ТЕМА 3

ОБГРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ ОБРАНОЇ ТЕМИ ТА ПЛАНУВАННЯ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ.

1. Вибір теми дослідження та формулювання гіпотез

2. Планування наукового дослідження: термінологічно-категоріальний апарат, концепція та програма дослідження

3. Зміст та структура кваліфікаційної роботи магістра.

Література:

Основна : 2, 4, 5, 6, 7

Допоміжна 2, 4, 7, 8, 9.

3.1. Вибір теми дослідження та формулювання гіпотез

Наукове дослідження є основною формою здійснення і розвитку науки. Наукове дослідження – це особлива форма процесу пізнання, систематичне, цілеспрямоване вивчення об’єктів, в якому використовуються засоби і методи науки і яке завершується формуванням знання про досліджуваний об’єкт. Наукове дослідження – це складний і багатогранний процес, у якому поєднуються організаційні, технічні, економічні, правові та психологічні аспекти. Дослідження різняться за цільовим призначенням, джерелами фінансування і термінами проведення, вони потребують різного технічного, програмного, інформаційного та методичного забезпечення. Однак усім їм притаманні спільні методологічні підходи й універсальні послідовні процедури.

У процесі наукового дослідження виділяють такі складові елементи:

· виникнення ідеї, формулювання теми;

· формування мети та завдань дослідження;

· висунення гіпотези, теоретичні дослідження;

· проведення експерименту, узагальнення наукових фактів і результатів;

· аналіз та оформлення наукових досліджень;

· впровадження та визначення ефективності наукових досліджень [5].

Для вибору теми дослідження необхідно визначити, які існують проблеми у цій сфері, що потребують вирішення. У широкому розумінні проблема (від грец. рroblema – задача, завдання) – несприятливий стан у певній сфері діяльності, тобто розходження між очікуваним і фактичним станом речей, це складне теоретичне або практичне питання, яке потребує розв’язання. Проблема – це місток від відомого до невідомого, «знання про незнання».

Наукова проблема – питання, що потребує наукового вирішення; завдання для пошуку невідомого; сукупність нових діалектично складних теоретичних або практичних питань, які суперечать існуючим знанням або прикладним методикам у конкретній науці і потребують вирішення за допомогою наукових досліджень.

Наукова проблема (від грец. рroblema – задача, завдання) – сукупність нових діалектично складних теоретичних або практичних питань, які суперечать існуючим знанням або прикладним методам у цій науці і потребують вирішення за допомогою наукових досліджень.

Об’єкт пізнання – те, на що спрямовується (на основі практики) пізнавальна діяльність суб’єкта. Об’єктом пізнання може бути в принципі вся дійсність, але лише в тій мірі, в якій вона включена в предметно – практичну діяльність.

Предмет пізнання – зафіксовані в досвіді і включені в процес практичної діяльності людини сторони, властивості і відносини об’єктів, досліджувані з певною метою в даних умовах і обставинах.

Суб’єкт пізнання – це активна сторона взаємодії, носій діяльності, спрямованої на об’єкт, і носій пізнання, яке супроводжується його суб’єктивною оцінкою. Суб’єкт може бути індивідуальним і колективним.

Відповідно об’єкт – це те що протистоїть суб’єкту, що спрямована багатопланово (предметно-практична, пізнавальна, оцінювальна) діяльність суб’єкта. При цьому об’єктом може бути і матеріальне і духовне явище.

Суб’єкт-об’єктне пізнавальне відношення взяте, як безпосереднє данне знаходить своє вираження в історії філософії у вигляді двох принципово різних моделей:

§ Перша модель – трактує пізнання, як взаємодію двох природних систем, (наприклад: ключ – об’єкт, віск – суб’єкт, відбиток – образ у свідомості суб’єкта , реальна місцевість на мапі)

§ Друга модель – трактує пізнання, як те що визначається структурою індивідуальної свідомості (розуміння суб’єктом самого себе);

Першу модель можна назвати моделлю пізнання, розглянутого ззовні, а другу – з середини об’єкта.

В бухгалтерському обліку наукові проблеми виникають закономірно під дією економічних законів, у зв’язку з розвитком господарських відносин. Часто для розв’язання наукової проблеми в бухгалтерському обліку потрібні зусилля великого колективу спеціалістів різного профілю (економістів, бухгалтерів, статистиків, математиків).

Правильна постановка та чітке формулювання нових проблем має не менше значення, ніж їх вирішення. Вирішуються наукові проблеми за допомогою методів, запропонованих наукою. По суті, саме вибір проблеми, якщо не цілком, то значною мірою визначає як стратегію дослідження взагалі, так і напрям наукового пошуку зокрема.

Джерелами наукових проблем є як практика, так і потреби власне науки. Адже не кожна проблема народжується практикою. Існують проблеми, які з нею не пов’язані. Такі проблеми виникають з розвитку власне наукового пізнання та потреб самої науки. До їх складу можна віднести необхідність удосконалення методів наукового дослідження, постійні методологічні розробки, уточнення категорійно-понятійного апарату.

У загальному вигляді всі проблеми в бухгалтерському обліку можна поділити на два види залежно від характеру невідомого:

1) практичні проблеми (невідомі способи застосування знань у новій ситуації). Для вирішення необхідні практичні зусилля, нова організація раніше набутих знань, умінь та навичок.

2) наукові проблеми (невідомий закон (принцип, поняття) науки). Для вирішення необхідно здобуття нових, не відомих науці, знань

Розробка структури проблеми передбачає її конкретизацію, виділення тем, підтем, питань.

Вибір проблеми дослідження обґрунтовується насамперед її актуальністю. Проблема має бути чітко визначеною, актуальною і не суперечити економічним законам, що сприяють використанню її як істини для подальшого пізнання дійсності, вивчення і вирішення питань конкретної економіки.

Важливою умовою істинності проблеми є властивість її доведення (доказовості), яка виражається у формальній логіці законом достатнього обґрунтування, суть якого полягає в тому, що у процесі дослідження достовірними вважають лише ті твердження, щодо істинності яких наведено обґрунтовані докази. Проблема, істинність якої не просто стверджується, а й зазначаються при цьому підстави її вирішення, вважається доведеною.

Для науковців і студентів, які тільки розпочинають своє дослідження, вибір теми може проводитись двома шляхами:

1) глибоке вивчення діяльності підприємства (під час проходження практики) та виявлення слабких місць в обліковій роботі, які потребують доробки і доопрацювання в теоретичному і практичному плані;

2) дослідження тематики останніх періодичних наукових видань, щоб виявити теми, які цікавлять науковців і потребують вирішення.

Безперервний розвиток практики унеможливлює перетворення знання на абсолютне, але дає змогу відрізнити об’єктивно істинні знання від помилкових поглядів.

Наука, як специфічна діяльність спрямована на отримання нових теоретичних і прикладних знань про закономірності розвитку природи, суспільства і мислення, характеризується такими основними ознаками:

· наявністю систематизованого знання (наукових ідей, теорій, концепцій, законів, закономірностей, принципів, гіпотез, понять і фактів);

· наявністю наукової проблеми, об’єкта і предмета дослідження;

· практичною значущістю як явища (процесу), що вивчається, так і знань про нього.

Розглянемо основні поняття науки.

Наукова ідея - інтуїтивне пояснення явища (процесу) без проміжної аргументації, без усвідомлення всієї сукупності зв’язків, на основі яких робиться висновок. Вона базується на наявних знаннях, але виявляє раніше не помічені закономірності.

Наука передбачає два види ідей: конструктивні й деструктивні. Тобто ті, що мають чи не мають значущості для науки і практики. Свою специфічну матеріалізацію ідея знаходить у гіпотезі.

Рис. 3.1. Визначення гіпотези дослідження

Гіпотеза – наукове припущення, висунуте для пояснення будь-яких явищ (процесів) або причин, які зумовлюють даний наслідок. Наукова теорія включає в себе гіпотезу як вихідний момент пошуку істини, яка допомагає суттєво економити час і сили, цілеспрямовано зібрати і згрупувати факти. Якщо гіпотеза узгоджується з науковими фактами, то в науці її називають теорією або законом (рис. 3.1).

Гіпотези (як і ідеї) мають імовірнісний характер і проходять у своєму розвитку три стадії:

1. Накопичення фактичного матеріалу і висунення на його основі припущень.

2. Формулювання гіпотези і обґрунтування на основі припущення прийнятної теорії.

3. Перевірку отриманих результатів на практиці і на її основі уточнення гіпотези.

4. Гіпотеза висувається з надією на те, що вона, коли не цілком, то хоча б частково, стане достовірним знанням.

3.2. Планування наукового дослідження: термінологічно-категоріальний апарат, концепція та програма дослідження

Будь-яке наукове дослідження припускає певну логіку його побудови. Нормативи сучасного наукового мислення припускають, що будь-яке наукове дослідження починається з постановки проблеми дослідження, визначення його загальних цілей і конкретних завдань. Як правило, наукове дослідження передбачає формулювання однієї або декількох гіпотез, які будуть перевірятися в міру його здійснення. А рішення таких питань, в свою чергу, передбачає вибір конкретних методів збору даних і їх обробки. Знову зібрані в ході дослідження дані повинні бути правильно інтерпретовані з тим, щоб дослідник міг зробити належні висновки та узагальнені висновки щодо розроблюваної в дослідженні проблеми.

Проблема дослідження – це те питання, на яке дослідник шукає відповідь в науковому дослідженні. Вона може відображати деякий пробіл у знаннях про предмет дослідження[1]. Інший варіант формулювання проблеми дослідження є протиріччя в уявленнях про предмет дослідження. Як правило, за цими уявленнями лежать певні теорії.

Протиріччя в структурі наукового знання можуть визначатися не тільки різними теоретичними точками зору на один і той же предмет, але і невідповідністю результатів, отриманих в різних емпіричних дослідженнях, або невідповідністю теорії і експериментальних фактів, зібраних для того, щоб перевірити передбачувані можливості цієї теорії.

Формулювання проблеми роботи важлива з двох точок зору.

По-перше, вона є відправним пунктом для опису та інтерпретації результатів дослідження. Якщо автор погано усвідомлює, що саме він досліджував і для чого він це робив, то, отримавши конкретні результати, він не зможе розділити їх на важливі і випадкові, оскільки важливими є ті результати, які дають відповідь на питання, що відображає саму проблему дослідження.

По-друге, формулювання проблеми дослідження важлива для того, щоб той, хто буде читати звіт про дослідження, розумів, чому саме дослідження було присвячено. Нижче проілюстровано приклад того, що буває, коли не сформульовані проблема дослідження[4].

Проблема дослідження формулюється конкретно. Вимога конкретності – це перше і найбільш важлива вимога до формулювання наукової проблеми. Інша вимога полягає в тому, щоб проблема формулювалася як загальнозначуще питання. Іншими словами, вирішення проблеми має представляти якусь цінність для науки або будь-якої практичної області.

Таким чином, результати наукового дослідження, ефективність витраченого на нього часу залежать від того, наскільки продумано воно сплановано й організовано, що включає в себе такі аспекти:

· накопичення наукової інформації за темою дослідження. Бажано, щоб зібрана інформаційна база за темою дослідження була вивчена якомога повніше. Для виявлення джерел та посібників необхідно звернутись до спеціальних довідково-бібліографічних, реферативних та інших інформативних видань;

· оволодіння методами дослідження. У науці не існує універсального методу дослідження. Кожен пошуковець обирає найзручніший метод, зважаючи на особливість своєї теми, галузевих особливостей тощо;

· написання перших фрагментів роботи. Ними часто є перші спостереження над текстом, мовним явищем, картки, конспектування;

· організація власного науково-довідкового апарату. Вже на перших етапах роботи слід подбати про організацію і збереження наукової інформації, первинної документації. Надалі це допоможе заощадити сили й час, полегшить пошук і використання матеріалів. Дослідники формують власні каталоги, папки з конспектами й нотатками, чорновими планами, ведуть нотатники. у яких відображають хід роботи, свої спостереження, міркування тощо;

· підготовка наукових рефератів за темою дослідження. Їx доцільно обговорювати в колі спеціалістів і зацікавлених осіб з метою узагальнення накопиченого матеріалу з проблематики, з’ясування суперечливих моментів, нових аспектів, перспектив дослідження;

· робота над рукописом наукового твору. Оформлення результатів наукового дослідження (реферат, доповідь, курсова робота, кваліфікаційна робота та ін.) проходить ряд стадій: збір і нагромадження інформації; систематизація й узагальнення первинних матеріалів; підготовка чорнового варіанта рукопису; редагування рукопису; відбір і оформлення таблиць, схем, рисунків, ксерокопій; підготовка остаточного варіанта рукопису; консультації зі спеціалістами; оформлення остаточного варіанта рукопису.

Під час цієї роботи необхідно дотримуватися певних правил структурування тексту, цитування, посилання на джерела тощо.

3.3. Зміст та структура кваліфікаційної роботи магістра.

Підготовка кваліфікаційної роботи магістра потребує від здобувачів освіти навиків роботи з вихідними джерелами інформації, детального ознайомлення з їх змістом, аналітичних здібностей.

Кваліфікаційна робота повинна мати логічну побудову, характеризуватися послідовним і завершеним розглядом основних проблемних питань. Вона складається з наступних елементів (табл. 3.1).

Таблиця 3.1 – Структура кваліфікаційної роботи магістра

Найменування складової роботи	К-сть стор.	Характеристика складової кваліфікаційної роботи
1	2	3
ТИТУЛЬНИЙ АРКУШ	1	Уніфіковано для всіх
ЗАВДАННЯ	2	Уніфіковано для всіх
АНОТАЦІЯ	1	Уніфіковано для всіх
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ	1	Умовні скорочення слів, що використовуються в роботі
ЗМІСТ	1	Складається у відповідності із структурою кваліфікаційної роботи
ВСТУП	2-3	Структура вступу наступна · актуальність теми дослідження · науковці, що досліджували дану тему · основні актуальні проблеми за темою дослідження (1-3); · предмет дослідження; · об’єкт дослідження; · мета кваліфікаційної роботи; · завдання, які ставляться при написанні роботи; · методи дослідження; · наукова новизна · публікації автора; · практична апробація; - структура роботи
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ….	10-15	В розділі навести 3-4 питання (1.1., 1.2, 1.3). Цей розділ передбачає розкриття результатів досліджень обраної тематики науковцями: бібліографічний аналіз, сутність, нормативне забезпечення, класифікація, методика обліку, аналізу і т.д. Цей пункт має містити найбільше посилань на список використаних джерел, відображати результати опрацювань значної кількості наукових праць
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1	до 1	Коротко представити висновки в розрізі пунктів розділу 1. Абзаци нумеруються. Стиль викладення має відображати результати: визначено, досліджено, розкрито, проаналізовано, запропоновано, узагальнено, розроблено, вдосконалено і т.д.
РОЗДІЛ 2 ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА	20	В розділі навести 3-4 питання (2.1., 2.2, 2.3). Назва розділу відповідає темі дослідження і передбачає розкриття практики. Наприклад стан організації обліку і контролю, статистичний аналіз предмета дослідження, документування, розкриття у звітності і т.д.
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2	до 1	Коротко представити висновки в розрізі пунктів розділу 2. Абзаци нумеруються
РОЗДІЛ 3 ПРОПОЗИЦІЇ ПО ВДОСКОНАЛЕННЮ	20-25	Це проектна частина і може бути без розподілу на окремі пункти. В розділі наводяться пропозиції по вдосконаленню обліку, аналізу, контролю, оподаткування, розробка моделей прогнозування.
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3	до 1	Коротко представити висновки в розрізі пунктів розділу 3. Абзаци нумеруються
ВИСНОВКИ	2-3	Представити загальні висновки в розрізі пунктів роботи – пронумеровані!
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ		Список використаних джерел представити по алфавіту! Обов’язково зазначити праці наукового керівника і свої!
ДОДАТКИ		Перелік визначається самостійно