1. Якість як соціально-економічна категорія.
2. Конкурентоспроможність і фактори , що впливають на неї
3. Показники якості
4. Класифікація контролю якості
1. Якість як соціально-економічна категорія
Серед багатьох економічних і соціальних проблем, які вирішуються
в суспільстві, проблема якості набуває особливого значення, в ній знаходить
відображення ефективність виробництва, ступінь задоволення потреб населення,
розвиток зовнішньоекономічних зв'язків.
Якість – категорія соціально-економічна, вона виступає
матеріальним відображенням задоволення потреб суспільства. Соціально необхідний
рівень якості може бути визначений під час вивчення потреб, їх характеристик,
порівняння досягнутого рівня якості з існуючими потребами.
Виробництво
продукції високої якості сприяє зниженню витрат на виробництво, економії
суспільної праці, кращому використанню сировинних ресурсів, більшій
ефективності виробництва. Для виробника це означає прискорення реалізації
продукції і одержання прибутку.
Підвищення якості і організація контролю товарів є складною
проблемою, яка включає технічні, економічні, соціальні, політичні та правові
аспекти. Найбільш важливими і вирішальними є економічні аспекти якості, які
пов'язані з економічною ефективністю виробництва продукції, яка зростає при
зниженні витрат на виробництво, придбання та споживання товарів і залежить від
зростання технічного рівня оснащення виробництва, удосконалення технології
виробництва, поліпшення організаційного і технічного обслуговування,
організації контролю за технологічним процесом виробництва і якістю готового
продукту.
Соціальні
аспекти якості взаємопов'язані з економічними. Вони знаходять відображення у
зростанні вимог споживачів до якості продукції, її асортименту, що залежить від
розвитку матеріального виробництва і впровадження досягнень науки і техніки.
Впровадження досягнень сприяє підвищенню ефективності виробництва, зниженню
витрат і вартості продукції. У свою чергу, це сприяє кращому задоволенню потреб
населення і отриманню суспільно-корисних результатів – виробництва і споживання
високоякісної, безпечної продукції.
Технічні аспекти пов'язані з оснащенням виробництва сучасною
технікою і технологією, що сприяє підвищенню ефективності виробництва,
поліпшенню якості продукції, розширенню її асортименту, задоволенню потреб
споживачів.
Правовий аспект якості включає систему загальнообов'язкових норм
і законодавчих актів, які забезпечують виробництво і реалізацію продукції
високої якості.
У 427-348 рр. до н.е. поняття якість було визначене грецьким
філософом Платоном як сума властивостей, що дає можливість відрізнити один
предмет від інших подібних. За твердженням Локка (1632-1704 рр.), якість
складається з основних властивостей, які об'єктивно належать предмету і
опосередковуються через характерні зовнішні ознаки – такі, як розмір, форма,
маса. А також через ознаки, які не представляють сутність предмета, але
складають його невід'ємні ознаки і формують естетичне сприйняття.
У розвинутих країнах сьогодні виникають нові відносини, коли
важливим стає не тільки якість власне продукції, а якість організації в цілому,
тобто якість її взаємодії з навколишнім світом, якість її функціонування і
управління, якість життя співробітників. Під час вирішення проблеми підвищення
якості необхідно враховувати структуру, взаємозв'язки і фактори, що визначають
якість виробів, виробництва, фірми і суспільства в цілому.
На визначених етапах розвитку цивілізації звертали увагу лише на
деякі аспекти якісної цілісності суспільства. Вони знаходили відображення в
таких категоріях як "спосіб життя", "рівень життя",
"стиль життя". В теперішній час подібні характеристики недостатні,
вони не відображають якісної цілісності життя суспільства. Для цього потрібна
характеристика не тільки рівня добробуту, але і якісного стану навколишнього
середовища, стану здоров'я, наявність вільного часу, духовно орієнтованого
життя.
2. Конкурентоспроможність і фактори, що впливають на неї
На
сучасному ринку при його насиченості імпортними товарами вітчизняна продукція
повинна витримувати конкуренцію, що може бути забезпечено її високою якістю та
конкурентоздатністю.
Конкурентоспроможність
товарів нерозривно пов'язана з якістю. В країнах, що розвиваються, в
конкурентній боротьбі головну роль відіграє ціна і більш конкурентоспроможними
стають дешеві товари. В розвинутих країнах світу перевага надається якісним
товарам, які стабільно випускаються фірмами, марка яких є гарантом якості.
Виробники для забезпечення конкурентоздатності постійно оновлюють,
удосконалюють асортимент на основі вивчення сучасних досягнень науки і техніки,
винаходів, ліцензій, проводять відбір пріоритетних напрямів удосконалення товарів.
Фактори,
які визначають та впливають на конкурентоспроможність, можна розділити на
групи, ті, які характеризують технічні показники товару, комерційні,
організаційні, економічні умови споживання.
Технічні умови споживання товару визначаються оцінкою відповідності
його технічного рівня, якості та надійності сучасним вимогам, які формуються
споживачами на ринку. Основні вимоги споживачів до технічних показників
знаходять відображення в національних і міжнародних стандартах.
Комерційні
умови визначаються ціновими показниками, умовами постачання, платежів затовар, показниками, що характеризують особливості
відносин на ринку виробників і споживачів податкової і митної систем. До
показників цієї групи відносять ті з них, які відображають ступінь
відповідальності продавців за виконання зобов'язань і гарантій.
Організаційні
умови придбання, використання товару забезпечують реальне застосування
комерційних показників його конкурентоспроможності. До організаційних умов
належать такі: забезпечення максимально можливого наближення продавців товару
до покупців; доставка товару до місць споживання не лише великим
гуртом-транзитом, але й дрібними партіями.
Економічні
умови споживання передбачають енергоємність і економічність у споживанні
сировини на одиницю продукції, що випускається. Ціна, а відповідно й економічні
умови, залежать, від вартості сировини і експлуатаційних матеріалів, рівня
безвідходності виробництва, надійності, а також чисельності обслуговуючого
персоналу і його кваліфікації.
В умовах
конкуренції зростає роль нецінових факторів. Відомо, що споживач із двох
однорідних товарів, як правило, вибере той, що дешевший, а при однаковій ціні -
той, що має вищу якість.
3. Показники якості
Вимоги до
якості являють собою кількісну або якісну характеристику товарів, визначену
нормативною документацією, яка виражається показниками якості. Задані кількісні
вимоги до характеристик включають, наприклад, номінальне значення, відносне
значення, граничне відхилення і допуски.
Показники якості поділяються на одиничні і комплексні, а також
за кількістю властивостей на базові, відносні, визначальні, групові,
інтегральні Одиничні показники якості призначені для зазначення простих
властивостей товарів (колір, форма, кислотність). До одиничних показників належать,
наприклад, час висихання фарби, повітропроникність тканини та ін.
Комплексний показник якості характеризує декілька властивостей
товару (наприклад, зовнішній вигляд плодів включає розміри, форму, забарвлення,
наявність пошкоджень, хвороб; якість одягу залежить
від виду матеріалів, конструкції, відповідності напряму моди тощо). Одиничні
показники можуть бути відносними і базовими. Відносний показник визначається
співвідношенням фактично визначеного показника якості до базового показника.
Відносні значення показників якості визначаються у величинах, що не мають
розмірності і у відсотках. При встановленні відносної якості товари
класифікують залежно від їхнього рівня якості, що відрізняється від понять
градація, клас, ґатунок.
Рівень
якості є відносною характеристикою якості, яка ґрунтується на порівнянні
значень оцінюваних показників якості продукції з базовими значеннями
відповідних показників.
Відносні
характеристики якості товарів, отримані в результаті співставлення якості
продукції з базовим зразком, визначають рівень їх якості.
Базові показники являють собою показники, які характеризують
якість товару, прийнятого за еталон. Вибір базових зразків є однією з основних
операцій оцінювання технічного рівня і якості товарів. Результат оцінювання залежить
від правильного обґрунтування вибору базового зразка. Базовий зразок має
властивості, які формуються внаслідок використання досягнень науки і техніки.
Сукупність базових значень показників характеризує оптимальний рівень якості
товару на визначений період часу. При удосконаленні технології виробництва
продукції і зростанні вимог покупців базові зразки змінюються і
удосконалюються. Значення показників базових зразків визначають на основі
порівняльного аналізу аналогів, виявлених при комплексних експертизах кращих конкурентноспроможних виробів або за показниками
нормативно-технічної документації.
Одиничні
і комплексні показники якості застосовуються при управлінні якістю, за рівнями
управління, галузями, підприємствами. Для системного управління якістю в цілому
по країні і на підприємствах використовують узагальнений показник.
Узагальненим
називається показник якості, що відноситься до сукупності властивостей товару,
за яким оцінюється їх якість. До узагальнених показників якості в харчовій,
м'ясній, молочній галузях промисловості належить частка товарів вищого ґатунку
і частка окремих груп товарів у загальному обсязі їх виробництва.
Комплексні
показники якості характеризують декілька властивостей товару. Поділ показників
якості на одиничні і комплексні є умовним. Комплексні показники поділяються на
визначальні, інтегральні, групові.
Визначальний
показник якості має вирішальне значення при оцінці якості продукції. Перелік
визначальних показників і їх, кількісна оцінка в балах встановлюються
експертами, як і коефіцієнти вагомості. Вони визначаються комісією експертів на
основі методу переваг або ранжування.
Інтегральний
показник якості є різновидом комплексного показника. Він визначається
співвідношенням комплексного показника корисних властивостей протягом
визначеного часу і показника економічних витрат.
Показники
якості можуть мати номінальне, відносне, допустиме, граничне значення.
Номінальне значення - це
регламентоване значення показника якості, від якого ведеться відлік допустимих
відхилень.
Номінальні значення, показників
якості приводяться у нормативній документації і довідковій літературі.
Допустимі
відхилення показника якості встановлюють границі відхилень, які відображені в
стандарті і визначаються шляхом співставлення фактичного і номінального значень
показника.
4. Класифікація контролю
якості
Контроль
якості товарів здійснюється на всіх етапах їх виробництва та експлуатації або
споживання (розробка, проектування, запровадження у виробництво, експлуатація
або споживання).
Ефективність
контролю якості продукції забезпечується за умови, якщо кількість і числові
значення нормативних показників якості, за нормативною документацією, а також
угодами, умовами постачання, визначені вірно. Це забезпечує необхідний рівень
якості.
Контроль
якості товарів - це перевірка їх кількісних показників або якісних
характеристик, властивостей на відповідність вимогам нормативної документації.
На різних етапах життєвого циклу товару застосовуються різні види і форми
контролю якості .Класифікація видів контролю залежить від об'єктів, засобів,
методів, нормативної документації, а також виконавців контролю.
Контроль
якості можна класифікувати за: місцем контролю у процесі виготовлення; метою
контролю; обсягом контрольованих товарів;
параметром продукції; характером продукції; засобами контролю;
тривалістю випробувань; можливістю використання проконтрольованої продукції;
характером надходження товарів на контроль; за характером контролю.
На виробництві контроль якості проводиться з метою попередження
випуску неякісних товарів і вилучення їх з виробництва, для попередження
потрапляння неякісної продукції в торгівлю. Він здійснюється контролерами на
виробництві, результатом його є якісне посвідчення, яке супроводжує партію
товару.
Залежно
від місця контролю в процесі виготовлення продукції розрізняють виробничий
контроль, який включає вхідний контроль, операційний, приймальний.
Вхідний
контроль – організує виробниче підприємство для перевірки якості сировини,
матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, призначених для основного
виробництва, які надходять від постачальників.
Операційний
контроль проводиться з метою контролю якості виготовлення товарів на кожній
стадії технологічного процесу, сприяє управлінню якістю продукції.
Приймальний контроль проводиться для виявлення дефектів і
прийняття рішення про відповідність товарів вимогам нормативної документації, а
також придатності до поставок і (або) до використання. За результатами
приймального контролю встановлюється градація якості товарів.
Залежно
від мети контролю виділяють інспекційний контроль вже перевіреної продукції.
Цей вид контролю здійснюється представниками органу сертифікації даного виду
продукції з метою перевірки ефективності попереднього контролю. В особливих
випадках такий контроль проводять і представники замовника продукції.
Розрізняють плановий та незапланований (летючий) інспекційний контроль.
Контроль
якості товарів торговельними підприємствами залежно від місця проведення і мети
відбувається на наступних етапах:
- контрольна перевірка на виробничих підприємствах;
- приймання за якістю товарів, які надійшли на гуртові і роздрібні
торговельні підприємства;
- перевірка якості під час підготовки товарів до продажу.
Контроль
якості товарів в процесі приймання проводиться на складі торговельного
підприємства. Він підтверджує відповідність властивостей товару вимогам
нормативної документації, а також угодам.
За
обсягом контролювання партії товарів розрізняють контроль суцільний, суцільний
з розбракуванням, вибірковий.
При суцільному контролі перевірці підлягають всі одиниці
продукції і рішення про якість партії приймають за результатами перевірки
кожної одиниці товару. Метод відрізняється високою трудомісткістю і надійністю,
майже повністю виключає продаж дефектних товарів.
Суцільний
контроль з розбракуванням застосовується для певної кількості одиниць в партії
товарів, для виявлення дефектних виробів, які замінюються на стандартні і
придатні до експлуатації або споживання.
Вибірковий
контроль – рішення про якість контрольованої продукції приймаються за
результатами перевірки однієї чи декількох вибірок. Цей метод використовується
для оцінювання якості відібраних проб більшості продовольчих та непродовольчих
товарів. Проби відбирають з дотриманням існуючих правил. Вибірка повинна бути
випадковою, відповідно характерною для всієї сукупності продукції -
репрезентативною.
Вибірковий
контроль із розбракуванням статистичний приймальний контроль, за результатами
якого партію продукції, що не прийнято, піддають суцільному контролю для
подальшого відокремлення дефектних одиниць продукції від якісних.
Залежно
від параметру продукції, що контролюється, розрізняють:
- контроль
якості за кількісною ознакою, під час якого числові значення одного чи
декількох показників якості продукції, що оцінюється, порівнюються із
нормативними значеннями цих показників; контроль якості за якісною ознакою, під
час якого кожну перевірену одиницю продукції відносять до певної групи, а рішення
приймають залежно від того, скільки виробів потрапило до кожної групи; контроль
за альтернативною ознакою (окремий випадок контролю за якісною
ознакою), під час якого кожну перевірену одиницю продукції відносять до
категорії придатних або дефектних, а подальше рішення щодо контрольованої
сукупності приймають залежно від кількості виявлених у вибірці або у пробі
дефектних одиниць продукції або від числа дефектів, що припадають на певну
кількість одиниць продукції.
Рішення
про якість партії приймається залежно від величини приймального і бракувального
чисел.
Приймальне
число – це максимально допустима кількість одиниць вибірки, які мають дефекти.
Бракувальне число – це максимальне число одиниць вибірки з дефектами.
Приймальні
і бракувальні числа встановлено нормативною документацією і вони
застосовуються, наприклад, для оцінювання якості фруктових і овочевих
консервів, пива.
Під час
здійснення контролю застосовують різні засоби контролю – технічні пристрої,
речовини, матеріали. Залежно від засобів контролю якості продукції розрізняють:
- візуальний
контроль, який використовують для визначення відповідності маркування,
зовнішнього вигляду, даних супроводжувальної документації продукції вимогам
нормативної документації;
- інструментальний
контроль з використанням різних засобів вимірювальної техніки; застосовується
під час визначення складу і властивостей товарів;
- органолептичний
контроль з використанням органів відчуття людини і особливо зору (можуть
застосовуватися оптичні, механічні, хімічні засоби для підсилення, а також
різні еталони і зразки); здебільшого використовується для харчових продуктів,
декотрих видів; непродовольчих товарів (парфумерно-косметичних,
музикальних); заснований на суб'єктивній оцінці спеціалістів-експертів;
За
тривалістю випробувань нормативною документацією передбачено три види контролю
– нормальний, посилений, послаблений.
Нормальний контроль – статистичний приймальний контроль, який
застосовується у випадках, коли результат контролю відібраного числа попередніх
партій не дає підстав для висновку про те, що дійсний рівень дефектності
істотно відрізняється від приймального.
Посилений
контроль – статистичний приймальний контроль, відрізняється більш суворими
нормативами. Застосовується у тому випадку, коли результати попереднього
контролю партії товарів показали перевищення бракувального числа над
приймальним, а також при впровадженні нових видів товарів.
Послаблений контроль – статистичний приймальний контроль,
характеризується меншим обсягом вибірки, ніж нормальний контроль. Він
застосовується в тих випадках, коли результат контролю попередніх партій
показав рівень дефектності, нижчий, ніж приймальне число.
Різновидом контролю якості є випробування продукції, яке
характерно для непродовольчих товарів. Дослідні випробування проводять для
вивчення певних характеристик властивостей товару.
Контрольні
випробування проводять для контролю якості об'єкта при визначенні якості всіх
видів товарів. Вони проводяться інспекторами управління захисту прав
споживачів, результатом перевірки є акт перевірки.
Порівняльні
випробування проводяться для порівняння характеристик якості двох або більше
об'єктів в ідентичних умовах.
Відомчі
випробування проводяться комісією у складі з представників відповідного
міністерства чи відомства. При необхідності проводяться міжвідомчі
випробування.
Контрольні
випробування, що можуть проводитися з метою встановлення відповідності характеристик
властивостей товарів національним або міжнародним нормативним документам,
називають сертифікаційними.
Запитання для самоконтролю
1.
Дайте визначення
поняття якість
2.
Які фактори
впливають на формування якості?
3.
Назвіть групи
показників якості.
4.
Охарактеризуйте
взаємозв’язок якості та конкурентоспроможності.