1. ЕКОНОМІЧНЕ І СОЦІАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ

1.1 Економічне і соціальне значення якості продукції

Якість - це сукупність характеристик об'єкта, що відносяться до його здатності задовільняти встановленим або передбачуваним вимогам. Якість продукції останнім часом набуває все більшого значення у зв'язку з інтеграцією ринку, науково-технічним прогресом і, як наслідок, постійно зростаючими вимогами споживачів.

Управління якістю - це діяльність з управління всіма етапами життєвого циклу продукції, а також взаємодією з зовнішнім середовищем. Управління якістю продукції (послуги) - це цілеспрямований процес впливу на об'єкти управління, здійснюваний при створенні та використанні продукції (послуги), з метою встановлення, забезпечення і підтримки необхідного її рівня якості, що задовільняє вимоги споживачів і суспільства в цілому.

Основні функціі управління якістю

1) Функція прогнозування потреб, технічного рівня і якості продукції.

2) Функція планування підвищення якості продукції.

3) Функція розробки та налагодження виробництва продукції.

4) Функція технологічного забезпечення якості продукції.

5) Функція метрологічного забезпечення якості продукції.

6) Функція матеріально-технічного забезпечення якості продукції

7) Функція підготовки та підвищення кваліфікації персоналу в галузі поліпшення якості продукції;

8) Функція організації взаємозв'язку з якості продукції між споживачами та постачальниками;

9) Функція забезпечення стабільності запланованого рівня якості

10) Функція контролю якості при випробуваннях продукції.

11) Функція техніко-економічного аналізу поліпшення продукції.

12) Функція правового забезпечення системи управління якістю продукції

13) Функція стимулювання підвищення якості продукції.

Показники якості продукції можна класифікувати за наступними ознаками:

· за кількістю властивостей (одиничні, комплексні та інтегральні показники);

· за відношенням до різних властивостей продукції (показники надійності, технологічності, ергономічності);

· за стадією визначення (проектні, виробничі і експлуатаційні показники);

· за методом визначення (розрахункові, статистичні, експериментальні, експертні показники);

· за характером використання для оцінки рівня якості (базові та відносні показники); за способом вираження (розмірні показники, показники виражені безрозмірними одиницями виміру, наприклад, балами, відсотками).

Показник якості продукції, що характеризує одне з її властивостей, називається одиничним показником якості продукції (наприклад, потужність, калорійність палива).

1.2. Економічне і соціальне значення підвищення якості продукції.

Соціально-економічне значення підвищення якості та конкурентоспроможності продукції полягає в тому, що заходи такої спрямованості сприяють формуванню ефективнішої системи господарювання в умовах ринкових відносин. Соціально-економічна ефективність підвищення рівня якості та конкурентоспроможності продукції, що виготовляється підприємством, виявляється в наступному:

а) високоякісна й конкурентоспроможна продукція завжди повніше і краще задовільняє суспільно -соціальні потреби;

б) підвищення якості продукції є специфічною формою прояву закону економії робочого часу: загальна сума витрат суспільної праці на виготовлення й використання продукції більш високої якості, навіть якщо досягнення такої пов'язане з додатковими витратами;

в) конкурентоспроможна продукція забезпечує постійну фінансову стабільність фірми, а також одержання максимально можливого прибутку.

Для визначення конкурентоспроможності продукції потрібно точно знати:

- конкретні вимоги потенційних покупців (споживачів) до пропонованого на ринку товару;

- можливі розміри і динаміку попиту на продукцію;

-розрахунковий рівень ринкової ціни товарів;

- очікуваний рівень конкуренції на ринку відповідних товарів;

-визначати параметри продукції основних конкурентів;

-найбільш перспективні ринки для відповідного товару та етапи закріплення на них;

-термін окупності витрат, пов'язаних з проектуванням, розповсюдженням на ринок нового товару.

Конкурентоспроможність товару - здатність продукції бути привабливими в порівнянні з іншими виробами аналогічного виду і призначення завдяки кращій відповідності своїх характеристик вимогам даного ринку і споживчим оцінками.

1.3. Історія розвитку систем управління якістю

В історії розвитку документованих систем якості можна виділити п'ять етапів, які іноді представляють у вигляді п'яти зірок якості.

Перший етап відповідає початковим завданням системного підходу до управління, коли з'явилася перша система - система Тейлора (1905 р). Організаційно вона передбачала встановлення технічних і виробничих норм фахівцям та інженерам, а робочі лише зобов'язані їх виконувати. Ця система встановлювала вимоги до якості виробів (деталей) у вигляді полів допусків і вводила певні шаблони, налаштовані на верхню і нижню межі допусків-прохідні і непрохідні калібри. Для забезпечення успішного функціонування системи Тейлора були введені перші професіонали в області якості-інспектори. Система мотивації передбачала штрафи за дефекти і брак, а також звільнення. Система навчання зводилася до професійного навчання і навчання працювати з вимірювальним і контрольним устаткуванням.

Другий етап. Система Тейлора дала чудовий механізм керування якістю кожного конкретного виробу (деталь, складальна одиниця). Однак продукція - це результат здійснення виробничих процесів, і незабаром стало ясно, що керувати потрібно процесами. В 1924 в «Bell Telephone Laboratories» була створена група під керівництвом Р.Л. Джонса, що заклала основи статистичного управління якістю. Це були розробки контрольних карт, виконані В. Шухартом, перші поняття і таблиці вибіркового контролю якості, розроблені Г. Доджем і Г. Ромінгом, що стали початком статистичних методів управління якістю, які надалі завдяки Е. Демінгу отримали дуже широке поширення в Японії і зробили дуже суттєвий вплив на економічну революцію в країні. Демінг висунув ідею про скасування оцінки завдань і результатів виконання роботи. На його думку, вони створюють атмосферу страху, сприяють короткостроковому внеску в роботу, ігноруючи довгострокові завдання, і руйнують роботу в командах. Спираючись на точку зору Е. Демінга і розвиваючи її, Д. Джуран ввів термін якості в дусі «відповідності вимогам споживача», в значній мірі орієнтований на вимоги споживачів, («Fitness for use»). Він показав відповідальність менеджменту і доповнив статистичні методи контролю якості систематичними методами вирішення проблем якості.

Третій етап. У 1950-ті роки була висунута концепція тотального (загального) контролю якості - TQC (Total Quality Control). Її автор, американський вчений А. Фейгенбаум, який опублікував в 1957 р статтю «Комплексне управління якістю». Фейгенбаум закликав звернути увагу на питання вивчення причин невідповідностей і першим вказав на значення системи обліку витрат на якість.

Четвертий етап. У 80-і р. почався перехід від тотального контролю якістю (TQC) до тотального менеджменту якості (TQM). У цей час з'явилася серія нових міжнародних стандартів на системи якості --- стандарти ІSО 9000 (1987р.), що зробили дуже суттєвий вплив на менеджмент та забезпечення якості. У 1994 р вийшла нова версія цих стандартів, що розширила в основному стандарт МС 9004-1, -2, -3, -4, більшу увагу приділивши питанням забезпечення якості програмних продуктів, оброблюваним матеріалам, послугам. Основна ідеологія TQМ базується на принципі - поліпшенню немає межі. Стосовно до якості діє цільова установка - прагнення до нуля дефектів, до нуля непродуктивних витрат, до постачань точно в термін. При цьому усвідомлюється, що досягти меж неможливо, але до цього потрібно постійно прагнути, не зупиняючись на досягнутих результатах. Ця ідеологія має спеціальний термін «Постійне поліпшення якості» (quality improvement).

П'ятий етап. У 90-і р. посилився вплив суспільства на підприємства, а підприємства стали усе більше враховувати інтереси суспільства. Це призвело до появи стандартів серії ISO 14000, що встановлюють вимоги до систем менеджменту з точки зору захисту навколишнього середовища і безпеки продукції. Сертифікація систем якості на відповідність стандартам ІSО 14000 стає не менш популярною, ніж на відповідність стандартам ІSО 9000. Істотно зріс вплив гуманістичної складової якості, посилюється увага керівників підприємств до задоволення потреб свого персоналу. З'являються і корпоративні системи управління якістю, які ставлять своєю метою посилення вимог міжнародних стандартів і враховують специфіку таких корпорацій.

1.4. Питання для самоконтролю.

1. До яких категорій відносять поняття «якість»? Охарактеризуйте ці категорії.

2. У чому полягає відмінність категорій «якість» і «споживча вартість»?

3. Як визначається поняття «якість» державним і міжнародним стандартами?

4. У чому відмінність підходів до оцінки якості продукції з боку інженерів і економістів?

5. Які об'єктивні і суб'єктивні чинники впливають на вимоги суспільства до якості продукції?

6. Які стадії виділяють в процесі розвитку суспільства стосовно до задоволення суспільних потреб у товарах?

7. Чим зумовлена об'єктивна необхідність підвищення якості продукції в сучасних умовах?

8. За якими напрямками може здійснюватися підвищення якості продукції?

9. До яких результатів в загальному випадку призводить відповідно підвищення і зниження якості продукції?

10.Що розуміється під «соціально-необхідною якістю»? Які межі соціально-необхідної якості?

11. Назвіть і охарактеризуйте п'ять основних етапів розвитку систем управління якістю.