ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

 

АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ, РОБІТ, ПОСЛУГ

 

Тема 4. Аналіз виробництва продукції, робіт, послуг

 

План

1. Значення і завдання аналізу виробництва продукції (робіт, послуг).

2. Аналіз обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) за номенклатурою та структурою її виготовлення.

3. Аналіз якості та браку продукції.

4. Аналіз ритмічності та комплектності виробництва продукції.

 

1. Значення і завдання аналізу виробництва продукції (робіт, послуг)

 

Метою аналізу виробництва та реалізації продукції є знаходження шляхів збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції порівняно з конкурентами, розширення частки ринку при максимальному використанні виробничих потужностей і, як результат,  збільшення прибутку підприємства. Основне завдання комплексного аналізу виробництва та реалізації продукції – аналіз конкурентних позицій підприємства та його здатності до швидкого маневрування ресурса­ми при зміні кон’юнктури ринку.

Джерела інформації, що використовуються при проведенні аналізу виробництва та реалізації продукції, наведені в табл. 4.1. Наведені джерела інформації використовуються для проведення ретроспективного аналізу. Оперативний аналіз проводиться за даними первинного обліку (за інформацією на рахунках 23, 26, 36, 90 тощо).

 

Таблиця 4.1.

Інформаційна база для аналізу виробництва та реалізації продукції

Група

Джерела інформації

1. Первинні документи

акт приймання, акт про брак, відомість випуску готової продукції, відомість про брак, накладна на здачу готової продукції на склад, прибутково-видаткова накладна, приймально-здавальні документи, рахунок-фактура, свідоцтво про якість товару, сертифікат відповідності державній системі сертифікації, товарно-транспортна накладна

2. Дані рахунків бухгалтерського обліку

23 „Виробництво”, 26 „Готова продукція”,

36 „Розрахунки з покупцями та замовниками”,

90 „Собівартість реалізації” та інші

4. Фінансова звітність

ф. № 1 „Баланс”, ф. № 2 „Звіт про фінансові результати”, ф.№5 „Примітки до річної фінансової звітності”

5. Статистична звітність

ф. № 1 – підприємництво „Звіт про основні показники діяльності підприємства”, ф. № 1-Б „Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість”, ф№1-П (термінова) „Терміновий звіт про виробництво промислової продукції (робіт, послуг)”, ф № 1-послуги „Звіт про обсяги реалізованих послуг”

6. Інші джерела

рапорти про випуск продукції, здачу готової продукції, дані про простої обладнання, журнал техніко-економічних показників роботи цеху, робочі наряди, дані про якість продукції, планові матеріали відповідного відділу, результати попередніх аналітичних досліджень

 

 

 

2. Аналіз обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) за номенклатурою та структурою її виготовлення

 

Аналіз обсягів виробництва продукції починають із загальної оцінки виконання плану (завдання, договору) виробництва продукції підприємством в цілому і в розрізі його основних виробничих одиниць, ви­значають причини можливих невдач і винних у цьому осіб.

Од­ним із важливих напрямів деталізації обсягу випуску продукції є вивчення його в асортиментно-структурному розрізі. Під час аналізу асортименту продукції вивчають % виконання завдання (плану) за асортиментом виготовленої продукції тобто коефіцієнт асортиментності. Його можна визначити одним із трьох способів: спосіб найменшого відсотка, спосіб найменшого числа та спосіб, що застосовується при широкому (великому) асортименту продукції.

Спосіб найменшого відсотка. Цей спосіб передбачає, що загальний коефіцієнт асортиментності відповідає найменшому відсотку виконання завдання серед усіх виробів.

Спосіб найменшого числа. Його суть по­лягає у порівнянні фактичної суми виготовленої продукції з плановою за кожною асортиментною позицією  і виборі меншої з двох сум, яка зараховується у виконання плану. Залікові обсяги додаються і відношенням отриманої величини до загальної планової суми визначається коефіцієнт асортиментності:

 

                                                  (4.1)

 

Третій спосіб використовується при виробництві і реалізації великого (широкого) асортименту продукції. Коефіцієнт асортиментності буде розраховуватися з використання недовиконання плану за кожним виробом. За цим способом вибираються вироби, за якими недовиконаний план. Коефіцієнт асортиментності буде розраховуватися:

 

                                (4.2)

де  - недовиконання плану

n- кількість виробів

 

На наступному етапі аналізу розраховують коефіцієнт структурних зрушень. Структура – це співвідношення окремих виробів у загальному обсязі вироб­ництва, вираженому здебільшого у відсотках.

Коефіцієнт структурних зрушень визначається способом заліку:

1. Визначається частка виробництва кожного виду продукції (планова структура виробництва продукції).

2.Фактичний обсяг продукції перераховується на планову структуру виробництва шляхом множення загального фактичного обсягу виробництва продукції на планову часту виробництва кожного виду продукції.

3.Проводиться порівняння фактичного обсягу виробництва кожного виду продукції з фактичним перерахованим на планову структуру виробництва. Вибирається менша з двох величин і заноситься в залік.

4. Залікові обсяги додаються.

5. Відношенням залікової суми до загальної фактичної суми розраховується коефіцієнт структурних зрушень.

 

3. Аналіз якості та браку продукції

 

Якість продукції – це її здатність задовольняти певні потреби споживачів (надійність  довговічність, техніко-експлуатаційні показники, конструкторсько-художні властивості виробів).

Аналіз якості продукції проходить в такому порядку:

1. Весь обсяг виробництва поділяються на продукція, яка підлягає і не підлягає атестації.

2. Визначається частка продукції, що підлягає атестації, в тому числі за категоріями якості (вищий, перший, другий ґатунок), та не підлягає атестації.

3. Проводиться порівняння в структурі виробництва продукції за категоріями якості.

4. Визначається вплив зміни частки продукції вищої категорії якості на загальний обсяг виробництва шляхом множення частки продукції вищої категорії якості в загальному обсязі виробництва на плановий обсяг виробництва в натуральному виразі.

5. Проводиться аналіз сортності продукції (виконання плану (завдання) за якістю продукції) одним з двох способів: за середньозваженою ціною та спосіб перерахунку продукції нижчих сортів у вищий. 

Спосіб визначення коефіцієнта сортності за середньозваженою ціною. За цим способом визначається планова і фактична середньозважена ціна за формулою:

 

=                                                     (4.3)

 

    Співвідношенням фактичної середньозваженої ціни до планової визначається коефіцієнт сортності (відсоток виконання плану за якістю продукції). На завершальному етапі розраховують вплив зміни якості продукції на загальний обсяг виробництва продукції шляхом добутку різниці між фактичною і плановою середньозваженою ціною і фактичним загальним обсягом виробництва продукції у натуральному вираженні.

Спосіб перерахунку продукції нижчих сортів у вищий (спосіб першосортних одиниць). Суть способу полягає у перерахунку продукції нижчих сортів у вищі і визначення відсотку виконання плану за сортністю (якістю) продукції. Для перерахунку визначається відповідний коефіцієнт відношенням ціни одиниці продукції нижчих сортів до вищого.

Добутком коефіцієнта перерахунку та частки виробництва продукції за кожним ґатунком (окремо за планом і фактично) розраховується випуск продукції в перерахунку на вищий ґатунок. Відношенням фактичного до планового перерахунку випуску продукції у вищий ґатунок визначається коефіцієнт сортності (% виконання плану за якістю продукції).

 

Аналіз браку продукції

 

Частина виробів у процесі виробництва псується через пору­шення технології, несправності устаткування або низьку квалі­фікацію чи несумлінність робітників. Це явище має назву «брак продукції».

Брак може бути остаточним і виправним. При аналізі ви­значають загальну суму браку і відносну його величину (% бра­ку), а також вивчають динаміку цього показника за ряд пері­одів. Особливу увагу потрібно приділити виявленню так звано­го прихованого браку, який з різних причин не обліковується. Цей брак фігурує як доброякісні деталі, напівфабрикати і навіть готові вироби і є причиною порушення в майбутньому ритмі роботи і несподіваних збитків.

Аналізуючи брак, обов’язково з’ясовують причини його ви­никнення, місцезнаходження, час і винуватців.

Важливими умовами профілактики браку є:

-    висока культура й організація виробництва;

-    стабільний ритм роботи і постачання;

-    впровадження у виробництво сучасних технологій і устат­кування;

-    підвищення кваліфікації персоналу, його дисциплінова­ності і відповідальності тощо.

Зміна рівня якості продукції може спричиняти також зво­ротній вплив на обсяг випуску продукції. Механізми впливу пов’язані зі зміною трудомісткості продукції, норм витрат си­ровини і матеріалів тощо.

І навпаки. Форсування виробничих процесів, які забезпечу­ють додаткові обсяги продукції, зазвичай негативно відбивається на якості продукції.

Виявлення такої взаємодії показників – досить складне зав­дання економічного аналізу і потребує неабияких зусиль, висо­ких професійних навичок аналітиків, а також додаткових дже­рел інформації.

 

 

4. Аналіз ритмічності та комплектності виробництва продукції

 

Важливе значення при вивченні діяльності підприємства має аналіз ритмічності виробництва продукції. Ритмічність випуску продукції – виробництво продукції відповідно до встановленого графіку (прийнятого завдання) за певний період часу (день, декада, місяць, квартал). Ритмічність не завжди означає рівномірність (в рівні проміжки часу випуск однакового обсягу продукції), так як прогнозні завдання не можна розподілити порівну.

Ритмічність виробництва – це збалансована діяльність підприємства, яка сприяє ритмічному виробництву продукції та виконанню своїх зобов’язань перед споживачами. Вона характеризується часткою виробництва продукції за день, 5 днів, декаду у межах місяця; за місяцями в межах кварталу; за кварталами в межах року.

Для характеристики ритмічності виробництва використовуються прямі та непрямі показники. До прямих показників відносяться::

-    коефіцієнт ритмічності;

-    коефіцієнт аритмічності;

-    середньолінійне відхилення

-    коефіцієнт варіації;

До непрямих показників ритмічності відносяться: наявність доплат за надурочні роботи, оплата простоїв з вини господарюючого суб’єкта, втрати від браку, сплата штрафів за недопоставку та несвоєчасне відвантаження продукції тощо.

Коефіцієнт ритмічності визначається способом заліку. З цією метою порівнюють фактичний випуск продукції за кожен період часу із запланованим і в залік приймають фактичний, який не перевищує плановий показник. Залікові обсяги додають і відношенням отриманого результату до планового загального обсягу виробництва розраховують коефіцієнт ритмічності. Він характеризує частку виробництва продукції без порушення ритму роботи підприємства.

 Коефіцієнт аритмічності можна визначити як різницю між одиницею і коефіцієнтом ритмічності. Він характеризує частку виробництва продукції із порушенням ритму роботи підприємства.

Середньолінійне відхилення характеризує середнє відхилення фактичного випуску продукції за відповідний проміжок часу від запланованого і визначається за формулою:

                                                                                                             

 (4.4)

де Хф і Хпл  - частка виробництва продукції за кожну декаду по плану і фактично,%

 

 

 Коефіцієнт варіації () характеризує середнє відхилення фактичного випуску продукції за відповідний проміжок часу від середньоперіодичного випуску продукції і  визначається як відношення середньо-квадратичного відхилення від планового завдання за добу (декаду, місяць, квартал) до середньодобового (декадного, місячного, квартального) планового випуску продукції:

,                                        (4.5)

 

де Хф і Хпл  - частка виробництва продукції за кожну декаду по плану і фактично, %

 

– квадратичне відхилення від середньодобового (декадного, місячного, квартального) завдання або частка виробництва продукції за кожну декаду по плану і фактично;

 – число планових завдань, що додаються;

 

Оскільки коефіцієнт ритмічності не фіксує випадків перевиконання завдання, що мають також негативний вплив на загальну ритмічність, підраховують коефіцієнти аритмічності, які дорівнюють підсумку позитивних і негативних відхилень від прогнозного завдання. Чим не ритмічніше працювало підприємство, тим більші коефіцієнти аритмічності, та навпаки.

Ритмічність тісно пов’язана з комплектністю виробництва. Це поняття може бути визначено як пропорційність, збалансованість виробництва окремих деталей, вузлів, напівфабрикатів.

Розрізняють комплектність виробництва і комплектність готової продукції. Комплектність виробництва визначається за деталями, вузлами відношенням їх загальної кількості до кількості деталей в одиниці продукції.

Комплектність готової продукції – це повна укомплектованість готової продукції деталями, інструментами, запасними частинами, і т. д. Вона визначається найменшим відсотком комплектності виробництва (за деталями).

Засобом, що забезпечує необхідний обсяг збірних робіт при деяких неузгодженнях поточного виробництва деталей, є незавершене виробництво. Тому, при аналізі комплектності виробництва необхідно звертати увагу і на комплектність залишків деталей та вузлів у незавершеному виробництві. Водночас необхідно переконатись, наскільки фактична наявність деталей відповідає даним обліку та плановій потребі. На підставі отриманих результатів розробляють відповідні заходи щодо удосконалення системи оперативного планування, обліку та контролю за виробництвом.