Тема 10. Податки і податкова політика

10.1. Організація податкової системи держави

10.2. Види податків та їх характеристика

10.3. Фіскальна служба України

10.4. Податкова політика і податковий механізм

10.5. Ухилення від оподаткування і перекладання податків.

10.1. Податкова система – це сукупність податків, зборів, та інших платежів, що стягуються у встановленому законом порядку до бюджету і державних цільових фондів, а також принципи, форми і методи побудови самих податків.

Податкова система характеризується:

- по-перше – порядком встановлення і введенням в дію податків і зборів та їх скасування;

- по-друге – класифікацією податків;

- по-третє – правами та обов’язками платників податків;

- по-четверте – порядком розподілу податків між бюджетами різних рівнів;

- по-п’яте – відповідальністю учасників податкових відносин.

Побудова податкової системи повинна відповідати таким вимогам:

- системність – полягає в тому, що податки повинні бути взаємопов’язані між собою й органічно доповнювати один одного;

- встановлення визначальної бази податкової системи – визначальною базою побудови податкової системи є обсяг коштів, якого потребує держава для виконання покладених на неї функцій;

- формування правової основи – правову основу системи становлять відносини власності, адже форма власності відбивається на формуванні доходів відповідних юридичних і фізичних осіб, а особливості формування доходів повинні враховуватись при встановленні об’єкта оподаткування;

- формування вихідних принципів.

Класичні принципи побудови податкової системи були сформульовані шотландським економістом і філософом А. Смітом і викладені у чотирьох основних правилах:

- справедливості, яке стверджує загальність оподаткування і рівномірність його розподілу відповідно до доходів;

- визначеності, коли час оплати податку, спосіб і сума платежу повинні бути з точністю і заздалегідь відомі платнику і не залежати від суб'єктивних факторів;

- зручності, тобто кожен податок повинен стягуватись у такий час і такий спосіб, які найбільш зручні для платника;

- економії (раціональності), коли будь-який податок повинен стягуватися таким чином, щоб із доходів платника вилучалось якомога менше понад те, що надходить до державної скарбниці.

Сучасна податкова система України ґрунтується на принципах, що викладені в податковому законодавстві:

1. Загальність оподаткування.

2. Рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.

3. Невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

4. Презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

5. Фіскальна достатність.

6. Соціальна справедливість.

7. Економічність оподаткування.

8. Нейтральність оподаткування.

9. Стабільність.

10. Рівномірність та зручність сплати.

11. Єдиний підхід до встановлення податків та зборів.

10.2. Податок за економічним змістом – це фінансові відносини між державою і платниками податків (юридичними і фізичними особами) з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

Податок – це обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до податкового законодавства.

Під збором (платою, внеском) розуміють обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Податок як фінансову і економічну категорію характеризують такі ознаки:

- примусовий характер (обов’язковість);

- безеквівалентність;

- відсутність цільового використання;

- законодавча регламентація;

- однаковий підхід до всіх платників;

- зміна форми власності (перехід права власності під час його сплати).

Під час встановлення податку обов’язково визначаються такі елементи:

1 - платник податку;

2 - об’єкт оподаткування;

3 - база оподаткування;

4 - ставка податку;

5 - порядок обчислення податку;

6 - податковий період;

7 - строк та порядок сплати податку;

8 - строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Податки класифікують:

1. За економічним змістом об’єкта оподаткування:

- податки на доходи,

- податки на споживання,

- податки на майно,

- податки на різні дії,

- інші податки.

2. За рівнем встановлення:

- загальнодержавні,

- місцеві.

3. За формою оподаткування:

- прямі,

- непрямі.

4. За способом стягнення:

- розкладні

- окладні.

5. За порядком використання:

- загальні,

- спеціальні.

6. За платниками податків:

- податки з юридичних осіб,

- податки з фізичних осіб,

- податки змішаного складу.

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать такі податки та збори:

1 - податок на прибуток підприємств;

2 - податок на доходи фізичних осіб;

3 - податок на додану вартість;

4 - акцизний податок;

5 - екологічний податок;

6 - рентна плата ;

7 - мито.

До місцевих податків належать:

1 - податок на майно;

2 - єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

1 - збір за місця для паркування транспортних засобів;

2 - туристичний збір.

10.3. Фіскальна служба - це сукупність державних органів, які організовують і контролюють надходження податків, податкових і окремих видів неподаткових платежів.

До системи органів державної фіскальної служби належать:

- вищий рівень - Державна фіскальна служба (ДФС) України;

- середній рівень – Головні управління Державної фіскальної служби України в областях та місті Києві;

- низовий рівень – Державні податкові інспекції (об’єднані) в районах, містах, районах у містах.

Основними завданнями органів ДФС є:

1) реалізація фіскальної політики, здійснення контролю за надходженням до бюджетів податків і зборів, митних та інших платежів, контролю за виробництвом та обігом підакцизної продукції, адміністрування єдиного внеску, контроль за наявністю ліцензій та торгових патентів та ін.;

2) внесення пропозицій щодо забезпечення формування:

- державної фіскальної політики;

- державної політики у сфері митної справи;

- політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, здійснення контролю за надходженням до бюджетів податків і зборів, митних та інших платежів;

- державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

- державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску;

- державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

10.4. Податкова політика – це система спрямованих дій та певних економічних, правових і організаційно-контрольних урядових заходів для досягнення визначених завдань, що стоять перед суспільством, за допомогою податкової системи країни.

Зміст та цілі податкової політики можуть змінюватись залежно від об’єктивних та суб’єктивних факторів та обумовлені соціально-політичним ладом суспільства.

Здійснюється податкова політика через існуючий механізм оподаткування – сукупність правових та організаційних форм, способів, методів, інструментів, що регулюють податкові відносини між економічними суб’єктами.

Податкова політика визначається рівнем державного втручання в економічний розвиток. Відповідно до цього вона за своїм характером може бути активною, нейтральною, пасивною.

Основними принципами податкової політики є:

- принцип фіскальної ефективності – передбачає наступні елементи: достатність доходів, мінімізацію видатків на збирання доходів і запобігання ухиленню від сплати платежів до бюджету, еластичність податкової системи, рівномірний розподіл податків між адміністративно-територіальними одиницями;

- принцип економічної ефективності – полягає в необхідності стягувати потрібні кошти найбільш раціональним шляхом, тобто з мінімумом негативних наслідків для розвитку економіки;

- принцип гнучкості – означає необхідність своєчасного реагування на зміни у соціально-економічному житті суспільства;

- принцип соціальної справедливості – полягає в тому, що платниками податків мають виступати всі члени суспільства, які отримують доходи.

Типи податкової політики:

1) дискреційна - коли уряд свідомо вносить зміни в податкову систему і витрати бюджету з метою впливу на реальний валовий внутрішній продукт (ВВП), зайнятість, інфляцію. Дискреційна податкова політика може бути стимулюючою і стримуючою;

2) недискреційна або політика «вмонтованих стабілізаторів» - базується на теоретичному припущенні, що податкова система сама по собі має здатність автоматично впливати на економічний цикл, тому що навіть без її зміни податкові вилучення збільшуються при зростанні ВВП і зменшуються при його спаді, тобто має місце стабілізуючий ефект. Найбільш високий цей ефект при прогресивній податковій системі, що передбачає збільшення податкових вилучень поряд зі збільшенням доходів.

Форми податкової політики:

- політика максимальних податків.

- політика економічного розвитку.

- політика виважених податків.

10.5. Перекладання податків — це процес повного або часткового перерозподілу сплати податків між різними суб'єктами оподаткування, між якими існують господарські та економічні взаємовідносини.

Усі наукові концепції визначили два типи перекладання податків:

1. Пряме перекладання (або вперед) — від продавця до споживача, при якому на споживача лягає весь податковий тягар через включення податку до ціни виробу.

2. Зворотне перекладання (або назад), при якому виробник знижує ціну виробу і, таким чином, бере на себе обов'язок сплати податку.

Як правило, перекладання податків відбувається у сфері обігу в основному за рахунок непрямих податків або тих із них, які входять у собівартість продукту.

Перекладання податків може бути повним або частковим, залежно від мети платника податку. Якщо виробник бажає просунутися на ринок, то він частково перекладає податок. Якщо він уже закріпився на ринку або в його сегменті, то перекладає податок на споживача повністю.

Виділяють чотири випадки перекладання податків:

- ухилення від сплати податків, що включає як безпосереднє ухилення (відхід), так і обхід (уникнення) оподаткування;

- об’єднання трьох подібних за умовами випадків перекладання;

- поглинання податку, за якого податок може бути поглинутий зменшенням цінності оподатковуваного об’єкта;

- капіталізація податку – виникає тоді, коли цінність об’єкта збільшується зі зменшенням податку.

Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) – це умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів.

Питання для самоперевірки знань

1. Непрямими податками є:

універсальний акциз;

податок на прибуток;

майновий податок;

подушний податок;

немає правильної відповіді.

2. До прямих податків належать:

податок на майно;

податок з обороту;

податок з реалізації;

акциз;

немає правильної відповіді.

3. Неперекладні податки – це:

податок з продажів;

податок з оборотів;

фіскальні монополії;

податок на дохід;

немає правильної відповіді.

4. Перекладні податки – це:

податок на прибуток;

податок на додану вартість;

податок на нерухоме майно;

земельний податок;

немає правильної відповіді.

5. Принципи побудови системи оподаткування за А. Смітом:

справедливість, визначеність, зручність, економія;

рівність, соціальна справедливість, компетенція, єдиний підхід;

обов’язковість, рівнозначність, стабільність, єдиний підхід;

доступність, рівномірність сплати, економічна обґрунтованість;

немає правильної відповіді.

6. Якою за характером буде податкова політика держави, якщо оподаткування виступає лише як система забезпечення соціальних програм:

активною;

пасивною;

нейтральною;

стимулюючою;

стримуючою.

7. Яку функцію виконують податки, якщо вони сприяють захисту навколишнього середовища від забруднення:

розподільчу;

фіскальну;

екологічну;

регулюючу;

стимулюючу.

8. Чим регулюються правовідносини у сфері оподаткування?

Податковим кодексом України;

Законом України «Про систему оподаткування»;

Митним Кодексом України;

Цивільним Кодексом України;

немає правильної відповіді.

9. Споживач продукції, в ціну якої включається податок на додану вартість, є:

платником податку;

суб’єктом оподаткування;

носієм податку;

одиницею оподаткування;

об’єктом оподаткування.