ЛЕКЦІЯ 10

 

ЕКОНОМІЧНЕ, ПРАВОВЕ, ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЕРЕВЕЗЕНЬ У ЗМІШАНОМУ СПОЛУЧЕННІ

 

10.1. Економічне забезпечення перевезень у змішаному сполученні.

10.2. Правове забезпечення перевезень у змішаному сполученні.

10.3. Інформаційне забезпечення перевезень у змішаному сполученні.

10.4. Вимоги до перевезень у змішаному сполученні.

 

10.1 Економічне забезпечення перевезень у змішаному сполученні

 

Взаємодія видів транспорту в економічній сфері включає таке коло питань: розробка єдиної методичної основи для тарифних систем, узгодження тарифів у змішаних сполученнях, розроблення методики розподілу прибутків при перевезеннях у змішаному сполученні, встановлення розмірів матеріальної відповідальності сторін за перевезення та зберігання вантажів.

Найбільш важливим питанням взаємодії видів транспорту є встановлення тарифів на перевезення. Транспортні тарифи - це ціни, за якими структурні підрозділи та підприємства різних видів транспорту реалізують свої послуги. Тарифи виступають як засіб: впливу на розміщення виробництва, боротьби за ринок, обліку витрат на транспорті.Вантажні тарифи, як правило, поділяються за видами, формою побудови та родом відправлень (див. рисунок 10.1).За видами бувають: загальні, виключні (знижені або підвищені), пільгові, місцеві та спеціальні.

За формою побудови вони поділяються на диференційовані, тобто окремо розробляються ставки за початково-кінцеві операції та окремо за операції на шляху доставки; пропорційні, що змінюються в залежності від відстані, та акордні, коли застосовуються фіксовані ставки за певні відстані. За родом відправлень вантажні тарифи можуть бути повагонними, судовими, автомобільними, контейнерними та дрібними. На кожному виді транспорту визначена своя система тарифів, величини яких залежать від собівартості перевезень та диференційовані за рядом нижчезазначених принципів і факторів.

 

Рис. 10.1 – Поділ вантажних тарифів різних видів транспорту.

 

На залізничному транспорті вони змінюються в залежності від відстані, роду вантажів, швидкості доставки, виду відправки (повагонна, контейнерна) (див. рисунок 10.2).

Місцеві та спеціальні тарифи встановлюють для окремих ліній, що не включені до загальної мережі.

Тарифи за родом вантажів в основному залежать від статичного навантаження та факторів, що забезпечують нормальні умови перевезень. Різні тарифи встановлюються при перевезеннях малою та великою швидкістю (різниця до 40 %).

Повагонний тариф застосовується при нормальному використанні вантажопідйомності та місткості вагона.

Спеціальні тарифи використовуються при перевезенні автомобілів на двоярусних платформах і в спеціальних вагонах, а також при перевезеннях вантажів, що швидко псуються.

 

Рис. 10.2- Залежність та поділ провізних платежів (тарифів) на залізничному транспорті.

 

Крім основного тарифу, існують додаткові збори та плати за подавання, забирання, очищення вагонів від залишків вантажів, що перевозяться, зважування, зберігання вантажів, за вантажні операції, за користування вагонами (контейнерами) та ін. Зменшені до 50 % тарифи можливо застосовувати при перевезеннях вантажів у змішаному залізнично-водному сполученні; на паралельних напрямках; у порожніх напрямках прямування вагонів і контейнерів та ін. Автомобільні тарифи встановлюють незалежно від роду рухомого складу (крім спецавтомобілів) та його вантажопідйомності (див. рисунок 10.3).

 

 Рис.10.3 – Залежність та поділ провізних платежів (тарифів) на автомобільному транспорті.

 

Усі вантажі поділяють на класи в залежності від коефіцієнтів використання вантажопідйомності. Найменший тариф застосовують при повному використанні, найбільший - при використанні вантажопідйомності на третину. Для легковагових вантажів, коли вантажопідйомність використовується менше, ніж на ЗО %, тариф встановлюється за фактичним використаннням вантажопідйомності.

Крім того, є єдині та міжнародні тарифи, а також погодинні (за одну машино-годину) та покілометрові (за перегін автомобілів). Збори, також нараховуються за додаткові операції: навантажування, вивантаження, зважування, зберігання, транспортно-експедиційні послуги та ін.

На морському транспорті діють тарифи каботажного плавання і на зовнішньоторговельні перевезення (див. рисунок 10.4).

 

Рис.10.4 –Залежність та поділ провізних платежів (тарифів) на морському транспорті.

 

У залежності від собівартості та фондомісткості встановлені тарифи у великому та малому каботажі, тобто між портами різних морів і в одному морі. Вантажі поділяються за класами з урахуванням умов перевезення та транспортабельності вантажів. Ставки за операції в порту розраховуються на 1 т вантажу, а при транспортуванні - за 1 тонно-милю (1 морська миля дорівнює 1852 метричним метрам). Крім цього, діють місцеві тарифи: вантажний (портовий) збір, за навантаження і вивантаження, за зберігання та ін.

З іноземних суден стягуються збори: корабельний, причальний, лоцманський, протипожежний. Тарифи на зовнішньоторговельні перевезення розробляються з урахуванням цін на світовому фрахтовому ринку. Вони визначаються у фрахтових ставках і лінійних тарифах, що застосовуються у світовому судноплавстві. Фрахтування - це форма оренди суден, а фрахтові ставки - це одноразова ціна за перевезення, розмір яких узгоджується угодами між власником судна та наймачем судна (фрахтівником). Ціна на морські перевезення фіксується в угоді (чартері). За затримку в порту власник судна отримує штраф від порту (демередж), а за дострокове обслуговування судна порт отримує від власника судна премію (диспатч).

Тарифи на річковому транспорті (див. рисунок 10.5) диференційовані за басейнами річок; родами вантажів (суховантажі, нафтові); способами перевезення (самохідні, буксирування суден, барж, плотів); за видами відправлень (судові, контейнерні, збірні та дрібні); за видами сполучень (внутрішнє водне, закордонне, змішане залізнично-водне).

 

Рис.10.5- Залежність та поділ провізних платежів (тарифів) на річковому транспорті.

 

Тарифи на перевезення по малих ріках майже вдвічі більші, ніж по магістральних ріках.

Тарифи на дрібні і контейнерні відправки дещо більші, ніж на судові відправки.

Існує значне число тарифних схем, але всі вони побудовані на двоставочній основі: початкова ставка за 1 т за мінімальну відстань 50 км і ставки за 1 ткм переміщення (при буксируванні плотів найменша відстань складає 25 км). Побудова тарифів на річковому транспорті базується на тому, що зміна собівартості перевезення різних вантажів із збільшенням дальності в різних басейнах має однакову закономірність.

За перевезення суховантажів судовими відправками плата нараховується за тарифними ставками, виходячи з технічної норми завантаження судна. При перевезенні нафтовантажів тарифна плата пропорційна фактичному обсягу вантажу в наливному судні, але не більше його вантажопідйомності.

Тариф за перевезення збірних вантажів стягується за фактичну вагу вантажу, що зазначена у накладній. Плата за буксирування плотів стягується за фактичний об'єм деревини, яка сплавляється, в кубометрах.

Загальні вантажні тарифи повітряного транспорту поділяються на два пояси: райони, що забезпечені залізничним транспортом та віддалені від залізниць, де тарифи збільшуються на 60-80 %.

Плату за перевезення вантажів на повітряному транспорті стягують незалежно від типу літаків, швидкості польоту та роду вантажу. Вона залежить тільки від дальності перевезення (див. рисунок 10.6).

 

Рис.10.6 – Залежність та поділ провізних платежів (тарифів) на повітряному транспорті.

 

Багажні тарифи на 40 % більші, ніж на звичайні вантажні. За цими тарифами перевозять термінові та швидкопсувні вантажі. Крім цього, є пільгові спеціальні тарифи, що зменшені на 50 %, а також збори за додаткові операції, пов'язані із перевезенням вантажів.

На трубопровідному транспорті тариф встановлюється за розрахунковими договірними (ринковими) цінами.

На промисловому транспорті тарифи (акордні ставки) встановлюються кожним підприємством з урахуванням конкретних витрат на обробку і перевезення вантажів.

При перевезеннях вантажів у змішаних вантажних сполученнях за участю декількох видів транспорту, ОК, ТЕП використовують спеціальні або виняткові тарифи та надають скидки до загальних тарифів за договірними (ринковими) цінами.

На відміну від вантажних тарифів ставки перевезення пасажирів на всіх видах транспорту пропорційно зменшуються із збільшенням дальності перевезень.

На залізничному транспорті розроблені окремі тарифи у дальньому та приміському сполученнях (див. рисунок 10.7). У дальньому сполученні за основу прийнято тариф за проїзд у жорсткому вагоні пасажирського поїзда з місцями для сидіння. Усі інші зручності сплачуються додатково (за швидкість, плацкарту, купейність, комфортабельність, страховку та ін.).

 

Рис.10.7 – Пасажирські тарифи на залізничному транспорті.

 

У приміському сполученні тарифи поділяються на разові та пільгові (на рік, на півріччя, на місяць, на сезон та ін.). Біля крупних міст використовується зонний тариф - коли приміська дільниця поділяється на зони довжиною 10 км. Існує також тариф на туристсько-екскурсійні поїздки як орендна плата за повну поїздку та узгоджені послуги.

На автомобільному транспорті пасажирські тарифи диференційовані за територією країни, за видами сполучень з урахуванням наданих зручностей (див. рисунок 10.8). За проїзд у міжнародному сполученні плата стягується за поясами дальності з урахуванням страхового збору. Рейси на замовлення оплачуються за автомобіле-годинами, а приватні рейси - за договірними (ринковими) тарифами.

 

Рис. 10.8 – Пасажирські тарифи на автомобільному транспорті.

На повітряному транспорті пасажирські тарифи побудовані на тих же принципах, що і вантажні. Вони змінюються в залежності від дальності перевезення, але не залежать від швидкості польоту. Спеціальні тарифні ставки враховують пільги на незавантажених трасах для окремих категорій населення. Приватні рейси оплачуються за договірними (ринковими) тарифами.

На морському транспорті використовуються пасажирські тарифи на перевезення в міжнародному та внутрішньому (каботажному) сполученні (див. рисунок 10.9). Тарифи диференційовані за класами кают, а всередині класу в залежності від числа місць у каюті з урахуванням додакових зручностей. При перевезенні на швидкісних, вантажопасажирських суднах, на морських поромних переправах, на туристсько-екскурсійних маршрутах існують спеціальні тарифи.

 

Рис.10.9 – Пасажирські тарифи на морському транспорті.

 

На річковому транспорті тарифи різняться за окремими пароплавствами, а також в залежності від типів суден, швидкості, видів перевезень (транзитних, місцевих, приміських, внутрішньоміських, поромних переправ) (див. рисунок 10.10). Встановлені різні тарифи за класністю кают, числом місць, ярусністю та іншими зручностями. Підвищені тарифи встановлені при перевезеннях швидкісними судами з підводними крилами. Крім того, розроблена система тарифів на приміські, внутрішньоміські та екскурсійні перевезення.

 

Рис.10.10 – Пасажирські тарифи на річковому транспорті.

 

10.2 Правове забезпечення перевезень у змішаному сполученні

 

Правовим забезпеченням перевезень у змішаному сполученні є нижчезазначені нормативні акти:

Господарський кодекс України №436-І\/ від 16.01.2003 р.,

Закони України:

„Про автомобільні дороги", із змінами, внесеними Законом N3235-14/ від 20.12.2005 р.,

„Про автомобільний транспорт", із змінами і доповненнями, внесеними Законом N 3492-І\/ від 23 лютого 2006 р.,

„Про дорожній рух", із змінами і доповненнями, внесеними Законом N 2249-І\/ від 16 грудня 2004 р.,

„Про залізничний транспорт", введений в дію Постановою ВР И274/96-ВР від 04.07.1996 р., із змінами і доповненнями, внесеними Законом №273/96-ВР від 04.07.1996 р.,

„Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женеві" № 57—V від 1.08.2006 р.,

„Про ратифікацію Угоди про проведення узгодженої політики у визначенні транспортних тарифів" №104/98-ВР від 10.02.1998 р.,

„Про транзит вантажів" №1172-ХІ\/ від 20.10.1999 р., „Про транспорт" №232/94-ВР від 10.11.1994 р., „Про ціни і ціноутворення" №189Л/ від 22.09.2006 р.,

Конвенция Организации Обьединенньїх Наций о международньїх смешанньїх перевозках грузов, Женева, 24 мая 1980 г.,

Статут залізниць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 6.04.1998 р.,

Правила перевезення вантажів залізничним транспортом України. Частина 1,

Правила перевезення вантажів у прямому змішаному залізнично-водному сполученні. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 р. за N 566/6854. Затверджено Наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 за N 334, Правила перевезень, Тарифні керівництва.

Згідно з вимогами Статуту залізниць України [19] та нормативних документів різних видів транспорту змішані перевезення виконуються на підставі договорів.

В міжнародних суміщених перевезеннях враховуються умови та вимоги Інкотермс 2000.

Інкотермс (англ. Іпсоїегтз, Іпіегпаїіопаї соттегсе їегтз) — це комплект міжнародних правил з тлумачення найбільш використовуваних торговельних термінів у галузі зовнішньої торгівлі. Ці міжнародні правила торгівлі є стандартними умовами договорів купівлі-продажу, які регламентують момент передачі права власності на товар і всіх пов'язаних із цим ризиків.

Інкотермс встановлюють правила, які регулюють питання, пов'язані із транспортуванням та доставкою вантажів від продавця до покупця. Включають в себе як, власне, перевезення, так і відповідальність за експортне та імпортне оформлення товарів. Ці правила визначають відповідального за сплату доставки, митного оформлення та страхування ризиків на шляху транспортування товарів у залежності від означених стандартних умов поставки. Вони розробляються і публікуються Міжнародною торговою палатою (англ. Іпіегпаїіопаї СИатЬег ої Соттегсе, скорочено ІСС). Англомовна версія тексту є офіційною версією Іпсоїегтз 2000, яка була затверджена Комісією ООН з міжнародного торговельного законодавства (англ. ІІпіІесІ ІЧайопз Соттіззіоп оп ІпїегпаїіопаІ Тгасіе І_адо) скорочено (англ. ІІІ\ІСІТРАІ_). Терміни договорів поділяються на 4 групи, наведені в таблиці 10.1.

 

Таблиця 10.1- Умови та вимоги Інтермс 2000. Терміни договорів.

 

10.3 Інформаційне забезпечення перевезень у змішаному сполученні

 

Інформаційне забезпечення на транспорті відіграє особливу роль. Інформаційна взаємодія видів транспорту повинна забезпечувати сумісність інформації за змістом та формами подання, швидкість та своєчасність видачі інформації одним видом транспорту для прийняття рішень на іншому.

Транспортний процес динамічний, у ньому беруть участь багато ізольованих працівників, для координації діяльності яких потрібна велика кількість відомостей прогнозного, планового, обліково-статистичного та іншого характеру. При організації взаємодії видів транспорту виникають труднощі з обмеженими можливостями в одержанні інформації про вантажі для перевалки. Якщо морські порти мають точні дані про прибуття суден за 10 і більше діб, то залізничні станції отримують інформацію не більш як за 2-3 доби. Очікувана інформація про надходження порожніх вагонів на залізниці вимірюється 2 годинами, а про відвантаження перевалочних вантажів у пунктах відправлення - в межах 4-8 годин. Досвід великих транспортних вузлів показує, що з моменту початку збору інформації до її обробки витрачається до 8 годин, а сама обробка потребує всього 20 хвилин машинного часу. У зв'язку з цим постає необхідність автоматизації процесів збору та передачі інформації каналами зв'язку.

Подальший розвиток інформаційних систем різних видів транспорту відбувається у напрямку росту матеріально- технічної бази та об'єднання всіх систем в єдину інформаційну систему, з наступним впровадженням безпаперової технології передачі інформації.

Пономерний облік вагонів на залізницях України ведеться у системі АСК ВП УЗ через ВМЗ (вагонні моделі залізниць) та вагонну модель України, які передбачають оперативне слідкування за вагонами різних власників, а також ведення архіву вагонів, в якому зберігається інформація про всі операції з вагонами, стан технічних засобів залізниць та операторів перевезень за визначений період часу.

Впроваджувана підсистема формування вихідних документів для господарства перевезень у Єдиній централізованій автоматизованій системі керування вантажними перевезеннями на залізничному транспорті України (АСК ВП УЗ-Є) має охоплювати усі рівні керування перевезеннями.

Підсистема працює на технічних та загальносистемних програмних засобах вузла АСК ВП УЗ-Є (див. рисунок 10.11).

 

Рис.10.11- Схема функціонування клієнтського середовища.

 

Доступ до даних забезпечується засобами ВЕБ-порталу Укрзалізниці. Компоненти підсистеми відповідають уніфікованим вимогам ВЕБ-порталу і комплексу „Сховище даних", в якому зберігається потрібна для роботи інформація залізниць, у т.ч. БД ПВ (парку вагонів усіх власників) та БД ТЗ (технічних засобів вузлів).

Комплекс підсистеми складається з перевізної, інфраструктурної, технічної складових, тобто з компонентів:

а)        оперативне керування перевізним процесом;

б)        Керування вантажними перевезеннями;

в)        Керування пасажирськими перевезеннями;

г)         Керування технічним обслуговуванням і ремонтами рухомого складу;

д)        Керування розвитком інфраструктури залізниць.

Компонент - це множина логічно пов'язаних між собою незалежних модулів, кожний з яких формує свій вихідний документ.

Документ може містити довільну кількість гіперпосилань на інші документи підсистеми комерційного, вагонного, локомотивного або інших господарств.

Створювані документи поділяються на групи даних, згідно з класифікацією задач АСК ВП УЗ-Є:

- характеристики станційної роботи з поїздами;

- наявність та стан вагонних парків;

- переміщення поїздів та вагонів різних власників між УЗ та іншими адміністраціями МСЖД та третіх країн;

- переміщення поїздів та вагонів різних власників між полігонами структурних підрозділів УЗ та клієнтів;

- характеристики використання міжстанційних дільниць;

- характеристики використання вагонів різних власників;

- характеристики дотримання безпеки руху, графіків руху, плану формування поїздів, технічних норм експлуатаційної роботи тощо.

 

10.4 Вимоги до перевезень у змішаному сполученні

 

Змішане перевезення здійснюється за договором і до нього застосовуються положення Женевської конвенції, якщо імперативні норми національного права не передбачають іншого [14].

У разі, якщо на етапі змішаного перевезення сталися знищення, втрата, ушкодження або затримка в доставці вантажу, відповідальність повітряного перевізника обмежується сумами, установленими:

Варшавською конвенцією — на етапі змішаного перевезення, перевезення на якому здійснюється повітряним транспортом, а також якщо авіакомпанія здійснює обслуговування до кінцевого міського пункту (РоасІ Реесіег Зеп/ісез);

Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (СМР), що підписана в Женеві 19.05.1956 р. — на етапі змішаного перевезення, перевезення на якому здійснюється автомобільним транспортом;

Конвенцією про міжнародні залізничні перевезення (СОТІР-СІ\/), що підписана в Берні 09.05.1980 р. — на етапі змішаного перевезення, перевезення на якому здійснюється залізничним транспортом;

Правилами НадиеЛ/ізЬу (Міжнародна конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент, що підписана в Брюсселі 25.08.1924 р., зі змінами відповідно до Брюссельського протоколу від 23.02.1968 р.) — на етапі змішаного перевезення, перевезення на якому здійснюється морським (річковим) транспортом.

Залізничний транспорт здійснює перевезення вантажів, пасажирів, пошти і багажу у взаємодії з іншими видами транспорту через систему змішаних сполучень.

Для прямого змішаного сполучення відкриті усі залізничні станції, що здійснюють операції з вантажними перевезеннями, а також за переліком, встановленим Мінтрансом, — морські і річкові порти.

Порти вважаються відкритими для прямого змішаного сполучення з моменту телеграфного повідомлення структурних підрозділів транспортної мережі (з наступною публікацією у пресі).

Вантажі у прямому змішаному сполученні приймаються до перевезення згідно з планом, затвердженим у встановленому порядку на підставі замовлень та договорів на організацію перевезень.

У пунктах перевалки транспортні підприємства зобов'язані забезпечувати безперебійне і рівномірне подавання вагонів, суден, інших транспортних засобів під навантаження.

Залізниці, станції, порти у разі неподачі з їх вини засобів перевезення для виконання плану перевалки вантажів зобов'язані виділяти засоби перевезення для надолуження невиконаної частини плану протягом наступного місяця. Порядок виділення засобів перевезення для поповнення недовантаження встановлюється угодою між відповідними транспортними організаціями [17].

У разі порушення погодженого порядку виділення транспортних засобів залізниці, порти несуть відповідальність за невиконання плану згідно із ст. 106 Статуту залізниць України [19].

Наливні вантажі, вибухові і сильнодіючі отруйні речовини до перевезення у прямому змішаному сполученні не приймаються.

Перелік швидкопсувних, небезпечних, легкозаймистих вантажів, що потребують супроводу провідниками відправників або одержувачів, у прямому змішаному сполученні встановлюється органами управління відповідних видів транспорту за погодженням з Мінекобезпеки.

Вантажі, навантажені засобами відправника або порту, що прибули у непошкоджених вагонах (контейнерах) з непошкодженими пломбами, передаються портам, приймаються від портів з перевіркою цілісності і стану пломб, зазначених у перевізних документах.

Вантажі на відкритому рухомому складі передаються за наявності ознак недостачі, псування або пошкодження з перевіркою кількості і стану вантажу. При цьому передача вантажу, який перевозиться у транспортних пакетах, відбувається з перевіркою кількості пакетів. Перевезення вантажів в універсальних контейнерах транспорту у прямому змішаному сполученні здійснюється між пунктами, встановленими Мінтрансом.

За затримку контейнерів понад встановлені терміни порти і залізниці вносять плату, встановлену ст. 119 Статуту залізниць України [19].

Терміни початку приймання вантажів портами від залізниць у пунктах перевалки з відкриттям навігації і терміни закінчення приймання вантажів перед закриттям навігації повідомляються залізницям портами, морськими та річковими транспортними підприємствами, що здійснюють перевезення вантажів.

Вантажі приймаються залізницею до перевезення у прямому змішаному сполученні за умови доставки їх у пункт перевалки до оголошеного терміну закриття прийому пунктом перевалки.

У разі прострочення та доставки залізницею вантажів до порту призначення після закінчення навігації подальше відправлення вантажів залізничним транспортом чи відповідальне зберігання в порту здійснюється за рахунок залізниці.

Термін доставки цих вантажів відповідно збільшується на час затримки вантажу у портах.

Перевалочні роботи виконуються портом, якщо інше не передбачене Правилами [17, 18].

Обладнання вагонів і суден для перевалки і перевезення великовагових, громіздких, довгомірних, кількаярусних вантажів, а також виправлення, у разі потреби, тари, кріплення вантажів на залізничному рухомому складі і суднах виконується портом.

Матеріали та пристосування для обладнання вагонів та суден і кріплення вантажів надаються відправником.

Вартість виконаних робіт, а також витрат на виправлення тари і переупакування вантажів вноситься до накладної і сплачується одержувачем.

Залізничні колії у морських і річкових портах, а також колії спеціального призначення (підкранові, причальні тощо) належать порту. Будівництво і реконструкція колій та складів здійснюються портом за проектом, погодженим із залізницею.

Утримання і ремонт ваг на перевалочних пунктах здійснюється портом.

Умови роботи перевалочних пунктів визначаються договорами, що укладаються залізницею або відповідним підприємством залізниці з портом.

Порти зобов'язані приймати усі вагони, що надходять для перевалки. При цьому плата за користування нараховується також за вагони, які надійшли понад узгоджені обсяги розвантаження, а також за вагони, затримані на станції і на підходах до неї в очікуванні подачі через неприйняття їх портом.

Терміни доставки вантажів визначаються за сукупним терміном доставки їх залізничним та іншими видами транспорту і розраховуються на підставі діючих на цих видах транспорту правил.

Плата за перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні територією України здійснюється:

у пунктах відправлення — відправником за відстань перевезення відповідним видом транспорту. Плату за відстань, яку проходить вантаж до кордону України іншим видом транспорту, може вносити ТЕП;

у пунктах призначення — одержувачем за неоплачені перевезення всіма видами транспорту;

за транзитні перевезення — відправником, одержувачем, ТЕП або ОК.

Порядок взаємних розрахунків між транспортними організаціями за перевезення вантажів встановлює Мінтранс [19].

Облік обсягів перевалки ведеться окремо щодо вантажів, які передавалися із залізничного на інші види транспорту, та щодо вантажів, переданих з іншого виду транспорту на залізничний.

Залізниці несуть відповідальність за незабезпечення подачі порожніх вагонів за заявкою і завантажених вагонів, що прибули на станцію призначення.

Порти несуть відповідальність за невиконання плану навантаження, а також за вивантаження поданих вагонів.

У разі порушення відправниками вимог державних стандартів на тару (упаковку), маркування вантажу або використання упаковки, яка не відповідає якостям вантажу, що спричинило в пунктах перевалки простій вагонів і затримку передачі вантажів з одного виду транспорту на інший, з відправників стягується плата за користування вагонами у двократному розмірі [17,19].

У таких же розмірах стягується плата за затримку вагонів і збір за збереження вантажів у випадках відвантаження на станції і в порти перевалки вантажів для одержувачів, відсутніх у зазначених пунктах.

Завантажені та порожні вагони (контейнери) в портах охороняються засобами порту. У пунктах перевалки пломбування вагонів (контейнерів), що перевозяться у прямому змішаному сполученні, та зняття пломб з них виконуються портом.

Власники мостів зобов'язані розводити і піднімати прогони наплавних та підйомних мостів для пропуску суден.

Витрати залізниць на піднімання прогінних споруд мостів відшкодовуються судовласниками на договірній основі.