ТЕМА 8

ОЦІНКА ВІДПОВІДНОСТІ. ВИТОКИ ТЕХНІЧНИХ БАР’ЄРІВ У ТОРГІВЛІ. ПОНЯТТЯ ПРО ТЕХНІЧНІ БАР’ЄРИ У ТОРГІВЛІ.

РОЗВИТОК СИСТЕМ КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ У СВІТІ

1. Поняття про технічні бар’єри у торгівлі (ТБТ) [6]

2. Угода про технічні бар’єри в торгівлі СОТ (ТБТ)

3. Угода про оцінку відповідності та прийнятність промислових товарів (АСАА)

4. Угода про застосування санітарних та фіто санітарних заходів

1. Поняття про технічні бар’єри у торгівлі (ТБТ) [6, 8]

Поняття «технічні бар'єри в торгівлі» (ТБТ) досить зрозуміле. Словосполучення вказує на те, що під ТБТ має на увазі технічні вимоги, які створюють перешкоди для торгівлі в межа однієї країни, або між різними країнами. Проте це не точне визначення. Технічний бар'єр у торгівлі це поняття, яке використовується в системі регулювання міжнародної торгівлі СОТ та охоплює групу торговельних обмежень. Групу складають технічні вимоги до товарів. Але, з одного боку, не всі технічні вимоги належать до ТБТ, з іншого – до ТБТ відносяться деякі обмеження торгівлі, які не відносяться до властивостей та показників якості товару.

Досить давно людство почало використовувати узгоджені вимоги до товарів. Перші історичні згадки – письмові документи, які фіксували домовленості купців та продавців щодо характеристик товарів (продовольства, суден, будівель, зброї тощо), а також послуг. Спершу такі домовленості були частиною контрактів. Згодом сфера використання деяких вимог розширювалася й вони ставали стандартами, що діяли в певних місцевостях [5]. В основному стандарти були добровільними. Лише деякі з них визнавалися державами як обов’язкові. Це перш за все були товари, які піддавались підробці і продавці могли ввести в оману покупців. Наприклад, підробка вина, олії, чаю тощо.

Роль стандартів була невеликою до початку першої промислової революції. Перехід до машинної праці стимулював розвиток стандартів на окремих підприємствах Європи. Метою стандартизації стало забезпечення однорідності та взаємозамінності компонентів виробів, а предметом – промислове устаткування та виробничі процеси, а згодом також і створення умов для уніфікації технологічних процесів виробництва.

Новий потужний імпульс розвитку стандартів надала друга промислова (технологічна) революція другої половини XIX, початку XX століть. В ході революції відбувся перехід до масового виробництва. Продукція та виробничі процеси були складнішими, тому окремим компаніям ставало важко підтримувати цілий цикл виробництва самостійно. Однак різниця в технічних властивостях продукції перешкоджала розвитку поділу праці та поглибленню спеціалізації підприємств, гальмуючи підвищення продуктивності. Тому виробники почали створювати приватні організації з питань стандартизації. Члени таких організацій мали змогу розробляти стандарти технічного змісту та домовлятися про їх виконання. Такі стандарти були добровільними. Якщо виробники погоджувалися використовувати певний приватний стандарт, вони могли закріпити цю домовленість у договорі, що робило дотримання стандарту обов'язковим для підписантів [5].

Фактор, який також сприяв зростанню ролі стандартів – це бурхливий розвиток міжнародної торгівлі. Активізація торгівлі поставила питання про необхідність створення національних та міжнародних стандартів. Перші загальнонаціональні організації з питань стандартизації виникли на початку ХХ століття та мали витоки з приватних організацій. Створення міжнародних організацій із питань стандартизації за часом майже збіглося зі створенням національних. Міжнародні стандарти були добровільними, так само, як і більшість національних стандартів.

Друга промислова революція також надала поштовх розвитку обов'язкових вимог до товарів, тобто таких вимог, виконання яких контролювалося державою.

Головною метою була безпечність використання нових складних споживчих товарів та промислового устаткування, наприклад парових машин та електричних пристроїв. В результаті була сформована сучасна система стандартів у кожній країні.

Розвиток національних стандартів спричинило (наявність різних стандартів у різних країнах) спричинило перешкоди для розвитку міжнародної торгівлі. Значення таких перешкод зростало одночасно з поступовим зниженням ввізних мит після підписання в 1947 році Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947). У 1994 році цю угоду було покладено в основу системи угод створюваної Світової організації торгівлі (СОТ), одним із завдань якої стало зниження нетарифних бар’єрів для міжнародної торгівлі, у тому числі, й перепон, спричинених різницею у вимогах до товарів. Головним інструментом для виконання цього завдання є Угода про технічні бар’єри в торгівлі (Угода про ТБТ), яка входить до числа базових угод СОТ і є обов’язковою для виконання всіма членами організації. Угода про ТБТ є базовим документом, який відзначає поняття технічних бар’єрів у торгівлі.

З угоди про ТБТ випливає, що до таких бар'єрів відносяться вимоги до характеристик товарів (обов'язкові чи необов'язкові), а також процедури оцінки відповідності таким вимогам. Згадане у визначенні поняття «характеристики товарів» є широким, але недостатньо чітко сформульованим. Адже, будь-яку вимогу до товару можна висловити через його характеристики (властивості) (експлуатаційні властивості, функціональні, фізичні, хімічні, вимоги до процесу виробництва, вимоги до пакування чи маркування тощо). Проте під характеристикою товару чи продукції варто розуміти те, що дозволить віднести її до певної категорії у класифікації. У цьому випадку під характеристикою товару фактично мається на увазі його сутність.

Під характеристикою товару також не мається на увазі його ціна, оскільки цінові питання є предметом інших угод СОТ.

2. Угода про технічні бар’єри в торгівлі СОТ (ТБТ)

Угода СОТ «Про технічні бар'єри в торгівлі» (ТБТ) Угода про ТБТ бере до уваги існування законних розбіжностей між країнами. В преамбулі до угоди сказано, що «жодна країна не повинна бути обмежена у застосуванні заходів, які гарантують якість її імпорту, захист життя і здоров'я людини, тварин і рослин, стан навколишнього середовища або усувають обман споживача на рівні, який країна вважає прийнятним». Проте технічні директиви «не повинні бути підготовлені, прийняті або застосовані з метою, що приводить до перешкод у торгівлі, які не є необхідними». Якщо обставини, які змусили країну ввести технічне регулювання, більше не існують або політичні цілі можуть бути досягнуті альтернативними шляхами, таке регулювання не повинно зберігатися. Зобов’язання уникати непотрібних перешкод в торгівлі застосовується також до процедур оцінки відповідності.[6]

Країни застосовують технічне регулювання з метою досягнення цілей:

-    Захист безпеки чи здоров’я людини. Приклад директив такого типу - це маркування сигарет інформацією про шкоду здоров’ю.

-    Захист життя або здоров’я тварин чи рослин. Мета цих директив гарантувати, що види тварин чи рослин через небезпек, пов’язаних з водою, повітрям або забрудненням ґрунту не потраплять під загрозу зникнення. Приклад – різновиди риб, які знаходяться під загрозою зникнення, можна відловлювати тільки при досягненні певного розміру.

-    Захист навколишнього середовища Регулювання охоплює повторну переробку паперових і пластмасових виробів, рівні емісії автомобілів та інше.

-     Запобігання використання методів що вводять в оману. Більшість цих директив представлені у вигляді вимог до маркування й прагнуть захистити споживачів, інформуючи правдиво про товар. Інші директиви встановлюють класифікацію та визначення, вимоги до упаковки та вимірювань (розмір, вага і т. д.), щоб уникнути введення в оману споживачів.

-      Інші цілі директив - якість, технічна гармонізація або просто допомога в торгівлі. У деяких розвинених країнах широко поширені директиви якості, що вимагають, наприклад, щоб овочі та фрукти досягли певного ступеня зрілості, перш ніж будуть представлені на ринку.

Під «Угоду про ТБТ» підпадають такі об’єкти: маркування харчових продуктів, напоїв і ліків; вимоги до якості та упаковці свіжих харчових продуктів; єдність вимірювань. До числа основних принципів Угоди відносяться [6]:

-       Недискримінація та національний режим Ставлення до продукції, імпортованої з території будь-якої країни-члена, має бути не менш сприятливим, ніж до подібної продукції національного походження (національний режим) і до подібної продукції, що походить з будь-якої іншої країни (режим найбільшого сприяння). Оплата за будь-які процедури, пов’язані з оцінкою відповідності, повинна бути однаковою для всіх країн.

-      Гармонізація необхідна для досягнення технічної, інформаційної та інших видів сумісності. Угода ТБТ заохочує членів використовувати існуючі міжнародні стандарти, перш за все стандарти ІСО, у розробці національних директив. Країни не зобов'язані дотримуватися міжнародних стандартів, якщо це виправдано фундаментальними кліматичними або іншими географічними факторами, технологічними або інфраструктурними проблемами.

-     Еквівалентність. Процес, який веде до підготовки міжнародного стандарту, може бути довгий та дорогий. З цих причин запропоновано додатковий підхід до технічної гармонізації, відомий як еквівалентність. Еквівалентними вважаються директиви, які відмінні одна від одної, але досягають однакових цілей різними методами.

Взаємне визнання результатів випробувань. Виробники можуть стикатися з труднощами, коли прагнуть реалізувати свою продукцію на закордонних ринках. Різноманітність процедур і методів оцінки відповідності значно збільшує витрати виробників на різних ринках. Витрати скоротяться, якщо товар буде перевірений один раз, і результати випробування будуть прийняті на всіх ринках.

Прозорість. Країни-члени повинні повідомляти інших учасників Угоди про зміни в технічному регулюванні. Крім цього, кожен член СОТ повинен заснувати національний інформаційний пункт. Вимоги Угоди про технічні бар’єри у торгівлі поширюються на [6, 8]:

1. Технічні регламенти, розроблені та прийняті центральними, місцевими і неурядовими органами;

2. Стандарти;

3. Процедури оцінки відповідності технічним регламентам і стандартам.

Вимоги Угоди про застосування санітарних та фітосанітарних заходів розповсюджуються на:

1.     Закони, укази, постанови, вимоги і процедури стосовно санітарних та фітосанітарних заходів;

2.     Закони, укази, постанови, вимоги і процедури щодо карантину тварин та рослин.

Вся сукупність заходів, що належать до технічних бар’єрів в міжнародній торгівлі також розподіляється між Угодами. Так, до заходів, що визначаються і регулюються Угодою ТБТ, належать:

1.      Маркування харчових продуктів, напоїв та ліків;

2.    Вимоги до якості та пакування свіжих продуктів харчування;

3.    Пакування та маркування небезпечних хімікатів та токсичних речовин;

4.    Вимоги щодо параметрів та техніки безпеки побутових електроприладів;

5.   Маркування текстилю;

6.    Процедури затвердження типового зразку, положення і стандарти радіотелефонів та радіообладнання;

7.   Положення і тестування дорожніх і недорожних транспортних засобів і обладнання;

8.    Положення щодо кораблів та корабельного обладнання;

9.     Положення і тестування медичних інструментів;

10.    Вимоги щодо безпеки, в тому числі випромінювань, вибухонебезпечності, механічної, пожежної, промислової, термічної, хімічної, електричної, ядерної і радіаційної, а також біологічної безпеки;

11.     Електромагнітна суміжність;

12.    Єдність вимірювань.

Угода про технічні бар’єри в торгівлі визначає процедуру оцінки відповідності як будь-яку процедуру, яка «прямо чи непрямо використовується для визначення того, чи виконуються відповідні вимоги щодо технічних регламентів чи стандартів» [6].

3. Угода про застосування санітарних та фіто санітарних заходів [8]

Санітарний або фітосанітарний захід – будь-який захід, що проводиться:

•   для захисту життя або здоров’я тварин чи рослин на території Члена СОТ від ризиків, що виникають у результаті проникнення, укорінення чи поширення шкідників, хвороб, організмів, які є носіями хвороб, а також хвороботворних організмів;

•    для захисту життя або здоров’я тварин чи рослин на території Члена СОТ від ризиків, що виникають від добавок, забруднюючих речовин, токсинів або хвороботворних організмів, які містяться у продуктах харчування, напоях чи кормах;

•     для захисту життя або здоров’я людини на території Члена СОТ від ризиків, що виникають у результаті хвороб, які переносяться тваринами, рослинами або продукцією, що виробляється з них, або в результаті проникнення, укорінення чи поширення шкідників;

•    для уникнення чи обмеження іншої шкоди на території Члена СОТ, що завдається в результаті проникнення, укорінення або поширення шкідників.

Основні принципи Угоди СОТ про застосування санітарних та фітосанітарних заходів (СФС).

Основні принципи Угоди наступні:

1. Гармонізація. Угода про СФС заохочує уряду встановлювати національні СФС заходи, сумісні з міжнародними стандартами, керівними принципами та рекомендаціями. Міжнародні стандарти розробляють:

-     у галузі безпеки харчових продуктів - об’єднана Комісія ФАО / ВООЗ - Codex Alimentarius [9];

-     в області здоров’я тварин - Міжнародне бюро епізоотії;

-     в області охорони здоров’я рослин - Міжнародна Конвенція по захисту рослин.

Одна з проблем полягає в тому, що міжнародні стандарти є часто настільки суворими, що багатьом країнам важко застосувати їх на національному рівні. Угода дозволяє країнам використовувати власні стандарти і різні методи інспекції продуктів. Члени Угоди можуть також запроваджувати заходи, що відповідають більш високим стандартам, ніж міжнародні. У цьому випадку країну можна попросити надати наукове виправдання того, що відповідний міжнародний стандарт не дасть прийнятного рівня захисту. Уряд однієї країни може поставити під сумнів заходи іншої країни.

2.   Недискримінація та національний режим. Через відмінності в кліматі, різної поширеності шкідників і хвороб, різних умов безпеки їжі не завжди коректно застосовувати ті ж самі санітарні та фітосанітарні вимоги до товарів, що прибувають з різних країн. Тому СФС заходи іноді змінюються в залежності від країни походження товарів. Це взято до уваги в Угоді. Держави повинні також визнати вільні від хвороб області, які не можуть відповідати політичним кордонів, і адаптувати свої вимоги до товарів з цих областей.

3.  Еквівалентність. Угода не вимагає віддавати пріоритету торгівлі безпечними товарами. Як тільки країна зупинилася на прийнятному рівні ризику, є безліч альтернативних заходів, які можуть використовуватися, щоб досягти цього захисту (обробка, карантин або строгий огляд). Наприклад, хоча можна заборонити ввезення екзотичного шкідника, обробка товарів також може зменшити ризик і з’явиться меншим обмеженням торгівлі.

4.   Оцінка ризику Країни повинні встановити СФС заходів на основі оцінки фактичних ризиків. Угода, зокрема, роз’яснює, які фактори повинні бути прийняті до уваги при оцінці ризику. Уряди повинні бути послідовні у рішеннях про те, що є безпечним продуктом, здоровим рослиною або твариною. Обмеження повинні застосовуватися тільки в необхідній мірі. Ці обмеження не повинні довільно або невиправдано вносити відмінності між країнами, де переважають ідентичні умови. Угода СФС дозволяє вживати запобіжних заходів, негайних заходів у надзвичайних ситуаціях. Відомо багато прикладів, коли на основі наукового свідчення були заборонені виробництво, продаж і імпорт продуктів. Угода СФС не впливає на право країн накладати заборони при цих умовах.

5.  Прозорість. Уряди повинні повідомити інші країни про введення або перегляд якого-небудь СФС вимоги, яке впливає на торгівлю, а також створити інформаційні центри, через які можна було б дізнатися про нові або існуючі заходи. Вони також повинні дозволити провести розслідування того, як на території країни застосовуються вимоги до безпеки харчових продуктів, здоров’я тварин і рослин.

Угода про взаємне визнання Україною та ЄС сертифікатів відповідності на промислову продукцію (Угода АСАА - Agreement on Conformity Assessment and Acceptance of Industrial Products) - майбутня угода, яка, на думку Держспоживстандарту має бути укладена між Україною і ЄС в рамках розпочатого у лютому 2008 року переговорного процесу щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Інтегральною складовою Угоди про асоціацію між Україною та ЄС будуть положення Угоди про зону вільної торгівлі (Угода про ЗВТ). Згідно з практикою укладання подібних угод, додатком до положень Угоди про ЗВТ є Угода про взаємне визнання сертифікатів відповідності на промислову продукцію (Угода АСАА). Така угода укладається в формі Протоколу щодо оцінки відповідності та прийнятність промислової продукції (АСАА).

Запитання для самоперевірки

1.   Дайте історичну характеристику причин виникнення ТБТ.

2.   Поясніть поняття ТБТ.

3.   Наведіть основні засади політики країн щодо подолання технічних бар’єрів у торгівлі.

4.   Окресліть основні передумови прийняття Угоди про ТБТ 5. Охарактеризуйте Угоду про технічні бар’єри в торгівлі СОТ.

6.   Які основні цілі угоди?

7.   Які особливості європейських директив якості?

8.   Окресліть особливості Угоди про застосування санітарних та фітосанітарних заходів.

9.   Поясніть основні принципи Угоди про застосування санітарних та фітосанітарних заходів.

10. Наведіть характеристику Угоди про оцінку відповідності та прийнятність промислових товарів.