4. Статистичні таблиці

Статистичними таблицями називають спосіб раціонального, компактного, наочного, систематизованого викладу та аналізу цифрових характеристик суспільних явищ і процесів.

Статистичні таблиці дають змогу:

– найбільш стисло, компактно, виразно, рельєфно, без будь-яких зайвих пояснень викласти зведену обробку статистичних матеріалів. За рахунок того, що об'єкти та їхні показники розташовують за певною системою, яка дає змогу внести їх назви у вигляді заголовків, досягають переваги наочності та виразності над словесним текстом;

– охопити матеріали статистичного зведення в цілому та суттєво полегшити їх аналіз, без додаткових розрахунків зіставляти різні показники, виявляти ті чи інші особливості досліджуваних явищ (подібність чи відмінність явищ, взаємозв'язок ознак тощо).

Статистична таблиця відрізняється від інших видів таблиць тим, що вона:

– дає зведену кількісну характеристику деякої статистичної сукупності;

– ґрунтується на результатах підрахунку та зведення емпіричних даних, первинної інформації;

– підсумок і все, що з ним пов’язане, є важливим атрибутом таблиці:

а) наявність одного чи декількох підсумків;

б) якщо підсумка немає то його за необхідності можна підвести;

в) якщо ж немає ні підсумків, ні можливості їх підвести, то тоді мова іде про числа, що є похідними величинами, в основі розрахунків яких були використані підсумкові числа.

До складових статистичної таблиці належать:

– загальний заголовок – у стислій формі відображує зміст таблиці;

– вертикальні графи, або колонки (стовпці);

– горизонтальні рядки;

– внутрішні заголовки – пояснюють змістовне навантаження відповідних рядків і граф – з яких видно про що йдеться в інформації і для цього відведені, як правило, ліві бічні та верхні клітини;

– клітинки – перетин вертикалей та горизонталей, які служать місцем для запису числових статистичних показників.

Якщо таблиця не має числових показників, то вона називається макетом. Макет таблиці проектується (розробляється) при складанні плану дослідження. У макеті уявно визначається і формується у деталях мета дослідження (рис. 1.).

Рис.1. Схема макету статистичної таблиці

За логічним змістом статистична таблиця розглядається як «статистичне речення»:

– підмет – об’єкт дослідження – це те, що характеризує таблиця, і те, що знаходиться, як правило, у лівій частині таблиці та подано назвою рядків – статистична сукупність, яка характеризується рядом числових показників – перелік елементів сукупності, їх групи, окремі територіальні одиниці або часові інтервали та інше;

– присудок  – це система показників, що характеризують підмет як об’єкт дослідження – формує в логічній послідовності верхні заголовки таблиці.

Підмет і присудок таблиці розташовують, виходячи з мети і завдань опрацювання статистичних даних. У таблиці підмет найчастіше знаходиться зліва, а присудок – зверху. Проте розміщення підмета та присудка в таблиці є суто технічним питанням. У випадку коли присудок є дуже об’ємним, а підмет не складний, то першого рекомендують розташовувати зліва, а другого – зверху. Але визначити їх в таблиці не завжди просто. Правильний шлях визначення підмета та присудка в розкритті основної думки таблиці. Для цього потрібно з’ясувати, про що говорять цифри, що характеризується з їх допомогою. Те, що характеризує таблиця, і буде підметом, а те, чим характеризується – присудком.

Правильна побудова статистичних таблиць є важливим чинником успішного опрацювання і аналізу статистичних даних. Можна з впевненістю сказати, що вдала і раціональна побудова статистичних таблиць залежить від індивідуальних здібностей та майстерності дослідника, розуміння ним мети, яку передбачається досягнути в процесі статистичного дослідження, обробки, наочного подання та у процесі аналізу.

Сукупність раціональних способів, встановлених теорією і вироблених практикою, для надання таблицям більшої виразності, наочності, що полегшує читання і засвоєння змісту таблиць, називають технікою оформлення статистичних таблиць. Кожен аналітик повинен вміти складати і читати таблиці, а для цього необхідно додержувати певних правил їх технічного оформлення:

І. Загальні положення.

1. У правильно побудованих статистичних таблицях не повинно бути ні одного зайвого слова, яке б заважало думці, гальмувало дію і в той же час не повинно бути неповноти та прогалин. Таблиця має містити лише ту інформацію, яка безпосередньо характеризує об'єкт дослідження. Слід уникати зайвої, другорядної інформації.

2. Недоцільно будувати громіздкі таблиці, які важко аналізувати. Якщо, не дивлячись на суворий відбір, кількість показників у присудку таблиці є великою, то краще замість однієї громіздкої таблиці побудувати 2-3 похідних, але з меншою кількістю інформації, доступнішою для аналізу (система таблиць). Кожна з них присвячується певній закінченій темі. В зв’язку з цим, не виключена можливість повторення абсолютних показників в декількох тематичних таблицях.

3. Для забезпечення можливості порівняння статистичних даних, які характеризують розвиток явищ за визначені періоди часу, або станом на якийсь момент часу, макет статистичної таблиці повинен бути узгоджений з існуючими таблицями.

4. Велике значення в статистичних таблицях мають:

– виноски (зноски) – можуть стосуватись окремих граф, рядків або клітинок (*, ¹) – вказують джерела зведень, наведених у таблиці, уточнюють дату тощо;

– примітки – даються у випадках необхідності додаткових пояснень щодо показників таблиці, якщо наведені в таблиці дані вирізняються певними особливостями, наприклад, є попередніми, стосуються лише частини певної території, не охоплюють усіх одиниць сукупності тощо. Стосуються, як правило, всієї таблиці, роз'яснюють, за якою методикою зібрана інформація і розраховані окремі узагальнюючі характеристики;

– посилання на джерело інформації, з якого її взято. Це особливо стосується наукових та дисертаційних досліджень. Якщо інформація взята зі статистичного збірника, то необхідно вказати його назву, рік видання, сторінку. Якщо вона складена з використанням декількох джерел, то їх всіх перераховують.

5. Останнім часом в наукових дослідженнях широко використовується вибірковий метод спостереження (анкетування). В таких випадках слід вказувати, ким апробована і затверджена анкета, за допомогою якої проводився збір інформації. Для користі справи доцільно у додатку помістити макет анкети.

6. При складанні статистичних таблиць можуть використовуватись і неопубліковані матеріали. В таких випадках необхідно вказати, які первинні матеріали (річна чи оперативна звітність) використані як джерело інформації.

7. Для виділення окремих частин статистичної таблиці доцільно користуватись подвійними або потовщеними вертикалями та горизонталями.

8. Розглянуті вище види таблиць називають ще результативними, або публікаційними. Проте, перш ніж їх розробити, складають робочі (допоміжні) розрахункові таблиці, в яких немає ще закінчених групувань, не подано результатів підрахунків тощо, а послідовно та докладно фіксуються всі етапи розрахунку статистичних показників. Робочі таблиці не мають суворо встановленої форми, вихідні та розрахункові показники в них розміщують по зручності. Але форма їх не довільна – вона в великій мірі зумовлена макетами майбутніх статистичних таблиць.

ІІ. Загальний заголовок.

1. Повинен відповідати змістові таблиці, а зміст таблиці повинен відповідати її назві. У тих випадках, коли зміст таблиці (зміст інформації) виходить за рамки її назви, доцільно складати окрему додаткову таблицю (або декілька додаткових).

2. Має бути точним, чітким і конкретним, тобто розкривати зміст таблиці у стислій, виразній формі, а не перераховувати всього того, що в ній викладено. Пересічному користувачу повинно бути зрозумілим, яке коло питань містить або ілюструє таблиця.

3. Крім короткого змісту повинен містити відомості про:

– територію чи об’єкт яких стосуються наведені в ній дані. Якщо в таблиці приведені дані, що охоплюють не всю сукупність, а лише її частину, то слід словом виділити, яку саме частину сукупності охоплює дана таблиця;

– період чи момент часу станом до яких належать наведені дані;

– специфічні характеристики аналізованих показників (планові, нормативні, фактичні, розрахункові і т. д.);

– одиниці виміру, якщо вони єдині для всієї сукупності – пишуть наприкінці заголовка таблиці.

4. Якщо при опрацюванні статистичних даних маємо декілька таблиць, то їх нумерують. Номер таблиці проставляють над її назвою у правому верхньому кутку.

5. Якщо загальний заголовок недостатньо докладно сформульований, то можна зробити примітки до нього.

6. Якщо змістом таблиці є динамічне зіставлення з одним і тим же роком по всіх елементах підмету, то в заголовку таблиці, в дужках додають рік співставлення (в порівнянні з 2013 роком).

7. Якщо таблиця є органічним продовженням тексту, з якого видно її зміст, то заголовок може бути упущеним.

ІІІ. Заголовки підмету та присудку.

1.  Заголовки (назви) рядків і граф також треба формулювати стисло і виразно. У заголовках граф таблиці необхідно давати характеристики показників (часові, територіальні та спеціальні). Тут вказують також специфічні характеристики показників (планові, фактичні, розрахункові), одиниці їх виміру.

2.  Заголовки першого рангу пишуть з великої літери, а другого та наступних, при наявності, з маленької.

3. Слова в таблиці пишуться, за можливості, повністю, без скорочень.

4. Для статистичних таблиць найвідповідальнішим моментом є розробка присудка:

– статистичний присудок, об'єктивно перебуваючи в діалектичному взаємозв'язку із статистичним підметом таблиці, має бути представлений таким чином, аби з допомогою системи його показників можна було б одержати повну характеристику виділених груп, охарактеризувати їхні істотні особливості;

– показники в присудку розташовують у логічній послідовності, Присудок таблиці має бути не набором випадкових цифр, а певною системою думок, висловлених мовою цифр:

а) спочатку розміщують підсумки підрахунку одиниць спостереження;

б) далі, якщо мова іде про соціально-економічні явища, потрібно розмістити абсолютні показники;

в) у кінці відносні величини.

– при складанні макету таблиць слід дотримуватися такої вимоги: числа, які між собою порівнюються, повинні знаходитись поруч (в суміжних графах чи рядках).

5. Для зручності у користуванні статистичними таблицями графи і рядки можуть нумеруватись. При цьому графи, які містять перелік об'єктів або їх груп, позначають великими літерами алфавіту, а графи з показниками присудка – арабськими цифрами. Проводять це у наступних випадках:

– якщо таблиця складається з багатьох граф;

– якщо підмет таблиці дуже великий і не поміщається на одній сторінці, тобто потрібно таблицю перенести на другу сторінку – пишуть «продовження таблиці №» і «шапку» не повторюють, а приводять лише нумерацію граф;

– потрібно розкрити методику обчислення показників присудка таблиці, полегшити її складання та аналіз інформації (в них графи і рядки можуть мати крім нумерації ще і підказування. Наприклад, Графа 3 = Графа 1 + Графа 2, а торговельний баланс обчислюється як різниця між експортом та імпортом Графа 4 = Графа 1 – Графа 2).

6. Статистичні таблиці повинні бути замкнутими, тобто мати підсумкові результати – вертикальні і горизонтальні. Вертикальні підсумки одержують додаванням всіх показників граф, горизонтальні – додаванням показників рядків. Без підсумків статистична таблиця не є закінченою (для аналітичних групувань – не обов'язково). Підсумки мають велике пізнавальне і практичне значення.

7. Серед підсумків статистичних таблиць слід розрізняти підсумки «разом» і «всього». Якщо «разом» є підсумком для певної частини сукупності, поданої в статистичній таблиці, то «всього» – підсумком для всієї сукупності, про яку йдеться в статистичній таблиці.

8. Якщо підсумковий рядок розміщується першим, то деталізація його подається за допомогою словосполучення «у тому числі» або «з них». При цьому можна подавати перелік не всіх, а лише визначальних складових. Роблять це для розкриття змісту і структури складної сукупності.

9. У разі відсутності загальної одиниці виміру у заголовку таблиці та якщо одиниці вимірювання різні то вони обов’язково вказуються в кінці рядків або граф за комою, після внутрішнього заголовка. В окремих випадках для них можна відводити окрему графу, використовуючи загальноприйняті скорочення (т, кВт, грн. тощо).

10. Графи, які мають малі (несуттєві значення), але ідентичну інформацію, краще об’єднати в графу «інші».

11. В комбінаційних таблицях не можна довільно міняти місце даної ознаки в комбінації ознак. Їх необхідно розставляти або по важливості, або в послідовності вивчення.

12. Системи таблиць, що характеризують взаємопов’язані між собою дані, повинні мати групи підсумку та присудку, що розташовані в однаковій послідовності.

13. Якщо в таблиці дані приводяться в % до якого-небудь попереднього року, то цей рік повинен бути вказаний в таблиці, не дивлячись на те, що він вже вказаний в заголовку.

ІV. Запис інформації у клітини.

1. У кожній табличній клітинці повинно стояти якесь число.

2. Відсутність даних у таблиці позначається відповідно до
причин, якщо:

– «–» (тире) – замість нульового значення, або явище відсутнє;

– «...» (три крапки), або пишуть «немає відомостей» – про явище немає інформації;

– «0,0» або «0,00» – точність даних менша від заданої у таблиці, або коли величина показника не перевищує 0,05;

– «х» (знак множення) – коли клітинка не підлягає заповненню, числове значення не має логічного змісту чи неможливе зовсім.

3. Кількісні показники у межах однієї графи, за можливістю, необхідно округлювати та наводити з однаковою точністю – до 0,1 або 0,01 і т. д. Лише при наявності дуже малих величин, які необхідно знати, дозволяється приводити дані з підвищеною точністю.

4. Щоб полегшити користування статистичними таблицями, доцільно окремі види показників укрупнювати. Так, замість кілограмів або центнерів краще подавати інформацію в тоннах або тисячах тонн, тис. чи млн. грн. і т.д.

Числа, які складаються з 6-7 знаків, краще заміняти такими, що складаються з 2-3 знаків. (Мінімізовані за розрядністю показники легше аналізуються). В таблицях, що подаються в аналітичних записках, значимість абсолютних чисел повинна бути найменшою.

5. Середні величини не слід подавати з більшою кількістю десяткових знаків після коми, чим вихідні числа, на основі яких вони пораховані.

6. Для розбивки чисел на класи крапки не ставлять, а використовують пропуски 1 000 000.

7. При заокругленні потрібно слідкувати за тим, щоб після округлення не залишилась «одна значуща цифра». За такими даними не можна буде побачити різницю між об’єктами спостереження (округлити вагу студента до центнера).

8. При заокругленні може виникнути ситуація з «двома підсумками». Один з них це підсумок заокруглених даних по окремих одиницях сукупності, а другий – дійсний підсумок, що отриманий на основі не заокруглених чисел. В такому випадку в якості підсумка потрібно завжди ставити фактичний підсумок, а не підсумок заокруглених чисел.

V. Аналіз статистичних таблиць.

1. Статистичні таблиці на різних стадіях статистичного дослідження мають різне значення, а саме:

– стадія збору цифрової інформації і підготовки економічного аналізу – забезпечують одноманітність і впорядкованість досліджуваних показників;

– стадія обробки даних – є своєрідним алгоритмом розв'язання аналітичних задач і проведення розрахунків;

– стадія закінчення аналізу – засобом оформлення його результатів.

2. За матеріалами статистичних таблиць формулюють загальні висновки, які підтверджуються відповідними показниками.

3. Вміти читати статистичну таблицю – це значить поволі засвоювати зміст окремих її рядків для того, щоб охопити і зрозуміти зміст таблиці в цілому. На основі поєднання в думці підмета з присудком приходимо до висновків, тобто формулюємо все статистичне речення таблиці.

4. Читають статистичну таблицю з підсумків. Аналіз ведеться від загального до часткового: спочатку дається загальна характеристика сукупності за підсумками, а потім – окремих рядків, тобто характеристика частин (груп) сукупності.