Лекція 4. АРХІТЕКТУРА,
МИСТЕЦТВО ТА МІСТОБУДУВАННЯ ЦИВІЛІЗАЦІЙ ПЕРЕДНЬОЇ АЗІЇ
4.1.
Розташування та клімат Ассирії
4.2. Архітектура й житлове будівництво. Будівельні матеріали та технології в Ассирії
4.3.
Головним будівельний об'єкт Нововавилонського періоду
– Вавилон
4.1.
Розташування та клімат Ассирії
Природа Дворіччя майже аналогічна природі Єгипту. Широка
рівнина, із пустелями по краях , родючий лес і оазиси з фруктовими садами і
пальмами характерні для цієї країни. Клімат тут настільки ж жаркий, як у
Єгипті, і лише на півночі (у верхів'ях Євфрату та Тигру) спостерігаються різкі
коливання температури, а взимку випадає сніг.
Характерною особливістю клімату Дворіччя є рясні дощі, що
випадають в зимовий період. Разом з розливами річок вони завжди були головною
причиною руйнування міст. Ось чому сучасна наука не має достовірних даних для
характеристики містобудування Шумера і Аккада.
4.2. Архітектура й житлове будівництво. Будівельні матеріали та технології в Ассирії
У шумерський і аккадский
періоди плани міст, не були завжди регулярними, хоча в окремих випадках
зустрічалися досить правильні прямолінійні вулиці, що перетинали житлові райони
з півночі на південь і з заходу на схід. Міста Дворіччя обносилися глинобитними
стінами; в центрі зазвичай розташовувався священна ділянка , оточена стіною ,
всередині якої стояли храми і палац царя. Відмінна риса цих найдавніших міст –
будівництво на терасах. Тераса влаштовувалася не тільки під палацами і храмами,
але і під житловими будинками , для чого використовувався старе будівельне
сміття. Такі тераси були необхідними, бо під час зимових дощів вони охороняли
житлові будинки від води і бруду.
У найдавніший шумерський і аккадский
періоди країна не являла собою єдиної держави. На території Месопотамії і на
південь від неї, аж до Перської затоки, були розкидані невеликі міста –
держави, що знаходилися в постійній ворожнечі між собою. Кілька виділялися
своїми розмірами: Ур, Лагаш,
Упі і Ашнунак. В цей та
пізніший час основним будівельним матеріалом була глина, з якої виготовлялася
цегла, що йшла на будівництво житлових будинків , палаців і храмів. Крім глини,
в будівництві широко використовували річковий очерет, рідше (для фундаментів і
облицювання храмів) – камінь і ще рідше (як матеріал для балок) – імпортне
дерево. Зі знищенням лісів на півночі Дворіччя будівельний ліс ввозився з
Вірменії та Лівану.
Рис. 4.1. План міста Дур-Шаррукіна (VIIIст. до н. е.): А- палац царя Саргона;
1 – центральний двір; 2 – головні приміщення палацу; 3 – господарські будівлі;
4 – храмовий комплекс; 5 – зіккурат.
Рис. 4.2. Загальний вид
королівського комплексу в Дур-Шаррукіні (палац царя Саргона), реконструкція.
Рис. 4.3. Вавілон
в період найвищого розквіту міста: 1– ворота богині Іштар; 2 – храм Мардука; 3 – вавілонський
зіккурат; 4 – храм Іштар;
5 – храм Нінмах; 6 – старий
південний замок; 7 – форт; 8 – північний замок;
9 – літній палац Навуходоносора.
Стародавні шумерський і аккадский
періоди характерні тим, що в цей час зародилося регулярне планування міст, що
отримало подальший розвиток в Ассирії та Вавилонії,
широко розвинувся благоустрій з каналізацією міста та комфортом в побуті
(вбиральні, ванни і душі в палацах і багатих житлових будинках) і сформувалися
типи храмів і палаців.
Рис. 4.4. Вавилон. Реконструкція центральних кварталів
Гігантські ступінчасті башти, зіккурати,
що грали величезну роль в силуеті ассірійських і вавілонських
міст і за формою нагадували ступінчасті піраміди Єгипту, з'явилися на півдні
країни в найдавніші часи. Спочатку зіккурати мали
план у вигляді розтягнутого прямокутника, який з часом змінився квадратом.
Ранні зіккурати мали похилі стіни, пізні – прямі.
Поділ зіккурата на три великі
сходини відповідало контрастному забарвленню по поверхах. Нижній поверх
покривався асфальтом, другий мав облицювання з червоної цегли, а третій – білився.
На вершині ступінчастої вежі стояв павільйон, облицьований блакитною цеглою, а
на інших терасах, росли дерева. Зіккурати в більшій
мірі, ніж піраміди, знайшли відгук в давньогрецькій і давньоримській архітектурі.
При Саргоні II і його
наступниках (VIII –VII ст. до н.е.) Ассирія досягла найвищої економічної і
військової могутності, що супроводжувалося інтенсивним зростанням міст. У цей
час будується місто Дур-Шаррукін і виникають
грандіозні палаци в Ніневії. На відміну від
стародавнього Єгипту в Ассирії головними будівельними об'єктах у містах стають
палаци.
Палац на високій терасі займає величезну територію і
панує в місті в тій же мірі, що і храми в єгипетських містах. До числа найбільш
збережених міст Ассирії належить Дур-Шаррукін
(відомий більше під новим, арабським ім'ям Хорсабада).
Це досить велике місто, у плані прямокутної форми і обнесене потужними стінами;
довжина стін від кута до кута близько 1680 і 1760 м.
Наприкінці VIII ст. до н. е. цар Саргон
II зробив Дур-Шаррукін своєю столицею і побудував у ньому
величезний палац, який після смерті Саргона (705 р.)
був абсолютно покинутий. Тому не вся територія Дур-Шаррукін
була забудована і не всі сім воріт, прорізаних в міських стінах, знадобилися
для руху. Власне місто займало близько 294 га, з них 17 га перебувало під
палацом. Палац був укомпонованим в північно-західну стіну міста і на одну
третину виступав за її межі. Палац містився на терасі (висотою в 14 м), що ще
більше підкреслювало панування в місті грандіозного палацового ансамблю (у
палаці поміщалося 209 зал і 30 дворів, головний двір займав цілий гектар). Вся
ця величезна платформа була штучно насипана, при її споруджені використано
понад мільйон кубічних метрів землі.
Розкопки 90-х років показують наявність всередині Хорсабада декількох комплексів палацового та храмового
характеру. Крім згаданого палацу, укомпонованими в міську стіну, тут виявлено
цитадель з палацом на високій терасі, палаци з обширними дворами і ряд інших
споруд. Оскільки розкопані споруди розташовуються під різними кутами до міських
стін, не можна говорити про чітку шахову систему. Архітектура царського палацу
характеризується масивами стін і плоскими перекриттями без колон.
Рис. 4.5. Вавилон. Великий
будинок
Рис. 4.6. Вавілон.
Реконструкція
4.3.
Головним будівельний об'єкт Нововавилонського періоду
– Вавилон
У Нововавилонський період
головним будівельним об'єктом цього часу став Вавилон, що перетворився на
економічний і культурний центр світового значення. У XIII – XII ст. до н.е.
Вавилон перебував під владою Ассирії. На початку VI ст. до н.е., за царя Навуходоносора II, у Вавилоні розгорнулось будівництво
величезного масштабу. Далі почалася епоха поневолення Вавилона Персією Ахеменідів (538 – 323 рр. до н. е.) потім греками і персами
епохи Сассанідів. При Сассанідах
місто прийшло в цілковите запустіння.
Довжина збережених зовнішніх стін Вавилона перевищує 8000
м. Стіни товщиною в 6–8 м, складені з сирцевої цегли, тяглися в два ряди на
відстані 12 м одна від одної. Простір між стінами було засипано землею; тут
існував проїзд, достатній для паралельного руху двох колісниць в парній
упряжці.
|
|
|
Рис. 4.7. Вавилон. Ворота Іштар. Приблизно. 570 р. до н.е.
Вавилон в період його найбільшого розвитку розташовувався
на обох берегах Євфрату. Східна частина міста, що лежала на лівому березі
річки, була найбільшою; в ній знаходилися головні споруди – палаци Навуходоносора і храми, обнесені стінами. З західною
частиною міста вона з'єднувалася великим багатоарочним
кам'яним мостом.
На території Вавилона височіли пагорби: Бабіль – на півночі і Каср – у
центрі. Пагорб Бабіль, розташований біля зовнішньої
стіни, має в плані майже правильну квадратну форму. Довжина його боку близько
250м, а висота 22м. Руїни на цьому пагорбі вважають залишками замку Навуходоносора.
Пагорб Каср являє собою,
ймовірно, найстарішу частину міста. Розташований біля внутрішньої міської стіни
Вавилона, складався з чотирьох частин:
1) старого південного замку, розташованого біля Євфрату;
2) невеликого форту, що стояв у самому руслі річки;
3) головного нового північного замку;
4) внутрішнього форту, що стояв на схід від дороги для
процесій. Кожна з цих частин мала самостійні стіни в один або два ряди.
Через місто з північного заходу на південний схід
проходила головна дорога для процесій. Найбільша частина дороги примикала до
воріт богині Іштар. Тут дорога мала 7,5м ширини і
була вимощена плитками з білого вапняного каменю. Стіни будівель, які оформляли
цю вулицю, були складені з цегли і прикрашені рельєфними зображеннями тварин.
Ворота богині Іштар – найбільш
досконалий зі збережених пам'яток Вавилона – складалися з двох потужних веж, що
височіли по обох сторонах вулиці. Стіни воріт були також покриті рельєфами. Від
воріт богині Іштар дорога для процесій йшла по
прямому напрямку до південно-східного кута ансамблю Есагіли,
після чого повертала на південний захід до мосту через Євфрат. Міст через
Євфрат мав 123м в довжину. Відомості про житлові квартали міста Вавилона
отримані в результаті розкопок пагорба Меркес. Мережа
вулиць на цьому пагорбі утворила прямокутні квартали не зовсім правильної
форми. Ширина вулиць у середньому не перевищувала 1,5-2м, через що вулиці при
відносно високій забудові набували вигляду ущелин. Житлові квартали Вавилона
забудовувалися одним або кількома будинками, відокремленими один від одного
глухими стінами. На вулиці виходили тільки головні двері, і, отже, вулиця оформлялась
глухими стінами. Світло в приміщення проникало з дворів через двері або , через
вікна під стелею більш високих приміщень. Стіни декорувалися вертикальними
уступами – складками, розрізавши фасади будинків знизу доверху.
Рядові житлові будинки, мали тільки один поверх з
плоскими дахами або склепіннями, перекриття споруджувалися з дерева і сирцевої
цегли. Стіни вавилонських будинків досягали величезної товщини і займали до 40%
загальної площі будинку. Це вказує на прагнення вавилонян убезпечитися від нестерпної
спеки високими стінами, які давали прохолоду і тінь як для житлових приміщень,
так і для дворів і вузьких вулиць, прорізати житлові квартали.
Не підлягає сумніву, що древній Вавилон володів виразним
силуетом. Прямолінійні стіни міста з часто виступали прямокутними вежами самі
по собі створювали враження сили і організованості. Але до цього додавалися
високо стоячі на терасах палаци і грандіозний зіккурат,
із позолоченим верхнім ярусом.
