ТЕОРЕТИЧНИЙ КУРС

Модуль ІІ Психологія професійної освіти

ЛЕКЦІЯ 7. Психолого-педагогічна взаємодія у професійному спілкування

 

1. Професійне педагогічне спілкування

Освітній процес у ЗПО буде результативним, якщо під час підготовки фахівців система взаємин викладачів і студентів ставиться у пріоритет протягом всього періоду навчання.

Майстерність педагогічної діяльності здебільшого залежить від вміння спілкуватися, де спілкування тлумачиться як зв’язок між людьми, який призводить до виникнення психічного контакту, що проявляється в обміні інформації, взаємовпливі, взаємопереживанні та взаєморозумінні.

Педагогічне спілкування у ЗПО має свою специфіку в тому, що під час його реалізації відбувається комплексний вплив педагога на студента, з метою забезпечення ефективного навчання, виховання і розвитку особистості майбутнього фахівця. Через спілкування відбувається передача досвіду, активізуються функції самоконтролю, самоорганізації, самооцінки. Викладач у процесі спілкування надає допомогу в професійному самовизначенні, у пошуку індивідуального стилю діяльності, у подоланні труднощів у навчанні та пізнанні.

Педагогічне спілкування – це професійне спілкування педагога з усіма учасниками навчально-виховного процесу й спрямоване на створення умов для досягнення мети, завдань виховання та навчання майбутніх фахівців за допомогою комутативних засобів. Викладач виступає ініціатором та організатором цього процесу, його завдання – створити умови, прикласти зусилля для того, щоб комутативний процес був емоційно комфортним й особистісно розвиваючим й слідувати цілям:

1)   інформаційна (обмін навчальною інформацією);

2)   ціннісно-орієнтаційна (передача суспільно-значимих та професійно-орієнтованих норм і цінностей);

3)   спонукальна (підтримка мотиваційного компоненту діяльності студента);

4)   соціальна (узгодження спільних дій, отримання зворотного зв’язку про стосунки між суб’єктами педагогічної взаємодії).

Нині педагог має відповідально ставитись до процесу професійного спілкування, де культура і мистецтво спілкування не є самоціллю, а являється засобом розвитку і вдосконалення особистості здобувача освіти як майбутнього фахівця.

Основні педагогічні функції викладача у процесі педагогічного спілкування полягають у забезпеченні:

·  повноцінної й ефективної передачі знань;

·  ефективної навчальної діяльності;

·  продуктивних взаємовідносин у системі «викладач–студент».

Здатність викладача повноцінно та ефективно організувати процес педагогічної взаємодії являється підґрунтям продуктивної діяльності студентів. Педагогічне спілкування вимагає від студентської молоді певного розуміння в оволодінні не лише технологією взаємодії, а й у набутті морального досвіду, критичного мислення, організації стосунків з оточуючими у різних сферах соціальних взаємовідносин. Як професійне за сферою функціонування та своїм змістом спілкування, за якісними ознаками, може бути професійним та непрофесійним. Перший тип спілкування на рівні соціальної взаємодії у ЗПО забезпечує трансляцію студентам через викладача етично-моральні норми поведінки і допомагає у засвоєнні знань, вмінь та навичок, сприяє становленню цінніснно-світоглядних орієнтацій майбутнього фахівця.

Професійне педагогічне спілкування – тісна взаємодія у процесі комунікації, яка спрямована на встановлення сприятливого соціально-психологічного клімату, оптимізацію діяльності і стосунків. Непрофесійне педагогічне спілкування призводить до негативних наслідків, породжує почуття страху, невпевненості у собі, розгубленості й як наслідок, знижується працездатність, порушується мовленєва динаміка у студентів, зменшується бажання думати і самостійно діяти. Зрештою виникає стійке негативне ставлення до викладача, а як наслідок предмету викладання та й навчання вцілому.

Педагогічне спілкування має особливий характер, оскільки за статусом викладач ЗПО та студент виступають з різних позицій:

1)   педагог організовує взаємодію;

2)   студент сприймає і включається у процес взаємодії.

Основне завдання викладача в ході цієї взаємодії – забезпечити умови для реалізації потенційних можливостей студентської молоді, через забезпечення суб’єкт–суб’єктивного характеру педагогічних стосунків.

Суб’єкт–суб’єктивний характер педагогічного спілкування слід тлумачити через принцип його ефективної організації, який сповідує рівноправ’я зі сторони психологічних позицій, взаємну гуманістичну спрямованість, активність викладача та студента, готовність до сприйняття співрозмовника, взаємодії з ним.