ТЕМА 2

МЕТОД І МЕТОДИКА ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ

План

1.   Метод економічного аналізу і його особливості

2.   Класифікація прийомів і способів обробки економічної інформації

3.   Традиційні прийоми економічного аналізу

4.   Основні етапи і моделі детермінованого факторного аналізу

5.   Прийоми факторного аналізу

6.   Математичні методи в економічному аналізі

1. Метод економічного аналізу і його особливості

Метод економічного аналізу - системне, комплексне і взаємопов’язане вивчення економічної і соціальної діяльності підприємства або його підрозділів з метою виявлення та мобілізації резервів, визначення рівня впливу факторів на результати виробництва за допомогою опрацювання відповідної інформації.

Особливості методу економічного аналізу:

1)  системний підхід до аналізу економічних явищ і процесів (вивчення процесів є системним і комплексним, тобто вимагає охоплення всіх аспектів діяльності підприємства, як системи і в свою чергу виступає складовою частиною системи вищого порядку);

2)  виявлення взаємозв’язку і взаємозалежності між показниками. Така залежність має загальний характер і в процесі аналізу має бути виявлена і кількісно виміряна;

3)  застосування системи показників, яке безпосередньо пов’язане і з системним підходом, вимагає, щоб господарські явища і процеси аналізувались комплексно і всебічно, виходячи з існуючої системи обліку і звітності;

4)  вивчення господарський явищ і процесів у динаміці з врахуванням дії об’єктивних економічних законів. Динаміка будь-якого процесу супроводжується кількісними та якісними змінами не зважаючи на циклічність процесів, тому в ході аналізу необхідно визначити тенденції змін (зростання або зниження показників);

5) дослідження внутрішніх суперечностей у розвитку економічних явищ (диспропорцій), що можуть виникати на різних стадіях виробництва і розвитку. За допомогою економічного аналізу їх виявляють і кількісно вимірюють;

6) розчленування загальних показників на складові частини або елемент та їх деталізація за місцем і часом. Аналітичні розрахунки починають із визначення одного або декількох узагальнюючих показників, які дають приблизне уявлення про досліджуваний об’єкт чи явищ. Визначення часткових показників дає можливість точніше охарактеризувати економічні процеси на підприємстві;

7) узагальнення результатів аналізу. Після детального вивчення господарських явищ роблять висновки.

2. Класифікація прийомів і способів обробки економічної інформації

Практичним додатком до методу економічного аналізу є його методика.

Методика економічного аналізу – це сукупність прийомів і способів оброблення економічної інформації.

До найважливіших елементів методики належать способи і прийоми (інструментарій), які дають змогу отримати всебічну оцінку роботи підприємства за даними різних джерел інформації, розкрити та виміряти взаємопов’язані показники, з’ясувати кількісний вплив конкретних факторів на результати діяльності та виявити резерви їх підвищення. За змістом вони належать до абстрактно-логічних, тобто не вимагають застосування спеціального обладнання чи реактивів.

Існують різні підходи до класифікації способів і прийомів аналізу. За одним з таких підходів у основу класифікації закладають дві ознаки: рівень об’єктивності та рівень аналітичності.

За рівнем об’єктивності розрізняють неформалізовані та формалізовані способи. Неформалізовані способи ґрунтуються на описі аналітичних процедур на логічному рівні, тобто на залученні інтуїції, досвіду і знань аналітика, тому характеризуються певним суб’єктивізмом. В основу формалізованих способів покладено чіткі аналітичні залежності. До цієї групи належать елементарні прийоми мікроекономічного аналізу, традиційні прийоми економічної статистики, математично-статистичні прийоми вивчення зв’язків (стохастичне моделювання), методи прийняття рішень та фінансових обчислень.

За рівнем аналітичності розрізняють наївні та причинно-наслідкові способи. Підставою вважати способи наївними є те, що аналіз з їх використанням ґрунтується на обмеженій інформації і не дає змоги визначити причини певного економічного явища. Причинно-наслідкові способи застосовують тоді, коли чітко визначені фактори та їх вплив на отримані результати.

Поєднання цих двох підходів передбачає розподіл способів і прийомів економічного аналізу на три основні групи : традиційні прийоми, прийоми факторного аналізу та евристичні прийоми.

До традиційних прийомів належать ті, які використовують з часу виникнення економічного аналізу (як окремої галузі спеціальних знань). Вони здебільшого призначені для елементарного оброблення інформації та її відповідного оформлення. Деякі прийоми запозичені з інших наук і пристосовані до умов економічного аналізу, зокрема, відносні та середні величини, порівняння, групування, індекси тощо. Особливе місце посідають прийоми оформлення результатів аналізу — табличний і графічний.

Прийоми факторного аналізу дають змогу з’ясувати не тільки зміну результативного показника, як це досягається традиційними прийомами, але й причини його зміни. Без глибокого і всебічного вивчення таких причин неможливо зробити висновки щодо результатів діяльності, виявити резерви виробництва, обґрунтувати відповідне управлінське рішення

Евристичні прийоми використовують за нестачі зібраної інформації для прийняття управлінського рішення, особливо в умовах високого рівня невизначеності та ризику, пошуку нестандартних шляхів розв’язання проблем, прогнозування розвитку підприємства; вони ґрунтуються на інтуїції й попередньому досвіді дослідників. До них належать прийоми: мало впорядкованого і впорядкованого пошуку рішень, а також комбіновані прийоми впорядкованого пошуку рішень, на відміну від першої групи, виконують за визначеним алгоритмом і типовою процедурою. Комбіновані прийоми поєднують особливості попередніх двох груп.

В умовах невизначеності важливим напрямом удосконалення аналізу є застосування економіко-математичних прийомів. Сформульовану задачу можна розв’язати методами елементарної математики, математичного аналізу, дослідження операцій, теорії оптимальних процесів тощо. Незважаючи на можливості зазначених методів, їх не вважають універсальним засобом вирішення проблем економічного аналізу.

3. Традиційні прийоми економічного аналізу

Традиційні прийоми, які часто використовують для аналізу різних об’єктів, є найпростішими. До них належать: деталізація показників, порівняння, групування, відносні й середні величини, показники варіації, елементарні прийоми оброблення динамічних рядів, балансовий, табличний і графічний прийоми.

Деталізація показників — це розкладання узагальнюючого показника на складові частини та вивчення впливу кожної з них на загальний результаті. Узагальнюючі показники є складними і формуються як інтегральна оцінка часткових показників. Прийом деталізації забезпечує виявлення та вимірювання позитивного та негативного впливів окремих складових узагальнюючого показника, з’ясування причин й оцінку наслідків встановлених відхилень. У практиці економічного аналізу явища, процеси і показники, які їх характеризують, деталізують за кількома основними напрямами: структурними одиницями (наприклад, дільниця, цех, підприємство); часовим періодом (зміна, доба, декада, місяць, квартал, рік); структурними елементами (наприклад, у складі операційних витрат виділяють статті калькулювання і економічні елементи). Можливе як індивідуальне використання кожного з напрямів деталізації, так і їх комбінування.

Порівняння — зіставлення аналітичних показників з метою визначення загальних і специфічних ознак економічних явищ, тенденцій і закономірностей їх розвитку. Застосовують такі види порівнянь числових даних: Основні його види:

а) порівняння фактичних даних з плановими. Результатом такого порівняння є визначення відсотка виконання плану;

б) порівняння показників в динаміці з метою виявлення тенденцій і закономірностей в розвитку економічного явища;

в) порівняння показників конкретного підприємства із середніми значеннями по галузі;

г) порівняння показників діяльності підприємства, що вивчається з відповідними показниками підприємств конкурентів;

д) порівняння паралельних динамічних рядів для вивчення взаємозв’язку досліджуваних показників;

е) порівняння результатів різних управлінських рішень з метою вибору оптимального рішення;

є) порівняння результатів діяльності до і після прийняття управлінських рішень з метою визначення їх ефективності.

Використання прийому порівняння до економічних явищ дає змогу провести горизонтальний, вертикальний, трендовий, а також одновимірний і багатовимірний аналізи.

Горизонтальний порівняльний аналіз застосовується для визначення абсолютних і відносних відхилень фактичного рівня досліджуваного показника від базового.

Вертикальний застосовується для вивчення структури економічних явищ і процесів шляхом розрахунку питомої ваги окремих елементів явища або процесу.

Трендовий аналіз використовується при вивченні відносних темпів росту і приросту показників за ряд років, до рівня базового року, тобто при дослідженні рядів динаміки.

При одновимірному аналізі порівнюється один або кілька показників одного об’єкта або кілька об’єктів по одному показнику.

При багатовимірному аналізі проводиться порівняння результатів діяльності кількох підприємств за кількома показниками. Багатовимірний аналіз використовується для визначення рейтингу кожного підприємства в сукупності підприємств.

Обов’язковою умовою проведення порівняльного аналізу є забезпечення порівнянності показників, яка базується на:

1) єдності об’ємних, вартісних, якісних, структурних показників;

2) єдності періодів часу, за які проводиться порівняння;

3) адекватність умов виробництва;

4) єдність методики розрахунку показників (використання однакових підходів щодо визначення показників).

Спосіб аналітичного групування – зведення економічних показників в однорідні групи за певними ознаками з метою систематизації матеріалу для аналітичного опрацювання. Групування є важливою підготовчою стадією для поглибленого аналізу отриманої інформації передбачає певну класифікацію явищ і процесів, а також причин і факторів, що їх обумовили. Результатом групування є побудова таблиць, в основі яких лежить один фактор (просте групування) або кілька факторів (комбіноване групування.).

Відносні величини. Економічні явища, які вивчаються, мають певну кількісну визначеність, виражену в абсолютних чи відносних величинах. Абсолютні величини характеризують кількісні розміри явища в натуральних вимірниках (метри, тони, тисячі гривень тощо). Відносні показники відображають співвідношення величини певного явища з величиною іншого чи з величиною цього ж явища, розрахованою за інший час або для іншого об’єкта. В економічному аналізі використовують різні види відносних величин: динаміки, виконання планових завдань, структури, координації, інтенсивності. Відносні величині здебільшого обчислюють у коефіцієнтах чи у відсотках.

Середні величини. Середні величини розраховують для відображення загальної характеристики явища. Середньою величиною називають узагальнену характеристику сукупності однорідних явищ за будь-яким показником, яка показує рівень ознаки в розрахунку на одиницю сукупності. В економічному аналізі найчастіше використовують такі види середніх величин: середня арифметична (проста і зважена), середня хронологічна, середня геометрична, середня квадратична, середня гармонійна (проста і зважена).

Балансовий спосіб. Він може використовуватись в якості як основного, так і допоміжного способу аналізу господарської діяльності. В якості основного балансовий метод застосовується при вивченні показників, які характеризують забезпеченість підприємства сировиною, матеріалами, товарами, при аналізі бухгалтерського балансу. Як допоміжний балансовий спосіб використовується для перевірки результатів впливу факторів на сукупний результативний показник.

Якщо сума впливу факторів на результативний показник рівна відхиленню результативного показника від базового значення, то це означає, що розрахунки вірні. Відсутність рівності свідчить, що ми врахували не всі фактори або помилились в розрахунках. Балансовий спосіб використовується і для визначення розміру впливу окремих факторів на зміну результативного показника, якщо відомий вплив усіх інших факторів.

Графічний спосіб. Графік – це масштабне зображення показників за допомогою геометричних фігур. Графічний спосіб не має в аналізі самостійного значення, а використовується для ілюстрації змін в динаміці показників, структурних зрушень і для інших видів порівняння.

4. Основні етапи і моделі детермінованого факторного аналізу

Будь-яке економічне явище формується під впливом різноманітних факторів, причому всі вони перебувають у взаємозв’язку і взаємозалежності. Практично неможливо ідентифікувати будь-який показник, який був би абсолютно незалежним, не пов’язаним з іншими.

Кількісно оцінюють взаємопов’язані явища за допомогою певних показників (ознак). Показники, які характеризують причину, називають факторними (незалежними, екзогенними). Відповідно результативними (залежними) є показники, які характеризують наслідок (результат) зміни. Величина результативного показника залежить від різноманітних факторів. Сукупність факторних і результативних показників, пов’язаних певною залежністю, називають факторною системою.

Вплив окремих факторів на зміну результативних показників оцінюють за допомогою детермінованого факторного аналізу.

Детермінований факторний аналіз являє собою методику дослідження впливу факторів, зв’язок яких з результативним показником має функціональний характер, тобто результативний показник може бути представлений у вигляді добутку, частки від ділення або алгебраїчної суми показників, які є факторами детермінованої моделі.

Основними етапами детермінованого факторного аналізу є

1. Постановка мети аналізу передбачає формулювання потреби у проведенні такого аналізу, визначення об’єкта дослідження.

2. Добір і характеристика факторних показників. Усі фактори, які впливають на результативний показник, класифікують за певними ознаками з метою встановлення їх виду (кількісні й якісні; складні й прості; фактори першого, другого, третього тощо рівнів).

3. Визначення типу залежності між факторними і результативним показниками. Існує два типи зв’язків які досліджують у процесі факторного аналізу: функціональні та ймовірнісні.

Функціональним (жорстко детермінованим) вважають такий зв’язок, коли кожному значенню факторного показника відповідає визначене невипадкове значення результативного.

Ймовірнісним (кореляційним) називають зв’язок, при якому кожному значенню факторної ознаки відповідає декілька значень результативної

На відміну від функціонального, кореляційний зв’язок виявляється не в кожному випадку, а в середньому при великій кількості спостережень.

4.Побудова факторної моделі ґрунтується на результатах попереднього етапу. Факторна модель (модель факторної системи) – це математична формула розрахунку результативного показника. Загалом вона може бути подана у вигляді таких моделей:

а )адитивна модель - алгебраїчна сума показників (факторів).

б)мультиплікативна модель - добуток показників (факторів)

в) кратна модель - відношення показників (факторів).

г) змішана модель - комбінацій перерахованих моделей і може бути описана за допомогою наступних залежностей:

5. Вибір методу факторного аналізу і проведення необхідних обчислень. Вибір методу істотно залежить від виду факторного аналізу. При жорстко детермінованих зв’язках застосовують такі методи: ланцюгових підстановок, абсолютних і відносних різниць, індексний, інтегральний тощо; при ймовірнісних — кореляційний, дисперсійний, компонентний.

6. Формулювання висновків і рекомендацій. За результатами аналізу формулюють аналітичний висновок, в якому розкривають як загальну зміну результативного показника, так і вплив на цю зміну кожного факторного показника.

5. Прийоми факторного аналізу

Детермінований факторний аналіз, тобто аналіз залежностей між показниками за допомогою жорстко детермінованих факторних систем, є найбільш поширеним видом аналізу в господарській практиці. Методи детермінованого факторного аналізу призначені для виміру впливу факторів на результативний показник. До цих методів належать: індексний, різниць, інтегральний, пропорційного ділення, логарифмування та ін. В основу перших двох методів покладено прийом елімінування.

Елімінування (лат. еlітіпаtе – виключати, усувати) логічний прийом, який полягає у послідовному визначенні впливу кожного фактору на результативний показник за умови незмінності інших факторів та абстрагування їх взаємного впливу.

Прийоми і методи елімінування поділяються: прийом ланцюгових підстановок, метод абсолютних різниць та метод відносних різниць.

Прийом ланцюгових підстановок вважається основним прийомом елімінування. Суть цього прийому полягає у послідовній заміні планових показників фактичними і визначення кількісного впливу факторів шляхом різниці результатів наступної і попередньої підстановок. Він використовується в дослідженні функціональних залежностей і призначений для виміру впливу зміни факторних ознак на зміну результативного показника за незмінного (фіксованого) значення інших.

При застосуванні прийому ланцюгових підстановок слід дотримуватися чіткого порядку заміни факторів:

– у першу чергу замінюються кількісні (фізичний обсяг) показники;

– у другу – структурні;

– у третю – якісні.

У випадках, коли в аналітичній моделі є декілька кількісних чи якісних показників, серед них встановлюють черговість – спочатку замінюють основні, первинні (загальні) показники, а потім – вторинні, похідні (часткові).

Приклад. Розрахувати кількісний вплив факторів на зміну фонду оплати праці, який розраховується за формулою:

Показники	За планом	Фактично	Відхилення		Кількісний вплив факторів
			абсолютне	відносне, %
1. Фонд оплати праці робітників бригади, тис. грн.	101500	87200	-14300	-14,09	Х
2. Чисельність робітників бригади, осіб.	10	8	-2	-20,00	-20300
3. Середня заробітна плата робітника, грн.	10150	10900	750	7,39	6000

За способом ланцюгових підстановок проводимо поступову заміну планових (базових) показників фактичними.

Порівняємо кожну наступну підстановку з результатами попередньої і визначимо кількісний вплив факторів на результативний показник.

Вплив зміни чисельності робітників бригади на зміну їх фонду оплати праці:

(грн)

Вплив зміни середньої заробітної плати робітників бригади на зміну їх фонду оплати праці:

(грн)

Таким чином,

(грн.)

Висновок: Фактичний фонд оплати праці становив 87200 грн, що на 14300 грн менше ніж заплановано, що складає 14,09%. На це відхилення вплинуло два фактори: зміна чисельності робітників бригади та їх середня заробітна плата. Розрахунки показали, що при скороченні персоналу на 2 особи або на 20%, фонд оплати праці зменшився на 20300 грн, а при підвищенні середньої заробітної плати на 750 грн, фонд оплати праці збільшився на 6000 грн.

Метод абсолютних різниць застосовується у випадках, коли результативний показник розраховується добутком двох показників (факторів) – кількісного і якісного.

Вплив зміни кількісного фактору розраховується добутком різниці між фактичним і плановим (базовим) кількісним показником на якісний плановий (базовий) показник.

За прикладом:

(грн.)

Вплив зміни якісного фактору розраховується добутком різниці між фактичним і плановим (базовим) якісним показником на кількісний фактичний показник.

За прикладом:

(грн.)

Метод відносних різниць використовується, коли результативний показник є мультиплікативною детермінованою моделлю, при цьому визначені темпи приросту за всіма показниками-факторами. Розглянемо методику розрахунку впливу факторів на результативний показник методом відносних різниць на прикладі моделі:

Крок 1: визначаються темпи приросту за всіма показниками-факторами:

– 100%

Крок 2: розраховується кількісний вплив факторів на результативний показник:

а) вплив фактору А:

б) вплив фактору В:

в) вплив фактору С:

За прикладом:

Крок 1: визначаються темпи приросту за всіма показниками-факторами:

Крок 2: розраховується кількісний вплив факторів на результативний показник:

а) вплив зміни чисельності робітників бригади на зміну їх фонду оплати праці:

б) вплив зміни середньої заробітної плати робітників бригади на зміну їх фонду оплати праці:

Індексний метод – застосовують для вивчення економічних явищ, які формуються під впливом кількох факторів, кожен з яких схильний до певних змін. Класичним прикладом такого об’єкта аналізу є обсяг реалізації продукції (в натуральному вираженні - фізичний обсяг) і ціни. На кожному підприємстві обсяг реалізованої продукції змінюється за роками, місяцями. Таким же чином змінюються ціни на продукцію. В цих умовах індекс обсягу реалізації продукції буде мати вигляд:

p₁, p₀ – ціна в звітному і базовому році;

q₁, q₀ – обсяг реалізованої продукції в звітному і базовому році в натуральному вираженні.

Розрахунок загального індексу обсягу реалізації продукції характеризує динаміку загальної виручки від реалізації, але не показує, як змінився обсяг продажу продукції чи як змінилися ціни на продукцію. Загальний індекс не дає можливості виділити окремо вплив факторів обсягу реалізації продукції і цін на кінцевий результат.

Для того, щоб розв’язати дану проблему використовуються агрегатні індекси, що дають змогу виявити вплив кожного фактору на. кінцевий результат. Форма агрегатних індексів для загального індексу обсягу реалізованої продукції має такий вигляд:

- агрегатний індекс фізичного обсягу реалізованої продукції:

-агрегатний індекс цін на продукцію:

У теорії статистики використовується таке правило побудови агрегатних індексів: якісні фактори, які входять у формулу формуються на рівні базового періоду, кількісні - на рівні звітного періоду. Різниця між чисельником і знаменником агрегатного індексу показує розмір впливу того чи іншого фактору.

6. Математичні методи в економічному аналізі

Широке використання математичних методів є важливим напрямком вдосконалення економічного аналізу.

Найчастіше для аналізу стохастичних моделей використовують метод кореляційного аналізу. Суть його полягає у визначенні тісноти зв’язку між показниками, які не знаходяться у прямій функціональній залежності.

Кореляційний аналіз (кореляційний метод) — метод дослідження взаємозалежності ознак у генеральній сукупності, які є випадковими величинами з нормальним характером розподілу.

Основними вимогами до застосування кореляційного аналізу є достатня кількість спостережень, сукупності факторних і результативних показників, а також їх кількісний вимір і відображення в інформаційних джерелах.

Завдяки кореляційному аналізу є можливість глибше дослідити взаємозв’язки економічних явищ і процесів, виявити вплив факторів на результати господарської діяльності, виявити і підрахувати резерви підвищення ефективності виробництва. Все це позитивно позначається на здійсненні управлінської, маркетингової та інших видів діяльності, прийнятті економічно обґрунтованих господарських рішень

Метод лінійного програмування використовується для розв’язування задач, рішення яких зводиться до знаходження крайніх значень: max і min. Лінійне програмування базується на розв’язуванні системи лінійних рівнянь, коли залежність, між явищами, що вивчаються строго функціональна. Застосовувати цей метод можна тоді, коли змінні величини і фактори, що вивчаються мають математичну визначеність і кількісну обмеженість.

Метод динамічного програмування використовується в тих випадках , коли при розв’язуванні задач на оптимізацію цільова функція характеризується нелінійною залежністю (економічна ефективність діяльності підприємства змінюється непропорційно до зміни обсягів виробництва).

Математична теорія ігор - цей метод досліджує оптимальність стратегій в ситуаціях ігрового характеру. Розв’язання подібних завдань вимагає визначеності у формулюванні умов, тобто встановленні кількості учасників, правил гри, виявлення можливих стратегій гравців, можливих виграшів і отримання негативних результатів. Даний метод базується на розв’язуванні системи лінійних рівнянь, нерівностей та диференційних рівнянь.

Теорія масового обслуговування - метод комплексної оцінки процесів масового характеру за допомогою математичних методів і теорії ймовірності. Теорія масового обслуговування – теорія, яка вивчає статистичні закономірності в масових операціях, що складаються з великої кількості однорідних елементарних операцій. До них, зокрема належать: складання однотипних деталей на конвеєрі, видача інструментів, ремонт верстатів, робота телефонної станції, обслуговування покупців у магазині, в білетних касах, клієнтів у перукарнях, технічне обслуговування машин та обладнання тощо.

Предметом теорії масового обслуговування є побудова математичних моделей, які пов’язують задані умови роботи систем масового обслуговування (число каналів, їх продуктивність, характер потоку, заявок тощо) з показниками ефективності цих систем, що описують їх здатність справлятися з потоком заявок.

Соціологічні методи: опитування, анкетування. Вони передбачають дослідження окремих сторін діяльності підприємства шляхом опитування через систему спеціально підготовлених тестів для різних груп учасників виробничого процесу та споживачів продукції. На особливу увагу заслуговує анкетний метод дослідження та методи його застосування. Анкетний метод - письмове опитування працівників, причетних до проблем з метою з’ясування певних питань. Воно потребує часу, тому звертаються до простого усного опитування.

Проведення експерименту – це один із головних способів підтвердження об’єктивності результатів аналізу.