ТЕМА 5.

ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ З ОБЛІКУ І ОПОДАТКУВАННЯ.

 

5.1. Форми втілення результатів наукових досліджень.

5.2. Вимоги до оформлення результатів.

5.3. Правила наведення цитат та бібліографічних посилань у текстах наукових робіт. 

 

Література:

Основна : 2, 4, 6, 7, 8

Допоміжна  2, 4, 5, 7.

 

 

 

 

5.1.Форми втілення результатів наукових досліджень.

 

Результати наукових досліджень можуть бути оформлені у вигляді курсових і кваліфікаційних робіт, кандидатських і докторських дисертацій, у вигляді наукових праць (наукових рефератів, науково-дослідних звітів, наукових статей, тез доповідей, монографій тощо).

Курсові роботи (проєкти), як правило, виконуються здобувачами освіти на всіх курсах навчання у вищих навчальних закладах. При цьому вони відрізняються між собою за рівнем вимог, які до них висуваються: чим старший курс, тим складнішою повинна бути творча сторона курсової роботи (проєкту). Планувати курсові роботи рекомендується як частини майбутньої кваліфікаційної роботи. У курсовій роботі (проєкті) повинна бути хоча б одна, найпростіша, але самостійна ідея.

Кваліфікаційна робота магістра – це випускна кваліфікаційна робота наукового змісту, що має внутрішню єдність і відображає хід і результати дослідження обраної теми. Вона повинна відповідати сучасному рівню розвитку науки й техніки, а її тема – бути актуальною. Ступінь магістра – це не вчений, а академічний ступінь, який відображає, насамперед, освітній рівень випускника вищого навчального закладу та свідчить про наявність у нього вмінь і навичок, властивих науковцю-початківцю.

Кандидатська дисертація – це кваліфікаційна наукова праця з певної сфери знань обсягом наукового тексту 4,5-7 друкованих аркушів[1] (для суспільних і гуманітарних наук – 6,5-9), оформлених відповідно до державного стандарту, яка містить сукупність наукових результатів і положень, висунутих автором для публічного захисту, та засвідчує особистий внесок автора у науку та його здобутки як науковця. Основою дисертації є виконані й опубліковані наукові праці, відкриття або винаходи, впроваджені у виробництво або технологічні процеси. Для оперативного ознайомлення з основним змістом, результатами, висновками та рекомендаціями автора дисертації складається автореферат, де висвітлюється його внесок у розробку обраної проблеми, ступінь новизни й практична значимість результатів дослідження.[2]

Докторська дисертація – кваліфікаційна наукова праця обсягом основного тексту 11-13 друкованих аркушів (для суспільних і гуманітарних наук – 15-17), оформлених відповідно до державного стандарту. Вона повинна містити раніше не захищені наукові положення та отримані автором нові науково обґрунтовані результати у певній галузі науки, які у сукупності розв’язують важливу наукову або науково-прикладну проблему.

Автореферати кандидатських і докторських дисертацій містять коротке викладення основних положень наукової праці з їх аргументаціями, висновками. Обсяг кандидатських авторефератів до 1 друкованого аркуша; докторських – до 2-3 друкованих аркушів. Автореферат – документ, без якого дисертацію не допускають до захисту, в якій би формі вона не була написана. У зв’язку з цим автореферат має значення юридичного документу.

Автореферат – це своєрідна візитна картка дисертації, внесок автора у проведене дослідження, ступінь новизни й практичну значимість результатів дослідження.

Наукова стаття – це самостійна праця, яка містить у собі певну кількість наукової інформації, здобутої у результаті проведених досліджень; оригінальна робота з викладення результатів наукових досліджень.

Тези (гр. thesis – положення, твердження) – це коротко, точно та послідовно сформульовані основні ідеї, думки, положення наукової доповіді, повідомлення, статті або іншої наукової праці. Рекомендований обсяг тез наукової доповіді – 2-3 сторінки друкованого тексту через 1,5-2 інтервали. Схематично структура тез наукової доповіді може мати наступний вигляд: теза – обґрунтування – доказ – аргумент – результат – перспективи.

Науковий реферат – це коротке усне або письмове викладення наукової теми (питання), складене на підставі проведеного дослідження, огляду одного або кількох літературних та інших джерел. У ньому, як правило, знаходять висвітлення наукові дослідження, проведені автором реферату, з викладенням поставленої гіпотези, системи доказів, експерименту та одержаних результатів, вказана наукова новизна та практичне значення цих результатів.

Науковий звіт – це викладення цілей, плану та програми закінчених етапів наукових робіт, методики, сутності нових результатів дослідження, висновків, списку використаних літературних джерел. До наукового звіту входять додатки: схеми, протоколи обговорень, відгуки, таблиці з цифровими даними, фотографії тощо. Науковий звіт є свого роду юридичним документом про діяльність науковця або колективу вчених.

Монографія (грец. мono – один, grapho – пишу) – спеціальне наукове дослідження, присвячене літературному викладенню однієї проблеми. Монографія є значною оригінальною науковою працею одного або декількох авторів, присвяченою спеціальному науковому питанню обсягом понад 5-6 друкованих аркушів. Монографія відрізняється від статті більш широкою постановкою проблеми, аргументованістю роздумів, їх доказовістю, посиланням на докази (літературні джерела, показники роботи підприємств тощо).

 

5.2. Вимоги до оформлення результатів наукових досліджень

 

Оформлення наукової праці – важливий завершальний етап, який потребує оволодіння технікою систематизації інформації, а також знання наукового та літературного редагування.

Загальними вимогами до кваліфікаційної роботи бакалавра, магістра є чіткість та послідовність викладення матеріалу, переконливість аргументації, точність формулювань, конкретність викладення результатів дослідження, обґрунтованість висновків, рекомендацій, пропозицій. Стиль виконання кваліфікаційної роботи – науковий. Термінологія, вживана у тексті, повинна відповідати встановленим стандартам, а за їх відсутності – загальноприйнятій в науково-технічній літературі. Кваліфікаційні роботи оформляються відповідно до вимог ДСТУ 3008:2015 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення».

Текст кваліфікаційної роботи оформляють машинописно, з використанням комп’ютерної техніки. Текстова частина роботи виконується на аркушах білого паперу формату А4 (210×297 мм). Технічні вимоги до оформлення тексту:

1)    текстовий редактор MS Word;

2)    шрифт – Times New Roman;

3)    розмір шрифту (кегель) основного тексту – 14 з міжрядковим інтервалом – 1,5, розмір шрифту таблиць, приміток – 12 з міжрядковим інтервалом – 1, розмір шрифту для рисунків – 10;

4)    колір шрифту – чорний;

5)    ширина абзацного відступу тексту – 1,00 см;

6)    вирівнювання основного тексту – по ширині, в таблицях вирівнювання назви показників – по ширині, шапка таблиці та цифровий матеріал вирівнюються по центру;

7)    параметри полів сторінки: ліве – 30 мм, верхнє, нижнє – 20 мм; праве – 10 мм;

8)    щільність тексту – однакова;

9)    між заголовками розділу й підрозділу та між підрозділами повинен залишатися вільний простір в два інтервали рядка, між заголовком підрозділу та основним текстом – в один інтервал. 

Заголовки структурних частин «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими напівжирними літерами симетрично до набору по центру рядка. Заголовки параграфів друкують маленькими напівжирними літерами з першої великої з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Підкреслювати заголовки, скорочувати та переносити в них слова не дозволяється. Не дозволяється розміщувати назву підрозділу в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщується лише один рядок тексту.

Текст поділяється на абзаци, кожний з яких містить самостійну думку. Абзаци розміром 1,0-1,25 см починаються з нового рядка.

Розділи, підрозділи, пункти, курсової роботи (проекту) або кваліфікаційної роботи магістра нумеруються арабськими цифрами. Розділи роботи повинні мати порядкову нумерацію в межах викладен­ня її суті і позначатися арабськими цифрами без крапки. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного роз­ділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремленого крапкою (наприклад: 2.3. (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту скла­дається з порядкових номерів розділу, підрозділу і пункту, між якими став­лять крапку (наприклад: 1.2.3. (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Підпункти нумеруються у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Цифровий матеріал, за умови великої його кількості або при необхідності у порівнянні та визначенні закономірностей, оформлюють у вигляді таблиць.

Таблицю розташовують безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. Приклад оформлення представлено в  таблиці 5.1.

Не допускається розміщення в тексті наукової роботи тих таблиць, дані яких вже були опубліковані раніше, без посилання на джерело.

 

 

 

 

Таблиця 5.1. – Динаміка основних показників діяльності Шацького національного природного парку за 2019-2021 роки

Показники

2019 рік

2020

рік

2021

рік

Абсолютне відхилення

Відносне відхилення,%

2020/

2019

2021/

2020

2020/

2019

2021/

2020

Доходи, тис. грн- всього

21816,1

22652,6

36484, 4

836,5

13831,8

3,8

61,1

в т.ч

-бюджетні асигнування;

17892,2

19695,3

28545,8

1803,1

8850,5

10,1

44,9

- від надання послуг

3922,2

2957,3

7938,6

-964,9

4981,3

-24,6

168,4

Витрати, тис. грн

21681,4

22848,4

32122,5

1167,0

9274,1

5,4

40,6

Профіцит/дефіцит за звітний період, тис. грн

110,8

-195,8

4361,9

-306,6

4557,7

х

х

…..

 

 

 

 

 

 

 

 

Джерело: розраховано за даними фінансової звітності організації

 

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка. Наприклад:

 

«ставка доходності активів розраховується добутком рентабельності активів на коефіцієнт їх обіговості:

 

                                                                          (1.1)                       

 

де  РА – коефіцієнт рентабельності активів (ставка доходності активів);

      ЧП – чистий прибуток підприємства, тис. грн;

      А- вартість активів, тис. грн;

      ВР – виручка від реалізації продукції, тис. грн;

      Р – коефіцієнт рентабельності реалізованої продукції;

      КА – коефіцієнт оборотності активів» [39].

 

Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фото­графи) необхідно розміщувати в кваліфікаційній роботі безпосе­редньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання в роботі. Наприклад:

 

Порядок оформлення ілюстрацій у роботі представлений на рис. 5.1.

 

Види діяльності населення, за формою зайнятості

 

 

Економічно-господарська зайнятість

 

Службова діяльність

 

Соціальна зайнятість

 

Рисунок 2.1  Види діяльності населення, за формою зайнятості

 

Рисунок 5.1 Порядок оформлення рисунків

 

Список використаних джерел. Використані джерела повинні розміщуватись в алфавітному порядку. Порядкові номери описів у переліку є посиланнями в тексті (номери посилань). Літературні джерела повинні бути оформлені згідно ДСТУ 8302:2015. Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання / Нац. стандарт України. – Вид. офіц. – [Уведено вперше ; чинний від 2016-07-01]. – Київ : ДП «УкрНДНЦ», 2016. – 17 с. URL: https://kubg.edu.ua/images/stories/podii/2017/06_21_posylannia/dstu_8302.pdf

Додатки. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, Додаток А, Додаток Б і т.д. Єдиний додаток позначається як Додаток А.

У випадку, якщо не вистачає літер абетки, нумерація додатків починається таким чином: АА, АБ, АВ, АД тощо, далі БА, ББ … і т.д.

Під час оформлення додатків окремою частиною на окремому аркуші друкується великими літерами слово «ДОДАТКИ».

 

5.3. Правила наведення цитат та бібліографічних посилань у текстах наукових робіт. 

 

Вміння автора відповідально ставитись до наукової інформації, працювати з літературою, коректно вживати цитати і оформляти посилання на використані джерела виступає одним з показників рівня його академічної підготовки.

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Наприклад:

«... сьогодні важливо те, що макроекономічну стабільність та можливість інтеграції у світову економіку зможуть реалізувати ті країни з перехідною економікою, які матимуть темпи зростання на рівні не меншому як 5-6 % ...» [6].

Фактичну суму витрат підприємства на утримання працівників, Головай Н.М. і Нападовська Л.В. визначають як соціальні витрати, які є важливим мотиваційним механізмом залучення кваліфікованого персоналу, підвищення продуктивності праці і, як результат, – зростання економічної ефективності діяльності підприємства [7, с. 29].

Відповідний опис посилань у списку використаних джерел:

6. Геєць В.М. Перспективи економіки світу, окремих регіонів і країн у третьому тисячолітті. Фінанси України. 2016. № 3. С. 5-17.

7. Головай Н.М., Нападовська Л.В. Проблеми обліку та ефективного використання інтелектуального капіталу. Вісник НУВГП: Економіка: збірник наукових праць. Рівне, 2008. Вип. 4(44). Ч. 2. С. 254-259

 

Цитата – дослівно наведений уривок з якогось тексту для підтвердження або ілюстрації певної думки.

Основними функціями цитати в текстах наукового стилю є комунікативна (спілкування), когнітивна (пізнавальна), аргументативна (доказова). Серед цитат, які застосовують в науковому тексті, поширені цитати-тези ( ними послуговуються для складання автором основних пунктів лекції, виступу, доповіді) або цитати-докази (використовують для підтвердження суджень автора наукового тексту).

При цитуванні джерел слід дотримуватися правил:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора;

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути максимально точним у викладі думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і робити відповідні посилання на джерело.

Посилання – це вказівка на джерело інформації, що приводиться у приклад (зовнішнє посилання) або запис, що пов’язує між собою частини документа – посилання на розділи, малюнки, таблиці, формули, додатки і т. д. (внутрішнє посилання).

Використання бібліографічних посилань у наукових роботах обов’язкові і вживаються в наступних випадках:

– при цитуванні фрагментів тексту, формул, таблиць, ілюстрацій;

– при запозиченні положень, формул, таблиць, ілюстрацій і т. п. не у вигляді цитати;

– при перефразуванні, недослівному відтворенні фрагмента чужого тексту;

– при аналізі в тексті змісту інших публікацій;

– при необхідності посилання читача до інших публікацій, де матеріал, який підлягає обговоренню є в більш повному об’ємі[3].

Посилання в тексті на джерела роблять згідно з їх переліком у квадратних дужках, наприклад, «… у працях [1-7]…».

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери. Приклади за­пису посилань: «…у розділі 3…», «…на рис. 1.3…», «…у табл. 3.2…», «…за формулою (3.1)…», «…у додатку Б…».

У повторних посиланнях вживають скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

Бібліографічне посилання – це бібліографічний опис джерела цитати або інформаційного джерела, яке обговорюється в тексті роботи. У студентських наукових роботах бібліографічні посилання являють собою список використаних джерел.

Бібліографічні посилання потрібні для:

·  перевірки достовірності і точності наведених цитат, формул, статистичних даних, фактів і відомостей, запозичених з інших видань;

·  виявлення і пошуку першоджерел;

·  ознайомлення з літературою за темою дослідження, зокрема з тими працями, в яких будь-яке питання висвітлено докладніше, ніж у цій публікації, або наведено й аргументовано інший погляд;

·  уникнення звинувачень у плагіаті.

В Україна існує ряд національних стандартів, які регламентують оформлення бібліографічної інформації в науковій роботі. До них відносять:

1.    ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання.  Цей документ призначений регламентації для оформлення бібліографічних списків, списків використаної літератури, списків літератури в наукових роботах тощо. Стандарт розроблено з метою уніфікації складання бібліографічного опису на міжнародному рівні, забезпечення можливості обміну результатами каталогізації.

2.    ДСТУ 8302:2015. Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання. Стандарт встановлює види бібліографічних посилань, правила та особливості їхнього складання та розміщення в документах. Він поширюється на бібліографічні посилання в опублікованих і неопублікованих документах незалежно від носія інформації.

3.    ДСТУ 3582:2013 Інформація та документація. Бібліографічний опис. Скорочення слів і словосполучень українською мовою. Загальні вимоги та правила (ISO 4:1984, NEQ; ISO 832:1994, NEQ). Стандарт установлює загальні положення і правила скорочування слів і словосполучень українською мовою під час складання бібліографічного опису та умови їхнього застосовування.

До основних міжнародних стилів цитування відносять:

·  MLA style (Modern Language Association). Сфера застосування – гуманітарні науки (мистецтво, література, філософія, релігія тощо). Стиль MLA був оновлений в 2016 році (восьме видання). Він пропонує один універсальний набір рекомендацій, які автори можуть застосовувати до джерел будь-якого типу.

·  APA style (American Psychological Association). Сфера застосування – суспільні науки (соціологія, право, психологія, історія
тощо)
 

·  Chicago Style (Turabianstyle. Цитати на джерела бувають двох різновидів: (1) примітки та бібліографія (або просто примітки) і (2) дата автора. Ці дві системи також іноді називають цитатами в стилі Чикаго. Стиль приміток і бібліографії популярний у гуманітарних науках, зокрема в літературі, історії та мистецтві. У цій системі джерела цитуються в пронумерованих виносках або кінцевих примітках. Кожна примітка відповідає підвищеному (верхньому індексу) номеру в тексті. Джерела також зазвичай вказуються в окремій бібліографії. Ця система є дуже гнучкою і може легко підключати широкий спектр джерел.

·  Harvard Referencing style (BSI – British Standards Institution). Сфера застосування – гуманітарні науки та суспільні науки.
Визначеної форми Гарвардського стилю цитування та опису посилань не існує, оскільки немає організації, яка б його розробляла. Оскільки стандартної форми немає, існує величезна кількість варіацій Гарвардського стилю (більше 60). Вони різняться не тільки в залежності від регіону, а й на рівні окремих університетів.

·  ACS style (American Chemical Society). Сфера застосування – хімія та інші природничі науки

·  AIP style (American Institute of Physics Стиль Американського інституту фізики Сфера застосування – фізика

·  IEEE style (Institute of Electrical and Electronics Engineers) Стиль Інституту інженерів електротехніки та електроніки. Сфера застосування – інженерія, електроніка, телекомунікації, інформатика
та інформаційні технології.

·  Vancouver style. Сфера застосування – медицина та фізичні науки.

·   OSCOLA (Oxford University Standard for Citation of Legal Authorities). Стиль Оксфордського університету для цитування юридичних документів. Сфера застосування – юриспруденція.

·  APS style (American Physics Society).  

·  Springer MathPhys Style .

 



[1] 1 друкований аркуш (1800 знаків)– 22-25 сторінок друкованого тексту.

 

[3] Кудінов І.О. Основи наукового цитування. URL: https://www.donnu.edu.ua/wp-content/uploads/sites/8/2019/08/Kudinov-I.O.-Osnovi-naukovogo-czituvannya.pdf