Тема 5. Управління запасами. Стратегічне планування,
облік і прийняття рішень.
Запитання.
1. Суть управління
запасами.
2. Довгострокове фінансове планування.
Основні поняття:
стратегічний управлінський облік, управління запасами, оптимальний обсяг
замовлення, стратегія.
1. Суть управління запасами.
Якщо
запаси складаються з товарів, придбаних у зовнішнього постачальника, то виникають:
-
витрати на замовлення;
-
витрати на зберігання.
Якщо
запаси складаються з товарів, вироблених власними силами, то виникають:
- витрати на налагодження;
-
витрати на зберігання.
Витрати на замовлення - це витрати на розміщення та отримання замовлення.
Приклади цих витрат можуть включати канцелярські витрати на обробку замовлення,
витрати на страхування доставки та витрати на розвантаження.
Витрати на налагодження - це витрати на підготовку
обладнання та устаткування для виробництва. Приклади цих витрат можуть включати
витрати на заробітну плату незайнятого виробничого персоналу, вартість
незадіяних виробничих потужностей, (втрачений прибуток) та витрати на
випробування в умовах експлуатації (праця, матеріали та непрямі витрати).
Витрати на зберігання - це витрати, пов’язані зі зберіганням запасів, такі як
витрати на складські приміщення та обробку запасів, альтернативні витрати
коштів, інвестованих в запаси та страхування і податки на запаси.
В
процесі управління запасами вирішують два запитання: яку кількість запасів
необхідно замовити (або виробити) та коли необхідно розмістити замовлення (або
виконати налагодження обладнання).
В процесі управління запасами визначають оптимальний
обсяг замовлення (модель запасів). Використовуваний обсяг замовлення повинен мінімізувати загальні
витрати на замовлення та зберігання запасів.
Загальні витрати = Витрати на замовлення +
Витрати на зберігання
Оптимальний обсяг замовлення - це обсяг замовлення, який мінімізує
загальні витрати.
Момент наступного замовлення (точка повторного
замовлення) - це момент часу, коли потрібно
розміщувати нове замовлення (або розпочинати налагодження).
Момент
наступного замовлення дорівнює обсягу запасів, який буде використано з моменту
розміщення замовлення до моменту прибуття замовлених запасів.
Цикл замовлення (тривалість
виконання замовлення) - це час, необхідний для отримання
замовлення після того, як замовлення розміщено або налагодження розпочато.
Резервний запас - це додатковий запас, який
використовується як резерв для уникнення дефіциту запасів.
Для управління запасами
використовують:
-
систему обліку і калькулювання витрат «точно в
термін»;
-
безперервне замовлення -
це система, за якої виробник
виконує функцію управління запасами для роздрібного продавця, вказуючи
йому, в який момент і в якому розмірі виконувати наступне замовлення;
-
електронний обмін даними дозволяє постачальникам отримувати
доступ до оперативної (онлайнової) бази даних
покупця, даючи змогу постачальнику доставляти необхідні запаси саме вчасно для
використання;
-
систему «Канбан» - використовується для забезпечення
наявності частин або матеріалів при їх необхідності. Є інформаційною системою,
яка використовує маркери або картки для контролю виробництва. Система «Канбан»
використовує три канбан-картки:
- канбан-картка передачі, визначає
кількість, яку наступний процес повинен отримати від попереднього;
- канбан-картка виробництва, визначає
кількість, яку повинен виробити попередній процесс;
- канбан-картка постачання, яка
вказує постачальнику необхідну для доставки кількість матеріалів та час
доставки.
Використання канбан-карток
гарантує, що наступний процес отримає необхідну кількість матеріалів від
попереднього процесу в відповідний час. Система «Канбан»
також контролює попередній процес, дозволяючи йому виробляти лише обсяги, що
використовуватимуться наступним процесом.
При
управлінні запасами використовують теорію обмежень, яка повинна забезпечити: збільшення доданої
вартості, мінімізацію запасів, зменшення витрат операційної діяльності.
Обмеження
поділяються на:
- зовнішні обмеження - це лімітуючі фактори з
зовнішніх джерел (попит тощо);
- внутрішні обмеження - це лімітуючі фактори, що
знаходяться в межах підприємства (маш-год, люд-год тощо);
- гнучкі обмеження - це обмеження, дефіцитні ресурси яких не повністю
використовуються структурою випуску (асортиментом продукції);
- жорсткі обмеження - це ті обмеження, наявні ресурси яких повністю
використовуються.
2. Довгострокове фінансове планування.
Стратегічний управлінський облік - це система
управлінського обліку, спрямована на прийняття стратегічних управлінських
рішень.
Облікова система може забезпечувати потреби стратегічного
менеджменту різними шляхами:
- використанням даних обліку для аналізу;
- наданням ключової інформації, пов’язаної з обраними стратегіями;
- забезпеченням зворотного зв’язку щодо досягнутих результатів та
їх узгодженням зі стратегічними цілями;
- наданням інформації стосовно довгострокових наслідків різних
напрямів дії.
В стратегічному управлінському обліку інформацію
готують в основному для досягнення основних стратегій підприємства, однією з
яких є підвищення конкурентоздатності. Концепцію конкурентоздатної стратегії
розробив М.Портер, який визначив три основні типи такої стратегії:
- диференціації;
- лідерства щодо витрат;
- зосередження.
Стратегія диференціації передбачає переконання
споживачів у тому, що продукт або послуга є унікальними завдяки високій їх
якості. Це дає підприємству
можливість встановлювати високу ціну й отримувати
конкурентну перевагу у прибутках без суттєвого зниження витрат.
Стратегія лідерства
щодо витрат - стратегія, що дає підприємству змогу
отримувати конкурентні переваги шляхом виготовлення якісної продукції (послуг)
зі значно меншими витратами.
Стратегію зосередження застосовують підприємства,
які концентрують увагу на специфічному сегменті ринку, зокрема на певній
категорії споживачів, окремій географічній зоні або специфічному асортименті
продукції (послуг).
Для довгострокового фінансового
планування в управлінському обліку застосовують SWOT-аналіз
- це
системний аналіз внутрішніх сильних і слабких сторін підприємства
з метою визначення ключових факторів успіху.
При довгостроковому плануванні витрат, зокрема собівартості
застосовують такі методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції:
-
калькулювання за стадіями життєвого циклу продукції -
вимірювання й накопичення всіх фактичних витрат, пов’язаних із виробництвом
певної продукції упродовж її виробництва
(життєвого циклу);
- калькулювання для
безперервного вдосконалення - процес зниження витрат протягом усього
виробничого процесу шляхом безупинного пошуку поліпшень
та удосконалення виробничого процесу;
- метод обліку витрат «таргет-кост» -
підприємство спершу визначає прийнятну ціну продукції та її граничну
собівартість, а вже потім проектує сам процес виробництва продукції, реалізація
якої забезпечить досягнення певної мети. Цей підхід застосовують японські
компанії, а в останні роки йому приділяють дедалі більшу увагу у США та
Західній Європі.