2. Відносні величини

Відносні величини одержують порівнянням двох абсолютних показників. Відносні величини в статистиці – це узагальнюючий показник, який відображає числове співвідношення двох порівнюваних статистичних величин. При цьому основа правильного розрахунку відносних показників – порівнянність порівнюваних показників.

Необхідність розрахунку і використання відносних величин зумовлена тим, що дані лише про абсолютні розміри суспільних явищ, не дивлячись на колосальне їх наукове і практичне значення, не дозволяють у багатьох випадках охарактеризувати всі сторони досліджуваного об’єкта. Так, лише відомості (дані) про обсяг промислового виробництва в абсолютних вимірах не дають ще достатньої уяви про рівень економічного розвитку тієї чи іншої країни, бо, як відомо, останній визначається не самим обсягом виробництва, а обсягом виробництва в розрахунку на душу населення. Тому для визначення рівня економічного розвитку країни необхідно обсяг річної промислової продукції порівняти з чисельністю населення (з територією).

Необхідність застосування відносних величин поряд з абсолютними можна проілюструвати на такому прикладі. Одним із показників інтенсивності рослинницької галузі в сільському господарстві є посіви технічних культур - цукрових буряків, льону-довгунцю тощо.

Якщо в одному з адміністративних районів технічні культури займають 32 тис. га, а в другому – 40 тис. га, практично неможливо визначити, де більш розвинуте виробництво технічних культур: в першому районі чи другому, оскільки невідома загальна посівна площа. Відповідь на це може дати лише відносний показник – питома вага технічних культур у загальній посівній площі всіх сільськогосподарських культур. Якщо 32 тис. га займають у загальній посівній площі першого району 17%, а 40 тис. га складають 12% всієї посівної площі другого району, то рівень інтенсивності рослинницької галузі є вищим у першому районі.

Слід мати на увазі й те, що в економічному аналізі неможливо обмежитись лише абсолютними показниками або лише відносними. Майстерність економіста-дослідника і полягає у творчому взаємо доповненні показників двох систем.

Отже, статистичні методи в економічних дослідженнях потребують їх комплексного і творчого використання.

У статистико-економічній практиці використовують наступні види відносних величин:

1) відносні величини планового завдання і виконання плану;

2) відносні величини структури сукупності;

3) відносні величини інтенсивності;

4) відносні величини динаміки.

Будь-який відносний показник є результатом відношення двох величин (вони можуть бути як абсолютні, так і відносні). Величину, яку порівнюють, в деяких випадках називають біжучою, або звітною, а з якою порівнюють – базисною, або основою порівняння.

Залежно від того, до чого прирівнюють основу порівняння, відносні величини можуть бути виражені різними показниками:

а) основа порівняння 1 – відносні величини, коефіцієнти;

б) основа порівняння 100 – відсотки (%);

в) основа порівняння 1000 – проміле (%);

г) основа порівняння 10000 – продециміле (%).

Найчастіше основа порівняння 1000 і 10000 приймається в демографічній і медичній статистиці, де абсолютні числа в розрахунку на 1 або 100 дуже малі і незручні в користуванні.

Відносні величини планового завдання і виконання плану розраховуються як відношення планового показника до базисного і звітного (фактичного) до планового.

Відносні величини даного виду одержують як частку від ділення:

а) планового показника на відповідний показник досягнутого рівня у базисному періоді;

б) фактичного рівня звітного періоду на показник плану.

Відносні величини такого виду, як правило, обчислюють у відсотках. Так, у базисному році урожайність озимої пшениці складала 46 ц/га. З врахуванням підвищення рівня агротехніки, дотримання кращих термінів посіву в наступному році передбачається одержати пшениці по 50 ц/га, тобто відносна величина планового завдання складатиме:

або ,

де – відносна величина планового завдання;

– планова урожайність;

– базисна урожайність.

У нашому прикладі відносна величина планового завдання складатиме:

,

Тобто, урожайність пшениці передбачається підвищити на 8,7%.

Якщо у звітному році фактична урожайність пшениці складала 53 ц/га, то відносна величина виконання планового завдання становитиме:

,

Тобто, план з підвищення урожайності пшениці не тільки виконано у звітному (фактичному) році проти базисного, але й перевиконано на 6%.

Якщо відомі значення якогось показника у різні періоди чи моменти часу, то для цього показника можна розрахувати відносні величини динаміки. Відносні величини динаміки відображають відносну швидкість зміни явища в часі. До числа відносних величин динаміки відносяться коефіцієнти і темпи росту.

Вони бувають двох видів: базовими і ланцюговими залежно від того який показник береться за базу або основу порівняння. Якщо порівняння проводиться з одним і тим самим показником, як правило за перший рік, за який є статистичні дані, то такі відносні величини називаються базовими. Якщо проводиться порівняння значення показника за даний рік із значенням показника за попередній рік, то такі відносні величини називаються ланцюговими. Між базовими і ланцюговими відносними величинами існує такий зв’язок: послідовний добуток ланцюгових відносних величин дорівнює певній базовій відносній величині.

Відносні величини структури – це відношення розмірів частки до цілого. Вони виражаються, як правило, в коефіцієнтах або відсотках. Відносні величини структури, які характеризують внутрішню структуру суспільних явищ, широко застосовують у найрізноманітніших галузях статистики і в економічному аналізі.

За їх допомогою встановлюється вікова і національна структура населення, структура суспільного продукту та основних фондів, структура товарообігу тощо.

Порівняння структури тієї чи іншої сукупності за два або кілька послідовних періодів дозволяє встановити структурні зміни, що сталися в її складі, їх напрям і тенденцію.

Відносними величинами інтенсивності називаються показники, що характеризують ступінь поширення або розвитку даного явища в певному середовищі. Відносні величини інтенсивності обчислюються як відношення двох різнойменних абсолютних величин, з яких одна – чисельник – виражає розмір досліджуваного явища, а друга – розмір середовища, в якому воно розвивається.

При обчисленні показників інтенсивності велике значення має правильний вибір бази, з якою слід порівнювати досліджуване явище. За базу порівняння слід брати, як правило, тільки ту сукупність (середовище), в якій може мати місце (поширення) досліджуване явище.

Відносні величини порівняння відображають зміну одного показника, обчисленого по різних об’єктах або різних територіях.