Тема 13. Основи бюджетування

13.1. Поняття бюджету

13.2. Джерела формування доходів

13.3. Витрати, видатки та заощадження

13.4. Особисте фінансове планування

13.1. Жоден економічний суб’єкт не може з упевненістю дивитись у майбутнє, не вдаючись до оцінки, а вірніше планування своїх доходів та витрат. Це є справедливим як для приватного підприємця, так і для держави, як для сім’ї, так і для компанії, організації чи підприємства. Таке планування, що здійснюється з метою управління фінансами, називають бюджетуванням. Отже, під поняттям «бюджет» розуміють детальний план-опис усіх доходів та витрат на певний період часу: тиждень, декаду, місяць, квартал, рік. Дослівно слово «бюджет» означає «мішок з грошима». Найчастіше бюджет виражений у фінансових (грошових) показниках.

Сімейний бюджет – це план доходів і витрат сім'ї на певний період (тиждень, місяць, рік).

Кожна сім’я є певним об’єднанням людей, що пов’язані між собою певними відносинами (родинними чи шлюбними), котрі спільно проживають і ведуть домашнє господарство. Тому у фінансовій науці уживається поняття «домогосподарство».

Домогосподарство – це сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життєдіяльності, ведуть спільне господарство, повністю або частково об’єднують та витрачають кошти. Ці особи можуть перебувати в родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати у будь-яких із цих стосунків, або перебувати і в тих, і в інших стосунках. Домогосподарство може складатися з однієї особи.

Бюджет (у тому числі сімейний) складається з двох частин: дохідної та видаткової. Дохідна частина бюджету відображає усі джерела надходжень грошових коштів. У видатковій частині бюджету відображені ті суми коштів, що витрачаються на купівлю певних груп товарів, послуг, здійснення платежів.

За співставленням доходів і витрат бюджет буває трьох видів:

1) бюджет, у якому витрати перевищують доходи – дефіцитний;

2) бюджет, у якому доходи перевищують витрати – профіцитний (надлишковий);

3) бюджет, у якому доходи дорівнюють витратам – збалансований.

13.2. Доходи населення включають обсяг нарахованих у грошовій та натуральній формі: заробітної плати (включаючи одержану населенням із-за кордону), прибутку та змішаного доходу, одержаних доходів від власності, соціальних допоміг та інших поточних трансфертів.

В Україні склад грошових доходів домогосподарств систематизується таким чином (рис.1):

ü оплата праці (за винятком прибуткового податку та обов’язкових відрахувань);

ü доходи від підприємницької діяльності та самозайнятості;

ü доходи від продажу сільськогосподарської продукції;

ü пенсії, стипендії, допомоги та субсидії;

ü грошова допомога від родичів тощо.

Рис.1. Основні надходження грошових коштів до бюджету домогосподарств

Доходи домогосподарств підлягають певній класифікації.

За джерелами формування доходи поділяють на:

– доходи від поточної діяльності – заробітна плата за основним місцем роботи, заробітна плата за додатковим місцем роботи (сумісництвом), премії, бонуси, надбавки, оплата за понаднормові години роботи, дохід від ведення підсобного господарства та підприємницький дохід;

– доходи від володіння активами – доходи від здачі в оренду майна, надходження від інвестицій на фінансовому ринку (вкладень в акції, корпоративні облігації, облігації внутрішньої державної позики, депозитні сертифікати банків та інші цінні папери), проценти за депозитами, проценти від продажу творів, накопичена приватна пенсія та інші;

– соціальні доходи (солідарні пенсії, субсидії, пільги, стипендії та інші соціальні допомоги). Такі доходи у грошовій формі отримують громадяни для забезпечення власних потреб, що виникли у зв’язку з певними подіями чи обставинами (наприклад, хворобою, безробіттям, втратою працездатності, виходом на пенсію, житловими умовами, здобуттям освіти, народженням дитини та іншими сімейними обставинами). Такі доходи отримують ті члени сім’ї, які належать до певних соціальних категорій: студенти, пенсіонери, інваліди, батьки багатодітних сімей, ветерани війни і праці, учасники бойових дій та інші;

– інші доходи – мають одноразовий або випадковий характер (подарунки, спадщина, авторський гонорар, виграш у лотерею, гроші, отримані в борг, авторські гонорари тощо).

За черговістю отримання сімейні доходи поділять на дві групи:

-    постійні (повторювані), що їх доходи сім’я отримує регулярно через однакові проміжки часу (заробітна плата, дохід від підприємництва, пенсії, стипендії, субсидії, проценти за депозитами, доходи від підсобного господарства (у т. ч. продажу сільськогосподарської продукції), дивіденди за акціями;

-    разові (неповторювані). Одноразові доходи мають неповторюваний або випадковий характер (премії, спадщина, авторський гонорар, подарунки, грошова допомога, виграші в лотереях тощо).

За характером формування доходи домогосподарств можна поділити на активні та пасивні:

-    активні доходи вимагають праці або інших зусиль члена сім'ї (заробітна плата, підприємництво, винагорода за професійні послуги);

-             пасивні доходи автоматично утворюються внаслідок інвестиційної діяльності (відсотки за депозитами, дохід від здачі майна в оренду). Для того, щоб отримувати такі доходи, сім’я або її окремі члени повинні володіти відповідними активами, які передаються іншим економічним суб’єктам у тимчасове користування і стають джерелами отримання пасивних доходів. Активи можуть бути матеріальними, як нерухомість, транспортні засоби, депозити в банках і небанківських фінансових установах, вкладення в цінні папери та інші активи фінансового ринку, або нематеріальними, як авторські права чи ліцензії, свідоцтва, патенти на винаходи тощо.

13.3. Витрати – сукупність платежів, які здійснюються домогосподарством з метою забезпечення його життєдіяльності, що включають витрати на придбання продовольчих і непродовольчих товарів та оплату послуг, витрати на інвестиційні вкладення (вкладення в нерухомість, депозити, акції, облігації тощо), податки, майно та інші здійснені платежі.

Основні витрати домогосподарств поділяються на неминучі (обов'язкові витрати) та змінні (бажані) витрати. До обов’язкових відносять: комунальні платежі, оплату харчування, предметів гігієни, одягу, зв’язку, транспортних послуг тощо. До бажаних витрат належать: оплата подорожей, відвідування розважальних закладів, ресторанів і т.п.

Існує й інше визначення витрат: витрати – це сума платежів родини за товари та послуги, здійснені у відповідний момент або впродовж певного проміжку часу, а також суми коштів, спрямованих на сплату кредиту, купівлю цінних паперів, валюти, нерухомості, на будівництво, допомогу родичам і знайомим, на вклади до банківських та інших фінансових установ, на податки (крім податку на доходи громадян) та інші внески.

Класифікація витрат

1) за характером появи:

- очікувані – витрати, які сім’я має намір здійснити у відповідний момент часу або з певною періодичністю (наприклад, оплата комунальних послуг, навчання, харчування);

- непередбачені (випадкові) – витрати, які сім’я не мала наміру здійснювати, тобто це витрати, які виникли спонтанно (наприклад, витрати на ремонт будинку, який зазнав пошкоджень у результаті стихійного лиха);

2) за формою здійснення:

- грошові – витрати, які потребують здійснення грошових платежів – як готівкових, так і безготівкових;

Загалом, грошові витрати домогосподарств включають:

ü витрати на купівлю продуктів харчування, алкогольних та тютюнових виробів, непродовольчих товарів, на оплату послуг;

ü витрати, пов’язані з веденням особистого підсобного господарства;

ü грошова допомога родичам та іншим особам;

ü будівництво, капітальний ремонт житла та господарських споруд;

ü купівля ВРХ, коней, багаторічних насаджень, для особистого підсобного господарства;

ü придбання акцій, сертифікатів, валюти;

ü приріст вкладів до банківських установ;

ü аліменти;

ü обов’язкові податки (крім прибуткового), збори, внески тощо.

- негрошові – витрати, які не передбачають здійснення грошових платежів, а їх обсяг визначається вартістю тих речей, предметів і продуктів харчування, які передані як допомога чи дарування родичам, знайомим та іншим особам;

3) за періодичністю:

- постійні витрати – витрати, які сім’я здійснює постійно, як на даний час, так і в майбутньому. Прикладом постійних витрат можуть бути витрати на одяг, харчування, оплату комунальних послуг тощо;

- тимчасові витрати – витрати, які в майбутньому можуть зникнути (оплата послуг дитсадка, плата за навчання та ін.).

Таким чином, сукупні витрати домогосподарств складаються з грошових витрат, а також вартості спожитих домогосподарством продовольчих товарів, отриманих із підсобного господарства, в порядку самозаготівель або подарованих родичами та іншими особами, суми отриманих пільг на оплату телефону, проїзду в транспорті, на оплату товарів та послуг з охорони здоров’я, туристичних послуг тощо.

Сукупність витрат домогосподарств становить видаткову частину бюджету.

Отже, видатки домогосподарств також значно диверсифіковані й можуть розрізнятися за рядом ознак. За роллю, що відіграють видатки у фінансах домогосподарств, виділяють:

– споживчі (придбання товарів і послуг);

– виробничі (у просте або розширене відтворення особистого виробництва, промислів, творчості);

– інвестиційні (у кредитну систему або фондовий ринок).

Частина доходу домогосподарства, що не використовується на купівлю товарів і оплату послуг, а також на сплату податків, називається заощадженнями. Також сім'ї намагаються заощаджувати кошти для запобігання кризовим ситуаціям при несподіваних витратах або з метою запланованих витрат у майбутньому. Так формується «фінансова подушка безпеки» чи певна особиста «фінансова свобода». Вважається, що розмір «фінансової подушки безпеки» має бути таким, щоб при відсутності доходів коштів вистачило на обов’язкові витрати протягом 6-ти місяців. Також існує, так зване, золоте правило особистих фінансів: «сплати спочатку собі» (англ. – «pay yourself first»), за яким частину будь-якого з одержаних доходів (приблизно 10%) необхідно спрямовувати до заощаджень.

Заощадження – це різниця між сукупним доходом домогосподарств та всіма обов’язковими виплатами, необхідними витратами і запланованими витратами, на які вже накопичені кошти. Заощадження формуються за рахунок вільних грошових коштів, які утворюються внаслідок скорочення поточного особистого споживання, і призначена для того, щоб забезпечити потреби у майбутньому.

Основні мотиви для формування заощаджень:

1) придбання дорогих товарів;

2) непередбачувані витрати;

3) витрати майбутніх періодів (весілля, освіта та ін.);

4) звичка заощаджувати кошти;

5) заощадження з метою отримання прибутку.

Розрізняють мотивовані та немотивовані заощадження; організовані та неорганізовані; активні та пасивні заощадження.

Організовані заощадження – це такі заощадження населення, мобілізацію і розміщення яких проводить банківська система, або небанківські фінансово-кредитні установи.

Неорганізовані грошові заощадження населення – це ті, що зберігаються безпосередньо у населення готівкою у національній та іноземній валютах.

Активними є заощадження, які здійснюються з метою одержання доходів.

Пасивні заощадження використовуються для збільшення споживання.

Заощадження можуть здійснюватися у грошовій формі та у формі реальних (фізичних) інвестицій. Грошова форма (касові залишки) охоплює приріст готівкових грошей, витрати на купівлю цінних паперів, придбання іноземних валют та ін. Реальна форма інвестицій – це нагромадження основних фондів і матеріальних запасів в особистих підсобних господарствах громадян, придбання або будівництво будинків, квартир, гаражів, дачних споруд та ін.

13.4. Бюджетування та фінансове планування не є тотожними поняттями Бюджетування – це процес складання (ведення) бюджету.

Фінансовий план — це не тільки контроль витрат і прибутків, підсумування залишку чи нестачу коштів на кінець певного періоду, але і встановлення та досягнення фінансової мети.

Фінансове планування це процес планування всіх аспектів особистих або сімейних фінансів для досягнення фінансових цілей.

Якщо досягнення цілі вимагає витрат грошей, то її слід вважати фінансовою, а суму грошей, потрібну для її досягнення, – вартістю досягнення цілі.

Фінансові цілі можуть бути різними за термінами, важливістю тощо. Проте вони мають відповідати наступним критеріям:

- конкретність;

- вимірність;

- досяжність;

- доцільність;

- обмеженість у часі.

Оскільки досягнення фінансової цілі вимагає фінансових витрат, необхідно провести певний моніторинг, або оцінку особистої чи родинної фінансової ситуації за такими напрямами:

1) визначення власного фінансового стану. Для цього потрібно скласти перелік активів (всього того, що є у власності особи чи родини) та пасивів (того, що особа чи родина заборгували). Різниця між активами та пасивами (чисті активи) демонструватиме фінансовий стан людини (родини).

2) оцінка поточних надходжень і видатків (аналіз того, скільки грошей домогосподарство одержує та як швидко і на які потреби витрачає);

3) оцінка нематеріальних ресурсів, які можуть принести фінансову вигоду в майбутньому (вища освіта, знання іноземних мов). Адже надходження – основа для збільшення активів.

Складові фінансового плану:

1) складання особистого (сімейного) бюджету;

2) управління грошовими потоками (ліквідністю);

3) обрання стратегії фінансування важливих поідй;

4) управління зовнішніми ризиками (обрання страхової поведінки);

5) управління заощадженнями, інвестиціями, позиками;

6) управління пенсійними накопиченнями.

Реалізація особистого (сімейного) фінансового плану вимагає великої кількості фінансових рішень. Правильне (найвигідніше) фінансове рішення, залежить від здатності особи раціонально та зважено ухвалити виважене фінансове рішення.

Таким чином, фінансовий план містить перелік дій із формування надходжень та обрання напрямів витрат, деталізує, у який спосіб накопичити гроші, забезпечити зростання чистих активів, убезпечити членів родини в разі непередбачуваних або надзвичайних ситуацій.

Питання для самоперевірки знань

1. Бюджет – це:

розподіл витрат за видами;

план доходів та витрат на певний період;

розподіл надходжень за джерелами;

перелік дій із формування надходжень та обрання напрямів витрат;

немає правильної відповіді.

2. Чисті активи – це:

створення банківських продуктів;

різниця між активами та пасивами;

обсяг готівкових коштів домогосподарств;

відсутність боргів домогосподарств;

інвестиційна стратегія домогосподарств.

3. Бюджет виражають у:

натуральних показниках;

грошових показниках;

аналітичних показниках;

прогнозних показниках;

немає правильної відповіді.

4. Доцільність, як критерій фінансового плану полягає у:

чіткому поясненні, що саме має бути досягнуто та які дії для цього потрібні;

визначенні того, як буде вимірюватися результат (як кількісний, так і якісний), що дозволить оцінювати стан наближення до цілі;

пояснення, за рахунок чого планується досягнення цілі й чи взагалі воно можливе;

необхідності, важливості, відповідності реальним потребам людини;

встановленні конкретного проміжку часу для досягнення цілі.

5. За класифікацією доходів субсидії, пільги, стипендії належать до:

трудових;

від поточної діяльності;

соціальних;

разових;

від володіння активами.

6. Показник чистих активів використовується з метою:

фінансового аналізу доходів;

фінансового аналізу витрат;

вивченні власного фінансового стану;

оцінки нематеріальних ресурсів;

аналізу виконання фінансового плану.

7. Бюджет складається з:

планової та фактичної частин;

дохідної та видаткової частин;

бажаної та необхідної частин;

немає правильних відповідей;

всі відповіді правильні.

8. Заощадження, мобілізацію і розміщення яких проводить банківська система, або небанківські фінансово-кредитні установи - це:

організовані заощадження;

мотивовані заощадження;

активні заощадження;

особиста фінансова безпека;

всі відповіді правильні.