Тема 6. Основи фондового ринку

 

6.1. Цінні папери як інструменти фондового ринку.

6.2. Пайові цінні папери.

6.3. Боргові цінні папери.

6.4. Фондова біржа та брокери.

6.5. Інтернет-торгівля цінними паперами.

 

6.1. Ринок цінних паперів (фондовий ринок) – частина ринку капіталів, де здійснюється емісія і купівля – продаж цінних паперів. Через ринок цінних паперів (РЦП) (банки, спеціальні кредитно-фінансові інститути і фондові біржі) акумулюються грошові накопичення підприємств, банків, держави і приватних осіб, що спрямовуються на виробниче і невиробниче вкладення капіталів.

Фондові ринки поділяються на:

– первинні – є ринками перших та повторних емісій, на яких здійснюється початкове розміщення цінних паперів серед інвесторів та початкове вкладення капіталу в різні галузі економіки. Обов’язковими учасниками первинного ринку є емітенти цінних паперів та інвестори;

– вторинні – тобто ринки, на яких відбувається обіг емітованих раніше цінних паперів (подальші купівля і продаж непогашених зобов’язань). Цінні папери продаються та перепродаються різними власниками. Ці ринки доступніші широким колам фізичних та юридичних осіб порівняно з первинними ринками. Важливо, що обсяг залучених коштів підприємством або урядом визначається цінами первинного ринку, тоді як зростання або зниження цін на вторинному ринку цінних паперів приносить прибутки або збитки лише тим, хто працює на цьому ринку.

Із погляду форми організації вторинних ринків (залежно від місця, де відбувається торгівля цінними паперами) їх поділяють на:

– біржовий ринок – для діяльності цього ринку організовується спеціальне приміщення – біржа, на якій покупці і продавці цінних паперів (або їхні агенти чи брокери) зустрічаються в одному приміщенні для проведення торгів (Нью-Йоркська і Американська фондові біржі для акцій, Українська фондова біржа – це приклади організованих бірж);

– позабіржовий ринок – більш сучасна форма організації роботи фондового ринку, заснована на комп’ютерній мережі, що об’єднує дилерів. Бажаючі звертаються до них, через комп’ютерну мережу з’ясовують діючі ціни та укладають відповідні угоди. Оскільки позабіржові дилери перебувають у комп’ютерному контакті один з одним і знають ціни, що встановлені іншими, то позабіржові ринки високо конкурентні, і не дуже відрізняються від ринку з організованим обігом.

Згідно з Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» (від 23 лютого 2006 р.), цінні папери – документи установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини емітента цінного паперу (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має право на цінний папір, та передбачають виконання зобов’язань за такими цінними паперами, а також можливість передачі прав на цінні папери та прав за цінними паперами іншим особам.

Цінний папір (ЦП) – це товар особливого роду, який не маючи власної вартості (вартість виготовлення ЦП незначна), може продаватися за високою ринковою ціною. Це пояснюється тим, що цінний папір маючи свій номінал, представляє собою певну величину реального капіталу, вкладеного в підприємство. Якщо ринковий попит на ЦП виявиться вище пропозиції, їх ціна перевищить номінал (можлива ситуація і навпаки).

Можливість суттєвого відхилення ринкової ціни від номіналу означає, що цінний папір представляє собою «фіктивний капітал». Фіктивний капітал – паперовий двійник реального (номінал), тобто це капітал, представлений в ЦП, який дає його власнику право отримувати дохід у вигляді дивідендів чи відсотків. Його ціна визначається двома обставинами: співвідношенням попиту і пропозиції на капітал; величиною капіталізованого доходу по ЦП.

Як будь-яке багатство цінні папери мають вартість:

1)          номінальну – встановлюється емітентом довільно за емісії (зазначається на самому цінному папері);

2)          балансову – є бухгалтерським відображенням забезпеченості цінних паперів капіталом емітента;

3)          ринкову – вартість цінних паперів на ринку (на основі попиту і пропозиції);

4)          розрахункову – визначається за допомогою фінансових розрахунків.

В Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

1) пайові цінні папери – цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів та сертифікатів ФОН), надають власнику право на участь в управлінні емітентом (крім інвестиційних сертифікатів та сертифікатів ФОН) і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента (крім сертифікатів ФОН).

До пайових цінних паперів відносяться: а) акції; б) інвестиційні сертифікати; в) сертифікати Фонду операцій з нерухомістю (сертифікати ФОН); г) акції корпоративного інвестиційного фонду;

2) боргові цінні папери – цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов’язання емітента, або особи яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов’язання.

До боргових цінних паперів відносяться: а) облігації підприємств;
б) державні облігації України; в) облігації місцевих позик; г) казначейські зобов’язання України; д) ощадні (депозитні) сертифікати; е) векселі;
ж) облігації міжнародних фінансових організацій; з) облігації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

3) іпотечні цінні папери – цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться: а) іпотечні облігації; б) іпотечні сертифікати; в) заставні;

4) приватизаційні цінні папери – цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду;

5) похідні цінні папери – цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів;

6) товаророзпорядчі цінні папери – цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Цінний папір починає своє повноправне існування тільки після державної реєстрації випуску.

«Золоте» правило інвестування в ЦП полягає у тому, що дохід завжди пропорційний ризику, що на нього готовий наразитися інвестор заради отримання цього доходу.

Роль фондового ринку полягає в тому, що він є регулятором стихійних процесів в ринковій економіці. Це стосується, перш за все, процесу інвестування капіталу, який передбачає, що міграція капіталу здійснюється у вигляді його припливу в місця, де він потрібний, і відтоку із галузей, де є його надлишок.

 

6.2. Акція – іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства (АТ), включаючи право на отримання частини прибутку АТ у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна АТ у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування.

Емітентом акцій є тільки акціонерне товариство. Акція має номінальну вартість, установлену в національній валюті. Акціонерне товариство розміщує тільки іменні акції. Акції існують виключно в бездокументарній формі. У разі існування акцій у документарній формі власникові акцій видається сертифікат акції (акцій).

Акціонерне товариство розміщує акції двох типів – прості та привілейовані.

Прості (звичайні) акції: надають їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші права, передбачені законом. Прості акції надають їх власникам однакові права.

Привілейовані акції: надають їх власникам переважні, стосовно власників простих акцій, права на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, а також надають права на участь в управлінні акціонерним товариством у випадках, передбачених статутом і законом.

Частка привілейованих акцій у статутному капіталі акціонерного товариства не може перевищувати 25 відсотків.

Ціна акції – це теперішня вартість її майбутніх грошових потоків. Розрахункова вартість акцій обчислюється залежно від способу виплати дивідендів.

Вартість акцій з постійними дивідендами (привілейованих акцій):

де Д – дивіденд;

r – рівень доходності акцій даного типу (дисконтна ставка).

Вартість акцій, дивіденди на які постійно зростають, розраховується за моделлю Майрона Дж. Гордона:

де Д0 – останній виплачений дивіденд (дивіденд нульового року),

Дt – дивіденд, що очікується у році t;

tд – темп зростання дивіденду.

Ці формули обчислюють внутрішню ціну акції. Поточна ж ціна на фондовому ринку визначається попитом і пропозицією.

Прийнятні правила для інвестування в акції:

1.    Якщо внутрішня ціна вища за ринкову – купуйте акцію.

2.    Якщо внутрішня ціна акції нижча за ринкову – продавайте акцію.

Інвестиційний сертифікат – цінний папір, емітентом якого є компанія з управління активами пайового інвестиційного фонду та який засвідчує право власності учасника пайового фонду на частку в пайовому фонді та право на отримання дивідендів (для закритого пайового фонду).

З 1 січня 2004 р. в обіг введені сертифікати Фонду операцій з нерухомістю – цінний папір, що засвідчує право його власника на отримання доходу від інвестування в операції з нерухомістю (Закон «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19 червня 2003 р.).

6.3. Облігація – цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником коштів, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов’язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом емісії (для державних облігацій України – умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом емісії (умовами їх розміщення).

Облігації можуть існувати виключно в бездокументарній формі. Емітент може розміщувати відсоткові, дисконтні та цільові облігації.

Облігації підприємств (організацій) – це вид боргових цінних паперів, що служать цілям залучення грошових ресурсів для оновлення основного капіталу. Облігації підприємств підтверджують зобов’язання емітента за ними та не дають право на участь в управлінні емітентом.

Юридична особа має право розміщувати відсоткові та/або дисконтні облігації на суму, яка не перевищує трикратного розміру власного капіталу або розміру забезпечення, що надається їй з цією метою третіми особами. Не допускається розміщення облігацій підприємств для формування і поповнення статутного капіталу емітента, а також покриття збитків від господарської діяльності.

Ціна облігації (її курс) – теперішня вартість її майбутніх грошових потоків (купонного) та капіталу.

Можливі три варіанти виплати доходів на боргові цінні папери:

– дохід сплачується як різниця між цінами придбання і погашення (для дисконтних облігацій);

– дохід сплачується періодично, а сума боргу погашається наприкінці обумовленого терміну;

– дохід, а також сума боргу сплачуються наприкінці обумовленого терміну.

Вартість боргових цінних паперів, дохід на які сплачується періодично, а сума боргу погашається наприкінці обумовленого терміну, визначається за формулою:

де Пр – абсолютний розмір відсотка, грош. од.

Н – номінальна вартість конкретного цінного паперу, грош. од.;

r – рівень доходу конкретного виду цінних паперів (ставка ринку), %;

n – термін, що лишився до погашення, роки.

При розрахунках доходності купівлі облігації використовують поняття її курсу, який визначається за формулою:

де Ор – ціна облігації (ринкова вартість), грош. од.;

Ноб – номінал облігації, грош. од.

Поточний дохід (поточна дохідність) за облігацією встановлює у відсотковому виразі залежність між величиною доходу по облігації і її ціною:

Дпр = х100%,

де Пр – норма відсотка (купонна ставка), %;

Ноб – номінальна вартість облігації, грош. од.;

Цоб – ціна облігації, грош. од.

n – період.

Слід запам’ятати:

1. При ставці ринку вище за купонну – ціна нижче номіналу.

2. При ставці ринку нижче за купонну – ціна вище номіналу.

3. При їх тотожності – ціна дорівнює номіналу.

Державні (муніципальні) цінні папери України – це боргові зобов’язання держави (місцевих органів влади) у формі цінних паперів.

Види вітчизняних державних цінних паперів:

– облігації внутрішніх державних позик (ОВДП);

– облігації зовнішніх державних позик (ОЗДП);

– цільові облігації внутрішніх державних позик;

– казначейські зобов’язання України (векселі);

– депозитні сертифікати НБУ;

– приватизаційні папери.

Облігації внутрішніх державних позик (ОВДП) – державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов’язання України щодо відшкодування пред’явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій.

Цільові облігації внутрішніх державних позик України –ОВДП, емісія яких є джерелом фінансування дефіциту державного бюджету в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та в межах граничного розміру державного боргу.

Основним реквізитом цільових ОВДП є зазначення передбаченого законом напряму використання залучених від розміщення таких облігацій коштів.

Облігації зовнішніх державних позик – державні боргові ЦП, що розміщуються на міжнародних фондових ринках і підтверджують зобов’язання України відшкодувати пред’явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Емісія державних облігацій України регулюється законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, яким встановлюються граничні розміри державного зовнішнього та внутрішнього боргу.

Казначейські зобов’язання України – державні ЦП, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчують факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов’язання України, дають власнику право на отримання грошового доходу та погашаються відповідно до умов їх розміщення.

Облігації внутрішніх місцевих позик – випускаються за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим або міської ради лише на пред’явника; кошти одержані від їх реалізації, спрямовуються до місцевих бюджетів чи позабюджетних фондів. Місцеві облігації випускаються для забезпечення потреб місцевих бюджетів, як правило, з метою спорудження та утримання низки об’єктів, функціонування яких має важливе значення для даної місцевості, а також для фінансування різного роду місцевих проектів.

Ощадний (депозитний) сертифікат – цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.

Вексель – цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

 

6.4. Фондова біржа (ФБ) – це організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Основне, що відрізняє фондову біржу від інших ринкових інститутів, це некомерційний характер її діяльності.

Фондова біржа утворюється та діє в організаційно-правовій формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю.

Прибуток фондової біржі спрямовується на її розвиток та не підлягає розподілу між її засновниками (учасниками).

Членами фондової біржі можуть бути виключно торговці цінними паперами (брокери, дилери), які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку та взяли на себе зобов’язання виконувати всі правила, положення і стандарти фондової біржі.

Функціонування централізованого фондового ринку неможливе без брокерських контор (брокерів), банків-брокерів. Брокерською конторою ФБ – є господарське товариство (ТзОВ), яке має дозвіл на здійснення діяльності з ЦП, є членом або підрозділом члена ФБ, власником брокерського місця та зареєстроване на ФБ.

Брокерська діяльність – укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема на підставі договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи.

Дилерська діяльність – укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу, крім випадків, передбачених законом.

Найбільшими фондовими біржами (ФБ) світу є біржі Нью-Йорка, Токіо і Лондона. Серед 14 найбільших ФБ світу 6 американських.

В Україні станом на початок 2020 р. в реєстрі НКЦПФР перебували 6 фондових бірж: АТ «Українська біржа» (м. Київ), ПрАТ «Українська фондова біржа» або УФБ (м. Київ), ПрАТ «ФБ «Перспектива» (м. Дніпро), ПАТ «Фондова біржа ПФТС» (м. Київ), ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» (УМВБ), ПрАТ «ФБ «ІННЕКС».

 

6.5. Інтернет торгівля цінними паперами (інтернет – трейдинг) означає здійснення операцій купівлі/продажу цінних паперів на фондовій біржі за допомогою спеціальної сертифікованої програми, встановленої на Вашому комп'ютері.

У США та в Західній Європі торгівля цінними паперами перемістилася в інтернет ще в середині 90-х років минулого століття (у них він називається - direct market access). Наслідком запровадження інтернет-трейдингу в цих країнах стало збільшення самих фондових ринків за рахунок активів внутрішніх інвесторів.

Назва «інтернет-трейдинг» почала використовуватись на українському фондовому ринку нещодавно, хоча стала вже досить популярною серед наших інвесторів. В Україні інтернет-трейдинг з'явився завдяки фондовому майданчику – АТ «Українська біржа», яка запустила його у розквіт фінансової кризи (2009 р.).

Сьогодні в Україні здійснювати он-лайн торгівлю цінними паперами (на ринку заявок і ринку котувань) є можливість на двох торгівельних майданчиках – це на АТ «Українська біржа» і ПАТ «ПФТС».

В Україні вже використовується декілька сертифікованих програм для доступу на фондові біржі, такі як QUIK, WEB2L, SmartTrade.

Інтернет-трейдинг має такі переваги для інвестора: прямий доступ до біржової інформації та інструментарій її аналізу; можливість самостійно виставляти заявки та укладати угоди, моніторити власний портфель активів в онлайн режимі; прийнятна вартість операцій з купівлі-продажу; висока ліквідність; прозорість угод і низькі спреди – різниця між кращими цінами покупки й продажу у той самий момент часу на будь-який актив (акції, ф'ючерси, опціони); швидке відкриття рахунку при мінімальному стартовому капіталі.

Доступ до торгів надається онлайн-брокером, який забезпечує своїх клієнтів програмним забезпеченням для зв'язку з біржею в процесі проведення торгів і здійснює технічну підтримку даної діяльності.

Питання для самоперевірки знань

1. Назвіть основні особливості фондового ринку, як сегменту фінансового ринку.

2. Назвіть відмінності між первинним та вторинним ринками цінних паперів.

3. Які групи цінних паперів перебувають у цивільному обігу в Україні?

4. Охарактеризуйте види цінних паперів.

5. Які права власника простої акції?

6. Які права власника привілейованої акції?

7. Як визначити ціну акції з рівномірним ростом дивіденду (модель Гордона)?

8. Як визначити ціну привілейованої акції?

9. Якими правилами слід керуватися при інвестуванні в акції?

10. Що таке інвестиційний сертифікат?

11. Чим відрізняється облігація від акції?

12. Які є обмеження щодо випуску облігацій підприємств?

13. Дати визначення депозитних сертифікатів.

14. Дати визначення векселів.

15. Назвіть відмінність між брокерською і дилерською діяльністю.