Тема 7. Основи фінансової психології
7.1. Соціально-психологічні чинники фінансової поведінки
особистості.
7.2. Психологія
інвестування.
7.3. Психологічна характеристика
інноваційної діяльності.
7.1. Фінансова поведінка – різноманітні зовнішні прояви
діяльності з використання грошей, орієнтованих на досягнення різних цілей, в
контексті формальних і неформальних правил і соціальних відносин. Процес
формування фінансової поведінки є тривалим і складним. На уявлення особистості
щодо фінансової поведінки можуть впливати: батьківська сім’я, культурні
традиції, ЗМІ та реклама, вік і стать, внутрішні особливості особистості та ін.
Сім’я є соціальним середовищем,
в якому людина в перші роки життя проводить найбільше часу, відтак її вплив на
формування світоглядних позицій дитини
виявляється найбільш вагомим. У сім’ї, як привило, формуються тривалі,
сталі та глибоко особистісні стосунки. Члени однієї сім’ї, частіше за все, не
платять одне одному грошей та не укладають угод. Якщо гроші переходять від
одного члена сім’ї до іншого, то, зазвичай, не в якості оплати за роботу, а
задля задоволення потреб одного чи всіх її членів. Власність та дохід
розподіляються на неформальній основі та без укладання договору.
Але саме неформальність і, часто, непрозорість розподілу та
перетікання фінансових потоків може призводити до різноманітних, часом,
непослідовних психологічних і нелогічних економічних виборів. Вчені відмічають,
що велика кількість розладів, пов’язаних з грошима беруть свій початок саме з
сім’ї, в якій зростала людина. Вже нікого не здивуєш спостереженням, що батьки,
за допомогою грошей, часто висловлюють власні почуття до дітей, заохочуючи їхні
гарні звички та шкільні успіхи, таким чином просто підмінюючи прояви справжніх
почуттів любові та опіки.
Крім сім’ї, на формування фінансової поведінки дитини можуть
впливати також культурні традиції.
В будь-якому суспільстві існує певний набір культурних традиції та цінностей, у
відповідності з якими необхідно провадити власний побут, ставитись до навколишнього
середовища та ближніх. Так само вони стосуються і грошей. Так як гроші є
витвором людської думки, вони мають певну цінність (і не лише номінальну), а
розуміння їх сутності передається певним традиційним чином. Культура – це
комплекс типових для кожної конкретної групи форм поведінки. Саме тому існують
культурно закріплені параметри, за якими визначається, кого вважати багатими, а
кого бідними; як заробляти гроші і на що їх витрачати; хто є фінансовим героєм,
а хто антигероєм. Так, можемо говорити про «культуру багатих», «культуру
бідних», «культуру середнього класу», «культуру фінансової поведінки»,
«культуру національного ставлення до багатства, грошей» і т. д.
Засоби масової інформації
закріплюють прийняті в суспільстві цінності та звички, пов’язані з фінансовою
поведінкою, за допомогою реклами, розважальних програм та благодійних марафонів
тощо. Має місце посилення зовнішнього тиску на споживача, пов’язане з незмірним
зростанням можливостей маніпуляції поведінкою людей в інформаційному суспільстві.
Реклама, разом з розповсюдженням необхідної споживачеві інформації, полегшенням
пошуку потрібних товарів та послуг, цілеспрямовано розробляє і вдосконалює
засоби впливу на людину «в обхід» свідомості, спонукує до все нових витрат,
стимулює виникнення нових потреб, далеко не завжди обґрунтованих реальною
необхідністю, закріплює у психології споживача стереотипи масової поведінки
«розпещеного панича».
Використовуючи психологічно привабливі іміджі для просування на
ринку потрібних товарів, реклама завзято натреновує у сприйнятті споживача
необхідні схеми та патерни поведінки. Характерно те, що ці схеми часто
«профільтровані» на наявність національної складової і повністю «очищені» від
неї. Таким чином, підтримуються глобалізаційні процеси і відбувається поступове
«вивіювання» власної культурної самобутності. Це призводить до дезорієнтації
особистості як у власному культурному середовищі, так і в світовому контексті,
а відтак, провокує загальне підвищення рівня тривожності суспільства в цілому
та особистості, зокрема.
Також на фінансову поведінку особистості впливають стать і вік. У чоловіків
спостерігається тенденція надавати грошам підвищену цінність. Вони виявляються
більш компетентними в обходженні з грошима, так само і більш схильними до
ризику з ціллю їх заробітку. Жінки виражають більшу фрустрованість з приводу
відсутності грошей і більше заздрять тим у кого вони є. Хлопчики та юнаки
виявляють більшу, у порівнянні з дівчатками та дівчатами здатність
накопичувати, щоб, з часом, придбати якусь важливу річ. Результати досліджень
показують, що у хлопчиків, на відміну від дівчаток, більш виражена здатність до
фінансового самоконтролю. Така поведінка в дитячому віці є досить закономірною,
адже саме від хлопчиків суспільство очікує більшої відповідальності в економічній
сфері життя.
З віком пов’язана здатність планувати бюджет та співвідношення
мотивів споживання та накопичування (зокрема, з віком може збільшуватись
кількість накопичень на випадок хвороб).
Вчені зазначають, що жінки, більше ніж чоловіки і молодь
загалом, використовують витрати, як засіб самозаспокоєння та
«самопсихотерапії».
Вплив особистісних
особливостей на формування фінансової поведінки вивчено ще вкрай мало.
Проте, останнім часом, їх дослідженню приділяється все більше уваги. Виявилось,
що екстраверти ставляться до грошей більш відкрито, комфортно, безтурботно, ніж
інтроверти.
Низька самооцінка та невпевненість у собі, згідно зі
спостереженням, провокує поведінку перебільшеного самообмеження, а інколи,
навпаки, марнотратство. Зокрема, марнотрати, в глибині, виявляються людьми не
самовпевненими та мають нижчу самооцінку ніж звичайні споживачі. Так само,
люди, які в своїх цінностях орієнтовані на володіння речами та їх накопичення,
на противагу духовним цінностям, виявляються менш задоволеними власним життям.
Дослідження доводять, що, в залежності від того, який локус
контролю превалює у індивіда – екстернальний чи інтернальний, він
характеризується тією чи іншою мірою свідомої, відповідальної поведінки в
економічних питаннях. Так, екстернали схильні приписувати власні біди та
невдачі зовнішнім обставинам та факторам. Ця категорія людей може винуватити
владу, чари, злих людей чи несприятливі кліматичні умови, в тому, що їм не
вдалось (чи, рідше, вдалось) заробити достатню кількість грошей для задоволення
власних потреб. Так само, вони характеризуються перебільшеною імпульсивністю та
ірраціональністю щодо економічних питань. На противагу їм, інтернали як поразки
так і перемоги, більшою мірою приписують собі, власним здібностям та навичкам.
В разі невдачі, дана категорія людей схильна до аналізу власних дій та
інтегрування причин та наслідків невдачі у власний досвід з ціллю запобігання
подібних повторень у майбутньому. Отже, інтернали характеризуються свідомим та
раціональним ставленням до питань, пов’язаних з грошима.
Загалом, вчені сходяться на думці, що специфічні особливості
людини безпосередньо впливають на вибори, які вона приймає щодо грошей,
зокрема: де заробляти, скільки заробляти, накопичувати чи все витрачати, як і
на що витрачати, вести бюджет та його планування чи витрачати спонтанно тощо.
7.2. Питання про те, що робить людей
багатими та успішними, вже давно хвилює людство та чисельних дослідників в
галузі інвестування. Мова йде про абстрактне мислення, вміння зосередитися на
конкретній цілі і не відволікатись на другорядне, вибирати найважливішу
інформацію, не боятися масштабних проектів.
Наші далекі
предки займались полюванням, вирощуванням свійських тварин, обробляли землю.
Люди прекрасно розуміли - чим більше зможуть вполювати або виростити врожаю,
тим багатшими вони стануть. Чому ж багатство було джерелом натхнення для
багатьох господарів? Відповідь проста: багатші домогосподарства легше
переживали природні катаклізми. Але були й такі, хто намагався відібрати
багатство в інших, більш заможних та працьовитих. Чому ж існує така різниця:
хтось хотів трудитися, або зберегти плоди своєї праці, а інші не могли або не
хотіли це робити?
Споконвіку
народна мудрість вчить нас заощаджувати плоди своєї праці на майбутнє. Тим не менш,
значній частині людства це важко. Лише у похилому віці люди починають розуміти,
що якби вони подумали про старість раніше, то мали б набагато вищий рівень
життя. Але мова йде про небажання чи нездатність заощаджувати?
Експерименти з
соціальної психології вказують на те, що здатність до проектування майбутнього
(стратегічного мислення) починає формуватися у дітей з 4 років. В одному з
експериментів дітям пропонували або отримати одне смачне тістечко одразу, або
зачекати й отримати декілька згодом. Більшість дітей, дивлячись на смачненьке,
не могли втриматись від спокуси: після очікування протягом 3 хвилин приблизно
70% дітей миттєво, рефлекторно з’їдали тістечко. Лише 30% дітей після
10-15-хвилинного очікування отримували додаткові тістечка. Саме ці діти в
майбутньому виявлялись більш цілеспрямованими та наполегливими у житті, мали
постійність у подружніх відносинах, краще вели бізнес й досягали вищих
результатів у науці. Може, причина
їхнього успіху полягає в тому, що під час експерименту з тістечками вони
дочекалися достойної винагороди за це? Здійснюючи такий вибір, діти проектували
майбутнє, виробляючи в собі елементи стратегічного рефлексивного мислення. А
вже потім таке мислення допомагало їм робити далекоглядніший вибір.
У багатьох дорослих частина мозку, що відповідає за стратегічне
мислення, так і залишається у нерозвиненому стані, тобто у їхніх рішеннях
повністю домінують рефлекторні механізми. Якщо на столі стоїть смачна і
спокуслива їжа, їм важко втриматися, щоб не з’їсти її. Вони навіть не задумуються,
як будуть почувати себе потім, після надмірного споживання харчів. Хоча всі
усвідомлюють, що переїдання призводить до великих проблем у майбутньому, та все
ж віддають перевагу миттєвій насолоді.
Рішення стосовно інвестування у довготерміновий проект можна
порівняти з експериментом з тістечками.
Ви можете витратити на споживання певну суму грошей або інвестувати її, щоб в
майбутньому отримувати більші за теперішні грошові потоки. Яким же чином
зрівноважувати майбутні надходження від інвестування з сьогоднішніми витратами?
Для цього людство розробило інвестиційні критерії, побудовані на концепції
вартості грошей у часі – сьогодні вони є ціннішими за суму грошей у
майбутньому. Чому? Тому що ми можемо інвестувати і заробляти інвестиційний
дохід.
Навички
заощаджувати і мислити стратегічно частково закладені у самій природі людини,
щоб вона змогла пережити кризові для неї роки. З іншої сторони, навичку
заощаджувати можна виховувати в дитині або собі через систему відповідних
стимулів. Якщо процес заощадження не підтриманий очікуваним результатом –
навичка може не тільки зруйнуватися назавжди, а й не закріпитися у наступних
поколіннях. Так сталося з «радянським» поколінням. Фінансова система того часу
не змогла безпечно перенести їхні заощадження у майбутнє, тому люди
розчарувались у доцільності цього й почали витрачати більше на поточне
споживання.
7.3. У ході розвитку і розгортання
предмета психології творчих здібностей людини виникає необхідність виділити
утворення, що дали б змогу уявити її як логічну однорідну цілісність зі своєю
системою координат, одиниць аналізу і практичного конструювання.
Виховання і
розвиток людини, її інтелектуального потенціалу стали одним із важливих
чинників розвитку нашого суспільства. Вдосконалення духовних сил людей (особливо
підростаючого покоління) має оздоровче, освітнє і виховне значення.
Досягнення
людиною оптимуму розвитку творчого хисту і духовного багатства відповідно до
вимог професійної діяльності — основного засобу існування в майбутньому;
успішне здійснення мотивації творчого ставлення до роботи, що розвиває цей
хист, - мета і критерій, що досягаються в системі утворення функціональних
органів психіки.
Творча
діяльність за своєю природою і соціальним призначенням — це діяльність
максимальна незалежно від рівня розвитку людини, ЇЇ особистого досвіду.
Вилучення творчого начала із праці позбавляє людину головного рушія розвитку
психіки і свідомості і руйнує основи діяльності — перетворює її на механічну і
монотонну роботу.
Розкриваючи
сутність поняття праці, необхідно історично охопити розмаїття видів трудової
діяльності, серед яких цей вид людської діяльності - унікальний. У міру
розвитку суспільних форм праці підвищується роль творчого хисту і разом з ними
і трансформація психіки і свідомості в роботі, що й сприяє гармонійному
розвитку людини.
Різноманітні
види діяльності породжені працею і генетично та функціонально з нею пов'язані.
Основні складові процесу праці:
а) людина як
суб'єкт трудової діяльності;
б) доцільна
діяльність, або сама праця;
в) предмет трудової
діяльності;
г) засоби праці;
д) продукт
трудової діяльності.
У праці людина,
зберігаючи і перетворюючи природу на більш гармонійні форми, створює цими діями
і саму себе. Протягом творчого процесу в діяльності людина виробляє, створюючи
саму себе, оволодіває своїми природними якостями і набуває соціальних
властивостей.
Розробка
інноваційних технологій можлива на основі закономірностей творчої діяльності,
пов'язаної з виникненням думок, почуттів і образів, а також розумовими і
психомоторними діями людини, що виконуються на межі людських можливостей, в
екстремальних умовах, коли творчі процеси досягають максимуму напруженості.
Питання для
самоперевірки знань
1. Охарактеризуйте соціально-психологічні
чинники фінансової поведінки особистості.
2. Яким чином здійснюється вплив соціально-психологічних чинників на фінансову поведінку?
2. Яким чином і з якого віку відбувається формування інвестиційної
поведінки?
3.
Охарактеризуйте особливості психології творчої діяльності особистості.
4. Назвіть основні
складові процесу праці.