Тема 7. Система обліку і калькулювання за змінними витратами.

Запитання.

1.   Сутність системи обліку і калькулювання за змінними витратами.

2.   Види методу обліку за змінними витратами.

3.   Оцінка  системи калькулювання за повними і змінними витратами.

Основні поняття: змінні витрати, постійні витрати, собівартість, метод директ-кост, простий директ-кост,  розвинутий директ-кост, маржинальний прибуток.

 

1.   Сутність системи обліку і калькулювання за змінними витратами.

До системи обліку і калькулювання за змінними витратами відноситься ме­тод обліку змінних витрат директ-кост (директ-костинг).

Суть методу полягає в тому, що:

1)      витрати класифікують на змінні і постійні;

2)     собівартість складається лише із змінних (прямих) виробничих витрат (неповних);

3)      залишки готової продукції та незавершеного виробництва на кінець періоду обліковують за змінними виробничими витратами;

4)     постійні витрати, як виробничі так і не виробничі визнаються витратами періоду і списуються на фінансовий результат;

5)     облік витрат ведуть за їх видами, місцями виникнення;

6)     облік результатів діяльності ведуть за центрами відповідальності і підприємством в цілому;

7)     замість валового прибутку визначають маржинальний прибуток (маржинальний дохід).

Цей метод ще називають метод обліку неповних витрат.

Неповні виробничі витрати – змінні (прямі) виробничі витрати (рах.23) та змінні загальновиробничі витрати (рах. 91).

За методом обліку неповних витрат до собівартості включаються змінні прямі виробничі витрати (рах.23+91).

Цей метод крім обліку витрат передбачає аналіз витрат і результатів діяльності.

Маржинальний прибуток є різницею між доходом від реалізації продукції, робіт і послуг (виручка) та виробничими і невиробничими змінними витратами.

 

Маржинальний прибуток на 1 продукції = Ціна 1 продукції

– Змінні витрати на 1 продукції

 

Метод директ – кост був розроблений у 1936 р. у США. Його впровадили лише у 1953 р.

Метод директ – кост в практиці ще називають:

- методом часткового обліку витрат, методом обмеженої собівартості, маржинальним калькулюванням (англо - мовні країни);

- метод граничних витрат або облік суми покриття (Німеччина, Австрія);

- маржинальним облік, облік маржинальних витрат (Франція, Великобританія).

2.        Види методу обліку за змінними витратами.

Види методу обліку витрат  дирек-кост:

1. простий - собівартість складається лише з змінних виробничих витрат (в практиці до собівартості включають  і змінні невиробничі витрати);

2. розвинутий - характеризується додатковим включенням до собівартості прямих постійних виробничих витрат (наприклад:  амортизація обладнання, на якому здійснюють виробництво окремого виду продукції). Якщо на обладнанні здійснюють виробництво декількох видів продукції  - це непрямі постійні витрати і вони не включаються в собівартість продукції за даного методу.

При методі директ – кост складають Звіт про прибутки і збитки, де передбачено розрахунок маржинального і чистого прибутку.

 Звіт про прибутки і збитки може бути простим і деталізованим. Це залежить від деталізації інформації про маржинальний прибуток за рівнями його отримання (виробництво, реалізація тощо).

Проста форма Звіту про прибутки і збитки

Дохід

Змінні витрати:  

             виробничі (собівартість)

             невиробничі

Маржинальний прибуток

Постійні витрати (виробничі і невиробничі)

Чистий прибуток

 

Деталізована форма Звіту про прибутки і збитки

Дохід

Змінні витрати:  

             виробничі (собівартість)

1. Маржинальний прибуток (виробничий)

Змінні витрати:

             невиробничі

2. Маржинальний прибуток

Постійні витрати

Чистий прибуток

 

Виробничий маржинальний прибуток це різниця між доходом і собівартістю за змінними виробничими витратами.

Звіт про прибутки і збитки при потребі може бути деталізований за видами продукції.

Єдиних вимог до форми і змісту звіту немає.

Переваги директ – косту:

1)  відсутня часова періодичність складання звітності (складають при потребі);

2)  використання Звіту про прибутки і збитки для прийняття оперативних управлінських рішень;

3)  можливість проведення аналізу беззбитковості виробництва;

4)  можливість встановлення достовірної ціни на продукцію.

Недоліки директ – косту:

1)  суперечності  при поділі витрат на змінні і постійні, та включення до собівартості прямих постійних витрат;

2)  не врахування постійних виробничих витрат до собівартості призводить до визначення заниженої ціни на продукцію.

3.     Оцінка  системи калькулювання за повними і змінними витратами.

Взаємозв’язок процесів виробництва і реалізації та їх вплив на прибуток при методах обліку повних і змінних витрат:

1)       якщо обсяг виробництва більший за обсяг реалізації - чистий прибуток при стандарт-кості буде більшим ніж чистий прибуток при директ-кості (при стандарт-кості постійні виробничі витрати включаються до собівартості виготовленої продукції і відображаються в Балансі, тому менша їх частина буде списуватися при визначенні чистого прибутку (частина їх відображатиме вартість залишків готової продукції на кінець періоду), тоді як при директ-кості усі постійні виробничі витрати списуються на зменшення фінансового результату (так як не включаються до собівартості продукції);

2)  якщо обсяг виробництва менший обсягу реалізації – навпаки, чистий прибуток при стандарт-кості буде меншим ніж чистий прибуток при директ-кості;

3)  якщо обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації – чистий прибуток за обох методів буде однаковим.

 Різниця в прибутку виникає за рахунок врахування постійних виробничих витрат при стандарт-кості до собівартості залишків запасів готової продукції на кінець періоду і їх списанні на витрати періоду при директ-кості (готова продукція оцінюється за змінними витратами).

Різниця в прибутку визначається як:

1)  різниця між прибутком визначеним у  Звіті про прибутки і збитки за системою повних і змінних витрат;

2)  добуток постійних виробничих витрат на одиницю виготовленої продукції та зміни кількості одиниць готової продукції (залишок готової продукції на кінець періоду).