Тема 18. Експертиза в системі митного контролю
Роль митної експертизи в митній системі України
Збільшення товаропотоків через
кордони вимагає постійного контролю з боку держави як для забезпечення розвитку
економіки, так і для безпеки громадян. Будь-яка держава зацікавлена в тому, щоб
товари, які в цій країні не виробляються взагалі або виробляються в недостатній
кількості, імпортувались, а ті, що випускаються у великих об’ємах, –
експортувались. Тобто держава повинна продумано регулювати внутрішній ринок. За
цих умов митна служба України повинна контролювати переміщення всіх товарів
через кордон. Перед нею стоять такі завдання:
- збір встановлених законодавством
країни платежів за перетин кордону (мита, податків, акцизів);
- контроль кількості, якості
товарів, що перетинають кордон;
- припинення обороту заборонених
або обмежених для обороту товарів, перешкоджання вивозу товарів та технологій,
на які накладені законодавчі обмеження.
Проте за відсутності ефективної
системи митного контролю митний тариф несе навантаження дискримінаційного
податку, але відносно національних виробників. Підвищення цін на імпортні
товари за рахунок введення ввізного мита призводить до рентабельності тіньових
операцій у сфері імпорту та до пошуку легальних і нелегальних способів митних платежів.
Товари офіційних імпортерів та національних виробників втрачають
конкурентоспроможність через обов’язкові, нерідко непосильні податки, а
контрабандний товар задовольняє існуючий попит на ринку. Існування контрабанди
призводить до того, що митні органи перестають виконувати регулятивну чи
захисну функцію, але дискримінаційний характер митних відносин не зникає.
Контрабанда – це переміщення
товарів через митний кордон України поза митним контролем або приховування від
митного контролю, вчинене у великих розмірах особою або групою осіб, які
організувалися для діяльності, а також незаконне переміщення через кордон
історичних чи культурних цінностей, наркотичних засобів, отруйних, сильнодіючих
речовин, вибухових речовин, зброї, боєприпасів до неї.
Відповідно до ст. 201
Кримінального кодексу України, контрабанда – переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї або боєприпасів
(крім гладкоствольної мисливської зброї або бойових припасів
до неї), частин вогнепальної нарізної зброї, а також спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації.
Предметом переміщення товарів
через кордон поза митним контролем найчастіше є високооподатковувані
(підакцизні) товари: цигарки, алкогольні напої, радіоелектронна техніка,
товари, переміщення яких через кордон є обмеженим або забороненим (наркотики,
зброя).
Згідно Положення про ДМСУ одним
із основних завдань Держмитслужби є боротьба з контрабандою. У випадках
контрабанди митні органи фіксують та кваліфікують ці незаконні дії, порушуючи кримінальні
справи. Тому після виявлення контрабанди, відповідного документального
оформлення і попереднього дізнання вони передають до правових охоронних
структур, відповідно до їхньої компетенції.
Справи про порушення митних
правил проводяться митними органами від моменту виявлення порушення до
винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Порушення митних правил (ПМП) –
це протиправна (зумисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка визначається
встановленими митними правилами і за яку передбачена відповідальність за ст. 458
Митного кодексу України.
Найбільш поширеними порушеннями,
пов’язаними з переміщенням товару через митний кордон, є:
- порушення, викликані свідомо
неправильним визначенням кількості, якості або митної вартості товару (чимало
фірм занижують кількісні, якісні, та вартісні показники товару з метою
зменшення митних платежів);
- порушення, пов’язані з
несумлінним оформленням сертифікатів товару для отримання митних преференцій,
які застосовуються для товарів з певних країн;
- фіктивний транзит (порушення,
пов’язані з нормою українського законодавства, згідно з якою під час
транзитного перевезення товарів через територію України товари звільняються від
ввізного мита).
Оскільки діяльність митних
органів здійснюється у зоні значного ризику, то дуже гостро постає необхідність
забезпечення ДМСУ адекватними засобами протидії. Ускладнення оперативної
обстановки під час здійснення митної експертизи, поява нових форм, методів та
способів порушення митного законодавства і пов’язані з цим труднощі в роботі
митників під час розв’язання питань, які знаходяться поза межами обов’язкових
знань, викликали необхідність створення такого напрямку у митній системі
України, як експертна діяльність. Це відображено Митному кодексі України.
Визначення, предмет, об’єкти, суб’єкти та основні завдання митної
експертизи
Митна експертиза – складова
процедури митного контролю. Це особливий вид наукових досліджень, які проводить
уповноважена особа (експерт), котра має спеціальні знання та завдання посадової
особи для отримання достовірного кваліфікованого незалежного та об’єктивного
висновку, необхідного для прийняття рішень з проблемних чи спірних питань, що
виникли у процесі реалізації митними органами своїх повноважень.
Під час здійснення митної
експертизи вирішується комплекс завдань фіскального, контрольного,
економічного, правоохоронного, статистичного і захисного характеру. Митна
експертиза відрізняється від інших видів експертної діяльності за такими
ознаками: предмет, об’єкт, суб’єкт, завдання.
Об’єктами митної експертизи є
товари і предмети, що переміщуються через кордон, а також їхні проби, відібрані
для дослідження; товаросупровідні документи (митні,
транспортні, фінансові), що використовуються під час митного оформлення.
Перед митними експертами ставлять
питання визначення виду, стану, призначення об’єкта митного контролю; класифікації
товару за УКТЗЕД; визначення митної вартості; ідентифікації достовірності
митних печаток і штампів та інших засобів митного забезпечення; визначення
експлуатаційної та екологічної безпеки товарів; ідентифікації наркотичних і
психотропних речовин; визначення країни походження; діагностика коштовностей,
антикваріату, музейних цінностей.
Без використання спеціальних
знань неможливо розібратися у визначенні країни походження, реальній вартості
товарів, правдивості товаротранспортних документів, історичній та культурній
цінностях товарів і предметів.
Експертні організації в структурі ДМСУ
Згідно МКУ у
ДМСУ створено Центральну митну лабораторію (ЦМЛ). Вона є спеціалізованою митною
установою, якій підпорядковані митні лабораторії, що є структурними
підрозділами регіональних митниць.
ЦМЛ здійснює
науково-методичне керівництво регіональними митними лабораторіями. Їхнє
створення обумовлюється зростанням обсягів ЗЕД і необхідністю під час
експортно-імпортних операцій ідентифікації об’єктів ЗЕД.
Регіональні
митні лабораторії мають статус відділів митних досліджень регіональних митниць,
мають свої печатки, штампи, індивідуальний номер на пломбуванні. У своїй
діяльності митна лабораторія керується Конституцією України, Митним кодексом.
Кожна митна лабораторія обслуговує свою зону відповідальності.
Основне
завдання митних лабораторій – проведення
лабораторного контролю в митних цілях, які і є часткою процедури митного
контролю.
Митні
лабораторії проводять експертизи та дослідження лише за запитами митних
органів.
Експертний
висновок митної лабораторії стосується тільки контрольного виду товару
конкретної партії визначеної поставки, від якої відбиралася проба. На подальші
поставки висновки не поширюються.
Основні
завдання митної лабораторії:
-
у рамках митного контролю проводити експертизу та оформлення результатів
експертних досліджень у вигляді висновку спеціаліста (експерта);
-
здійснювати перевірку товарів щодо віднесення їх до груп отруйних,
психотропних, паралітичних, вогненебезпечних, вибухових, радіаційно
небезпечних;
-
досліджувати відповідність фактичних фізико-хімічних характер-ристик
продукції нормам та стандартам, що діють в Україні;
-
розробляти пояснення та рекомендації з метою забезпечення єдиного
тлумачення і застосування УКТЗЕД;
-
надавати методичну допомогу митним
підрозділам щодо процедур відбору зразків продовольчих товарів для дослідження;
-
проводити формування єдиного банку даних з експертної діяльності та
створення колекції еталонних зразків товарів;
-
розробляти методичні рекомендації для проведення експрес-аналізів у
підрозділах митниць;
-
проводити освоєння і впровадження нових технічних засобів і методів
дослідження товарів.
Отже митна лабораторія виконує
дослідження в таких напрямках:
-
наркотичні засоби і речовини, що віднесені до контрольних списків;
-
нафтопродукти (бензин, дизпаливо, газ, мастила);
-
спиртовмісні товари;
-
фармацевтична продукція;
-
дослідження речовин невідомої природи;
-
дослідження продукції органічної і неорганічної хімії;
-
ідентифікація виробів, обладнання і матеріалів з метою визначення їхньої
належності до контрольних списків урядової комісії з експортного контролю.
Статус експерта
Як зазначено у МКУ, митна
експертиза призначається, якщо для з’ясування питань виникла потреба у
спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, релігії і мистецтва.
Згідно МКУ, експертом є особа,
яка має необхідні знання для надання
необхідного висновку в цій галузі. Експертиза проводиться експертами, які
призначені посадовою особою митного органу, в якому заведена справа про ПМП.
Експерт повинен мати базову вищу
освіту, знання основ митної справи, митної експертизи, ринкової кон’юнктури.
Він має бути професійно інформованим щодо вимог національної митниці, систем
методичних, організаційних і правових питань, проведення митної експертної
діяльності як на Україні, так і за кордоном.
Висновок експерта має юридичний
статус, хоча він і не є обов’язковим для посадової особи митного органу, в провадженні
якої знаходиться справа про ПМП або справа, яка отримала відповідний запит.
Експерт зобов'язаний:
- давати обґрунтований висновок на
поставлені перед ним питання. Він несе особисту відповідальність за даний ним
висновок;
- досліджувати представлені на
експертизу товари, проби, зразки й інші матеріали, якщо вони дозволяють без
одержання додаткових даних вирішити хоча б частину поставлених питань, повідомивши
у висновку про причини, що зробили неможливими відповіді на інші питання;
- заявляти самовідвід на підставах,
зазначених у законодавстві;
- не розголошувати даних справи про
ПМП;
- забезпечувати збереженість
отриманих для досліджень матеріалів;
- під час проведення досліджень
дотримуватись правил техніки безпеки.
Експерт має право:
- знайомитися з матеріалами, що
відносяться до предмета митної експертизи, і запитувати необхідну для
проведення експертизи нормативну документацію;
- заявляти клопотання про надання
додаткових матеріалів, проб і зразків товарів, необхідних для надання висновку,
бути присутнім під час провадження справ про ПМП;
- експерт має також право на винагороду за
виконання своїх обов'язків, крім тих, які він виконує в порядку службового завдання,
і на відшкодування витрат на явку в правоохоронний орган відповідно до законодавства.
Експерт не вправі:
- приймати до проведення експертизи
без письмової вказівки керівництва;
- досліджувати товари, проби і
зразки, матеріали справи, які не зазначені в дорученні (постанові) про
призначення експертизи і не є об'єктом дослідження;
- самостійно збирати і
використовувати дані, не надані йому у встановленому законом порядку;
- вирішувати питання, що виходять
за межі його компетенції;
- брати участь у справі як фахівець,
а також в узятті проб і зразків чи
товарів інвентаризації, проводити ревізію, експертизу, пов'язану з дослідженням
документів установ, підприємств, організацій, у яких він на службі;
- залучати інших людей до участі у
дорученій йому експертизі;
- зберігати товари, проби, зразки,
документи й інші матеріали, по яких проводиться експертиза, поза службовим
приміщенням, за винятком особливо передбачених випадків.
Контрольні
запитання
1. Роль митної експертизи в митній
системі України.
2. Визначення, об’єкти та основні завдання
митної експертизи.
3. Експертні організації в структурі
ДМСУ.
4. Статус експерта.