ЛЕКЦІЯ 12

 

ОПЕРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ТРАНСПОРТНИМ ПРОЦЕСОМ

 

12.1. Визначення завдань виконавцям.

12.2. Контроль виконання технологічного процесу.

 

12.1 Визначення завдань виконавцям

 

Методи управління — це сукупність способів і прийомів впливу на колектив працівників та окремих виконавців з метою досягнення встановлених цілей. За їх допомогою керівництво підприємства впливає на окремих працівників і підприємство в цілому.

За змістом методи управління ідентифікуються за основними функціями управління: планування, організація, мотивація, контроль та регулювання.

Основні групи методів управління (див. рисунок 12.1): економічні, організаційно-розпорядчі (адміністративні), соціально-психологічні, правові, ідеологічні та технологічні. Між ними існує тісний зв'язок і взаємозумовленість. Кожний метод має елементи заохочення і покарання.

 

Рис.12.1 – Основні групи методів управління.

 

Класифікація методів за спрямованістю дії заснована на характері впливу їх на мотиви діяльності окремих працівників і трудового колективу організації в цілому. Мотиви діяльності ґрунтуються на реальних матеріальних і духовних потребах. Направленість методів характеризується тим, на які конкретно мотиви вони впливають. Виходячи з цього, виділяють чотири групи методів: матеріальної, соціальної, психологічної та владної мотивації (див. рисунок 12.2).

 

Рис.12.2 – Методи мотивації.

 

За організаційними формами дії виділяють методи прямого (безпосереднього) впливу, постановки мети, створення стимулюючих умов.

На сутність і співвідношення методів управління впливають форми та модель господарського механізму транспортного підприємства, ТЕП, ОК.

Економічні методи управління (див. рисунок 12.3) ґрунтуються на дії економічних факторів ринкової економіки. їм належить провідне місце в системі методів управління перевізним процесом змішаних перевезень структурних підрозділів, підприємств, організацій. Ці методи управління сприяють виконанню такої функції управління, як планування. Вони пов'язані також з функціями мотивації та контролю. До економічних методів управління належать стратегічне і поточне планування господарської діяльності організацій, економічне стимулювання і матеріальна відповідальність, ціноутворення, кредитування і податкова політика.

 

Рис. 12.3 –Економічні методи управління.

 

Планування — поточне і стратегічне — основний метод і функція управління економічними процесами на транспортних підприємствах. За допомогою планування забезпечуються і конкретизуються у вигляді певних показників основні цілі розвитку організації. Стратегічне планування забезпечує основу для здійснення всіх функцій управління.

Економічне стимулювання реалізується в основному через заробітну плату і систему преміювання.

Ціноутворення є одним із найважливіших економічних методів управління. В умовах ринкових відносин зростає роль цін як мірила ефективності витрат і результатів господарської діяльності: ділових стимулів, підвищення конкурентоспроможності і зниження собівартості продукції. Ціноутворення як метод управління економікою підкріплюється податковою системою.

Кредитування пропонує створення умов, які спонукають раціонально використовувати кредити і власні оборотні засоби, підвищувати рентабельність тощо.

Адміністративні методи управління являють собою сукупність засобів адміністративного впливу (на відносини працівників у виробництві). Здійснення цих методів гарантується діючою системою державних законів і нормативних актів. Адміністративні методи припускають організаційний і розпорядчий впливи.

В основі організаційного впливу лежать: організаційне регламентування, організаційне нормування і організаційне проектування. Організаційний вплив відображає статику системи управління і являє собою комплекс заходів організаційного характеру.

Розпорядчий вплив відображає динаміку управління. Він здійснюється в процесі функціонування системи і направлений на забезпечення злагодженої роботи апарату управління, на підтримання виробничої системи в заданому режимі роботи чи переведення її в більш досконалий вигляд. Розпорядчий вплив виражається у вигляді усного чи письмового розпорядження і має форми наказу чи угоди.

До організаційно-розпорядчих методів відноситься і розстановка кадрів в організації у відповідності до інтересів і здібностей кожного працівника.

Для успішної роботи організації (підприємства) в умовах становлення ринкових відносин насамперед слід активізувати соціальну активність кожного працівника — ініціативність, творчу цілеспрямованість, самодисципліну. Цього можна досягти, управляючи інтересами. Здійсненню загальних інтересів сприяють соціальні та психологічні методи управління, які забезпечують реальні умови для переходу функціонування організації в сучасних умовах.

Мета цих методів управління — вивчати і використовувати закони психічної діяльності працівників для оптимізації психічних явищ і процесів в інтересах суспільства і кожної особистості.

Соціальні методи управління за змістом і цільовою спрямованістю є відображенням об'єктивних соціальних зв'язків і стосунків усередині трудових колективів і між ними. Вони забезпечують формування і розвиток трудових колективів шляхом управління свідомістю і поведінкою людей через фактори їхньої діяльності. Такими факторами є потреби, інтереси, мотиви, ідеали, цілі.

Соціальні методи управління поділяють на групи:

- методи управління соціально-масовими процесами;

- методи управління групами;

- методи управління групами і процесами;

- методи соціального нормування і методи соціальної профілактики;

- методи соціального регулювання;

- методи рольових змін.

Об'єктом психологічних методів управління на рівні організації (підприємства) є індивід, а метою — управління психічною діяльністю особистості кожного працівника для раціонального регулювання його поведінки і можливих стосунків у трудовому колективі, створення на цій основі в трудовому колективі оптимального морально-психологічного клімату, який сприяє активізації діяльності працівників.

Психологічні методи управління поділяють на групи:

- методи формування і розвитку трудового колективу;

- методи гуманізації стосунків у трудовому колективі;

- методи психологічного спонукання (мотивації);

- методи професійного відбору і навчання кадрів.

Управління виробництвом здійснюється на основі правових норм, які являють собою правила поведінки, встановлені державою. Правове регулювання суспільного виробництва здійснюється на основі методів правової регламентації (у вигляді видання державних указів, законів, постанов, інструкцій та інших нормативних актів) і конкретних розпорядчо-правових актів (затвердження проекту реконструкції, призначення на посаду тощо).

Управління діяльністю структурних підрозділів, підприємств, організація різних видів транспорту, ТЕП, ОК регламентуються правовими державними актами, галузевими (МТУ) і відомчими (департаментів структури управління транспорту). Внутрішньосистемні відносини регламентуються нормативними актами, які видає керівництво структурного підрозділу підприємства самостійно або спільно з громадськими організаціями (профком). Нормативні акти підприємства підлягають обов'язковій перевірці (правовій експертизі) на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, яку здійснює юридична служба залізниці, транспортного підприємства.

Ідеологічні методи управління спрямовані на підвищення ідейно-політичного, загальноосвітнього і культурного рівня працівників, виховання дисципліни праці, відповідальності за доручену справу. До цієї групи методів управління відносяться різноманітні методи пропаганди (виробнича пропаганда) і агітації (наочна агітація).

Технологічні методи здійснюють вплив через технологічні документи, які забезпечуються в процесі трудової діяльності.

Виконуючи ту чи іншу роботу, працівники керуються певним переліком технологічних операцій, технологічними картами, вказівками з експлуатації конкретного транспортного засобу, пристрою, обладнання та оснащення, обґрунтованими послідовністю виконання трудових процесів тощо.

 

12.2 Контроль виконання технологічного процесу

 

Технологічний процес — це сукупність робіт, що виконуються послідовно, операцій разом з методами, технікою та умовами їх виконання, які забезпечують безперервність і ритмічність технології основного виробництва.

Реалізація змішаних перевезень вимагає оперативного управління транспортним процесом і здійснення технологічного процесу на усьому виробничо- транспортному ланцюгу.

В транспортних вузлах необхідна технологія, у межах якої на основі системного підходу забезпечується чітка взаємодія різних видів транспорту, підприємств, структурних підрозділів, залізничних під'їзних колій і станцій примикання. Особливості технологічних процесів обумовлюються значенням вантажів (масові вантажі, дрібні партії, контейнерні відправки), видом транспорту, системою і характером виробничого об'єкта.

При організації перевезень масових вантажів технологічними (кільцевими) маршрутами в технологічних процесах роботи потрібно передбачати транспортно- експедиційне обслуговування.

До технологічного процесу висуваються такі техніко- організаційні вимоги:

- транспортні — забезпечують оптимальність видів і типів транспортних засобів, роду й характеру вантажів, що перевозяться, їх кількість та тривалість перевезень, використання прогресивних засобів для перевезення вантажів пакетами, контейнерами, на піддонах і застосування відповідно до цього комплексної механізації та автоматизації вантажно- розвантажувальних робіт, що забезпечують мінімальну кількість перевантажень і зберігання кількості та якості вантажів, які перевозяться, синхронність виробничих ритмів, постачання цехам сировини і матеріалів;

- складські — спрощення та здешевлення складських операцій за рахунок ефективного використання складських площ, обладнання та робочої сили. Для успішного виконання усіх складських операцій потрібні висока організація складського господарства, раціональна побудова технологічного процесу.

Основні складські операції:

1)        вивантаження з транспортих засобів товарів та виробів, сортування, розпаковування, підготовка до прийняття;

2)        розміщення матеріалів на місцях їх зберігання;

3)        відбір, комплектування замовлень споживачам, пакування та розміщення в контейнерах для відправлення;

4)        навантаження в транспортні засоби, доставка вантажів споживачам.

Зазначені види робіт треба виконувати в певній послідовності.

Вимоги до організації складських робіт:

1)        складські операції треба виконувати у стислі строки з мінімальними витратами;

2)        кожну операцію виконувати на мінімальному просторі, який не обмежує швидкості та якості її виконання, з якомога повним використанням складських площ;

3)        операції виконувати в суворій послідовності, що забезпечує планомірне виконання оперативного процесу в цілому та своєчасний перехід від однієї операції до іншої;

4)        операції виконувати з використанням сучасного обладнання та засобів механізації і автоматизації;

5)        операції, пов'язані із складуванням та переробкою продукції, виконувати з мінімальними втратами матеріалів та мінімальним погіршенням якості продукції;

6)        раціональна організація технологічного процесу має забезпечувати зниження складських витрат і підвищення якості роботи підприємства.

Технологічні процеси комплексної механізації вантажопереробки для конкретних умов розробляють на основі транспортно-складських схем доставки вантажів від підприємств-постачальників, схем типових технологічних процесів комплексної механізації вантажопереробки, підбору підйомно-транспортного обладнання.

Розробленню технологічного процесу вантажопереробки має передувати вивчення технологічного процесу переміщення та номенклатури вантажів на зберіганні, стандартів, технічних умов транспортування, зберігання, контролю, пакування та маркування вантажів. Необхідно також ознайомитися з будівельною характеристикою складських споруд, проаналізувати періодичність, обсяг постачання і відвантаження матеріалів. Важливою є розробка технологічних схем постачання вантажів, яка відображує послідовність вантажно-розвантажувальних, транспортних і складських операцій. Визначають також складські площі, необхідну кількість підйомно-транспортного і складського обладнання, здійснюють їх оптимальний відбір, а також відбір типорозмірів та розрахунок необхідної кількості складської тари, чисельності складських робітників.

Під час розроблення технологічних процесів для конкретних умов уточнюють склад операцій залежно від характеру вантажів, які транспортуються та перевантажуються. Технологічні процеси оформляються технологічними схемами, технологічними картами та графіком роботи механізмів і підйомно-транспортного обладнання. Технологічна схема визначає напрям переміщення матеріалів, кількість технологічних операцій, рівень і характер механізації кожної з них. У ній зазначають типи й види машин та обладнання для певних операцій.

Для технологічних схем і на їх основі розробляють технологічні карти, які дають змогу правильно організувати технологічний процес. На відміну від технологічних схем, у технологічних картах, крім послідовності технологічних операцій, подають характеристику обладнання, норму часу на виконання кожної операції, вимоги техніки безпеки.

Одним з основних документів є план-карта розміщення вантажів. На окремі роботи, різні за специфікою та складністю, розробляють технологічні інструкції. їх можна розробляти також для переробки вогненебезпечних та отруйних вантажів. У технологічних інструкціях дається більш детальний зміст технологічних операцій, ніж у технологічних картах та схемах.

Замість технологічних інструкцій можуть бути використані посібники із складування та зберігання окремих видів вантажів, в яких наведено вимоги до виробництва, вантажно-розвантажувальних робіт, а також галузеві стандарти різних видів транспорту, що дає змогу підвищити рівень організації виконання складських робіт.

Після розроблення технологічних схем і технологічних карт складають графік робіт механізмів та обладнання. Конкретизації розрахунків та організації робіт досягають розробленням і використанням контактних графіків. Побудовані за шкалою з погодинною градацією вони дають уявлення про контакти по годинах різних транспортних, вантажно-розвантажувальних і технологічних засобів, а також про динаміку зміни залишків матеріалів. Графік розробляють на основі визначених обсягів вантажно- розвантажувальних та внутрішньоскладських робіт на добу або зміну по кожному структурному підрозділу підприємства окремо з урахуванням погодинної продуктивності. У графіку зазначається робота кожного виду обладнання, їх зайнятість протягом години на різних ділянках та операціях, а також відображені процеси надходження й відправлення вантажів, розміщення їх у місцях зберігання.

Контроль за виконанням технологічних процесів передбачає:

1)        чіткий розподіл зобов'язань між працівниками;

2)        суворе дотримання норм внутрішнього розпорядку і виробничо-господарського режиму;

3)        чітке дотримання змісту і послідовності робіт обладнання, механізмів, автотранспорту, передбачених графіками, схемами, картами;

4)        своєчасне планування і забезпечення інформацією про потреби в транспортних засобах, які мають бути подані на склад під вантажно-розвантажувальні роботи, а також приймання зі складу транспортних засобів, чітке додержання термінів і порядку оформлення необхідних перевізних та супроводжувальних документів.