Тема 7. Аналіз витрат на виробництво та реалізацію продукції.

План

1. Значення, завдання й система інформаційного забезпечення аналізу витрат на підприємстві.

2.Аналіз витрат за економічними елементами

3. Аналіз витрат за статтями калькуляції

   3.1. Аналіз матеріальних витрат у собівартості продукції

   3.2. Аналіз витрат на оплату праці у собівартості продукції,

                 3.3.Аналіз не прямих витрат у собівартості продукції

1. Значення, завдання та джерела інформації для аналізу витрат на виробництво продукції

 

Собівартість продукції - це основний якісний показник робо­ти підприємства. її рівень відбиває досягнення та недоліки роботи як підприємства в цілому, так і кожного структурного підрозділу.

Аналіз витрат на виробництво та собівартості продукції проводиться з метою формування оптимальної величини собівартості продукції, її складових та пошуку резервів їх зниження для підвищення конкурентоспроможності продукції, і вирішує такі завдання:

-    оцінка обґрунтованості прийнятих управлінських рішень щодо рівня собівартості продукції, робіт, послуг;

-    аналіз виявлених відхилень фактичних витрат від запланованих або отриманих в минулому аналізованому періоді;

-    підрахунок резервів зниження собівартості продукції та витрат на 1 грн. виготовленої продукції;

-    мобілізація внутрішньовиробничих резервів та впровадження їх у виробництво на підставі розроблених заходів з урахуванням підсумку аналізу.

Послідовність аналізу собівартості продукції наступна:

- дається загальна оцінка виконання кошторису (стандартних) витрат в розрізі економічних елементів та статей витрат;

-  оцінюють відхилення від стандартних прямих і непрямих витрат;

-    оцінюють динаміку показників собівартості продукції, робіт і послуг та вплив чинників на їх зміну;

-    виявляють вплив зміни собівартості продукції на кінцеві виробничо-фінансові результати діяльності підприємства.

Інформаційна база проведення аналітичних досліджень собівартості продукції формується за вхідною інформацією про кошториси (нормативи) витрат, за даними бухгалтерського обліку (журнали-ордери, відомості обліку витрат у виробництво, обслуговуючих виробництв і господарств, загальногосподарських витрат), прейскурантів (договірних) оптових цін на продукцію та матеріальні ресурси, тарифів на перевезення вантажів і загальноскладських витрат, норм витрат матеріальних ресурсів, норм часу і розцінок на оплату праці; статистичного обліку (Ф № 5-С, Ф № 6, баланс підприємства, звіт про фінансові результати), матеріали ревізій і спеціальних обстежень та ін. Для проведення аналізу використовується звітна інформація, зокрема «Звіт про фінансові результати(Звіт про сукупний дохід)» ф. 2, «Звіт з праці» ф. 1-ПВ, дані оперативного обліку (первинні документи, зведення, реєстри відпуску матеріалів на виробництво, табелі про нарахування заробітної плати, норми витрат матеріалів, відхилення від норм; матеріали обстежень, перевірок, спостережень, нарад, технологічної документації, паспортні дані).

 

2. Аналіз витрат за економічними елементами

 

Аналіз витрат на виробництво і реалізацію продукції починають із загальної оцінки ефективності витрат, яка характеризується рівнем витрат на 1 грн товарної продукції.

Витрати на одну гривню продукції визначаються як відно­шення планових чи фактичних витрат на виготовлення продукції до її вартості в оптових цінах підприємства.

На відхилення фактичних витрат від планових впливають такі чинники:

а)      зміна структури асортименту виготовленої продукції;

б)      зміна рівня витрат (норм витрат) у собівартості окремих її видів;

в) зміна оптових цін на спожиті матеріали, паливо, зміна транспортних тарифів;

г) зміна цін на продукцію.

Промислові підприємства випускають вироби з різним рівнем рентабельності. Підвищення питомої ваги виробів з нижчим (ніж у середньому на підприємстві) рівнем рентабельності призводить до підвищення витрат на гривню товарної продукції, і навпаки. Щоб визначити розмір впливу зміни структури асортименту випущеної продукції, необхідно від планових витрат на гривню продукції за фактичної структури асортименту відняти витрати за планом.

Витрати на виробництво всієї товарної продукції планують та обліковують за двома напрямками: за економічними елементами і за статтями калькуляції.

Планування витрат за економічними елементами дає змогу пов’язати їх з іншими розділами плану: планом матеріально-технічного постачання, фондом заробітної плати, планом зростання ефективності виробництва, балансом надходжень і витрат тощо.

Аналіз витрат за економічними елементами уможливлює, у свою чергу, вивчення їхнього складу, питомої ваги кожного елемента, частку живої і уречевленої праці в загальних витратах на виробництво. Порівнювання фактичної структури витрат за кілька періодів виявляє динаміку і напрямок зміни окремих елементів, матеріаломісткості, фондомісткості, енергоємності, трудомісткості, собівартості продукції і вплив технічного прогресу на структуру витрат.

Дані про структуру витрат за економічними елементами наводяться в статистичних щорічниках. Вони показують, що у виробництві електро- та теплоенергії найбільшу питому вагу мають ви­трати на амортизацію, у вугільній - на заробітну плату, а в переробних галузях - на сировину та матеріали. Для виявлення резервів зниження собівартості, контролю та аналізу процесу формування витрат саме цим елементам необхідно приділяти першочергову увагу.

Собівартість продукції за економічними елементами стосовно фактичного обсягу продукції відображає форма №2  «Звіт про фінансові результати», а стосовно планового - сам план.

 

3. Аналіз витрат за статтями калькуляції

 

Важливим аспектом оцінки результатів роботи підприємства, спрямованої на мінімізацію витрат на виробництво і реалізацію продукції, є аналіз собівартості виробленої продукції за калькуляційними статтями витрат. Саме такий аналіз дає змогу визначити конкретні напрямки подальшого пошуку резервів зниження собівартості продукції.

Витрати за статтями калькуляції - це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне й допоміжне виробництво.

Групування витрат за призначенням, тобто за статтями калькуляції, показує, де саме, на які цілі, в якому обсязі використано ресурси. Воно необхідне для визначення собівартості окремих виробів, установлення центрів зосередження витрат і пошуку резервів їх скорочення.

Планування та облік витрат за калькуляційними статтями да­ють змогу встановити цільові напрями витрат, зв’язок з технологічним процесом, а також підрахувати собівартість окремих видів одиниці продукції, узагальнити витрати за місцем виникнення (дільниця, бригада, цех), забезпечити контроль за місцем виникнення витрат та використанням ресурсів підприємства за призначенням.

 

3.1. Аналіз матеріальних витрат в собівартості продукції

 

Велику питому вагу в собівартості промислової продукції мають витрати на сировину, основні й допоміжні матеріали, покупні вироби і напівфабрикати, на паливо та електроенергію для технологічних потреб. їх відносять до предметів праці.

У собівартості товарної продукції витрати сировини, матеріалів, палива і енергії відображаються у двох розрізах:

а)      за прямими статтями калькуляції;

б)      за непрямими (комплексними) статтями витрат.

Аналіз витрат на матеріали, покупні вироби і напівфабрикати, паливо, електроенергію починається із загальної оцінки їх величини у собівартості всієї товарної продукції за прямими статтями калькуляції. Для цього на основі плану підприємства, форми 2 річної та періодичної звітності і облікової інформації та даних про виконання плану за обсягом продукції проводять розрахунок і аналіз витрат.

Матеріальні витрати за всіма одноелементними статтями в собівартості продукції оцінюють, зіставляючи фактичні витрати з плановими та плановими, перерахованими на фактичний обсяг виробленої продукції. На відхилення фактичних витрат від планових впливають такі фактори:

1)зміна обсягу випуску товарної продукції;

2)зміна структури асортименту випущеної продукції;

3)зміна рівня матеріальних витрат у собівартості одиниці продукції. Для аналізу впливу цих факторів на підставі облікових даних

Для визначення величини впливу зміни обсягу випуску продукції на суму витрат необхідно витрати за планом кожної статті зіставити з плановими витратами, помноженими на процент виконання плану випуску товарної продукції.

Вплив зміни структури асортименту випущеної готової про­дукції визначається як різниця між витратами на фактичний випуск за фактичної та планової структури.

Щоб визначити вплив зміни рівня витрат у собівартості окремих видів продукції, необхідно з фактичних витрат за кожною статтею відрахувати фактичні витрати відповідно до планових норм витрат і фактичної структури асортименту випущеної товарної продукції.

Наступним кроком аналізу є вивчення факторів, під впливом яких фактичний рівень матеріальних витрат у собівартості всієї товарної продукції та її одиниці відхиляється від планового.

Рівень матеріальних витрат у собівартості всієї товарної про­дукції та її одиниці складається під впливом двох груп факторів:

1)      норм витрат сировини, матеріалів, повторно використовуваних
відходів, покупних виробів і напівфабрикатів, палива та енергії;

2)      цін на спожиті матеріальні цінності і тарифів на електроенергію.

 

Аналіз факторів норм. Для визначення впливу факторів норм і цін на відхилення фактичних матеріальних витрат від планових на основі облікової інформації визначаються порівняльним аналізом собівартості однорідних виробів на споріднених підприємствах.

Для виявлення резервів зниження собівартості продукції за рахунок матеріалів необхідно систематично аналізувати склад та кількість відходів.

Аналіз втрат від відходів. Повторно використовувані відходи за ціною можливого використання відраховуються із загальної суми втрат сировини та матеріалів. Це створює помилкове уявлення, що зростання кількості повторно використовуваних відходів веде до зниження собівартості одиниці товарної продукції. Насправді, відходи - це неминучі непродуктивні втрати частини вихідної сировини та матеріалів у процесі виробництва продукції. Розмір відходів визначається рівнем техніки, технології, асортиментом продукції та характером використаної сировини і матеріалів. Повторно використовувані відходи оцінюються за зниженими цінами та використовуються як сировина для повторної переробки або для виробництва продукції широкого вжитку. Аналізуючи такі відходи, визначають їх динаміку, обчислюють втрати сировини та матеріалів і виявляють резерви можливого зниження собівартості продукції за рахунок зменшення відходів.

Обраховуючи втрати та резерви зниження собівартості продукції за рахунок повторно використовуваних відходів, з їх вартості за ціною можливого використання треба виключати вартість брухту від його продажу як вторсировини.

Аналіз факторів цін. Другу групу факторів, які впливають на загальну суму витрат на виробництво продукції, становлять витрати на придбання сировини, матеріалів, палива. У собівартість заготовлених підприємством матеріальних цінностей входять:

1)прейскурантна ціна, залізничний, автомобільний, авіаційний тарифи або водний фрахт, якщо прейскурантну ціну на сировину, матеріали, паливо встановлено франко-станція відправлення;

2)витрати за доставку на склад підприємства, навантаження, розвантаження, складування матеріальних цінностей та інші транспортно-заготівельні витрати, які оплачує господарство.

Аналіз транспортно-заготівельних витрат. До транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) відносять тарифи на перевезення вантажів і заготівельно-складські витрати. За умов комп’ютеризації за ними складають кошторис і ведуть їх окремий облік за видами, групами, балансовими рахунками матеріальних ресурсів. В залежності від  частки ТЗВ у вартості матеріальних ресурсів  їх виділяють в окрему статтю калькуляції або включають у склад матеріальних витрат.

Виконання кошторису ТЗВ аналізують, порівнюючи фактичні транспортно-заготівельні витрати з плановими і плановими витратами, перерахованими на фактичний обсяг матеріальних витрат за змінними статтями витрат, і визначають абсолютну та відносну економію чи перевитрату за цією статтею витрат.

Причини економії чи перевитрат виявляють на підставі первин­них документів, якими оформляються транспортно-заготівельні ви­трати, або на підставі зведень про відхилення, складених за первинними документами.

Аналіз матеріальних витрат закінчують підрахунком резервів зниження собівартості продукції і розробкою відповідних заходів.

Підрахунок резервів зниження матеріальних витрат відбувається за такими пунктами:

1.       Запобігання порушенню норм, стандартів, технології, недопущення
недостач.

2.Скорочення надпланових повторно використовуваних відходів.

3.Скорочення транспортно-заготівельних витрат.

Для використання виявлених резервів необхідно поліпшити матеріально-технологічне забезпечення, удосконалити систему кооперованих поставок, технологію, конструкторську документацію, використання транспортних засобів, механізувати навантажувально-розвантажувальні роботи.

 

 

3.2. Аналіз витрат на заробітну плату в собівартості продукції

 

Аналіз використання коштів на оплату праці проводиться способом порівняння фактично нарахованої заробітної плати наростаючим підсумком з початку року (за місяць, квартал, рік) з плановою в цілому по підприємству, за категоріями і групами персоналу, а також цехами, дільницями, бригадами. Під час аналізу виконуються такі завдання:

1)визначається абсолютна економія чи перевитрата;

2)дається оцінка використання кошторису з оплати праці;

3)виявляються фактори та визначається розмір їх впливу на економію чи перевитрату коштів з оплати праці;  

4)обґрунтовуються зміни коштів на оплату праці;

5)пропонуються заходи для ліквідації причин перевитрат з оплати праці.

На підставі облікової інформації необхідно реально оцінити ефективність використання коштів на оплату праці. Ураховуючи, що фонд оплати праці працівників основної діяльності тісно пов’язаний з обсягом виробництва продукції та продуктивністю праці, визначають, крім абсолютної, ще й відносну економію (перевитрату). Вона визначається як різниця між фактично нарахованою заробітною платою і кошторисним (плановим) фондом, скоригованим на фактичний темп зростання (зниження) обсягу виробництва продукції і продуктивності праці.

Аналіз витрат на заробітну плату проводять, порівнюючи фактичні витрати з плановими. При цьому визначають відхилення, які виникли у зв’язку зі зміною обсягу, структури асортименту ви­робленої продукції і ріння витрат у собівартості одиниці продукції кожного виду. Методика розрахунку впливу кожного з названих факторів аналогічна методиці аналізу матеріальних витрат.

На відхилення заробітної плати у собівартості одиниці продукції виливає зміна трудомісткості виготовленої продукції і середньогодинної оплати. Вплив цих факторів розраховують множенням різниці між фактичною і плановою трудомісткістю на планову середньогодинну оплату, а вплив зміни середньогодинної оплати - множенням різниці між фактичною і плановою середньогодинною оплатою на фактичну трудомісткість.

Відхилення від норм часу та розцінок групують за видами продукції, структурними підрозділами, причинами виникнення та узагальнюють у зведеннях.

Відхилення додаткової заробітної плати робітників-відрядників виникають у зв’язку зі змінами норм відрахувань у резерв оплати відпусток та основної заробітної плати цих робітників, зміною пільг підліткам, перерв у роботі матерів-годувальниць, виконання громадських і державних обов’язків, годинної (денної) заробітної плати цих робітників та інших факторів. Вплив кожного з факторів розраховують за допомогою одного із засобів елімінування.

Причини зміни норм часу, розцінок та відхилень від норм виявляються за первинними документами і зведеними регістрами. Зміни норм часу і розцінок під впливом організаційних та технічних заходів оформляються повідомленнями, дані яких узагальнюються за видами продукції і структурними підрозділами у зведеннях (машинограмах) зміни норм.

Закінчуючи аналіз, підраховують резерви зниження собівартості продукції за рахунок скорочення непродуктивних виплат із фонду зарплати.

На зміну відрахувань на соціальні заходи впливає зміна норм відрахувань і суми основної та додаткової заробітної плати. Норми відрахувань на соціальні заходи диференціюють за галузями національної економіки, змінюють централізовано і залишають постійними протягом певного часу. Вплив зміни цього фактору розраховують множенням різниці між фактичною і плановою нормою відрахувань на планову суму основної і додаткової заробітної плати. Аналогічно розраховують вплив другого фактору.

Аналіз причин відхилення собівартості продукції за статтею «Основна і додаткова заробітна плата основних виробничих робітників" і пошук резервів економії виконується на базі проведеного аналізу використання на підприємстві трудових ресурсів, зокрема аналізу продуктивності праці, трудомісткості продукції, нормування і стану оплати праці. Найсуттєвішим фактором зниження витрат на оплату праці основних робітників є досягнення мінімально можливої технологічна трудомісткості продукції, яка виробляється і реалізується. Невиконання накреслень щодо зниження трудомісткості виробів призводить до перевитрат і збільшення собівартості продукції.

 

3.3. Аналіз  непрямих витрат у собівартості продукції

 

До непрямих витрат у собівартості продукції відносять витрати на обслуговування виробництва та управління, які ведуться за статтею «Загальновиробничі витрати», у котрій виокремлюють: витрати на утримання й експлуатацію обладнання та цехові витрати.

Аналізуючи витрати на обслуговування виробництва, необхідно враховувати комплексний характер формування цих витрат, об’єднання в їхньому складі різних за зв’язком із обсягом виробництва витрат, особливості їх включення в собівартість товарної і окремих видів продукції.

Кожна з названих статей складається із окремих елементів, що обумовило необхідність планування та облік цих витрат за статтями кошторису і подвійного відображення у звітності як самостійних статей калькуляції і кошторису витрат.

У процесі аналізу вивчають динаміку і напрямок зміни витрат на обслуговування, виконання кошторису з кожного виду витрат, визначають відхилення від кошторису і причини відхилень, під­раховують непродуктивні витрати, перевіряють обґрунтованість розподілу витрат між товарною продукцією та незавершеним ви­робництвом, окремими видами продукції і розробляють заходи для використання резервів.

Динаміку витрат аналізують, зіставляючи фактичні та планові витрати в абсолютній сумі і на одну гривню обсягу виробництва продукції за кожним видом витрат протягом кількох звітних періодів. Для перевірки обґрунтованості зміни динаміки витрат залежно від зміни обсягу виробництва і визначення економії або перевитрати під впливом цього фактору необхідно визначити частку умовно-постійних і змінних витрат.

У складі витрат на обслуговування виробництва та управління найбільшу питому вагу мають витрати на утримання та експлуатацію обладнання. За економічним змістом ці витрати є основними, а за зв’язками з обсягом виробництва вони здебільшого є змінними. Аналізу цих витрат перешкоджає надмірне укрупнення статей кошторису, об’єднання в них умовно-змінних та умовно-постійних витрат, брак науково обґрунтованих нормативів витрат.

Для виявлення економії або перевитрат фактичні витрати за кожною статтею порівнюють із плановими, а також із плановими, перерахованими на фактичний обсяг продукції. Умовно-змінні витрати порівнюють з фактичними в динаміці за кілька звітних періодів і в такий спосіб, оцінюють динаміку зміни витрат, абсолютну й відносну економію або перевитрату, виявляють резерви зниження витрат.

Цехові комплексні статті витрат відносять до умовно-постійних. Аналіз цих статей проводиться порівнянням витрат у звітному році з торішніми плановими і фактичними витратами. При цьому виявляють відхилення за кожною статтею, визначають непродуктивні витрати та перевіряють обґрунтованість кошторису витрат.

Аналітику обов’язково треба знати, що економія витрат на досліди, випробовування, експериментування не є заслугою підприємства, а невиконання завдань та заходів, спрямованих на підвищення якості продукції, планів раціоналізації та винахідництва, охорони праці і техніки безпеки призводить до зниження обсягу та якості продукції, зниження ефективності, додаткових втрат робочого часу через захворювання і травматизм робітників.

Перевитрати за названими вище статтями, спричинені додатко­вими дослідженнями, винаходами, експериментами, посиленням охорони і безпеки праці, є цілком виправданими, тому що вони, як правило, перекриваються додатковою ефективністю господарювання.

До непродуктивних витрат відносять збитки від простоїв, недостачі, втрати від псування матеріальних цінностей і виробів у незавершеному виробництві, втрати від невикористаних деталей, вузлів, технологічного оснащення та інші непродуктивні витрати.

Обсяг витрат на обслуговування виробництва та управління в собівартості одиниці продукції прямо залежить не лише від кошторису та його виконання, а й від застосованої методики їх розподілу. Ці витрати розподіляють пропорційно кошторисним (нормативним) ставкам, верстато-машино-годинам роботи обладнання, техніко-економічним коефіцієнтам; витратам на обробіток, основній заробітній платі робітників-виробничників.

Порівнювання розрахунків розподілу витрат на обслуговування та управління, виконаних різними способами, дає можливість вибрати найоптимальніший варіант, перевірити відповідність бази розподілу галузевим інструкціям, підрахувати вплив факторів на відхилення від плану щодо кожної калькуляційної статті в собівартості продукції.

Витрати на утримання та експлуатацію устаткування аналізуються з урахуванням того, що до складу цих витрат входять як витрати, що повністю (або майже повністю) залежать від обсягу виробництва продукції (на експлуатацію устаткування, знос малоцінних і швидкозношуваних інструментів та пристроїв, транспортні витрати, пов’язані з внутрішньовиробничим переміщенням вантажів), так і такі, що практично або навіть зовсім не залежать від нього (амортизація устаткування і транспортних засобів, які експлуатуються у цехах, дільницях, інших відокремлених виробничих підрозділах).