, сортувальні, витяжні та з’єднувальні колії. Усі судна проходять поточний (щорічний), середній (через 4-6 років), капітальний (через 15-20 років) та позаплановий ремонти. Підводні частини суден (корпус, гвинти, стерна) очищають і ремонтують на елінгах, а також в сухих та плавучих доках.

Внутрішні водні шляхи сполучення, крім судноплавних, бувають сплавними. Канали та водосховища, а також річки, режим яких різко змінився через побудову гідротехнічних споруд, вважаються штучними судноплавними водними шляхами.

Судна курсують по судовому ходу (фарватеру), який являє собою смугу водного шляху встановленої глибини. Ця глибина на всьому шляху прямування повинна бути на 10-30 см більша за осадку суден або составів, а ширина повинна дозволяти безпечний пропуск двох зустрічних суден або составів. Фарватер повинен позначатися спеціальними знаками.

Річковий флот складається з транспортних, технічних та допоміжних суден.

Транспортні судна призначені для перевезення вантажів і пасажирів; технічні - для проведення робіт з очищення та поглиблення фарватера, а допоміжні - для обслуговування усіх видів суден.

Транспортні судна поділяються на вантажні, пасажирські та вантажопасажирські.

За використанням водного середовища вони бувають водотоннажні, гліссери, на підводних крилах та на повітряній подушці.

За способом руху судна поділяються на самохідні - із силовими установками та рушіями (пароходи, теплоходи, дизель-електроходи, газоходи, буксири, штовхачі та ін.); несамохідні (баржі, ліхтери та состави для штовхання), які переміщуються буксирами та штовханами, інколи - сплавом, а в окремих випадках тягою з берега (на каналах).

За матеріалом виготовлення корпусу судна бувають металічні, дерево-металічні (композитні), пластмасові та залізобетонні.

За призначенням судна поділяються на суховантажні, наливні, універсальні та спеціалізовані за родами вантажів.

Основні параметри судна: розмір корпуса, габаритні розміри з надбудовами, осадка, водотоннажність та вантажопідйомність (дедвейт).

Безпека плавання суден визначається їх міцністю, швидкохідністю, стійкістю, живучістю та керованістю.

Стійкість - це здатність повернення з крену до нормального стану, а живучість - це спроможність не тонути при пробоїнах (за рахунок перегородок), не мати небезпечного крену та не перекинутися.

Елінги - це рейкові колії, що проектуються по похилому березі, по них подаються візки, на які буксирують і

закріплюють судно, потім його піднімають на берег і встановлюють на стапель (ремонтну площадку). Судно може підніматися як вздовж берега, так і під кутом 90° до його осі (тобто бортом).

Сухий док - це камера, що віддалена від ріки воротами. Для виконання ремонту відкривають ворота, заповнюють док водою, вводять судно, герметично закривають ворота, викачують воду, встановлюючи судно на опори.

Плавучий док — судно технічного флоту, призначене для підйому з води судна, що знаходиться на плаву, його ремонту (або транспортування) і спуску на воду. Плавучий док зазвичай має вигляд прямокутного горизонтального понтона з однією, двома або трьома вертикальними порожніми стінками, які створюють конструкцію, що нагадує формою ящик. Система насосів і клапанів за допомогою прийому і відкачування води з баластних цистерн, розташованих усередині понтона і стінок, дозволяє доку притоплюватися і спливати з судном або іншим плавучим предметом, зафіксованим на доковій палубі. Цей процес ще називається докування.

Проблема застарілості основних засобів (флоту та навантажувально - розвантажувального обладнання) є спільною для всієї транспортної галузі України.

До проблем річкового транспорту України належать:

-  незбігання напрямків потоків масових вантажів із напрямком водних річкових шляхів;

-  недостатність гарантованих проектованих глибин на ділянці Дніпродзержинськ - Запоріжжя на Запорізькому водосховищі;

-  обміління каналу Прірва, через що виникають проблеми з перевезенням вантажів з гирла Дніпра до Дунаю через територію України;

-  недостатні обсяги перевезень з використанням системи „буксир-штовхач/баржа”.

 

2.3.  Перевезення у змішаному сполученні з участю морського транспорту

 

Значення морського транспорту України зумовлюється великою протяжністю морського узбережжя, наявністю морських шляхів, по яких здійснюються транспортні зв'язки економічних районів і міжнародних перевезень. Серед універсальних видів транспорту він вирізняється низькою собівартістю і високою продуктивністю праці.

Морський транспорт в основному використовується для перевезення зовнішньоторгових вантажів. На відміну від інших видів транспорту він є експортером своїх послуг, доставляючи вантажі іноземних фрахтівників.

Йому належить четверте місце за вантажооборотом після залізничного, трубопровідного та автомобільного транспорту, проте за кількістю відправлених вантажів він займає п’яте місце (0,5 %)   [4,5]. Цей транспорт концентрується винятково в Азовсько-Чорноморському басейні, який через протоки Босфор і Дарданелли пов'язаний із Середземномор'ям, а відтак - із світовим океаном.

Обсяг пасажирських перевезень незначний, у внутрішніх сполученнях він використовується, коли перевезення морем або в сполученні з іншими видами транспорту дають економію експлуатаційних витрат.

Значні капіталовкладення необхідні для спорудження та утримання каналів, які поділяються на з’єднувальні між суміжними морями або океанами; підхідні для глубоководного підходу до портів, розташованих у гирлах рік (Миколаїв).

Переваги морського транспорту:

-  відносно низька собівартість перевезень;

-  велика вантажопідйомність, що дозволяє перевозити значні партії вантажу;

-  практично немає обмежень на пропускну спроможність;

-  широка спеціалізація, укрупнення та уніфікація вантажних місць;

-  комплексна механізація та автоматизація суден, контрольованість надійності та безаварійності роботи;

-  єдине правове юридичне поле з 400-річною історією.

Недоліки морського транспорту:

-  низька швидкість;

-  нерегулярність перевезень;

-  жорсткі вимоги до упаковки та кріплення вантажу;

-  вимагає створення складної портової інфраструктури;

-  залежність від погодних на навігаційних умов.

До морських властивостей суден відносяться: плавучість, стійкість, швидкохідність, живучість, керованість.

Вантажна характеристика судна визначає: число вантажних приміщень, число палуб, зручність конструкції вантажних приміщень для виконання вантажних операцій, число та розміри вантажних люків. Для прискорення вантажних операцій морські судна обладнані кранами різної вантажопідйомності.

Морські порти за призначенням бувають: військові, торговельні, рибні, лісні, вугільні, наливні та ін. За обсягами роботи та за економічним значенням вони поділяються на чотири категорії: позакатегорійні (Одеський, Іллічівський), І, II та III категорії.

У морських портах зі значним обсягом змішаних залізнично-морських перевезень значно розвинуте залізничне господарство, складські пристрої, маневрові засоби.

Для обслуговування пасажирів споруджуються пасажирські причали, морські вокзали або павільйони. У всіх випадках слід проектувати об’єднані залізнично- морські вокзали.

Морські порти мають зовнішню частину (підхідні канали, рейди, моли, хвилерізи) та внутрішню (гавані, причальні лінії у вигляді пірсів та причалів-набережних, естакади, територія порту з усім обладнанням).

Під час припливу рівень води у світовому океані може коливатися до 12 м, хоча на внутрішніх морях (Чорне, Азовське) ці коливання незначні. Складність організації перевезень виникає в зимові періоди, коли льодовий покров у прибережній зоні в районах розташування портів на Чорному морі триває два місяці, а на Азовському - до чотирьох. Виникає необхідність застосування криголамів.

За середніми відстанями вантажних перевезень (близько 6000 км) морський транспорт серед інших видів транспорту посідає перше місце. Основними видами вантажів у цьому виді транспортування є руди, вугілля, сірка, ліс, різна металопродукція тощо.

Морські судна класифікуються як і річкові, але до особливого типу виділяються пороми для перевезення залізничних вагонів, а також автомобільно-пасажирські пороми (Керченська поромна переправа через протоку та морська - Іллічівськ-Варна).

Ліхтер - це несамохідне судно для перевезення вантажів та виконання безпричальних вантажних операцій на рейді суден з глибокою осадкою, які не можуть заходити в порт. Ліхтери можуть підніматися на судно краном, що змонтований на судні або буксирується на кормову платформу (яка попередньо опускається у воду), потім вона спеціальним ліфтом піднімається на відповідну палубу. Є суда у вигляді плавучого доку, до якого ліхтери заводяться по воді (до середини).

Незатоплюваність судна визначається підпалубним об’ємом вище лінії перехрещення корпусу з рівнем спокійної води (ватерлінії).

Самохідні судна мають колісні, гвинтові, водометні (водореактивні) або крильчасті рушії. Гребні гвинти простіші та легші, ніж колісні рушії, мають високий К.К.Д., але їх можна застосовувати тільки при достатній глибині води. Водометні рушії застосовуються на суднах з незначною осадкою.

Состави для буксирування бувають секційні (при сталих вантажопотоках) та напівсекційні, які вимагають переформування. Секційні состави можуть перевозити до 9 тис. т; суховантажні баржі - до 4 тис. т; несамохідний наливний флот - від 200 т до 9 тис. т, потужність штовханів складає близько 2500 кВт. Застосовуються судна змішаного плавання типу „ріка-море”.

Для пасажирських перевезень використовуються теплоходи на підводних крилах місткістю до 300 пасажирів, вони можуть курсувати зі швидкістю до 100 км/год. Для „ виходу на крила” їм необхідно розігнатись до встановленої швидкості. Наприклад, при водотонажнності 50 т - до 60 км/год, а при 5000т - до 120 км/год, що відповідно вимагає 1,5 та 550 тис. кВт.

Судна-катамарани мають два вузьких корпуси під загальною палубою, вони характеризуються хорошими ходовими властивостями, місткістю, маневреністю, стійкістю. При вантажопідйомності до 1000 т - їх швидкість складає 28 км/год.

Для суден на повітряній подушці застосовується схема з бортовими стінками (скегами). Товщина подушки - 0,5-0,8 м. Маса вантажних суден - до 250 т з корисним навантаженням 100 т. Вони спроможні подолати хвилі висотою до 2,5 м. Тяга утворюється за допомогою повітряних гвинтів, керованих повітряними стернами та гвинтами з регульованою відстанню, а також бортовими жалюзі. Такі судна експлуатуються цілий рік як для переміщення по воді, так і по льоду з виходом на похилий берег.