ТЕМА
4. ТЕКСТ НАУКОВОЇ РОБОТИ, АПРОБАЦІЯ НАУКОВИХ
ДОСЛІДЖЕНЬ.
4.1.Ознаки тексту
наукового твору.
4.2. Прийоми викладення матеріалів наукового дослідження.
4.3. Мова та стиль наукової роботи.
4.4. Апробація результатів наукових досліджень.
4.5. Методика підготовки наукової статті.
Література:
Основна : 2, 4, 5,
6, 7
Допоміжна 2, 4, 7, 8, 9.
4.1. Ознаки тексту
наукового твору.
Текст – це цілеспрямований мовний
витвір, який відзначається завершеністю, смисловою і змістовною цілісністю, узгодженістю;
має структурну організацію, складається із заголовку, речень і абзаців –
складових частин, об’єднаних різними типами лексичного, граматичного, логічного
та стилістичного зв’язку.
Текст існує у двох основних формах: описовій і розповідній.
Розповідний текст
(викладення ряду послідовних подій) - розповідь, в якій
послідовно розповідається низка подій і дій, тобто розповідати історію від
початку до кінця. У тексті наводяться
тільки головні події, при цьому наводиться їх тривалість у часі та смислова
значимість для розкриття всієї теми.
Описова форма
(перерахування ознак і особливостей предмету (явища)) – спочатку надається загальна характеристика факту, який
описується в цілому, а лише потім, надається характеристика окремих елементів,
фактів, частин.
Науковий текст зорієнтований на читача-професіонала,
підготовленого до сприйняття інформації. Науковий текст неможливо створити без
попередньо зібраного матеріалу, проведення певного дослідження, обдумування
фактів.
4.2. Прийоми
викладення матеріалів наукового дослідження.
Автор наукової праці може застосовувати декілька методичних
прийомів викладення наукових матеріалів:
· суворо послідовний полягає у послідовному викладенні тексту не
перекидаючи увагу на наступні розділи.
Поки автор не закінчить повністю розділ, він не може переходити до
наступного;
· цілісний прийом полягає у
розробці попереднього варіанту тексту, потім здійснюється його обробка в
частинах і деталях шляхом внесення доповнень та виправлень;
· вибіркове викладення полягає в тому, що після збору
інформаційної бази автор починає обробку матеріалів у будь-якому зручному для
нього порядку.
Головне в науковому дослідженні – вміння показати
свої судження та спростувати (якщо потрібно) доведення опонентів.
Аргументування, побудоване на законах логіки, допомагає досліднику вирішити ці
завдання.
Для того, щоб аргументи дослідника були
переконливими, вони повинні відповідати таким вимогам:
· достовірності. Аргумент не повинен викликати сумніву або бути
доведеним раніше;
· автономності. Аргументи повинні бути доведені незалежно від
тези, інакше, треба буде доводити сам аргумент
· несуперечливості. Аргументи не повинні суперечити один одному;
· достатності. Аргументи повинні бути такими, щоб з них виходила
доказова база.
Перед тим, як переходити до остаточної обробки
попереднього варіанту роботи, корисно обговорити основні положення її змісту з
науковим керівником.
Починати роботу над
остаточним варіантом рукопису слід тоді, коли попередній варіант повністю
готовий. На цьому етапі необхідні матеріали мають бути зібрані, оброблені,
узагальнені та сформульовані висновки, які отримали погодження наукового
керівника. З цього моменту починається детальне «шліфування» тексту рукопису.
Перевіряється і критично оцінюється кожен висновок, формула, таблиця, речення,
окреме слово. Автор ще раз перевіряє, наскільки заголовок його роботи та назви
розділів і параграфів відповідають їх змісту, уточнює композицію наукового
твору, розміщення матеріалів і їх рубрики. Бажано ще раз перевірити
переконливість аргументів, захист своїх наукових положень, тверджень.
4.3. Мова та стиль
наукової роботи.
Мова з самого початку виступає необхідною формою
вираження, досягнення та фіксації знань. Наукове спостереження, постановка та проведення
експериментів неможливі без мови не тільки тому, що з її допомогою фіксуються
та описуються отримані результати, але й тому, що наукова проблема, яка
зазвичай вирішується в процесі спостереження та експерименту, повинна бути
точно сформульована і виражена засобами мови.
Якщо спосіб викладення розкриває наукову культуру автора, то
його загальну культуру характеризує мова та стиль наукової роботи.
Стилістичні вимоги, що висуваються до наукової роботи,
складаються з двох компонентів: вимог сучасної української літературної мови та
вимог так званого академічного етикету. Академічний
етикет щодо тексту наукової роботи – це визначені принципи письмового
спілкування членів наукового співавторства між собою. Суть його полягає в
інтерпретації власної та інших точок зору з метою узагальнення наукової істини.
Науковому стилю
притаманно використання спеціальних термінів, суворість та діловитість
викладення; в науково-навчальному стилі
особлива увага приділяється поєднанню науковості та доступності; в науково-популярному стилі досить істотну
роль відіграє цікавість викладення. Однак цей поділ не має абсолютно визначених
меж. Зберігаючи суворість наукового стилю, корисно збагачувати його елементами,
властивими іншим стилям.
До
основних ознак, притаманних науковому стилю відносять:
· зрозумілість та предметність;
· точність та лаконічність;
· об’єктивність;
· переконливість;
· аргументованість;
· узагальненість;
· пояснення причинно-наслідкових зав’язків;
· однозначність;
· наявність висновків[1].
Стиль наукової роботи – це стиль безособового монологу,
позбавленого емоційного та суб’єктивного забарвлення. Автор у роботі не повинен
давати оцінку власних досягнень. Норми наукової комунікації суворо
регламентують характер викладення наукової інформації.
Обов’язковою умовою
об’єктивності викладення матеріалу є також наявність посилання на джерело
повідомлення, на того, ким повідомлена та чи інша думка, кому конкретно
належить той чи інший вислів. У тексті цього можна досягти, використовуючи
спеціальні вступні слова та словосполучення («на думку», «за даними», «на наш
погляд» тощо).
Стислість є обов’язковою якісною характеристикою наукової мови,
яка визначає її культуру. Реалізація цієї якості означає вміння уникати
повторів, надлишкової деталізації та словесного сміття. Кожне слово та вислів
виступають тут тією метою, яку можна сформулювати наступним чином: якомога
точніше та стисліше донести суть справи.
При описанні фактів, явищ та процесів
використовуються безособові, неозначено-особові
речення. Номінативні речення вживаються у назвах розділів і параграфів, у
підписах до рисунків, діаграм, ілюстрацій, таблиць.
Слід підкреслити наявність у науковій мові великої кількості
іменників з абстрактним значенням, а також дієслівних іменників («дослідження»,
«вивчення» тощо).
Основними засобами наукової мови є:
· велика кількість термінів, схем, таблиць, графіків,
абстрактних (часто іншомовних) слів, наукова фразеологія (стійкі термінологічні
словосполучення), цитати, посилання;
· відсутність всього того, що вказувало б на особу
автора, його уподобання, емоційно-експересивних
синонімів, суфіксів, багатозначних слів, художніх шляхів, індивідуальних
неологізмів.
4.4. Апробація результатів
наукових досліджень.
Результати наукових досліджень підлягають апробації
через їх обговорення на семінарах, конференціях, оприлюднення та
експериментальне впровадження. Обговорення проведених досліджень може
відбуватись у колективі, де працює або навчається дослідник, на семінарах,
конгресах, симпозіумах, конференціях тощо.
Семінар – форма групових
занять з предмета або теми студентів вищих навчальних закладів, учнів школи
тощо, що відбувається під керівництвом викладача.
Конференції (форуми,
симпозіуми) – збори, нарада груп осіб, окремих осіб, організації для
обговорення певної проблематики. Наукова
конференція — форма організації наукової діяльності, при якій дослідники
(не обов’язково вчені чи студенти) представляють і обговорюють свої роботи.
Експериментальне
впровадження – елемент дослідження, передбачає не
тільки удосконалення практики, а й перевірку, уточнення і розвиток теорії та
методики, відпрацювання рекомендацій.
Колективне
обговорення – проводиться в колективі, де виконувалась
НДР. До участі в обговоренні залучають провідних спеціалістів у питаннях, що
обговорюються. Учасників обговорення потрібно
попередньо ознайомити з планом, основними положеннями теми, висновками
та рекомендаціями [7].
Конгрес
– це з’їзд або нарада з широким представництвом переважно міжнародного
характеру.
Оприлюднення результатів наукових досліджень може здійснюватися
у формі: публікації статей у фахових виданнях, тез виступів на конференціях,
семінарах, симпозіумах, нарадах, круглих столах тощо, опублікування наукової
монографії; особливою формою оприлюднення є автореферати кандидатських і
докторських дисертацій.
Наукова стаття. Це один з основних
видів публікацій, що містить викладення проміжних або кінцевих результатів
наукового дослідження, висвітлює конкретне окреме питання за темою дослідження,
фіксує науковий пріоритет автора, робить її матеріал надбанням фахівців. Статті
бувають оглядові, критичні, дискусійні.
Тези наукової доповіді. Теза (в перекладі
з грецької – ствердження) – це будь-яке чітко сформульоване положення,
істинність якого необхідно аргументувати, обґрунтувати, довести. Як правило,
висловлюючи у виступах, дискусіях свою професійну позицію науковець представляє
декілька ідей, положень, тверджень. Така сукупність поєднаних між собою ідей,
тверджень, пропозицій, поглядів, будучи стисло викладеною, набуває вигляду тез.
Друкований обсяг тез не повинен перевищувати 2-3 надруковані сторінки. У тезах
повинні бути представлені лише ключові, центральні ідеї і положення майбутньої доповіді
чи повідомлення. Незначні і другорядні деталі повинні бути виключені.
Наукова монографія. Спеціальне наукове дослідження, присвячене літературному
викладенню однієї проблеми. Монографія відрізняється від статті ширшою
постановкою проблеми, аргументованістю роздумів, їх доказовістю, посиланням на
докази (літературні джерела, показники роботи підприємств та ін.).
Автореферат – це короткий (в
середньому – 30 сторінок) опис змісту дисертації, що належить до опублікування
перед її захистом. Основне призначення автореферату – інформувати про отримані
наукові результати і ввести їх до сфери наукової комунікації.
4.5. Методика
підготовки наукової статті.
Опублікувати статтю – означає зробити результати проведеного дослідження
надбанням спеціалістів, які використовують цю інформацію у своїй роботі. Писати
слід просто й зрозуміло, не забуваючи про кінцеву мету – використання
матеріалів статті іншими дослідниками.
Стаття – публікація, в якій подаються проміжні або кінцеві
результати досліджень, пріоритетні напрями досліджень автора, перспективи
подальших розробок у досліджуваній сфері. Обсяг 8–15 сторінок.
Структура
наукової статті представлена в таблиці 4.1.
Таблиця 4.1
Структура наукової статті [7]
|
Основні елементи статті |
Характеристика елементів |
|
Назва |
бажано коротка і така, що чітко відображає зміст
дослідження – до 9 слів |
|
Відомості про авторів |
оформлюються
відповідно до вимог видання |
|
Анотація |
узагальнення,
«резюме роботи» з зазначенням головних результатів
дослідження (3–5 рядків) |
|
Ключові слова |
«ідентифікатори»
роботи, за якими здійснюватиметься пошук робіт у даному напрямі досліджень
(до 5 слів) |
|
Вступ |
постановка проблеми у загальному вигляді та її
зв’язок з важливими практичними завданнями (5–10 рядків) |
|
Аналіз останніх досліджень і
публікацій, на які спирається автор |
виділення невирішених частин загальної проблеми,
яким присвячується дана стаття (звичайно ця частина статті становить близько 1/3
сторінки, її можна назвати «вихідні передумови») |
|
Формулювання цілей
статті (постановка завдання) |
цей розділ досить важливий, бо з нього читач
визначає корисність для себе даної статті; мета статті випливає з постановки
загальної проблеми і огляду раніше виконаних досліджень, тобто дана стаття
має на меті ліквідувати якісь «білі плями» у загальній проблемі (обсяг цієї
частини статті 5–10 рядків) |
|
Виклад власне матеріалу
дослідження. |
Невеликий обсяг статті вимагає виділення головного
в матеріалах дослідження; іноді можна обмежитися тільки формулюванням мети досліджень, коротким
згадуванням про метод вирішення завдання і викладом отриманих результатів;
якщо на обсяг статті немає жорстких обмежень, то доцільно
описати методику дослідження повніше |
|
Висновки з даного дослідження |
найголовніші наукові результати дослідження і
коротко подаються перспективи подальших розвідок у цьому |
|
Список використаних
джерел |
містить перелік усіх першоджерел, використаних
під час даного дослідження, оформлених відповідно до діючих вимог |
Наукова стаття подається до редакції у завершеному вигляді
відповідно до вимог, які публікуються в окремих номерах журналів або збірниках
у вигляді пам’ятки авторам.
