Тема 12. Технології управління особистими фінансами. Питання фінансової грамотності молоді

 

1.1. Прийняття оптимальних рішень у процесі управління фінансами домогосподарств

1.2. Особистий фінансовий план

1.3. Уявлення молоді про відповідальність за фінансовий добробут і стратегії компенсування ризиків

1.4. Фінансова інформація: джерела і пріоритети

 

1.1. З метою підбору оптимальних рішень для вкладення грошей, а також для ефективного використання можливостей фінансового ринку, рекомендуємо завжди задаватися такими основними питаннями:

    Яке цільове призначення грошей, які ви хочете вкласти?

    Скільки грошей вам потрібно для досягнення своїх цілей?

    На який термін ви хочете вкласти гроші?

    Чи можуть ці гроші знадобитися раніше бажаного терміну?

    Яку мінімальну, середню та максимальну суму ви можете інвестувати?

    Чи зможете ви регулярно інвестувати?

    Хто конкретно повинен отримати ваші гроші по закінченню бажаного терміну?

Відповіді на ці питання допоможуть нам визначитися з вибором оптимальних інструментів для вкладення грошей, а також дозволять мінімізувати ризики.

Ефективність управління організованими формами заощадженнями домогосподарств значною мірою залежить від структури портфеля таких заощаджень, який формується на основі фінансових інструментів. Усі організовані форми заощаджень генерують різний рівень прибутковості та мають різний ступінь легкості в управлінні з позиції їх розміщення та подальшого функціонування.

Таким чином, вибір оптимальної форми заощаджень базується на сполученні двох показників: 1) рівня дохідності та 2) легкості управління.

Звичайно, не всі, з нижче представлених інструментів, є доступними домогосподарствам, зважаючи на величину доходу. Тому можливі об’єкти інвестування ми представляємо по групах, які можуть бути доступними відповідним групам домогосподарств в залежності від величини їх доходу (табл.1).

Таблиця 1

Доступність інвестиційних об’єктів

щодо величини доходу домогосподарств

Дохід

Інвестиційний об’єкт

Низький

євро;долари;

Нижче середнього

євро; долари; депозит, пайові інвестиційні фонди

Середній

євро; долари; депозити; пайові інвестиційні фонди; золото

Вище середнього

євро; долари; депозити; пайові інвестиційні фонди; золото; облігації; індекс ПФТС; земля; акції другого ешелону

Високий

євро; долари; депозити; пайові інвестиційні фонди; золото; облігації; індекс ПФТС; земля; акції другого ешелону; вторинна нерухомість

Серед фінансово активних домогосподарств можна виокремити три основні типи (моделі):

– «заощаджувані» – домашні господарства, котрі демонструють лише позитивну фінансову поведінку (зменшення боргів та вивільнення коштів із поточного споживання для здійснення вкладень у майбутні доходи);

– «антизаощаджувачі» – домашні господарства, котрі демонструють лише негативну фінансову поведінку (споживання у борг, «проїдання» частини майна і заощаджень);

– «комбі-модель» – домашні господарства, котрі реалізують як позитивну, такі негативну фінансову поведінку.

Досліджуючи особливості ощадно-інвестиційного процесу у контексті розвитку персональних фінансів, нами було виокремлено такі основні типи фінансової поведінки індивідів:

– споживачі (які не мають можливості здійснювати заощадження зі свого доходу);

– активні заощадники (котрі мають можливість формувати заощадження);

– позичальники (які формують заощадження і одночасно вдаються до запозичень);

– інвестори (котрі мають відносно великі доходи і можуть їх інвестувати у різні активи).

1.2. Проблема управління фінансами домогосподарств є надзвичайно актуальною, адже практика показує, що без ефективного та систематичного управління фінансами досить важко не тільки підвищувати, а й намагатися зберегти досягнутий рівень особистого добробуту.

До основних методів управління фінансами домогосподарств: фінансовий облік, фінансове планування, фінансовий аналіз та контроль членів домогосподарства за поточними доходами і витратами, а також формуванням заощаджень. Управління особистими фінансами передбачає формування особистого фінансового плану.

Особистий фінансовий план (скорочено «ОФП») – це індивідуально розроблений для одної особи або сім’ї план дій по досягненню бажаних фінансових цілей (квартира, машина, освіта тощо), включаючи підбір відповідних кредитних, інвестиційних, страхових, пенсійних та інших фінансових продуктів.

Фінансовий план може складатися як для однієї людини, так і для сім’ї з декількох чоловік. Все залежить від ваших побажань.

Фінансовий план складається строком до найдальшої вашої мети, яку ви самідля себе позначили, але найчастіше план складається строком до пенсії.

Також рекомендується здійснювати періодичну коригування особистого фінансового плану, в залежності від змінених фактів. Коригування проводиться за вашим бажанням, але ми рекомендуємо переглядати план мінімум раз на квартал, щоб ваш план завжди був актуальним.

Фінансовий план, включає 4 розділи:

1.   Забезпечення страхового захисту родини.

2.   Формування резервного фонду.

3.   Інвестиційний план.

4.   План пенсійних накопичень.

ОФП включає складений з точністю до року план фінансових дій, в тому числі:

План по досягненню фінансових цілей, включаючи терміни, вартість їх виконання, а також фінансові продукти, необхідні для цього.

1. План по використанню інвестиційних продуктів, які відповідають допустимому рівню ризику і термінами досягнення цілей, розміру вкладень у ці продукти та їх співвідношенню у вашому портфелі.

2. План по використанню страхових програм, включаючи перелік ризиків, страхові суми, термін страхування і т.д.

3. План по пенсійному забезпеченню, включаючи підбір варіантів збільшення державної пенсії, і підбір інструментів для формування недержавної пенсії

4. План по використанню кредитних інструментів включаючи вид кредиту, термін, обсяг і т.д.

 

1.3. За методикою ОЕСР, загальний індекс фінансової грамотності України становить 11,6 (із 21). Цей індекс базується на балах за фінансові знання, ставлення та поведінку. Індекс України є на одному рівні з найнижчим значенням серед 30 країн в опитуванні ОЕСР 2016 року, а саме з індексом Польщі (11,6).

В опитуванні ОЕСР використовуються три запитання для того, щоб вивчити ставлення людей у короткостроковій та довгостроковій перспективах. Результати порівняння різних країн вражають: українці більше думають про короткострокову перспективу й більш схильні до витрачання грошей, ніж до заощадження.

Фінансова грамотність є одним із чинників, які сприяють поліпшенню фінансового добробуту людини. Разом з тим понад 60% українців вважають рівень свого добробуту низьким (часто дуже низьким). Наприклад, 67% респондентів відчували: «Мій фінансовий стан обмежує мою здатність робити те, що важливо для мене». 58% респондентів сказали, що їхній сім’ї важко дозволити собі базові речі (їжа та/або одяг).

Фінансовий добробут – це ступінь задоволення певних потреб людини, що характеризує забезпеченість необхідними фінансовими благами; залежить від рівня розвитку продуктивних сил, виробничих відносин, фінансової системи.

Фінансовий добробут напряму залежить від фінансової грамотності. Рівень фінансового добробуту українців низький, при цьому багато українських сімей ледве зводять кінці з кінцями. Для України як для країни з низьким для Європи рівнем доходу, дохід є вирішальним чинником для загального фінансового добробуту населення. Але дослідження свідчить про те, що, незалежно від рівня доходу, на добробут також впливає поведінка людей по відношенню до грошей (уникнення позик для фінансування повсякденних потреб), їхнє ставлення (чи зосереджують вони увагу на короткостроковій перспективі та витратах або на довгостроковій перспективі й заощадженнях) і їхні широкі фінансові знання.

У найширшому розумінні, ризик – це можливість (імовірність) невдачі або настання події з негативними для нас наслідками. У фінансовому житті заведено говорити про ризики, які з певною ймовірністю призведуть до прямих або опосередкованих фінансових втрат (фінансові ризики).

Фінансовий ризик – це ризик, що пов'язаний зі змінами на фінансовому ринку та змінами в економіці і має високу ймовірність втрат фінансових ресурсів (грошових коштів).

Будь-який фінансовий ризик характеризується двома параметрами: імовірністю настання події: ризик завжди існує там, де є невизначеність щодо того, настане подія чи ні. Зазвичай імовірність – кількісна оцінка можливості настання події – вимірюється в процентах та перебуває в діапазоні від 0% до 100%; ефектом від настання, або ж абсолютним розміром втрат, які є наслідком певної події.

Розглянемо основні фінансові ризики, на які може наражатися людина.

1. Ризик втрати регулярних надходжень (або ризик втрати здатності заробляти). Людина регулярно потребує грошей, щоб заплатити за товари та послуги, які задовольнять її потреби. Більшість людей фінансує такі видатки за рахунок доходів від трудової діяльності (роботи за наймом, фрілансу або власного бізнесу).

2. Ризик втрати майна. У сучасному світі людина має безліч речей: від дрібних (наприклад, гаджети або коштовності) до великих (автомобіль, будинок тощо). Але завжди існує ймовірність, що будь-яка з цих речей буде пошкоджена або повністю зіпсована, загублена або викрадена. Як результат, власник матиме певні витрати на поновлення, заміну або ремонт речі. У деяких випадках пошкодити можна не тільки власне майно, а й майно, що належить іншим особам, наприклад, випадково затопити квартиру сусідів. У такому разі людина буде змушена відшкодувати збитки, пов’язані з відновленням чужого майна.

3. Ризики неконтрольованого або надмірного боргу. У тих випадках, коли людина регулярно витрачає більше грошей, ніж може дозволити собі з урахуванням своїх доходів і заощаджень, вона може потрапити у пастку постійно зростаючих боргів. Вочевидь, це матиме свої негативні наслідки, зокрема загрожує нерозбірливому позичальнику ризиком особистого банкрутства.

Кредитний ризик – це розмір очікуваних кредитором втрат, яких він може зазнати, якщо позичальник не виконає свої зобов’язання та не поверне кредит (іншими словами, зазнає дефолту). Кредитор оцінює ймовірність дефолту, базуючись на результатах аналізу фінансового стану позичальника.

4. Ризики, пов’язані з інвестуванням. Будь-які інвестиції пов’язані з прийняттям ризику. Люди спрямовують кошти в інвестиції, розраховуючи, що з часом вони зростуть у ціні та принесуть прибуток. Проте не існує жодних гарантій, що певне майно (акції, цінні метали, нерухомість тощо) насправді з часом коштуватиме більше. Інвестиції можуть частково або повністю знецінитися, тобто інвестор ризикує втратити свої гроші. Водночас дохідність інвестицій зазвичай прямо залежить (тобто корелюється) з її ризиковістю. Це є своєрідним «бонусом» тим інвесторам, які погоджуються вкласти свої кошти в ризикованіші активи; цей «бонус» так і називається – премія за ризик.

Схильність до ризику суттєво впливає на фінансову поведінку людини. Зокрема, люди з різною схильністю до ризику можуть надавати перевагу різним фінансовим продуктам, здійснювати різні за ступенем ризику інвестиції. Наприклад: людина з низькою схильністю до ризику, найімовірніше, віддасть перевагу «безризиковим» заощадженням або низькоризиковим інвестиціям (зберігатиме заощадження вдома в наднадійному сейфі або на банківському депозиті в межах гарантованої суми, а якщо й купуватиме цінні папери, то тільки «гарантовані» державою облігації внутрішньої державної позики). Крім того, для неї буде прийнятнішим користування страховими продуктами, тобто здійснювати незначні регулярні видатки, якщо вони дозволять уникнути можливих великих втрат; людина з високою схильністю до ризику готова буде скористатися ризикованішою пропозицією, інвестуючи гроші в ризикові, але водночас і дохідніші фінансові інструменти (наприклад, купуватиме акції нових дрібних компаній з розрахунку на швидке зростання їхньої вартості).

Спираючись на власний досвід, українці дуже гарно знають, що таке інфляція. Вони погано розуміють, що обіцянки високого доходу ймовірно пов’язані з високим ризиком, тому стають жертвами фінансових афер та спекулятивних інвестицій

Інфляція – процес знецінення грошей внаслідок перевищення кількості грошових знаків, які перебувають в обігу загальної суми цін товарів і послуг, внаслідок недотримання закону грошового обігу.

Інфляція, як відомо є своєрідним економічним явищем яке характеризує економічну систему країни, її роль у суспільному поділі праці та грошовому обігу. Інфляція завжди є сигналом фінансових негараздів, які потребують негайного втручання, передусім з боку офіційних державних структур.

В Україні закономірністю та однією з причин посилення інфляції традиційно є доларизація економіки. Нині долар без перебільшення став у вітчизняній економіці паралельною до гривні валютою і виконує функцію грошей (купівля нерухомості, автомобілів предметів розкоші). Окрім того, в умовах підвищення інфляції, неодноразово за останні два роки підвищувалися ціни на газ, електроенергію, комунальні та транспортні послуги.

Економічні аналітики виходом із кризової ситуації вбачають проведення комплексу антиінфляційних заходів в Україні, зокрема: розробка та втілення в життя комплексних державних програм розвитку економіки, в першу чергу галузей і підприємств, які сприяють становленню конкурентного, високотехнологічного та наукомісткого виробництва; проведення послідовної антимонопольної політики та створення широкої мережі фінансової інформації інформації для підприємств; посилення стимулів виробничого накопичення, включаючи субсидії, що здатні підтримати процес накопичення коштів у підприємців і населення; зміна структури виробничих фондів з метою розширення виробництва товарів народного споживання; стимулювання кредитної та інвестиційної діяльності банків та обмеження покриття дефіциту коштів за рахунок банківського кредиту; вдосконалення податкової системи.

 

1.4. Фінансова інформація – це дані про показники фінансової системи країни, юридичної особи та її інвестиційних програм, доходів і витрат домогосподарства.

Розкриття фінансової інформації полягає в наданні інформації, яка сприятиме розумінню фінансового стану суб'єкта господарювання, його результатів і руху грошових коштів і допоможе в оцінці майбутнього руху грошових коштів.

Фінансовий стан – комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин юридичної особи чи фізичної особи-підприємця, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Оцінку фінансового стану можна провести на основі використання п’яти груп коефіцієнтів. Майновий стан – це одна з характеристик фінансового стану підприємства, за допомогою якої оцінюється склад, структура та динаміка майна і джерел формування капіталу.

Фінансова стійкість в першу чергу характеризує ступінь фінансової залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування і свідчить про його плато- і кредитоспроможність.

Для оцінювання ступеня ліквідності підприємства використовують різні відносні показники ліквідності, що різняться набором ліквідних засобів, які використовують для покриття короткотермінових зобов’язань.

Прибутковість підприємства безпосередньо пов’язана з отриманням прибутку та показує ефективність діяльності підприємств різних форм господарювання. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку, оскільки прибутковість – це відносний показник, що вимірюється в коефіцієнтах або відсотках.

Ділова активність характеризує усю сукупність зусиль підприємства щодо просування на ринках продукції, праці, капіталу.

Найпростіший спосіб поступово розібратися з тонкощами світу фінансів – періодично читати статті та слідкувати за новинами на тематичних сайтах. У сучасному світі важливо орієнтуватися у видах банківських послуг та продуктів, принципах нарахування відсотків за кредитами та депозитами. Щоб заощадити гроші при отриманні кредиту, важливо порівнювати умови кредитування, користуватися кредитними калькуляторами. Отримати дохід від власного капіталу, допоможе правильна оцінка надійності банку.

Сучасні дослідження доводять необхідність розширення контролінгових процедур по відношенню до фінансового стану, спрямованих на мінімізацію фінансових ризиків, комплаєнс-тестами.

У широкому розумінні термін «комплаєнс» варто розглядати як інституційний інструмент, регламентований відповідно до норм законодавства, регулятивних правил та стандартів. У вузькому сенсі процедури «комплаєнс»  охоплюють законодавчо встановлені обмеження, що регламентують процеси, явища та результати операційної діяльності організації; стосуються дії чи факту дотримання, наслідування чи утримання в межах певних правил або вимог.

У системі комплаєнсу на загальноприйнятому рівні виділяються перевірки достовірності фінансової, податкової, юридичної та іншої інформації. Отже, подальший виклад матеріалу буде сконцентровано на огляді окремого елементу комплаєнсу, а саме перевірки достовірності фінансової інформації.

У наш вік засилля масових інтернет-комунікацій та таргетованих кампаній впливу на обрані аудиторії через соціальні мережі, проведення зустрічей в форматі face-to-face для донесення інформації безнадійно застаріло. Аудиторія охоплення Facebook, яку здатний залучити популярний блогер, є набагато більшою, ніж десяток вщент заповнених стадіонів. Комунікація, як і інші сторони життя, поступово переходить в онлайн.

Саме громадяни віком 18−24 років, згідно з дослідженням проекту USAID «Трансформація фінансового сектору», є найменш фінансово обізнаною віковою групою дорослих українців. Не пенсіонери, а саме молоді люди. Щоб це змінити, треба використовувати всі можливості. Почують лише того, хто говорить.

 

Питання для самоперевірки знань

1. Рівень доходу домогосподарства та ринкових цін на певний момент встановлюють межу задоволення потреб - це:

бюджетний дефіцит;

бюджетний профіцит;

уподобання домогосподарств;

бюджетне обмеження;

заощадження домогосподарства.

2. Споживчий набір який асоціюється з найвищим рівнем корисності називається

мінімальним споживчим набором;

оптимальним споживчим набором;

задовільним споживчим набором;

необхідним споживчим набором;

максимальним споживчим набором.

3. Акція являє собою…

документ, який засвідчує право на певну частину власності акціонерного товариства, але не дає право на отримання доходу від неї у вигляді дивідендів;

документ, який засвідчує право на певну частину власності акціонерного товариства і дає право на отримання доходу від неї у вигляді дивідендів;

документ, який не засвідчує право на певну частину власності акціонерного товариства, однак дає право на отримання доходу від неї у вигляді дивідендів;

документ, який не засвідчує право на певну частину власності акціонерного товариства, і не дає право на отримання доходу від неї у вигляді дивідендів;

жодна відповідь не вірна.

4. Частина доходу, що не використовується домогосподарствами - це:

         багатство;

         заощадження;

         сімейна казна;

         кредит;

         майно.

5. Усвідомлюючи свої уподобання споживач реалізує той фінансово можливий набір, який має для нього найвищий рейтинг з точки зору задоволення його потреб. Таку властивість уподобань називають:

         повнотою;

         раціональним вибором;

         корисністю;

         транзитивністю;

         рейтинговістю.

6. Які заощадження виникають внаслідок перевищення платоспроможності над рівнем потреб

         мотивовані;

         немотивовані;

         організовані;

         неорганізовані;

         формалізовані.

7. Показник фінансового стану, що характеризує ступінь фінансової залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування і свідчить про його плато- і кредитоспроможність:

ліквідність;

фінансова стійкість;

прибутковість;

ділова активність;

майновий стан.

8. Показник фінансового стану, що характеризує усю сукупність зусиль підприємства щодо просування на ринках продукції, праці, капіталу:

прибутковість;

ділова активність;

ліквідність;

фінансова стійкість;

майновий стан.

9. Комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин юридичної особи чи фізичної особи-підприємця, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів:

кредитний ризик;

фінансовий добробут;

фінансова інформація;

фінансовий стан;

інфляція.

10. Процес знецінення грошей внаслідок перевищення кількості грошових знаків, які перебувають в обігу загальної суми цін товарів і послуг, внаслідок недотримання закону грошового обігу:

фінансовий добробут;

фінансовий стан;

кредитний ризик;

фінансова інформація;

інфляція.

11. Дані про показники фінансової системи країни, юридичної особи та її інвестиційних програм, доходів і витрат домогосподарства:

фінансовий добробут;

фінансовий стан;

кредитний ризик;

фінансова інформація;

інфляція.

12. Розмір очікуваних кредитором втрат, яких він може зазнати, якщо позичальник не виконає свої зобов’язання та не поверне кредит (іншими словами, зазнає дефолту):

фінансова інформація;

фінансовий добробут;

фінансовий стан;

кредитний ризик;

інфляція.

13. Ризик, що пов'язаний зі змінами на фінансовому ринку та змінами в економіці і має високу ймовірність втрат фінансових ресурсів (грошових коштів):

фінансовий добробут;

фінансовий стан;

фінансовий ризик;

фінансова інформація;

інфляція.

14. Ступінь задоволення певних потреб людини, що характеризує забезпеченість необхідними фінансовими благами; залежить від рівня розвитку продуктивних сил, виробничих відносин, фінансової системи:

фінансовий стан;

фінансовий ризик;

фінансовий добробут;

фінансова інформація;

інфляція.