Тема 4. Облік витрат і виходу продукції сільськогосподарського виробництва.

Запитання

1. Облік витрат і виходу продукції рослинництва.

2. Облік витрат і виходу продукції тваринництва.

3. Облік витрат і виходу продукції допоміжних виробництв.

4. Облік витрат і виходу продукції промислових виробництв.

5. Облік витрат діяльності підприємства за елементами і статтями калькуляції.

 

1. Облік витрат і виходу продукції рослинництва.

 

Витрати на виробництво продукції рослинництва, тваринництва та інших виробництв у сільському господарстві формують за об’єктами обліку, планування й визначення собівартості продукції, а також за центрами відповідальності (підрозділами підприємства). За цими об’єктами витрат відкривають рахунки аналітичного обліку сільськогосподарського виробництва.

Першою групою об’єктів обліку витрат є культури (або групи культур): зернові культури, технічні культури, картопля та  овоче-баштанні культури, кормові культури, плодово-ягідні культури та виноградники, квітництво (за видами), розсадники плодово-ягідних культур, плантації хмелю тощо.

Другу групу об’єктів обліку витрат становлять витрати під урожай майбутнього року: посіви озимих зернових культур, оранка на зяб, лущення стерні, внесення добрив тощо. Наприкінці року витрати цієї групи підсумовують і залишають нерозподіленими (незавершене виробництво). Наступного року суми незавершеного виробництва, що були на початок року, закривають методом розподілу витрат між культурами (групами культур). Окремі витрати цієї групи можуть стосуватися продукції кількох років (витрати за посівами багаторічних трав, витрати на вапнування ґрунтів тощо).

До третьої групи об’єктів належать витрати, що підлягають розподілу між кількома культурами чи видами робіт: на зрошення та осушення земель, догляд за полезахисними лісовими смугами тощо. Наприкінці року ці витрати розподіляють між певними культурами пропорційно до зайнятих ними площ.

Четверту групу об’єктів обліку витрат становлять центри відповідальності-структурні підрозділи сільськогосподарського підприємства. Фактичні витрати підрозділу розподіляють між окремими культурами пропорційно до кошторисних витрат згідно з технологічними картами чи укрупненими нормативами, суми яких коригують на індекс інфляції.

Витрати на виробництво у рослинництві обліковують на рахунку 231 „Рослинництво” і групують за статтями, які підприємство визначає самостійно, виділяючи в окремі статті змінні і постійні витрати.

Фактичну собівартість продукції (робіт, послуг) у сільськогосподарських підприємствах розраховують загалом за рік, крім продукції (робіт, послуг) допоміжних виробництв, фактичну собівартість яких визначають щомісяця.

Об’єктами калькуляції є окремі види продукції:

-         зерно різних культур, насіння, корені, плоди, зелена маса та ін.

-         роботи, виконані впродовж поточного року під урожай майбутнього року.

Калькуляційними одиницями слугують:

-         1 центнер, 1 тонна, 1 тисяча штук одержаної продукції, 1 гектар виконаних робіт тощо.

Витрати на обробіток площ, на яких повністю загинув урожай внаслідок стихійного лиха,  списуються як інші витрати.

Собівартість соломи, гички, стебел кукурудзи і соняшнику, капустяного листя та іншої  побічної продукції визначається із розрахунково-нормативних витрат на її збирання, транспортування, пресування, скиртування та інші роботи, пов’язані із заготівлею побічної чи основної продукції.

При складанні звітної калькуляції із загальної суми витрат на вирощування певної культури виключається вартість супутньої і побічної продукції.

 

2. Облік витрат і виходу продукції тваринництва.

 

Облік витрат на виробництво продукції тваринництва ведуть на рахунку 232 «Тваринництво».

Об’єктами обліку у тваринництві є:

-         велика рогата худоба молочного напрямку: основне стадо та худоба на вирощуванні та відгодівлі;

-          велика рогата худоба м’ясного напрямку: основне стадо та худоба на вирощування та відгодівлі;

-         свинарство: основне стадо, свині на вирощуванні та відгодівлі;

-         вівчарство: основне стадо, вівці на вирощуванні та відгодівлі;

-         птахівництво: доросле стадо та молодняк;

-         інкубація;

-         конярство: основне стадо  та молодняк;

-         кролівництво і звірівництво;

-         рибництво і т.д.

Об’єктами калькуляції є окремі види продукції:

-         приплід, молоко;

-         приріст живої маси окремих видів тварин;

-         окремі види продукції.

Калькуляційними одиницями є:

-         1 центнер приросту живої маси;

-         1 центнер одержаної продукції;

-         1 голова приплоду;

-         1 тисяча штук одержаної продукції тощо.

Обчислення собівартості продукції тваринництва розпочинається із закриття субрахунку «Рослинництво» і списання на тваринництво різниці у собівартості кормів, згодованих тваринам з урожаю звітного року. До цього часу закривають субрахунки з обліку допоміжних виробництв та розподіляють загальнофермерські та загальновиробничі витрати.

Далі розподіляють витрати з утримання кормоцехів між окремими обліково-технологічними групами тварин пропорційно фізичній масі.

Після виконання підготовчих робіт проводять калькуляцію собівартості продукції. Спочатку обчислюють собівартість молока, оскільки воно може використовуватись для випоювання молодняку.

Витрати на утримання худоби і птиці (без витрат на незавершене виробництво на кінець року та вартості побічної продукції) становлять собівартість продукції тваринництва.

Оцінка побічної продукції:

1.        вартість органічних добрив визначають виходячи з нормативно-розрахункових витрат на його прибирання та доставки на місце зберігання, вартості підстилки;

2.        інша побічна продукція: вовна-линька, пух, перо,  міражні яйця, м’ясо півників яєчних курей, забитих у добовому віці, м’ясо забитих звірів, шкури загиблих тварин оцінюють за цінами можливої реалізації або іншого використання.

У молочному скотарстві визначають собівартість центнера молока і однієї голови приплоду. Наприклад собівартість однієї голови приплоду дорівнює 60 кормо-днів утримання корови.

При визначенні собівартості основної продукції від загальної суми витрат на її вирощування віднімається вартість супутньої і побічної продукції

3. Облік витрат і виходу продукції допоміжних виробництв.

 

У сільськогосподарських підприємствах до допоміжних виробництв відносяться:

- ремонтна майстерня;

- автомобільний транспорт;

- жива тяглова сила;

- електропостачання;

- водопостачання;

- газопостачання;

- холодильні установки;

- інші за видами.

Облік витрат та виходу продукції допоміжних виробництв ведуть на рахунку 234 «Допоміжні виробництва».

Собівартість одиниці продукції, робіт та послуг допоміжних виробництв визначають діленням суми витрат на обсяг продукції (робіт та послуг).

Аналітичні рахунки закривають в такій послідовності: газо-, тепло-, електро-, водопостачання, ремонтна майстерня, холодильні установки, вантажний автотранспорт, гужовий транспорт.

Фактичну собівартість продукції, робіт та послуг допоміжних виробництв визначають щомісяця (або в кінці року) і за цією оцінкою відносять на споживачів. Послуги надані одним допоміжним виробництвом іншому оцінюють за плановою собівартістю й не коригують.

Об’єктами калькуляції є:

-         виконана робота, вироблена продукція:

-         вода,

-         електроенергія;

-         тонно-кілометри;

-         умовні гектари та ін.

Калькуляційними одиницями є:

-         1 куб. метр газу;

-         10 ГКал тепло енергії;

-         10 кіловат-годин електроенергії;

-         одна голова приплоду;

-         коне-день;

-         10 тонно-кілометрів  та ін.

 

4. Облік витрат і виходу продукції промислових виробництв.

 

У промислових (підсобних) виробництвах собівартість виробленої продукції визначається на умовах франко-склад.

Облік витрат та виходу продукції ведуть на рахунку 233 «Промислове виробництво».

Собівартість продукції промислових виробництв, що здійснюють переробку сільськогосподарської продукції, розраховують діленням витрат на переробку та вартості переробленої продукції за договірною ціною (без побічної продукції) на кількість одержаної основної продукції.

Основними видами промислових виробництв у сільськогосподарських підприємствах є:

-         млини та крупорушки;

-         хлібопекарське виробництво;

-         забій тварин;

-         переробка молока;

-         плодоовочеве виробництво;

-         виноробне виробництво;

-         цегельне виробництво;

-         переробка льоно-трести.

Об’єктами калькуляції є окремі види продукції:

-         комбікорм;

-         мука;

-         консерви;

-         соки;

-         м’ясо;

-         шкурки тощо.

Калькуляційними одиницями є:

-         1 центнер виробленої продукції;

-         1 кілограм, 1 шт виду продукції.

        

5. Облік витрат діяльності підприємства за елементами і статтями калькуляції.

 

Сільськогосподарські підприємства здійснюють класифікацію витрат за економічними елементами з метою визначення загальних обсягів використаних матеріальних, трудових та інших виробничих ресурсів, а також організації контролю за рівнем цих витрат загалом.

Витрати операційної діяльності (рослинництва, тваринництва інших виробництв) групують за такими економічними елементами:

-         матеріальні  витрати;

-         витрати на оплату праці;

-         відрахування на соціальні заходи;

-         амортизація;

-         інші операційні витрати.

Класифікацію витрат за статтями калькулювання здійснюють з метою планування й обліку виробничої собівартості сільськогосподарської продукції, організації синтетичного й аналітичного обліку витрат, визначення вартості продукції.

Витрати основної діяльності під час формування виробничої собівартості сільськогосподарських робіт можуть групуватись за такими статтями калькулювання:

1.     Витрати на оплату праці;

2.     Відрахування на соціальні заходи;

3.     Насіння та посадковий матеріал;

4.     Паливо та мастильні матеріали;

5.     Добрива;

6.     Засоби захисту рослин і тварин;

7.     Корми;

8.     Сировина і матеріали;

9.     Роботи і послуги;

10.  Витрати на ремонт необоротних активів;

11. Інші витрати на утримання основних засобів;

12. Інші витрати;

13. Непродуктивні витрати;

14. Загальновиробничі витрати.

У рослинництві облік витрат доцільно вести за статтями, наведеними в п.п. 1-6 і 9-14, у тваринництві - за статтями 1,2, 4,6,7,9-14, у допоміжних виробництвах – за статтями 1,2,4,7-14, у підсобних (переробних, промислових) виробництвах – за статтями 1,2, 4, 8-14.