ЛЕКЦІЯ 9

 

ЄДИНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПРОЦЕС РОБОТИ РІЗНИХ ВИДІВ ТРАНСПОРТУ. КООРДИНАЦІЯ РОБОТИ РІЗНИХ ВИДІВ ТРАНСПОРТУ

 

9.1. Єдиний технологічний процес роботи різних видів транспорту

9.2. Координація роботи різних видів транспорту

 

    9.1.Єдиний технологічний процес роботи різних видів транспорту

 

Єдиний технологічний процес роботи підприємств різних видів транспорту знаходиться на стадії розроблення та узгодження умов.

На сьогодні на магістральному залізничному транспорті близько 90 % навантаження та 80 % вивантаження виконується на під’їзних коліях підприємств різних галузей промисловості та сільського господарства. Виконання виробничих планів цих підприємств безпосередньо залежить від регулярності постачання сировини та вивезення готової продукції залізницями.

Найкрупніші підприємства мають розвинену мережу транспортних цехів і пристроїв залізничного господарства, але під’їзні колії із середніми та невеликими обсягами перевезень складають близько 80 % загальної мережі промислового транспорту.

При вирішенні питань взаємодії з магістральними станціями примикання в першу чергу необхідно здійснити оптимальний розподіл маневрової роботи з підбирання груп вагонів для вантажних фронтів, за призначеннями завантажених вагонів, за формуванням передач та маршрутів, а також визначити інтервали між подаваннями на пункти вивантаження-навантаження та норми тривалості знаходження вагонів на під’їзних коліях.

Як правило, подавання та забирання вагонів на підприємства, які не мають внутрішніх перевезень, здійснюються локомотивами залізниці за розрахунковими інтервалами або по готовності.

Дещо складнішою є організація обслуговування субклієнтів, коли до станції примикають під’їзні колії, а до них ще декілька підприємств. У таких випадках рекомендується створювати об’єднані транспортні господарства, на яких повинні впроваджуватися АСУ транспортно-технологічним комплексом з оперативним плануванням перевезень, організацією завезення сировини та вивезення готової продукції.

Для підприємств з вагонооборотом не менше 50 вагонів на добу, які мають свої маневрові локомотиви, повинен складатися ЄТП, в якому розробляються питання:

а) організації сумісного планування, обліку та аналізу експлуатаційної роботи;

б) системного єдиного диспетчерського керівництва із забезпеченням попередньої та точної інформації;

в) технології кооперованого використання маневрових засобів;

г) комплексного перерозподілу вантажно-розвантажувальних машин;

д) чіткої системи юридичної та матеріальної відповідальності за використання вагонів робочого парку і технічних засобів;

е) розрахунку мінімальних інтервалів між передаваннями або подаваннями груп вагонів на вантажні фронти.

Якщо всі вагони подаються з колій станції примикання, то на одній колії вантажного фронту мінімальний інтервал складе:

 

                                                    (9.1)

 

де -тривалість подавання та забирання вагонів з вантажного району, год;

             - тривалість заняття вантажного фронту вагонами однієї подачі, год;

          а при декількох коліях:

 

                                         (9.2)

 

  де - тривалість переставлення вагонів з колії на колію, год;

  при цьому подавання вагонів здійснюється паралельно з виконанням вантажних операцій.

При виконанні вивантаження-навантаження з переміщенням вагонів:

 

                 (9.3)

 

 

де - число вагонів у подаванні;

             - тривалість виконання вантажних операцій з одним вагоном, год;

            - число вагонів, що одночасно знаходяться під вантажними операціями;

   - тривалість однієї операції переміщення вагонів, год.

При регулярному подаванні інтервал повинен бути не більше ніж:

 

                                                                              (9.4)

 

        де  - середньодобове подавання вагонів на вантажний фронт.

Якщо порожні вагони подаються в кар’є:

 

                                             (9.5)

 

де  - продуктивність вантажної лінії, т/год.

Обов’язковим елементом ЄТП має бути графічна модель роботи станції примикання і підприємства залізничного транспорту, основою якої є техніко- експлуатаційна характеристика станції, під’їзних колій та вантажних пристроїв підприємств; розрахункові обсяги вивантаження та навантаження з розподілом по кожному вантажному фронту; порядок формування маршрутів і передач; графік їх руху по під’їзних коліях або розрахункові інтервали між ними; норми тривалості виконання вантажних, комерційних, маневрових приймально-здавальних операцій; графік надходження та відправлення поїздів на станцію примикання з магістральної лінії.

Одним із способів покращення використання технічних засобів та впровадження прогресивної технології роботи із скороченням тривалості знаходження вагонів на під’їзних коліях є створення різних форм власності підприємств промислового залізничного транспорту, ефективність якого визначається

 

     (9.6)

 

де - середньодобова економія витрат локомотиво-годин та вагоно-годин;

 - вартість однієї лок/год та ваг/год, грн;

- економія середньомісячного фонду зарплати з нарахуваннями у зв’язку із скороченням експлуатаційного штату, грн;

- річний обсяг вантажів, що переробляються, т;

         - вартість переробки 1 т вантажів до та після створення ППЗТ, грн;

    - річне скорочення витрат на утримання колійного розвитку та складських пристроїв, грн.

 

9.2.    Координація роботи різних видів транспорту

 

Відносини підприємств різних видів транспорту під час перевезень пасажирів та вантажів визначаються Кодексами (Статутами) окремих видів транспорту [1-3, 17-19], а також укладеними на їх основі договорами (вузловими угодами).

Розроблення та укладання вузлових угод здійснюється в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України

Координація діяльності всіх видів транспорту здійснюється Міністерством транспорту України.

Координація діяльності всіх видів транспорту в межах регіонів здійснюється комісіями з координації роботи транспорту, що утворюються органами місцевої влади і самоврядування і діють відповідно до положення, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Завдання планування розвитку транспорту полягає не тільки у визначенні загального обсягу перевезень та вантажообігу, але і в розподілі перевезень за різними видами транспорту. Раціональний розподіл перевезень між видами транспорту, координація їх роботи забезпечує комплексний розвиток всіх видів транспорту, що дозволяє не тільки покращити використання транспортних засобів, але і значно скоротити транспортні витрати.

При розподілі перевезень вантажів між різними видами транспорту виходять із техніко-економічних переваг кожного із них. Перевагу повинен мати той вид транспорту, який забезпечує мінімальні витрати транспортування, найшвидшу доставку вантажів споживачеві і менший обсяг вантажно-розвантажувальних робіт. Різні види транспорту в неоднаковій мірі відповідають цим умовам, тому необхідно розвивати різні види транспорту.

З метою зниження транспортних витрат у народному господарстві, оптимального розподілу перевезень між видами транспорту виявляють вантажопотоки, які доцільно здійснювати у змішаному перевезенні, тобто двома або більше видами транспорту, тому особлива увага приділяється розвитку транспортних вузлів, де взаємодіють різні види транспорту та здійснюється передача вантажів з одного на інший вид транспорту.

При плануванні перевезень вантажів широко використовуються економіко-математичні методи. Сутністю відомої транспортної задачі є досягнення мінімуму транспортних витрат на перевезення продукції на основі раціонального розподілення районів виробництва та споживання продукції.

Переробка вантажів морськими портами України, такими, як Одеса, Миколаїв, Херсон, Феодосія, Ялта, за період 1990-1996 рр. скоротилась з 121,4 до 48,3 млн т (на 60,2 %). Найбільше скорочення вантажообігу відбулося у каботажному сполученні (у 14 разів). В 1998 р. найбільший спад вантажообігу відмічався на морському транспорті. Причинами цього є:

-  продаж суден та передача їх в оренду закордонним фрахтувальникам, арешти в іноземних портах, що вплинуло на скорочення експлуатаційного парку морського торговельного флоту і, в кінцевому підсумку, зменшення обсягів перевезень вантажів на 38 %;

-  відсутність в Україні портів третього покоління;

-  невикористання або погане використання в роботі останніх досягнень логістики - нових логістичних схем, що робить завантаження та розвантаження кораблів більш тривалим та складним процесом, зменшує обсяги вантажів, які може пропустити порт за одиницю часу, знижує якість та швидкість доставки вантажу з місця на місце;

-  порти є державними підприємствами, тому до них застосовується практика “навішування” соціальних об’єктів (дитсадок, лікарні), що звичайно збільшує видатки підприємств та зменшує їх рентабельність;

-  скорочення обсягів контейнерних перевезень, що пояснюється найбільшою складовою фіскальних зборів у цій групі вантажів, що призводить до втрати контейнерних потоків, тоді як середньорічні темпи приросту світових контейнерних перевезень становлять 5-11 %.

Найбільшими з 36 аеропортів України є „Бориспіль” і „Київ”, в Одесі - „Центральний” і „Застава”, в Сімферополі - „Сімферопольський” та „Заводський”. Повітряними воротами України, зокрема її столиці, є Бориспільський аеропорт. Міжнародні повітряні лінії сполучають Україну з країнами Європи, Америки, Азії та Африки.

Повітряний транспорт України об'єднаний у „Авіалінії України”, до яких належать майже 30 авіазагонів, 100 аеродромів, а також підприємства з ремонту авіатехніки, приватні авіалінії. Існуючі виробничі потужності аеропортів дозволяють забезпечити перевезення до 60 млн пасажирів та 182,5 тис. т вантажів на рік. За останні роки пройшла переорієнтація пасажиропотоків - міжнародні перевезення зараз займають 60%, тоді як в 1990 р. -  2%, в межах СНД - 17 %, а в 1997 р. - 68 %.

Цей фактор позначився на роботі аеропортів - міжнародні перевезення концентруються в найбільших аеропортах. На частку Борисполя припадає 43 % перевезень, регіональних аеропортів (Одеси, Львова, Сімферополя, Донецька, Дніпропетровська) - 42,9 %, інших аеропортів - 14,7 %.

Київська область займає перше місце за перевезенням пасажирів і вантажів повітряним транспортом. Далі йдуть Харківська, Дніпропетровська й Донецька області.

Сьогодні в Україні налічується понад 1,5 тис. повітряних суден, які об’єднано в 67 авіакомпаній. Літаки українських авіакомпаній виконують польоти до 35 країн світу за 105 маршрутами. 28 іноземних компаній здійснюють регулярні перевезення до 9 міст України. На території України функціонують 36 аеропортів, у 17 з яких відкрито міжнародні пункти пропуск.