Тема 2

Організаційні засади судово-бухгалтерської експертизи

2.1. Організація судово-експертної діяльності в Україні.

2.2. Порядок атестації судових експертів та основні кваліфікаційні вимоги до них.

2.3. Система прав судового експерта.

2.4. Обов’язки та відповідальність судових експертів.

2.5. Підстави та порядок призначення судово-бухгалтерської експертизи.

2.6. Етапи проведення судово-бухгалтерської експертизи.

2.1. Організація судово-експертної діяльності в Україні

Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках, визначених Законом про судову експертизу, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

Координацію організації судово-експертної діяльності в Україні здійснює Міністерство юстиції України, основними завданнями якого є:

-     організація експертного забезпечення правосуддя;

-     формування державного замовлення на науково-дослідні роботи в галузі судової експертизи;

-     контроль за діяльністю підвідомчих науково-дослідних інститутів судових експертиз;

-     координація роботи відповідних державних органів з питань розвитку судової експертизи;

-     контроль за судово-експертною діяльністю;

-     атестація судових експертів.

Міністерство юстиції України веде Реєстр атестованих судових експертів, який містить такі відомості:

-     прізвище, ім’я, по батькові судового експерта;

-     найменування Експертно-кваліфікаційної комісії, дата і номер її рішення;

-     номер та строк дії свідоцтва, що підтверджує наявність кваліфікації судового експерта;

-     вид експертизи, експертна спеціальність;

-     місце роботи, місцезнаходження та телефон судового експерта.

Органи дізнання, попереднього слідства та суди зобов’язані доручати проведення судових експертиз спеціалістам, внесеним до цього Реєстру.

Судово-бухгалтерську експертизу здійснюють:

1)   науково-дослідні інститути судових експертиз (НДІСЕ) Міністерства юстиції України (Дніпропетровський, Донецький, Київський, Кримський, Львівський, Одеський та Харківський) та їх відділення (Волинське відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз);

2)   обласні науково-дослідні експертно-криміналістичні центри (НДЕКЦ) при ГУМВС України в області (Волинський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС);

3)   Український науково-дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України.

4)   на підприємницьких засадах на підставі спеціальних дозволів, а також окремими громадянами на підставі разових договорів.

Організація науково-методичного забезпечення судово-експертної діяльності покладається на ті міністерства та відомства, до складу яких входять відповідні спеціалізовані установи та заклади, що здійснюють відповідний вид судової експертизи, у тому числі й судово-бухгалтерську.

Для розгляду найважливіших питань розвитку судової експертизи, що мають міжвідомчий характер, при Міністерстві юстиції України створюється Координаційна рада з проблем судової експертизи, на яку покладається обговорення та розробка рекомендацій з таких питань:

-     забезпечення потреб судів, органів дізнання та досудового слідства в судово-експертних дослідженнях;

-     розвиток мережі судово-експертних закладів та розширення обсягів і видів судових експертиз, впровадження нових видів експертиз;

-     удосконалення процесуального законодавства України щодо проведення судової експертизи;

-     узгодження відомчих нормативних актів (положень, інструкцій, наказів), які регламентують порядок проведення судових експертиз та діяльність установ і служб судових експертиз;

-     створення нових видів судових експертиз, організаційні та методичні засади яких вимагають об’єднання зусиль судово-експертних установ різних відомств;

-     визначення актуальності та пріоритетності основних напрямків науково-дослідних робіт і конкретних тем, які потребують спільної та узгодженої розробки, а також редакційно-видавничої діяльності з питань судової експертизи;

-     удосконалення організаційних засад проведення міжвідомчих комплексних експертиз;

-     обмін науково-технічною інформацією та статистичними даними за профілем діяльності;

-     розробка загальних положень з атестації судових експертів та діяльності відомчих експертно-кваліфікаційних комісій;

-     удосконалення форм науково-методичної роботи з посадовими особами, які призначають судові експертизи;

-     формування державного реєстру судових експертів;

-     розробка загальних вимог з підготовки кадрів для судово-експертних установ та підвищення їхньої кваліфікації;

-     організація міжвідомчого інформаційного банку судових експертиз;

-     проведення міжвідомчих науково-методичних конференцій, семінарів, лекцій з проблем судової експертизи;

-     установлення та розвиток міжнародного співробітництва та обміну науково-технічними досягненнями в галузі криміналістики і судової експертизи;

-     здійснення інших організаційних заходів, спрямованих на розвиток наявних та впровадження нових видів судових експертиз.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про судову експертизу» на працівників державних спеціалізованих установ судових експертиз поширюються особливості матеріального та соціально-побутового забезпечення, передбачені Законом України «Про державну службу».

Охорону приміщень і територій установ судових експертиз забезпечує Міністерство внутрішніх справ за рахунок коштів, які виділяються йому для цього з державного бюджету.

2.2. Порядок атестації та класифікаційні вимоги до судових експертів

В Україні застосовується атестація судових експертів. Залежно від спеціалізації і рівня підготовки їм присвоюють кваліфікацію судового експерта з дозволом проведення певного виду експертиз і кваліфікаційний клас.

Порядок проведення атестації та присвоєння кваліфікаційних класів визначається міністерствами і відомствами, до системи яких входять спеціалізовані установи, що проводять судові експертизи.

Відповідно до ст. 9 і 16 Закону України «Про судову експертизу» наказами Міністерства юстиції затверджені Положення про кваліфікаційні класи судових експертів від 30.11.1995 р. №360/6, Положення про Державний реєстр атестованих судових експертів державних та підприємницьких структур та громадян від 15.04.1997 р. №149/7 і Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестації судових експертів від 15.07.1997 № 285/7-А.

Згідно з ними у системі Міністерства юстиції України створюються:

1)   експертно-кваліфікаційні комісії (ЕКК) науково-дослідних інститутів судових експертиз;

2)   Центральна експертно-кваліфікаційна комісія Міністерства юстиції України (ЦЕКК).

Саме визначення рівня професійної підготовки співробітників інститутів через їхню атестацію для присвоєння кваліфікації та кваліфікаційного класу судового експерта є головним завданням експертно-кваліфікаційних комісій науково-дослідних інститутів.

ЕКК відповідно до покладених на неї завдань:

-     розглядає подання, складене безпосереднім керівником експерта, який підлягає атестації, та документи, що додаються (характеристика, копія диплома про освіту, витяг з трудової книжки);

-     організує попереднє рецензування поданих рефератів та проектів висновків експертів;

-     допускає експерта або відмовляє йому в допуску до атестації;

-     приймає кваліфікаційний іспит.

Кандидати на одержання кваліфікації експерта-бухгалтера складають письмовий (реферат і проекти висновків експерта) та усний (співбесіда) іспити з питань бухгалтерського, податкового обліку, економічному аналізу, контролю й аудиту, судово-бухгалтерської експертизи, кримінального, цивільного, трудового та інших галузей права.

До основних завдань Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції відноситься:

-     проведення атестації з метою присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям підприємницьких структур і громадянам;

-     розгляд питань дисциплінарної відповідальності судових експертів, що працюють у державних, підприємницьких структурах або одноособово;

-     визначення порядку та умов підвищення кваліфікації судових експертів.

Для присвоєння кваліфікації та кваліфікаційного класу фахівці державних установ повинні мати вищу освіту, пройти відповідну підготовку в галузі судової експертизи, знати чинне законодавство та інші нормативні акти, що регулюють порядок призначення і проведення судових експертиз.

На підставі рішення комісії фахівцю видається Свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, яке дійсне протягом п’яти років для працівників інститутів та інших державних експертних структур і трьох років – для громадян, що працюють у підприємницьких структурах або проводять судові експертизи за разовими договорами.

Термін дії свідоцтва подовжується після підтвердження експертом своєї кваліфікації, про що ставиться відповідна позначка у свідоцтві.

Кандидати на одержання кваліфікації за спеціальністю економічної експертизи можуть атестуватися за такими експертними спеціальностями (табл. 2.1.):

Таблиця 2.1

Експертні спеціальності економічної експертизи

Бухгалтерського та податкового обліку	11.1 Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності
Фінансово-кредитних операцій	11.3 Дослідження документів фінансово-кредитних операцій
Фінансово-господарської діяльності	11.2 Дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій

Фахівці, яким присвоєна кваліфікація судового експерта, вносяться до Реєстру атестованих судових експертів державних та підприємницьких структур і громадян відповідно до чинного законодавства України.

Цей Реєстр є офіційною автоматизованою системою обліку спеціалістів, яким органи дізнання, досудового слідства, суду мають переважно доручати проведення судових експертиз.

У випадках, коли проведення експертизи доручається працівнику підприємницької структури, суд або інший орган, який призначив експертизу, має перевірити, чи є в спеціаліста свідоцтво про присвоєння йому кваліфікації експерта з відповідної спеціальності.

Проведення експертизи за разовим договором може мати місце в тих випадках, коли провести її за інших умов неможливо. При цьому в договорі мають бути вказані строки виконання експертизи, розмір винагороди експерту та порядок їх виплати.

2.3. Система прав судового експерта

Відповідно до статті 13 Закону України «Про судову експертизу» незалежно від виду судочинства судовий експерт має право:

1) ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи, і подавати клопотання про надання додаткових матеріалів;

2) вказувати у висновку експерта на виявлені в ході проведення судової експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання;

3) з дозволу особи або органу, які призначили судову експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих чи судових дій і заявляти клопотання, що стосуються предмета судової експертизи;

4) подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта;

5) одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням;

6) проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням обмежень, передбачених законом.

Крім цього, відповідно до пп. 2.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз експерт має право:

7)             у разі незгоди з іншими членами експертної комісії – складати окремий висновок;

8)             викладати письмово відповіді на питання, які ставляться йому під час надання роз’яснень;

9)             оскаржувати в установленому порядку дії та рішення особи або органу, яка призначила експертизу, що порушують права експерта або порядок проведення експертизи;

10)на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав.

Інші права судового експерта передбачаються процесуальним законодавством, зокрема Кримінально-процесуальним кодексом України.

2.4. Обов’язки та відповідальність судових експертів

Відповідно до статті Стаття 12 Закону України «Про судову експертизу» незалежно від виду судочинства судовий експерт зобов’язаний:

1) провести повне дослідження і дати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок;

2) на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду дати роз’яснення щодо даного ним висновку;

3) заявляти самовідвід за наявності передбачених законодавством підстав, які виключають його участь у справі.

Відповідно до пп. 2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз на експерта покладаються такі обов’язки:

4) прийняти до виконання доручену йому експертизу;

5) повідомити в письмовій формі особу або орган, які призначили експертизу, про неможливість її проведення, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були отримані;

6) з’явитися на виклик особи або органу, яка призначила експертизу, для надання роз’яснень чи доповнень з приводу проведеної експертизи або причин повідомлення про неможливість її проведення;

7) з дозволу особи або органу, яка призначила експертизу, проводити окремі дослідження в присутності підозрюваного, обвинуваченого, підсудного та інших осіб у випадках, передбачених законодавством.

Інші обов’язки судового експерта передбачаються процесуальним законодавством.

Згідно з пп. 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз експерту забороняється:

1) проводити експертизу без письмової вказівки керівника (заступника) експертної установи, керівника структурного підрозділу, за винятком експертиз, доручених йому безпосередньо органом дізнання, слідчим, після огляду, у якому він брав участь як спеціаліст, а також експертиз, які проводяться під час судового розгляду;

2) самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно;

3) розголошувати без дозволу прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання, суду дані, що стали йому відомі під час проведення експертизи, та повідомляти її результати будь-кому, крім особи (органу), що призначила експертизу;

4) вступати у не передбачені порядком проведення експертизи контакти з особами, якщо такі особи прямо чи побічно зацікавлені в результатах експертизи;

5) зберігати матеріали справ та об’єкти експертних досліджень поза службовим приміщенням;

6) за надання завідомо неправдивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків, а також за розголошення даних, що стали йому відомі під час проведення експертизи, експерт несе кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про судову експертизу» судовий експерт на підставах і в порядку, передбаченими законодавством, може бути притягнутий до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає наступні види адміністративної відповідальності експерта:

-     відповідно до статті 185-3 злісне ухилення експерта від явки в суд тягне за собою накладення штрафу від шести до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

-     згідно зі статтею 185-4 злісне ухилення експерта від явки до органів досудового слідства або дізнання тягне за собою накладення штрафу від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кримінальний кодекс України передбачає такі види кримінальної відповідальності експерта:

Стаття 384 «Завідомо неправдиве показання»:

1. Завідомо неправдивий висновок експерта під час провадження дізнання, досудового слідства, здійснення виконавчого провадження або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України або в суді карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

Стаття 385 «Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов’язків»:

1. Відмова експерта без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків у суді або під час провадження досудового слідства, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України чи дізнання карається штрафом від п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

2. Не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову давати показання під час провадження дізнання, досудового слідства або в суді щодо себе, а також членів її сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

2.5. Підстави та порядок призначення судово-бухгалтерської експертизи

Питання про призначення судово-бухгалтерської експертизи у кожному конкретному випадку залежно від ряду обставин розв’язує слідчий.

Згідно вимог статті 76 Кримінально-процесуального кодексу України призначення судово-бухгалтерської експертизи не є обов’язковим для органу, у провадженні якого знаходиться справа. Судово-бухгалтерські експертизи призначають лише у випадках, коли в них є об’єктивна необхідність:

1) суперечливість даних ревізії, призначеної на вимогу слідчих органів і матеріалів попереднього розслідування, яка вимагає усунення виявлених протиріч на основі висновку експерта;

2) протиріччя у висновках первинної та повторної документальної ревізії;

3) у випадках застосування ревізором сумнівних методів визначення заподіяної підприємству матеріальної шкоди;

4) після проведення ревізії винним пред’явлено виправдні документи, які свідчать про витрату матеріальних цінностей, що віднесені до нестачі.

5) на обґрунтоване прохання винної особи про призначення судово-бухгалтерської експертизи;

6) у випадку, коли експерт іншої спеціальності не може зробити обґрунтований висновок без додаткового дослідження матеріалів справи експертом-бухгалтером та ін.

Експертиза проводиться після подання особою чи органом, яка її призначила, матеріалів, оформлених згідно з вимогами процесуального законодавства та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз.

До експертної установи надаються: постанова (ухвала) про призначення експертизи, об’єкти, зразки для порівняльного дослідження та, у разі потреби матеріали справи (протоколи оглядів з додатками, протоколи вилучення речових доказів тощо).

Згідно з процесуальними нормами постанова (ухвала) складається з трьох частин:

1) вхідної. Вказуються дата і місце складання постанови, установа, посада, звання, прізвище, де працює особа, що підписала постанову, назва і номер кримінальної справи, назва суду; назва справи та її номер;

2) описової. Викладаються підстави призначення експертизи, факти справи і обставини, що спричинили потребу у спеціальних бухгалтерських знаннях, а також особливості об’єкта дослідження, які можуть мати значення для надання висновку;

3) результативної. Вказується рід або вид експертизи; формулюються питання, що виносяться на розгляд експерта, прізвище експерта або назва установи, експертам якої доручається проведення експертизи, наводиться перелік матеріалів, які надаються в розпорядження експерта, інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Об’єкти, що надаються на дослідження, відповідно упаковуються та засвідчуються особою у передбаченому законодавством порядку.

У разі призначення додаткової або повторної експертизи, до експертної установи (експертові) надаються також висновки попередніх експертиз з усіма додатками (фотознімками, порівняльними зразками тощо), а також додаткові матеріали, що стосуються предмета експертизи, які були зібрані після надання первинного висновку.

У постанові (ухвалі) про призначення додаткової або повторної експертизи зазначаються мотиви й підстави їх призначення.

У постанові (ухвалі) про призначення комплексної експертизи зазначаються її назва та установа (установи), експертам якої (яких) доручено її проведення, а в разі участі в її проведенні особи, яка не працює в експертній установі, – також прізвище, ім’я та по батькові, освіта, спеціальність, місце роботи, адреса цієї особи, інші дані. У разі, якщо проведення комплексної експертизи доручено експертам декількох установ, у постанові (ухвалі) про її призначення зазначається, яка з них є провідною, тобто яка з них здійснює організацію проведення експертизи, зокрема координацію роботи експертів і зв'язок з особою або органом, яка призначила експертизу.

Якщо проведення комплексної експертизи доручено співробітникам експертної установи та особі, яка не є працівником цієї установи, провідною визначається експертна установа.

Постанова (ухвала) про призначення комплексної експертизи направляється в кожну з установ-співвиконавців, а також особі, яка не є працівником експертної установи. Об’єкти дослідження і матеріали справи направляються провідній установі.

Якщо в постанові (ухвалі) провідну установу не визначено, вона визначається за згодою між керівниками установ, а якщо вони не дійшли до згоди, – то особою чи органом, яка призначила комплексну експертизу.

2.6. Етапи проведення судово-бухгалтерської експертизи

Судово-бухгалтерська експертиза включає такі етапи:

1) підготовчий:

-     складання керівником експертної установи завдання на проведення експертизи;

-     призначення фахівця: експерта-бухгалтера з огляду на зміст питань, поставлених судово-бухгалтерській експертизі;

-     прийняття експертом-бухгалтером постанови на проведення експертизи;

-     вивчення призначеним експертом-бухгалтером змісту завдання;

2) організаційно-методичний:

-     вивчення змісту і повноти поданих на експертизу матеріалів справи;

-     підбір нормативних актів з питань, які мають бути досліджені;

-     розробка методики проведення експертизи;

-     складання календарного плану-графіка експертизи;

3) дослідний – виконання експертом-бухгалтером передбачених методикою дослідження конкретних процедур для одержання необхідної інформації щодо питань, на які повинна відповісти судово-бухгалтерська експертиза;

4) узагальнення, оцінки і реалізації результатів експертизи:

-     групування і систематизація виявлених порушень за економічною однорідністю і хронологічною послідовністю;

-     узагальнення результатів дослідження;

-     складання експертного висновку;

-     розробка пропозицій з профілактики правопорушень, запропонованих експертизою;

-     передання висновку експерта-бухгалтера органу, який призначив експертизу;

-     оцінка висновку експерта-бухгалтера слідчим (судом);

-     допит експерта-бухгалтера на попередньому слідстві чи судовому розгляді.