ТЕОРЕТИЧНИЙ КУРС

Модуль ІІ Психологія професійної освіти

ЛЕКЦІЯ 10. Морально-етичні аспекти взаємовідносин у професійній діяльності

 

         2. Конфлікти в організаціях: виникнення, причини, типи, профілактика, шляхи вирішення

Конфлікт – це важлива частина взаємодії людей у суспільстві, він існує стільки, скільки існує сама людина. Це форма відносин між суб’єктами соціальної дії, мотивація яких обумовлена протилежними цінностями, інтересами і потребами. І хоча деякі керівники конфлікт в організації сприймають як порушення взаємовідносин, втрату психологічної рівноваги, емоційний дисбаланс, він може бути корисним як для конфліктуючих сторін, так і в цілому для організації.

Конфлікт – зіткнення протилежних інтересів, поглядів, цінностей або позицій, яке призводить до напруження, суперечностей та активних дій, ускладнень або боротьби (відсутність згоди між двома або більше сторонами) (рис. 10.1).

Таблиця 10.1 Класифікація конфліктів

Організаційний конфлікт – різновид міжособистісних конфліктів, при якому зіткнення учасників конфліктної взаємодії викликане несумісністю інтересів, норм поведінки, ціннісних орієнтирів, що виникають внаслідок розбіжності формальних організаційних основ і реальних дій членів колективу. Конфлікти в організаціях мають свою специфіку, що пов’язана з тим видом діяльності, яким займається дана установа. Значна частина конфліктів – це так звані «ділові конфлікти».

Організаційні конфлікти можуть мати конструктивне (позитивне) та деструктивне (негативне) спрямування, тобто можуть сприяти розвитку чи занепаду організації.

Позитивні функції організаційних конфліктів:

·     активізація соціальних зв’язків в організації;

·     інтеграція персоналу;

·     виявлення невирішених проблем і стимулювання діяльності;

·     сприяння творчій ініціативі;

·     створення та покращення морального клімату в колективі;

·     створення та підтримання інформаційних інститутів;

·     згрупування перед зовнішніми труднощами.

Негативні функції організаційних конфліктів:

·     значні емоційні та матеріальні витрати для участі;

·     плинність кадрів;

·     погіршення психологічного мікроклімату в колективі;

·     зниженні рівня дисципліни та продуктивності праці;

·     необхідність відновленні ділових стосунків.

Конфлікти – невід’ємна частина функціонування будь-якої організаційної структури, а їх розв’язання – спільна діяльність її учасників, спрямована на припинення протидії і вирішення проблеми, що призвела до зіткнення. Вирішальною у цьому процесі є роль керівника організації, який має оперативно реагувати на загрози та застосовувати ефективні заходи щодо їх ліквідації. Такий процес називається управління конфліктом – це цілеспрямований, зумовлений об’єктивними законами вплив на його динаміку в інтересах розвитку або руйнування тієї системи, до якої має стосунок конфлікт. Управління конфліктами як складний процес містить види діяльності:

·     прогнозування конфліктів й оцінка їхньої функціональної спрямованості;

·     попередження (запобігання) конфлікту;

·     регулювання конфлікту;

·     розв’язання конфлікту.

Конфлікт є звичним явищем суспільного життя. Досвід свідчить, що безконфліктна модель організації є ілюзією, але, з іншого боку, згода й співробітництво є основою її успішного розвитку. Досягнення реального позитивного результату в діяльності організації здійснюється за допомогою організаційно-управлінських, морально-етичних і соціально-психологічних методів.