Тема 13. БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНІ РОБОТИ

13.1. Будівельні роботи.

13.2. Організація будівельно-монтажних робіт.

 

13.1. Будівельні роботи

На будівельних об'єктах виконується багато видів будівельно-монтажних робіт: загальбудівельних (земляних, кам'яних, штукатурних), монтажних (по монтажу збірних залізобетонних і металевих конструкцій) і спеціальних (санітарно-технічних, електромонтажних).

Будівельно-монтажні роботи діляться на основні, допоміжні й транспортні. До основних відносяться процеси, у результаті виконання яких створюються частини споруд (улаштування фундаментів, кладка стін, монтаж збірних конструкцій). До допоміжних відносяться процеси, що не створюють будівельної продукції, але необхідні для виконання основних процесів (кріплення стінок траншей або котлованів при проведенні земляних робіт, улаштування риштовок при здійсненні кам'яної кладки й штукатурних робіт). До транспортних відносяться процеси по переміщенню матеріалів і готових деталей на склади будівельного майданчика, до споруджуваного будинку або робочого місця.

Будівельні процеси підрозділяються у свою чергу на робочі операції, що являють собою окремі частини будівельного процесу.

Робочі операції й будівельні процеси можуть бути механізованими й немеханізованими. Так, риття траншей можна виконувати екскаватором і вручну; нанесення на оброблювану поверхню стіни штукатурного розчину також можна робити вручну й механізованим способом за допомогою розчинонасосу, компресора й форсунки.

У сучасному будівництві всі основні види важких і трудомістких робіт (земляні, бетонні, штукатурні), як правило, виконуються будівельними машинами або за допомогою механізованих інструментів і пристосувань і тільки при неможливості застосування машин або при дуже малих обсягах робіт - вручну. На будівництві все частіше застосовується комплексна механізація, тобто механізоване виконання всіх основних трудомістких процесів робіт.

Будівельники. У будівельному виробництві беруть участь будівельники різних професій, спеціальностей і кваліфікацій. Професія робітника визначається видом виконуваних робіт. Робітники певної професії підрозділяються на різні спеціальності. Так, робітник за професією слюсар може мати більш вузьку спеціальність: слюсар-сантехнік по прокладанню водопроводів, каналізації; слюсар-монтажник, слюсар-вентиляційник. Для виконання будівельних процесів тієї або іншої складності потрібні робітники з різним рівнем підготовки (кваліфікації), що характеризує ступінь його майстерності. У будівельному виробництві для робітників установлено шість кваліфікаційних розрядів, оцінюваних тарифними коефіцієнтами, за допомогою яких визначається тарифна ставка відповідної кваліфікації.

Організація праці робітників. Процес будівництва будинків і споруд пов'язаний із працею робочих різних професій і з використанням різних матеріалів, машин, механізмів і пристосувань. Найбільш повне використання засобів виробництва залежить у першу чергу від правильної організації будівельного процесу й праці робітників.

Будівельні роботи виконуються окремими робітниками або групами, об'єднаними в ланки  або бригади.

Ланка – це група з декількох робочих однієї спеціальності, але різної кваліфікації, число яких повинне відповідати виду й характеру виконуваних робіт. Найважливішими принципами ланкової організації праці будівельників є: розчленовування процесів і поділ праці між окремими робітниками-виконавцями. Робітники високої кваліфікації виконують більш складні операції, а менш складні доручають робітникам більш низької кваліфікації. Так, при цегельній кладці стіни кваліфікований муляр робить кладку цегли, а муляр меншої кваліфікації розстеляє розчин. Кілька ланок, що виконують той самий будівельний процес, поєднують у бригаду, очолювану бригадиром. Бригадир не звільняється від роботи, а працює на своєму робочому місці й лише в міру необхідності відривається від роботи для керівництва бригадою.

Бригади робітників можуть бути двох видів – спеціалізовані й комплексні. Спеціалізовані бригади складаються з робочих однієї професії, що виконують один вид робіт. Комплексні бригади поєднують робочих різних професій, необхідних для виконання певного комплексу робіт, частини або цілої споруди. Так, укладальники каналізаційних труб разом з підсобними робітниками, зайнятими опусканням труб у траншею, готуванням і подачею розчину, являють собою спеціалізовану бригаду. Бригада, що виконує кам'яну кладку стін, складається з ланок мулярів (ведучих кам'яну кладку), монтажників і теслярів (монтуючих перекриття й перегородки, що влаштовують підмости й установлюють віконні блоки), є комплексною. Число робітників у спеціалізованих бригадах звичайно не перевищує 25 чол., а в комплексних – 40 чол. При більшому числі робітників керівництво бригадою ускладнюється.

Комплексна бригада – найбільш прогресивна форма організації праці. Тут усі ланки робітників однаково зацікавлені у своєчасному й доброякісному виконанні отриманого завдання, тому що оплата праці членів комплексних бригад здійснюється не за окремі елементи роботи, а за кінцеву продукцію, наприклад за 1 м3 цегельної кладки.

 

13.2. Організація будівельно-монтажних робіт

Склад будівельно-монтажних робіт. Організація будівельно-монтажного виробництва при будівництві будинків і споруд індустріальними методами складається з організації робіт: підготовчих, нульового циклу, монтажних.

Підготовчі роботи виконують будівельні й монтажні організації.

До підготовчих робіт, виконуваних будівельною організацією (генеральним підрядником), відносяться: планування монтажної площадки; спорудження під'їзних колій; улаштування складських і складальних площадок; зведення тимчасових будинків, необхідних для ведення монтажних робіт; підводка, наприклад, електроенергії, стисненого повітря до місць споживання; геодезичні роботи; огородження монтажної площадки; доставка будівельних конструкцій на монтажну площадку; доставка й установка механізмів для робіт нульового циклу (при їхньому виконанні будівельною організацією).

Монтажні організації у свою чергу виконують наступні підготовчі роботи: доставку, монтаж, реєстрацію в органах Держтехнагляду, випробування відповідних монтажних механізмів; виготовлення й доставку до місця роботи необхідного устаткування, інструмента, інвентарних пристосувань, допоміжних матеріалів і улаштування допоміжних пристосувань, необхідних для ведення монтажних робіт.

Всі підготовчі роботи, як правило, повинні бути закінчені до встановленого графіком строку початку монтажних робіт.

Монтажним роботам передують наступні роботи нульового циклу: розробка котлованів і траншей; улаштування фундаментів; прокладка внутрішніх підземних комунікацій; зворотне засипання пазух котлованів і траншей; планування площадки; улаштування шляхів для монтажних механізмів; бетонна підготовка під підлоги; улаштування вимощення навколо зведеного будинку або споруди.

Роботи нульового циклу виконуються будівельною організацією, тобто генеральним підрядником.

Монтажні роботи – монтаж всіх конструкцій по зведенню будинків і споруд, включаючи роботи з монтажу устаткування. Ці роботи виконуються монтажними субпідрядними організаціями.

Основні принципи організації будівельно-монтажних робіт. В основу організації будівельно-монтажних робіт покладені наступні принципи:

-       індустріальні методи будівництва;

-       комплексна механізація робіт;

-       потокові методи будівництва.

Індустріальні методи будівництва – будівництво будинку й споруди зі збірних конструкцій і деталей заводського виготовлення, при комплексній механізації й автоматизації виробничих процесів, впровадженні передової технології й прогресивних методів організації будівельно-монтажних робіт. Важливим напрямком індустріалізації будівництва є широке застосування повнозбірного будівництва. Тому рівень збірності в будівництві постійно підвищується.

Комплексна механізація робіт. У будівельно-монтажному виробництві розрізняють три види механізації: неповну (часткову), комплексну й автоматизацію.

При неповній механізації тільки частина робіт виконується механізованим способом. Наприклад, при ритті траншей для прокладання комунікацій виїмку ґрунту роблять екскаватором, а зворотне засипання його після укладання трубопроводів за допомогою лопат. Неповну механізацію звичайно застосовують при малих обсягах робіт або у випадках, коли за якихось причин не можна застосовувати машини.

При комплексній механізації робіт основні процеси, що входять у дану роботу, виконуються механізованим способом. Застосування ручної праці при цьому допускається лише для виконання дрібних допоміжних операцій незначної трудомісткості. Механізація процесів може здійснюватися за допомогою однієї або декількох (комплекту) машин. Найбільше часто комплексна механізація робіт здійснюється комплектом машин і механізмів.

Сучасний період розвитку будівельної індустрії характеризується широким переходом до комплексної механізації.

Автоматизацією називають таку механізацію, при якій всі роботи виконуються автоматично працюючою системою машин під контролем робітника. Автоматизація в будівництві поки застосовується, головним чином, у виробництві будівельних виробів. Створено окремі автоматизовані й напівавтоматизовані підприємства: заводи по приготуванню бетону, асфальтобетону, збірного залізобетону, на заводах автоматизовані окремі технологічні процеси (електропостачання, операції зварювання, термічна обробка залізобетонних виробів).

В останні роки автоматизацію почали ширше впроваджувати у виробництво будівельно-монтажних робіт. На окремих землерийних снарядах введена автоматична система керування; монтажні крани нової системи оснащені автоматичними обмежниками вантажопідйомності; випускаються канавокопачі, що автоматично відривають траншеї заданого профілю.

Потокові методи організації будівництва – найбільш прогресивні форми організації будівельного виробництва, що забезпечують безперервне, рівномірне й ритмічне виробництво будівельно-монтажних робіт. Потокові методи передбачають: розчленовування будівельно-монтажного виробництва на окремі складові його процеси; поділ праці між виконавцями; сполучення будівельних процесів у часі; установлення правильного виробничого ритму. Найпоширенішими в будівництві є поточно-захватний і поточно-лінійний методи виробництва будівельно-монтажних  робіт.

При поточно-захватному методі роботи розбивають на окремі ділянки (захватки), приблизно рівні по трудомісткості. У свою чергу захватки розділяють на фронти робіт, а останні на ділянки. Захватка – частина об'єкта, на якій у встановлене бригадою або декількома бригадами час виконується певний вид робіт. Фронт робіт - це частина захватки, на якій бригади робітників виконують частину будівельного процесу, здійснюваного в межах захватки. Ділянка - частина фронту роботи, на якій ланка бригади виконує одну або кілька операцій здійснюваного бригадою будівельного процесу.

На захватках у порядку технологічної послідовності рівномірно здійснюють комплекси будівельно-монтажних робіт. На тому самому об'єкті сполучають і паралельно ведуть різні роботи, які виконують спеціалізовані або комплексні бригади робітників постійного складу, що послідовно переходять із одного об'єкта на іншій, де вони протягом однакового часу здійснюють той самий цикл робіт на кожній захватці. Цикл робіт – це сукупність технологічно зв'язаних між собою робіт, які можна виконувати на одній захватці одночасно (паралельно).

Тривалість виконання одного циклу на одній захватці називають ритмом потоку, а відрізок часу між початком роботи на одній захватці двох послідовно працюючих бригад – кроком потоку. Показником найбільш чіткої організації потокового виробництва є побудова потоку, при якому ритм потоку представляє постійну величину часу й дорівнює кроку потоку.

Поточно-захватний метод застосовують при зведенні будинків і споруд; поточно-лінійний – при зведенні споруд або конструкцій лінійно-протяжного характеру (дороги, магістральні трубопроводи, канали, радіощогли). При цьому методі бригади робітників послідовно, одна за іншою, пересуваються по трасі з постійною швидкістю.